≈коном≥чн≥ теми > ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства

ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства

ѕ'Їр де Ѕуаг≥льбер (1646Ч1714) Ч засновник класичноњ пол≥≠тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ Ч народивс¤ в –уан≥ в двор¤нськ≥й с≥м'њ, здобув гарну осв≥ту, займавс¤ певний час л≥тературною д≥¤льн≥стю, пот≥м юриспруденц≥Їю. « 1689 p. ≥ до останн≥х дн≥в свого житт¤ в≥н займаЇ посаду судд≥ в Pyан≥.

ќсобливост≥ економ≥чного розвитку ‘ранц≥њ позначилис¤ на формуванн≥ економ≥чних погл¤д≥в Ѕуаг≥льбера. ” прац¤х Ђƒоклад≠ний опис становища ‘ранц≥њ...ї (1696), Ђ–оздр≥бна торг≥вл¤ ‘ран≠ц≥њї (1699), Ђћ≥ркуванн¤ про природу багатства, грошей ≥ податк≥вї (1707) та ≥нших Ѕуаг≥льбер виступаЇ з гострою критикою мерканти≠л≥зму. ”супереч останньому в≥н джерелом багатства вважаЇ не об≥г, а виробництво, зокрема с≥льське господарство. ¬≥н оголошуЇ себе Ђадвокатом с≥льського господарстваї ≥ вимагаЇ в≥д ур¤ду вс≥л¤кого спри¤нн¤ аграр≥¤м.

Ѕуаг≥льбер виступаЇ за реформуванн¤ податковоњ системи, проти державного регулюванн¤ ц≥н на зерно. —воњ економ≥чн≥ ≥дењ, спр¤мо≠ван≥ на реформуванн¤ державноњ економ≥чноњ пол≥тики, в≥н викладаЇ в досить р≥зк≥й форм≥, не уникаючи пол≥тичних випад≥в проти ур¤ду, що накликало на нього нав≥ть репрес≥њ.

ѕроведенн¤ будь-¤ких економ≥чних реформ залежало в≥д генерального контролера. «наючи це, Ѕуаг≥льбер без к≥нц¤ намагавс¤ переконати в корисност≥ своњх проект≥в людей, що займали висок≥ посада в останньому дес¤тил≥тт≥ XVII ≥ першому дес¤тил≥тт≥ XVIII ст.,Ч ѕоншартрена ≥ Ўам≥ль¤ра. јле ц≥ люди були нездатн≥ нав≥ть вислухати його до к≥нц¤. ƒом≥гшись один раз ауд≥Їнц≥њ в ѕоншартрена, Ѕуаг≥льбер почав свою допов≥дь такою за¤вою: можливо, м≥н≥стр спочатку рахуЇ його божев≥льним, але швидко зм≥нить свою думку, ¤к т≥льки вникне в його, Ѕуаг≥льбера, ≥дењ. ѕослухавши його к≥лька хвилин, ѕоншартрен розреготавс¤ ≥ сказав, що в≥н залишаЇтьс¤ при перш≥й думц≥ ≥ не маЇ потребу в подальш≥й розмов≥.

”р¤д не бажав ≥ чути про ¤к≥сь реформи, що могли б торкнути ≥нтереси прив≥лейованих стан≥в (двор¤нства ≥ дух≥вництва) ≥ нових кровосос≥в Ч податкових в≥дкупник≥в, багатих ф≥нансист≥в. “им часом т≥льки так≥ реформи могли вивести господарство крањни з зат¤жноњ кризи, ≥ в цьому напр¤мку йшли проекти надокучливого руанц¤.

