≈коном≥чн≥ теми > ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства

як в≥дзначав ћаркс, у Ѕуаг≥льбера в пон¤тт¤ laissez faire, laissez passer ще не вкладаЇтьс¤ той егоњстичний ≥ндив≥дуал≥зм кап≥тал≥ста-п≥дприЇмц¤, ¤кий у нього стали вкладати п≥зн≥ше. ” нього Уце навчанн¤ маЇ ще щось люд¤не ≥ значне. Ћюд¤не на противагу господарству староњ держави, що прагнуло поповнити свою касу неприродними засобами, значне ¤к перша спроба зв≥льнити буржуазне житт¤. ѓњ треба було зв≥льнити, щоб показати, що вона собою представл¤ЇФ .

–азом з тим Ѕуаг≥льбер не заперечував економ≥чних функц≥й держави; це було немислимо дл¤ такого реал≥ста ≥ практика, ¤ким в≥н був. ¬≥н думав, що держава, особливо за допомогою розумноњ податковоњ пол≥тики, може спри¤ти високому р≥вню споживанн¤ ≥ попиту в крањн≥. Ѕуаг≥льбер розум≥в, що збут ≥ виробництво товар≥в неминуче застопоритьс¤, ¤кщо спов≥льнитьс¤ пот≥к споживчих витрат. ќп не спов≥льнитьс¤, ¤кщо б≥дн¤ки будуть б≥льше заробл¤ти ≥ менше в≥ддавати у вид≥ податк≥в, тому що вони схильн≥ швидко витрачати св≥й доход. Ѕагат≥њ ж, навпроти, схильн≥ збер≥гати доход ≥ тим самим загострюють труднощ≥ збуту продукц≥њ.

÷ей х≥д м≥ркувань Ѕуаг≥льбера важливий з погл¤ду розвитку економ≥чноњ думки в наступн≥ стор≥чч¤. ≤сторично в буржуазн≥й пол≥тичн≥й економ≥њ склалис¤ дв≥ принципов≥ позиц≥њ по питанню про головн≥ фактори зростанн¤ виробництва ≥ багатства в кап≥тал≥стичному сусп≥льств≥. ѕерша позиц≥¤ зводилас¤ до того, що зростанн¤ виробництва визначаЇтьс¤ вин¤тково розм≥рами нагромадженн¤ (тобто заощаджень ≥ кап≥таловкладень). ўо стосуЇтьс¤ платоспроможного попиту, те це, так сказати, Усаме прикладетьс¤Ф. ƒал≥ ц¤ концепц≥¤ лог≥чно вела до запереченн¤ можливост≥ економ≥чних криз загального надвиробництва. ≤нша позиц≥¤ робила упор на споживчий попит ¤к на фактор п≥дтримки високих темп≥в зростанн¤ виробництва. ѓњ попередником у в≥домому зм≥ст≥ був Ѕуаг≥льбер. “аке трактуванн¤, навпроти, законом≥рно вела до проблеми економ≥чних криз.

ѕравда, Ѕуаг≥льбер зв'¤зував УкризиФ (в≥рн≥ше, ¤вища, под≥бн≥ до криз, характерним лише дл¤ б≥льш п≥зньоњ стад≥њ розвитку кап≥тал≥зму) не ст≥льки з внутр≥шн≥ми законом≥рност¤ми господарства, ск≥льки з поганою державною пол≥тикою. …ого можна зрозум≥ти ≥ так, що при гарн≥й пол≥тиц≥ недол≥ку попиту ≥ криз можна уникнути. як би те н≥ було, у своњй головн≥й теоретичн≥й робот≥ Ч Ућ≥ркуванн¤ про природу багатства, грошей ≥ податейФ Ѕуаг≥льбер ¤скраво й образно показав, що в≥дбуваЇтьс¤ при економ≥чн≥й криз≥. Ћюди можуть умирати не т≥льки в≥д недол≥ку, але ≥ в≥д надлишку благ! ”¤в≥ть соб≥, говорив в≥н, 10 чи 12 чолов≥к, прикутих ланцюгами на в≥дстан≥ друг в≥д друга. ¬ одн≥Їњ багато њж≥, але немаЇ н≥чого б≥льше; в ≥нший надлишок од¤гу, у третього Ч напоњв ≥ т.д. јле обм≥н¤тис¤ м≥ж собою вони не можуть: ланцюга Ч це зовн≥шн≥, незрозум≥л≥ люд¤м економ≥чн≥ сили, що викликають кризи. ÷¤ картина загибел≥ при достатку викликаЇ в пам'¤т≥ картини XX в.: молоко, що виливаЇтьс¤ в море, ≥ кукурудзу, що спалюЇтьс¤ в топках паровоз≥в,Ч ≥ це серед безроб≥тт¤ й убогост≥.

