≈коном≥чн≥ теми > ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства

ѕо-друге, в≥н пропонував зв≥льнити внутр≥шню торг≥влю в≥д обмежень,Ч ¤к в≥н виражавс¤, Уочистити дорогиФ (в≥д митних застав). ¬≥д ц≥Їњ м≥ри в≥н чекав расширени¤ внутр≥шнього ринку, росту под≥лу прац≥, посиленн¤ звертанн¤ товар≥в ≥ грошей.

Ќарешт≥, по-третЇ, Ѕуаг≥льбер вимагав увести в≥льний ринок зерна ≥ не стримувати природне п≥двищенн¤ ц≥н на нього. ¬≥н знаходив пол≥тику п≥дтримки штучно низьких ц≥н на зерно вкрай шк≥дливоњ, тому що ц≥ ц≥ни не покривають витрат виробництва в с≥льському господарств≥ ≥ виключають можлив≥сть його росту. Ѕуаг≥льбер вважав, що економ≥ка буде найкраще розвиватис¤ в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ, коли товари зможуть знаходити на ринку свою Ущиру ц≥нн≥стьФ. ќднак в≥н не був посл≥довний у проведенн≥ ц≥Їњ ≥дењ ≥, зокрема, вважав, що вв≥з зерна у ‘ранц≥ю повинний бути заборонений.

÷≥ реформи Ѕуаг≥льбер вважав вих≥дними умовами господарського п≥дйому ≥ п≥двищенн¤ добробуту крањни ≥ народу. “≥льки таким шл¤хом можна зб≥льшити доходи держави, переконував в≥н правител≥в. « таким проектом Ѕуаг≥льбер став пробиватис¤ до м≥н≥стра ѕоншартрену. ѕовна невдача, про ¤ку говорилос¤ вище, не зупинила його, не похитнула в≥ру в усп≥х. ѕрагнучи донести своњ ≥дењ до публ≥ки, в≥н випускаЇ в 1695Ч 1696 р. анон≥мно свою першу книгу п≥д характерною назвою: Уƒокладний опис положенн¤ ‘ранц≥њ, причини пад≥нн¤ њњ добробуту ≥ прост≥ способи в≥дновленн¤, чи ¤к за один м≥с¤ць доставити королю вс≥ грош≥, у ¤ких в≥н б≥дуЇ, ≥ збагатити все населенн¤Ф.

«гадуванн¤ про прост≥ способи ≥ про можлив≥сть усього дос¤гти за один м≥с¤ць носить у в≥дом≥й мер≥ рекламний характер. јле разом з тим воно в≥дбиваЇ щиру в≥ру Ѕуаг≥льбера в те, що варто т≥льки прийн¤ти р¤д закон≥в (а дл¤ цього, ¤к в≥н писав, треба всього годину-другу година роботи м≥н≥стр≥в), ≥ господарство п≥дн≥метьс¤ У¤к на др≥жджахФ.

јле ланцюг розчарувань т≥льки починаЇтьс¤.  нига залишаЇтьс¤ майже непом≥ченоњ. ” 1699 р. м≥сце ѕоншартрена займаЇ Ўам≥ль¤р, що особисто знаЇ Ѕуаг≥льбера ≥ начебто сп≥вчуваЇ його ≥де¤м. –уанець знову повний над≥й, в≥н працюЇ з новою енерг≥Їю, пише нов≥ роботи. јле головна його продукц≥¤ в наступн≥ п'¤ть рок≥в Ч сер≥¤ довгих лист≥в-меморандум≥в дл¤ м≥н≥стра. ÷≥ дивн≥ документи не т≥льки допов≥дн≥ записки, але разом з тим особист≥ листи, лемент душ≥. „ого в≥н т≥льки не робить, щоб переконати Ўам≥ль¤ра прийн¤ти його план, перев≥рити цей план на практиц≥!