“вору Ѕуаг≥льбера Ї одним з найважлив≥ших джерел зведень про т¤жкий стан економ≥ки ‘ранц≥њ т≥Їњ епохи, про важке положенн¤ народу, три чверт≥ ¤кого складало сел¤нство. јле про це писав багато хто. ќт, наприклад, св≥дченн¤ великого письменника, виховател¤ доф≥на, ‘рансуа ‘енелона: Уќбробка земл≥ майже закинута, м≥ста ≥ села збезлюд≥ли. ”с≥ ремесла прийшли в занепад ≥ не можуть прокормити прац≥вник≥в. ”с¤ка торг≥вл¤ завмерлаФ. ¬идний автор пол≥тичних ≥ економ≥чних твор≥в маршал ¬обан у 1707 р. писав, що одна дес¤та частина всього населенн¤ злидарюЇ, п'¤ть дес¤тих Ч на гран≥ жебранн¤, три дес¤тих Ч у дуже стиснутому положенн≥ ≥ лише одна, вища, дес¤та частка живе добре, у тому числ≥ к≥лька тис¤ч чолов≥к Ч розк≥шно.

¬≥дм≥нн≥сть Ѕуаг≥льбера в≥д цих критик≥в пол¤гало в тому, що в≥н ¤коюсь м≥рою розум≥в кор≥нн≥ причини такого положенн¤. “ому в≥н ≥ м≥г багато зробити дл¤ розвитку економ≥чноњ думки. Ќе випадково погл¤д його звертавс¤ до села. “ут був ключ до розвитку у ‘ранц≥њ прогресивного буржуазного господарства.  ороль, двор¤нство ≥ церква завз¤то тримали цей ключ п≥д замком, поки революц≥¤ наприк≥нц≥ стор≥чч¤ не зламала вс≥ замки. ‘ранцузький сел¤нин був особисто в≥льний уже к≥лька стор≥ч. јле в≥н не був в≥льним власником земл≥, на ¤к≥й жив ≥ працював. —ередньов≥чний принцип УнемаЇ земл≥ без сеньйораФ д≥¤в з повною силою, хоча й у формах, що зм≥нилис¤. ” той же час у ‘ранц≥њ не було того сильного нового класу кап≥тал≥стичних фермер≥в-орендар≥в, що розвивавс¤ в јнгл≥њ. —ел¤нство знемагало п≥д потр≥йним гн≥том: воно платило ренту ≥ несло т¤гар самих р≥зних феодальних повинностей стосовно пом≥щик≥в; м≥стило численну арм≥ю поп≥в ≥ ченц≥в, в≥ддаючи на церкву дес¤ту частину своњх доход≥в; було, власне кажучи, Їдиним платником податк≥в королю. ƒвор¤нство ≥ дух≥вництво податк≥в не платили, а м≥ська буржуаз≥¤ була, з одного боку, в≥дносно слабка, а з ≥ншого боку Ч набагато усп≥шн≥ше могла ухил¤тис¤ в≥д податк≥в.

як багато раз≥в повторював Ѕуаг≥льбер у своњх творах ≥ допов≥дних записках, ц¤ економ≥чна система убивала в сел¤нина вс¤к≥ стимули до пол≥пшенн¤ обробки земл≥, до розширенн¤ виробництва.

ѕ≥дкор¤ючи всю економ≥чну пол≥тику задач≥ вит¤гу податкових доход≥в, держава використовувала феодальн≥ пережитки, затримувала њх руйнуванн¤. ”с¤ ‘ранц≥¤ була розр≥зана на окрем≥ пров≥нц≥њ митними кордонами, на ¤ких ст¤гувалис¤ мита з ус≥х перевезених товар≥в. ÷е заважало розвитку внутр≥шнього ринку, росту кап≥тал≥стичного п≥дприЇмництва. ≤ншою перешкодою було збереженн¤ в м≥стах рем≥сничих цех≥в з њхн≥ми прив≥ле¤ми, твердою регламентац≥Їю й обмеженн¤м виробництва. ÷е теж було виг≥дно ур¤ду, тому що в≥н без к≥нц¤ продавав цехам т≥ сам≥ прив≥лењ. Ќав≥ть де¤к≥ велик≥ мануфактури, що насаджував  ольбер, на початку XVIII стол≥тт¤ прийшли в занепад. ” 1685 р. Ћюдовик XIV скасував Ќантський едикт, ¤ким допускалас¤ в≥дома в≥ротерпим≥сть. Ѕагато тис¤ч родин гугенот≥в Ч рем≥сник≥в ≥ торговц≥в залишили ‘ранц≥ю, в≥двоз¤чи ≥з собою грош≥, майстерн≥сть ≥: п≥дприЇмницьку км≥тлив≥сть.

