∆урнал≥стика > —труктура публ≥цистичного тексту, загальн≥ п≥дходи до текстолог≥чного анал≥зу

ќдиниц¤м ус≥х р≥вн≥в мови властив≥ своњ абстрактн≥ схеми побудови, ¤ким вони повинн≥ в≥дпов≥дати (формули побудови сл≥в, словосполучень, речень).

“екст Ч це структурована Їдн≥сть, що виражаЇ певну систему в≥дношень комплексного ¤вища д≥йсност≥. ¬ основ≥ побудови тексту лежить ≥нтеграц≥¤ смисл≥в мовних одиниць, що орган≥зовуютьс¤ за певними схемами.

ћовленн¤, ¤к в≥домо, Ї процесом сп≥лкуванн¤ через мову. ћовленн¤ Ч це процес комун≥кац≥њ, а текст Ч результат ≥ зас≥б зд≥йсненн¤ цього процесу. ѕ≥д час комун≥кац≥њ текст виступаЇ ¤к матер≥альне вираженн¤ думки, з одного боку, ≥ ¤к результат використанн¤ мови (у процес≥ сп≥лкуванн¤ або самоанал≥зу) Ч з ≥ншого.

“ексту властива подв≥йна належн≥сть: до мови ¤к до схеми взаЇмод≥й його складових ≥ до мовленн¤ ¤к до результату використанн¤ його складових одиниць дл¤ сп≥лкуванн¤. ќтже, текст Ї синтезом мови та мовленн¤, мовн≥ компоненти ¤кого субстанц≥йно присутн≥ граф≥чно або фон≥чно.

‘орма тексту вт≥люЇтьс¤ у звучанн≥ ¤к у матер≥альному засоб≥ вираженн≥ думок, а зм≥ст в≥дображаЇ перероблене у св≥домост≥ у¤вленн¤ про об'Їктивну д≥йсн≥сть.

¬≥др≥зки д≥йсност≥, ¤к≥ ментально в≥дтворюютьс¤, Ї означувальним тексту. ¬оно перебуваЇ поза мовним знаком, тобто у мозков≥ людини Ї зм≥стом тексту Ч його смисловим полем. ќзначальне постаЇ у вигл¤д≥ структури тексту, знак≥в, граф≥ки, звук≥в.

 омун≥кативна спр¤мован≥сть тексту.  омун≥кативна стратег≥¤ пол¤гаЇ у такому розгортанн≥ тези (основноњ думки), за допомогою ¤кого не лише можна ¤кнайкраще розкрити зм≥ст, а й вплинути на ситуац≥ю.

« цим пов'¤зан≥ виб≥р загального композиц≥йного типу, прийом≥в подач≥ факт≥в та њх висв≥тленн¤, загальноњ тональност≥ викладу.  омун≥кативна стратег≥¤ зумовлюЇтьс¤ ц≥льовою настановою й в≥дображаЇтьс¤ у план≥ або в тезах п≥дготовленого мовленнЇвого твору.

ѕлан тексту, незалежно в≥д того, чи передбачаЇ в≥н п≥дготовку його написанн¤, чи конденсуЇ зм≥ст прочитаного (почутого), насамперед передаЇ смисл тексту, його лог≥чну основу.

ўе в середин≥ 50-х рок≥в нашого стол≥тт¤, п≥дсумовуючи результати психолог≥чних експеримент≥в, академ≥к ј. ј. —м≥рнов писав: "...основною характерною особлив≥стю групуванн¤ матер≥алу, ¤ка спостер≥галась у наших п≥ддосл≥дних, було смислове групуванн¤ тексту. ћатер≥ал розбивавс¤ на частини не за зовн≥шн≥ми ознаками, а за його смисловим зм≥стом. ќсновою об'Їднанн¤ була Їдн≥сть "м≥кротеми", ¤ка пов'¤зувала м≥ж собою окрем≥ думки тексту"2.

Ќаведене спостереженн¤ св≥дчить про значим≥сть точноњ посл≥довност≥ викладу будь-¤кого матер≥алу. “ака посл≥довн≥сть маЇ три види: 1) дедуктивна посл≥довн≥сть (в≥д загального до часткового); 2) ≥ндуктивна посл≥довн≥сть (в≥д часткового до загального); традуктивна посл≥довн≥сть (в≥д р≥вного до р≥вного). ”с≥ ц≥ види суджень будуютьс¤ на об'Їмних зв'¤зках пон¤ть.