як у теор≥њ, так ≥ в пол≥тику позиц≥¤ Ѕуаг≥льбера в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д погл¤д≥в меркантил≥ст≥в ≥ багато в чому спр¤мована проти них. ¬≥н намагавс¤ шукати економ≥чн≥ законом≥рност≥ не в сфер≥ звертанн¤, а в сфер≥ виробництва, вважаючи першоосновою економ≥ки с≥льське господарство. ¬≥н в≥дмовл¤вс¤ бачити багатство крањни в грошах ≥ прагнув розв≥нчати њх, протиставл¤ючи грошам реальне багатство у вид≥ маси товар≥в. Ќарешт≥, виступ Ѕуаг≥льбера за економ≥чну волю також означало пр¤моњ розрив з меркантил≥змом.

√уман≥зм Ї св≥тлою ≥ привабливою рисою погл¤д≥в Ѕуаг≥льбера. јле його Укресть¤нолюбиеФ мало ≥ св≥й зворотний б≥к з погл¤ду економ≥чноњ теор≥њ. Ѕагато в чому в≥н дививс¤ не вперед, а назад, недооц≥нюючи роль промисловост≥ ≥ торг≥вл≥, ≥деал≥зуючи сел¤нське господарство. ÷е впливало на його погл¤ди по кор≥нних економ≥чних питанн¤х.

ѕричини позиц≥њ Ѕуаг≥льбера, що пом≥тно в≥др≥зн¤Ї його в≥д ѕетти, треба шукати в ≥сторичних особливост¤х розвитку французького кап≥тал≥зму. ѕромислова ≥ торгова буржуаз≥¤ була у ‘ранц≥њ незр≥вн¤нно слабк≥ше, н≥ж в јнгл≥њ, кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини розвивалис¤ пов≥льн≥ше. ¬ јнгл≥њ вони затвердилис¤ вже й у с≥льському господарств≥. јнгл≥йська економ≥ка в б≥льш≥й мер≥ характеризувалас¤ под≥лом прац≥, конкуренц≥Їю, моб≥льн≥стю кап≥талу ≥ робочоњ сили. ¬ јнгл≥њ пол≥тична економ≥¤ розвивалас¤ ¤к чисто буржуазна система погл¤д≥в, у ‘ранц≥њ вона багато в чому мала др≥бнобуржуазний характер.

јнгл≥йська класична пол≥тична економ≥¤, у джерел ¤коњ коштуЇ ѕетти, висунула в центр наукового анал≥зу два найважлив≥ших ≥ зв'¤заних м≥ж собою питанн¤. яка к≥нцева основа ц≥н товар≥в? ¬≥дк≥л¤ беретьс¤ прибуток кап≥тал≥ста? ƒл¤ того щоб дати в≥дпов≥д≥ на ц≥ питанн¤, необх≥дно було досл≥джувати природу вартост≥. “рудова теор≥¤ вартост≥ законом≥рно ви¤вилас¤ основою мисленн¤ англ≥йських економ≥ст≥в. –озвиваючи цю теор≥ю, вони поступово наближалис¤ до розум≥нн¤ розходженн¤ м≥ж конкретною працею, що створюЇ р≥зн≥ потребительние вартост≥, ≥ абстрактною працею, позбавленим ¤к≥сноњ характеристики, що маЇ т≥льки один параметр Ч тривал≥сть, к≥льк≥сть. ÷е розходженн¤ н≥коли не було ви¤влено ≥ сформульоване до ћаркса, але наближенн¤ до нього ¤вл¤Ї собою де¤ким чином ≥стор≥ю англ≥йськоњ пол≥тичноњ економ≥њ в≥д ѕетти до –икардо.