≈коном≥чн≥ прожектери Ч особливий тип людей, що зустр≥чаЇтьс¤, напевно, за вс≥х час≥в ≥ у вс≥х крањнах. ¬они схож≥ на ≥нше особливе плем'¤ Ч винах≥дник≥в ≥ нер≥дко наштовхуютьс¤ на так≥ ж перешкоди: егоњстичн≥ ≥нтереси сильних св≥ту цього, консерватизм ≥ звичайну людську дур≥сть.

Ѕуаг≥льбер був одним ≥з самих шалених, чесних ≥ безкорисливих економ≥чних прожектер≥в. ¬ ‘ранц≥њ Ћюдовика XIV його незм≥нно чекала невдача, ≥ ц¤ невдача була дл¤ нього б≥льш глибокою особистою трагед≥Їю, н≥ж нав≥ть дл¤ ѕетт≥. ќсобист≥сть Ѕуаг≥льбера, може й, не в≥др≥зн¤Їтьс¤ такою багатогранн≥стю ≥ колоритн≥стю, ¤к ф≥гура сера ¬≥ль¤ма. јле поваги в≥н всел¤Ї, мабуть, б≥льше. ”же сучасники, даючи характеристику см≥ливому руанцю, зверталис¤ за прикладами под≥бних цив≥льних чеснот до класичноњ стародавност≥. √овор¤чи про цих двох економ≥ст≥в, ћаркс писав, що, Уу той час ¤к ѕетт≥ був легковажним, ¤кий прагнув грабежу ≥ був безхарактерним авантюристом, Ѕуаг≥льбер... з великим розумом ≥ такою ж великою см≥лив≥стю виступав за пригноблен≥ класиФ. “реба в≥дзначити, що ћаркс знав Ѕуаг≥льбера т≥льки по опубл≥кованих творах ≥ передбачив у ц≥й фраз≥ його людський вигл¤д, що розкривс¤ дл¤ досл≥дник≥в б≥льш повно п≥сл¤ того, ¤к у 60-х роках XIX ст. було ви¤влене переписуванн¤ Ѕуаг≥льбера.

ѕьЇр Ћепезан де Ѕуаг≥льбер народивс¤ в 1646 р. у –уане. Ѕатьк≥вщина його належала до нормандського Удвор¤нства мант≥њФ Ч так називали в стар≥й ‘ранц≥њ двор¤н, ¤к≥ займали спадкоЇмн≥ судов≥ й адм≥н≥стративн≥ посади; кр≥м того, мали Удвор¤нство шпагиФ, що служило королю зброЇю. Уƒвор¤нство мант≥њФ у XVII ≥ XVIII стор≥чч¤х швидко поповнювалос¤ за рахунок розбагат≥лих буржуа. “аке було ≥ походженн¤ Ѕуаг≥льберов.

ёний ѕьЇр Ћепезан одержав в≥дм≥нну дл¤ свого часу осв≥ту, по њњ завершенн≥ оселивс¤ в ѕариж≥ ≥ зайн¤вс¤ л≥тературою. ¬≥н опубл≥кував к≥лька переклад≥в ≥з древн≥х мов ≥ в 1674 р. видав написану ним ≥сторичну хрон≥ку про шотландську королеву ћар≥њ —тюарт. ќднак на цьому його л≥тературна кар'Їра перервалас¤.

¬≥н звернувс¤ до традиц≥йноњ в њх родин≥ юридичноњ профес≥њ ≥, женившись в 1677 р. на д≥вчин≥ свого кола, одержав незабаром судово-адм≥н≥стративну посаду в Ќорманд≥њ. « ¤кихось причин в≥н знаходивс¤ у сварц≥ з≥ своњм батьком, був позбавлений спадщини на користь молодшого брата ≥ змушений був сам Увиходити в людиФ. –обив в≥н це дуже усп≥шно, так що вже в 1689 р. зм≥г купити за велик≥ грош≥ дох≥дну ≥ впливову посаду генерального лейтенанта судового округу –уана. ” своЇр≥дн≥й систем≥ тод≥шнього управл≥нн¤ це означало щось начебто головного м≥ського судд≥ разом з функц≥¤ми пол≥цейського ≥ загального мун≥ципального управл≥нн¤. ÷ю посаду Ѕуаг≥льбер збер≥г до к≥нц¤ дн≥в ≥ за два м≥с¤ц≥ до смерт≥ передав њњ старшому сину.