Ѕуаг≥льбер доводить ≥ умовл¤Ї, грозить економ≥чними нещаст¤ми, просить ≥ заклинаЇ. Ќаштовхнувши на ст≥ну нерозум≥нн¤ ≥ нав≥ть на глузуванн¤, в≥н згадуЇ про своЇ достоњнство ≥ замовкаЇ. јле, св≥домо жертвуючи особистою горд≥стю заради батьк≥вщини, знову волаЇ до тих, хто маЇ владу: посп≥шаЇте, д≥йте, р¤туйте! ќдин з лист≥в 1702 р. пол¤гаЇ так: УЌа цьому ¤ к≥нчаю; тридц¤ть рок≥в ретельност≥ ≥ турбот дають мен≥ силу передбаченн¤, ≥ ¤ привселюдно писав, що той спос≥б, ¤ким ‘ранц≥¤ керуЇтьс¤, приведе њњ до загибел≥, ¤кщо це не буде зупинено. я говорю лише те, що говор¤ть ус≥ купц≥ ≥ хл≥боробиФ.

¬ ≥ншому лист≥, датованому липнем 1704 р., в≥н говорить, що попередники Ўам≥ль¤ра на м≥н≥стерськ≥й посад≥ Удумали, що влада зам≥н¤Ї вс≥ ≥ що закони Їства, справедливост≥ ≥ розуму д≥ють лише дл¤ тих, хто не маЇ абсолютну владу... ¬они надходили, ¤к дурень, що за¤вл¤Ї: овес зовс≥м не потр≥бний, щоб змусити к≥нь йти; дл¤ цього досить батога ≥ шпор. ÷ей кон¤ можна використовувати лише дл¤ першоњ поњздки, в≥д ¤кого вона здохне, ≥ њњ хаз¤њн повинний буде йти п≥шки. ¬аш≥ попередники дотримували правила батога ≥ шпор; ви залишитес¤ верхи, лише ¤кщо будете давати кон¤ овес... “≥льки на ц≥й основ≥ ¤ пропоную вам своњ послугиФ.

…дуть роки. ћ≥н≥стр заборон¤Ї Ѕуаг≥льберу публ≥кувати його нов≥ твори, ≥ той до пори до часу чекаЇ, спод≥ваючись на практичне зд≥йсненн¤ своњх ≥дей. ” 1705 р. Ѕуаг≥льбер нарешт≥ одержуЇ округ в ќрлеанськ≥й пров≥нц≥њ дл¤ Уеконом≥чного експериментуФ. Ќе зовс≥м ¤сно, ¤к ≥ в ¤ких умовах проводивс¤ цей досв≥д. ” вс¤кому раз≥, в≥н вже в наступному роц≥ зак≥нчивс¤ провалом: у невеликому ≥зольованому окруз≥ ≥ при протид≥њ впливових сил в≥н ≥ не м≥г зак≥нчитис¤ ≥накше.

“епер уже н≥що не зупин¤Ї Ѕуаг≥льбера. Ќа початку 1707 р. публ≥куЇ в≥н два томи своњх твор≥в. ѕор¤д з теоретичними трактатами там Ї ≥ р≥зк≥ пол≥тичн≥ випади проти ур¤ду, сувор≥ обвинуваченн¤ ≥ гр≥зн≥ попередженн¤. ¬≥дпов≥дь не змушуЇ себе довго чекати: книгу заборон¤ють, автора засилають у пров≥нц≥ю. јле й отут упертюх не замовкаЇ! « посиланн¤ в≥н знову звертаЇтьс¤ з листом до Ўам≥ль¤ру й одержуЇ грубу в≥дпов≥дь.

Ѕуаг≥льберу вже 61 р≥к. —прави його розстроЇн≥, у нього велика родина: п'¤теро д≥тей. –≥дн≥ умовл¤ють його втихомиритис¤. ћолодший брат, добропор¤дний радник парламенту (пров≥нц≥йного суду) в –уан≥, клопоче за свого старшого брата. «аступник≥в у нього вистачаЇ, та й Ўам≥ль¤р розум≥Ї безглузд≥сть покаранн¤. јле шалений прожектер повинен упокоритис¤! —тиснувши зуби, Ѕуаг≥льбер погоджуЇтьс¤: безглуздо дал≥ битис¤ головою об ст≥ну. …ому дозвол¤ють повернутис¤ в –уан. як пов≥домл¤Ї мемуарист т≥Їњ епохи герцог —ен-—имон, ¤кому ми зобов'¤зан≥ багатьма детал¤ми ц≥Їњ ≥стор≥њ, город¤ни зустр≥ли його з пошаною ≥ рад≥стю.