«акон вартост≥ Ч от справжн≥й предмет њњ досл≥джень. јле, ¤к в≥дзначаЇ ћаркс, Узакон вартост≥ дл¤ свого повного розвитку припускаЇ сусп≥льство з великим промисловим виробництвом ≥ в≥льною конкуренц≥Їю, тобто сучасне буржуазне сусп≥льствоФ. “аке сусп≥льство розвивалос¤ у ‘ранц≥њ з великим зап≥зненн¤м проти јнгл≥њ. ÷е утрудн¤ло дл¤ теоретик≥в спостереженн¤ ≥ розум≥нн¤ чинност≥ закону вартост≥.

ѕравда, Ѕуаг≥льбер через свою концепц≥ю Упропорц≥йних ц≥нФ зводив У¤кщо не св≥домо, те фактично м≥нову варт≥сть товару до робочого часу...Ф. јле в≥н був далекий в≥д розум≥нн¤ двоњстоњ природи прац≥ ≥ тому взагал≥ ≥гнорував варт≥сну сторону багатства, у ¤к≥й саме ≥ вт≥люЇтьс¤ загальна абстрактна прац¤. ” багатств≥ в≥н бачив т≥льки речовинну сторону, розгл¤дав його лише ¤к масу корисних благ, потребительних стоимостей.

ќсобливо ¤скраво ц¤ обмежен≥сть мисленн¤ Ѕуаг≥льбера позначилас¤ в його погл¤дах на грош≥. ¬≥н не розум≥Ї, що в сусп≥льств≥, де д≥Ї закон вартост≥, товари ≥ грош≥ ¤вл¤ють собою нерозривну Їдн≥сть. —аме в грошах, цих абсолютних нос≥¤х м≥новоњ вартост≥, знаходить своЇ саме завершене вираженн¤ абстрактна прац¤. Ѕуаг≥льбер фанатично боре проти грошей, протиставл¤ючи њм товари,Ч у його розум≥нн≥, просто корисн≥ блага. ќск≥льки грош≥ сам≥ по соб≥ не Ї предметом споживанн¤, вони здаютьс¤ йому чимось зовн≥шн≥м ≥ штучноњ. √рош≥ здобувають протиприродну тиран≥чну владу, ≥ це причина економ≥чних нещасть. —воЇ Ућ≥ркуванн¤ про природу багатствФ в≥н починаЇ лютими нападками на грош≥: У«≥псован≥сть сердець перетворила... золото ≥ ср≥бло... в ≥дол≥в... ѓх перетворили в божества, ¤ким приносили ≥ принос¤ть у жертву б≥льше благ, ц≥нностей ≥ нав≥ть людей, чим сл≥па стародавн≥сть коли-небудь, жертвувала цим божествам, що в≥ддавна перетворилис¤ в Їдиний культ ≥ рел≥г≥ю б≥льшоњ частини народ≥вФ.

”топ≥чне прагненн¤ зв≥льнити кап≥тал≥стичне виробництво в≥д влади грошей, не зм≥нюючи в той же час його основ,Ч це, ¤к виразивс¤ ћаркс, Унац≥ональна спадкоЇмна недугаФ французькоњ пол≥тичноњ економ≥њ, починаючи з Ѕуаг≥льбера ≥ к≥нчаючи соц≥ал≥змом ѕрудона.