—истема продажу посад була одним ≥з самих волаючих сусп≥льних зол монарх≥њ Ѕурбон≥в,Ч таким шл¤хом скарбниц¤ викачивала грош≥ в буржуаз≥њ ≥ тим самим обмежувала њњ можливост≥ вкладати њх у виробництво ≥ торг≥влю. „асто придумували нов≥ посади чи д≥лили стар≥ на частин≥ ≥ змушували знову викуповувати њх. ќдин з м≥н≥стр≥в Ћюдовика XIV жартував: ¤к т≥льки його величн≥сть створюЇ нов≥ посади, так знаход¤тьс¤ дурн≥, що купують њх.

≈коном≥чними питанн¤ми Ѕуаг≥льбер починаЇ займатис¤, видимо, з к≥нц¤ 70-х рок≥в. ∆ивучи серед с≥льського населенн¤ Ќорманд≥њ ≥ подорожуючи по ≥нших пров≥нц≥¤х, в≥н бачить важке положенн¤ сел¤нства ≥ незабаром д≥йде висновку, що це Ч причина загального упадку господарства крањни. ƒвор¤ни ≥ король залишають сел¤нину лише ст≥льки, щоб в≥н не вмер з голоду, а часом забирають ≥ останнЇ. ¬ажко при цьому спод≥ватис¤, що в≥н буде зб≥льшувати виробництво. ” свою чергу, страшна убог≥сть сел¤нства Ч головна причина упадку промисловост≥, тому що вона не маЇ ск≥льки-небудь широкого ринку збуту.

÷≥ ≥дењ поступово зр≥ють у голов≥ судд≥. ” 1691 р. в≥н уже говорить про своњй Усистем≥Ф ≥, мабуть, викладаЇ њњ на папер≥. У—истемаФ ¤вл¤Ї собою сер≥ю реформ, ¤к ми тепер сказали б, буржуазно-демократичного характеру. ѕри цьому Ѕуаг≥льбер виступаЇ не ст≥льки ¤к виразник ≥нтерес≥в м≥ськоњ буржуаз≥њ, ск≥льки ¤к захисник сел¤нства. У≤з ‘ранц≥Їю звертаютьс¤ ¤к ≥з завойованою крањноюФ Ч цей рефрен пройде через ус≥ його твори.

ћожна сказати, що УсистемаФ Ѕуаг≥льбера й у њњ перв≥сн≥й форм≥, ≥ в остаточному вид≥, ¤кий вона придбала до 1707 р., складалас¤ з трьох основних елемент≥в.

Bo-перших, в≥н вважав за необх≥дне провести велику податкову реформу. Ќе вникаючи в детал≥, можна сказати, що в≥н пропонував зам≥нити стару, ¤скраво виражену регресивну систему пропорц≥йним чи злегка прогресивним обкладанн¤м. ѕитанн¤ про ц≥ принципи обкладанн¤ збер≥гаЇ свою гостроту ≥ в даний час, тому варто роз'¤снити його. ѕри регресивн≥й систем≥, чим б≥льше доход даного обличч¤, тим менше в процентному в≥дношенн≥ податков≥ вилученн¤; при пропорц≥йн≥й систем≥ частка доходу, що вилучаЇтьс¤, однакова; при прогресивн≥й вона росте з п≥двищенн¤м доходу. ѕропозиц≥¤ Ѕуаг≥льбера було вин¤тково см≥ливим дл¤ свого часу: адже знать ≥ церква, ¤к уже говорилос¤, власне кажучи, зовс≥м не платили податк≥в, а в≥н хот≥в обкласти њх щонайменше в так≥й же пропорц≥њ, ¤к ≥ б≥дн¤к≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1716 прочитано)