Ѕуаг≥льбер б≥льше не п≥ддававс¤ пр¤мим репрес≥¤м. ¬≥н випустив ще три виданн¤ своњх твор≥в, опустивши, щоправда, ≥нш≥ сам≥ гостр≥ м≥сц¤. јле морально в≥н був уже зломлений. ” 1708 р. Ўамиль¤ра на посад≥ генерального контролера перем≥нив плем≥нник  ольбера, розумний ≥ д≥ловий ƒемаре. ¬≥н добре в≥дносивс¤ до опального Ѕуаг≥льберу ≥ нав≥ть намагавс¤ залучити його до керуванн¤ ф≥нансами. јле було вже п≥зно: ≥ Ѕуаг≥льбер був не той, ≥ ф≥нанси швидко котилис¤ в пр≥рву, готуючи ірунт дл¤ експерименту ƒжона Ћо. Ѕуаг≥льбер вмер у –уане в жовтн≥ 1714р.

÷≥льна ≥ сильна особист≥сть Ѕуаг≥льбера виступаЇ з його твор≥в, лист≥в ≥ де¤ких св≥дчень сучасник≥в. ≤ в справах, ≥ в особистому сп≥лкуванн≥ в≥н не був, ймов≥рно, легкою людиною: його характерними рисами були напорист≥сть, наполеглив≥сть, уперт≥сть. —ен-—имон коротко зауважуЇ, що Уйого живий характер був Їдиним у своЇму род≥Ф. ¬идно, однак, що в≥н випробував до Ѕуаг≥льберу повага, що граничить з≥ здивуванн¤м. јртур Ѕуалиль, що знайшов ≥ опубл≥кував переписуванн¤ Ѕуаг≥льбера, говорить про нього на основ≥ вивченн¤ документ≥в: УЅуаг≥льбер безперестану зат≥вав конфл≥кти, вступав у суперечки ≥ боротьбу, ≥ усюди ви¤вл¤вс¤ його неспок≥йний, невгамовний, непримиренний характерФ.

Ќелаг≥дн≥сть його мала п≥д собою принципову основу: своњ принципи в≥н люто в≥дстоював ≥ у великих, ≥ в малих справах. ј тому що принципи ц≥ були дл¤ того часу, м'¤ко говор¤чи, незвичайн≥, то з≥ткненн¤ ставали неминучими. 20 рок≥в в≥в скромний судд¤ з –уана свою важку боротьбу, жертвуючи спокоЇм, благополучч¤м ≥ своњми матер≥альними ≥нтересами (Ўамиль¤р за уперт≥сть обкладав його своЇр≥дними штрафами, змушуючи знову ≥ знову оплачувати ран≥ше куплен≥ посади). ћ≥н≥стри не любили його, але при цьому злегка (а може бути, ≥ не злегка) побоювалис¤: перевага руанца складалос¤ в безстрашн≥й пр¤мот≥ ≥ переконаност≥, з ¤ким в≥н в≥дстоював своњ ≥дењ ≥ принципи.

як ≥ вс≥ ранн≥ економ≥сти, Ѕуаг≥льбер п≥дкор¤в своњ теоретичн≥ побудови практиц≥, обірунтуванню запропонованоњ ним пол≥тики. …ого роль ¤к одного з засновник≥в економ≥чноњ науки визначаЇтьс¤ тим, що в основу своњх реформ в≥н поклав ц≥льну ≥ глибоку дл¤ того часу систему теоретичних погл¤д≥в. ’≥д думок Ѕуаг≥льбера був, ≥мов≥рно, схожий з лог≥кою ѕетт≥. ¬≥н задавс¤ питанн¤м про те, чим визначаЇтьс¤ економ≥чний р≥ст крањни; Ѕуаг≥льбера конкретно хвилювали причини застою й упадка французькоњ економ≥ки. «в≥дси в≥н перейшов до б≥льш загального теоретичного питанн¤: ¤к≥ законом≥рност≥ д≥ють у народному господарств≥ ≥ забезпечують його розвиток?