Ѕуаг≥льбер не м≥г розкрити класовоњ, експлуататорськоњ природи буржуазного сусп≥льства, що у його час т≥льки формувалос¤ в надрах феодального ладу. јле в≥н р≥зко критикував економ≥чну ≥ соц≥альну нер≥вн≥сть, гнобленн¤, насильство: Ѕуаг≥льбер був одним з перших людей, твору ¤ких готували загибель Устарого пор¤дкуФ, прокладали шл¤х революц≥њ. ÷е розум≥ли захисники абсолютноњ монарх≥њ вже в XVIII в. ћайже через п≥вв≥ку п≥сл¤ смерт≥ Ѕуаг≥льбера один з таких захисник≥в писав, що його Уогидн≥ твориФ збуджують ненависть до ур¤ду, призивають до грабежу ≥ збурюванн¤ й особливо небезпечн≥ в руках молодого покол≥нн¤. јле саме це ≥ Ї одна з причин, по ¤ких твори й особист≥сть Ѕуаг≥льбера важлив≥ ≥ ц≥кав≥ дл¤ нас.

“еоретично обірунтовуючи питанн¤ реформуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики, Ѕуаг≥льбер, ¤к ≥ ѕетт≥, ставить к≥лька проблем: чим визна≠чаЇтьс¤ економ≥чне зростанн¤ крањни, д≥Їю ¤ких закон≥в забезпечуЇ≠тьс¤, що Ї джерелом багатства, що лежить в основ≥ ц≥ни.

Ѕуаг≥льбер розум≥Ї об'Їктивну суть економ≥чних закон≥в, ¤к≥ д≥≠ють ¤к закони природи. ѕрироду в≥н ототожнюЇ з ѕровид≥нн¤м, тобто з Ѕогом. ¬≥н виступаЇ проти втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤. ѕрирода, наголошуЇ в≥н, сама встановить пор¤док, пропор≠ц≥йн≥сть ц≥н, в≥дновить торг≥влю.

Ќа противагу меркантил≥стам, ¤к≥ багатство ототожнювали т≥ль≠ки з грошима, Ѕуаг≥льбер доводить, що справжнЇ багатство нац≥њ Ч це р≥зн≥ корисн≥ реч≥, а передовс≥м продукти землеробства. ƒжере≠лом багатства Ї прац¤.

“еор≥¤ вартост≥. Ѕуаг≥льбера, ¤к ≥ ѕетт≥, ћаркс називаЇ заснов≠ником трудовоњ теор≥њ вартост≥. Ѕуаг≥льбер вид≥л¤Ї ринкову ц≥ну ≥ Ђ≥стиннуї, або Ђсправедливуї варт≥сть товару. ¬еличину останньоњ в≥н визначаЇ витратами прац≥. Ѕуаг≥льбер виходить з того, що вс≥ економ≥чн≥ зв'¤зки м≥ж людьми грунтуютьс¤ на обм≥н≥ продуктами прац≥. ÷ей обм≥н, п≥дкреслюЇ в≥н, маЇ в≥дбуватис¤ зг≥дно ≥з витрата≠ми прац≥. ј це означаЇ, що Ѕуаг≥льбер стоњть на позиц≥¤х екв≥валент≠ного обм≥ну.

ƒл¤ нормального економ≥чного розвитку крањни, за Ѕуаг≥льбе-ром, потр≥бен в≥льний обм≥н м≥ж галуз¤ми виробництва й в≥дшкодо≠вуванн¤ витрат виробник≥в. ÷≥ проблеми можуть бути вир≥шен≥ м≥ж≠галузевим под≥лом прац≥ за умов в≥льноњ конкуренц≥њ. –обочий час, ¤кий припадаЇ на одну одиницю товару за умов такого под≥лу, ≥ ста≠новить, на думку Ѕуаг≥льбера, його Ђ≥стинну варт≥стьї.

1	2	3	4

Ќазва: ѕогл¤ди ѕ.Ѕуаг≥льбера ¤к теоретичне в≥дображенн¤ формуванн¤ у ‘ранц≥њ системи товарного господарства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1716 прочитано)