¬ище вже приводилас¤ думка Ћен≥на: прагненн¤ знайти закон утворенн¤ ≥ зм≥ни ц≥н проходить через всю економ≥чну теор≥ю, починаючи з јристотел¤. Ѕуаг≥льбер зробив у цей багатов≥ковий пошук своЇр≥дний внесок. ¬≥н п≥д≥йшов до задач≥ з позиц≥й, ¤к ми сказали б тепер, Уоптимального ц≥ноутворенн¤Ф. ¬≥н писав, що найважлив≥шою умовою економ≥чноњ р≥вноваги ≥ прогресу Ї пропорц≥йн≥ чи нормальн≥ ц≥ни.

ўо це за ц≥ни? Ќасамперед, це ц≥ни, що забезпечують у середньому в кожн≥й галуз≥ покритт¤ витрат виробництва ≥ в≥домий прибуток, чистий доход. ƒал≥, це ц≥ни, при ¤ких буде безпереб≥йно в≥дбуватис¤ процес реал≥зац≥њ товар≥в, при ¤ких буде п≥дтримуватис¤ ст≥йкий споживчий попит. Ќарешт≥, це так≥ ц≥ни, при ¤ких грош≥ Узнають своЇ м≥сцеФ, обслуговують плат≥жний оборот ≥ не здобувають тиран≥чноњ влади над людьми.

–озум≥нн¤ закону ц≥н, тобто, по сут≥, закону вартост≥, ¤к вираженн¤ пропорц≥йност≥ народного господарства було зовс≥м новою ≥ см≥ливою думкою. « цим зв'¤зан≥ ≥нш≥ основн≥ теоретичн≥ ≥дењ Ѕуаг≥льбера. ѕри зазначеному трактуванн≥ ц≥н, природно, уставало питанн¤: ¤ким образом можуть бути забезпечен≥ Уоптимальн≥ ц≥ниФ в економ≥ц≥? Ќа думку Ѕуаг≥льбера, така структура ц≥н буде складатис¤ стих≥йно в умовах вол≥ конкуренц≥њ.

¬≥н бачив головне порушенн¤ вол≥ конкуренц≥њ конкретно у встановленн≥ максимальних ц≥н на зерно. Ѕуаг≥льбер вважав, що з≥ скасуванн¤м максимальних ц≥н ринков≥ ц≥ни на зерно п≥двищатьс¤, це зб≥льшить доходи сел¤н ≥ њхн≥й попит на промислов≥ вироби, дал≥ зросте виробництво цих вироб≥в ≥ т.д. “ака ланцюгова реакц≥¤ забезпечить одночасно ≥ загальне встановленн¤ Упропорц≥йних ц≥нФ ≥ процв≥танн¤ господарства.

ƒотепер ≥снуЇ суперечка пр т≥м, кого належить знаменита фраза: .УLaissez faire, laissez passerФ, що стала п≥зн≥ше гаслом свободи торг≥вл≥ ≥ невтручанн¤ держави в економ≥ку ≥ тим самим принципом класичноњ школи в пол≥тичн≥й економ≥њ. ‘разу приписують, чи ц≥лком вроздр≥б, те великому купцю часу Ћюдовика XIV ‘рансуа Ћежандру, те марк≥зу д'аржансону (30-≥ роки XVIII в.), те другу “юрго ≥нтенданту торг≥вл≥ ¬енсану √урне. јле ¤кщо Ѕуаг≥льбер ≥ не придумав це вираженн¤, то в≥н ч≥тко виразив ≥дею, що пол¤гаЇ в ньому. ¬≥н писав: У“реба лише надати д≥¤ти природ≥...Ф

1	2	3	4

Ќазва: ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1716 прочитано)