¬иди лог≥чноњ посл≥довност≥ тексту.  ожний з трьох вид≥в лог≥чноњ посл≥довност≥ викладу маЇ своњ переваги. ƒедуктивна посл≥довн≥сть (в≥д загальних п≥дпор¤дковуючих пон¤ть до пон¤ть п≥дпор¤дкованих ≥ взаЇмоп≥длеглих) характеризуютьс¤ особливою жорстк≥стю та систематичн≥стю, завд¤ки чому добре прогл¤даЇтьс¤ загальна схема взаЇмов≥дношень пон¤ть, м≥сце ≥ роль кожного елемента загалом, забезпечуЇтьс¤ висока доказов≥сть та лог≥чн≥сть викладу. ƒедуктивний виклад економний ≥ Їмкий, тому в≥н звичайно маЇ м≥сце в навчальних, наукових та д≥лових текстах.

≤ндуктивна посл≥довн≥сть (в≥д п≥длеглих та взаЇмозалежних пон¤ть до п≥дпор¤дковуючих загальних) широко використовуЇтьс¤ дл¤ по¤сненн¤ складних питань при емп≥ричному р≥вн≥ п≥знанн¤, у науково-попул¤рн≥й л≥тератур≥, в лекц≥¤х, у публ≥цистиц≥ тощо.

¬исновки та судженн¤ автора при ≥ндуктивному розгортанн≥ тексту мають обгрунтований ≥ очевидний характер, легко розум≥ютьс¤ ≥ сприймаютьс¤.

≤ндуктивний спос≥б викладу дозвол¤Ї жвав≥ше передавати реальний х≥д думки, шл¤х п≥знанн¤ з≥ вс≥ма його складнощами й помилками.

ўе ширше застосовуЇтьс¤ у текстах масовоњ комун≥кац≥њ традуктивна посл≥довн≥сть елемент≥в: рух викладу в≥д причин до насл≥дк≥в або навпаки, в≥д минулого до тепер≥шнього, в≥д простого до складного, в≥д в≥домого до нев≥домого, в≥д под≥бного до в≥дм≥нного, в≥д факт≥в одного пор¤дку до факт≥в ≥ншого, вид≥ленн¤, аналог≥њ та зближенн¤, використанн¤ контрасту та ≥н. Ч усе це допускаЇ в≥льне залученн¤ у текст емоц≥йно-риторичних (художн≥х) структур, тод≥ ¤к два ≥нших способи викладу зор≥Їнтован≥ на рац≥онально-лог≥чн≥ структури.

∆анрово-стил≥стична класиф≥кац≥¤ текст≥в. ” публ≥цистиц≥, зокрема таких њњ жанрах, ¤к нарис, репортаж, фейлетон, критичн≥ зам≥тки, полем≥чн≥ статт≥, велике значенн¤ мають емоц≥йно-риторичн≥ структури. –ац≥онально-лог≥чн≥ ж структури дом≥нують у жанр≥ передовоњ статт≥, ≥нформац≥йноњ зам≥тки, огл¤ду тощо (табл.).

ќчевидними Ї близьк≥сть та де¤ка сп≥льн≥сть (у структурно-стил≥стичному в≥дношенн≥) текст≥в публ≥цистики з художньою та науковою л≥тературою.

ќтже, у межах кожного ≥з функц≥ональних стил≥в можна вид≥лити тексти, в ¤ких дом≥нують рац≥онально-лог≥чн≥ структури, а також тексти, в ¤ких виклад трансформуЇтьс¤ включенн¤м емоц≥йно-риторичних структур, що спричин¤Ї зм≥ну композиц≥йно-стил≥стичних параметр≥в тексту ≥ тим самим створюЇ новий жанр, новий тип мовленн¤.

ћехан≥зм утворенн¤ тексту. ” процес≥ мовленнЇвого сп≥лкуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н пов≥домленн¤ми та висловлюванн¤ми (тобто текстами й субтекстами), у склад≥ ¤ких мовн≥ одиниц≥ Ч звуки, склади, морфеми й слова, синтагми й реченн¤ Ч Ї лише буд≥вельним матер≥алом. јвторов≥ важливо знати механ≥зм утворенн¤ з вих≥дного ≥нформац≥йного матер≥алу зак≥нчених висловлювань ≥ пов≥домлень у процес≥ њх реал≥зац≥њ в конкретних умовах сп≥лкуванн¤.

ѕов≥домленн¤ Ч це ц≥л≥сний, зв'¤зний, завершений за смислом, структурований, автономний та ц≥леспр¤мований тв≥р мовленн¤, що реал≥зуЇтьс¤ у конкретних умовах сп≥лкуванн¤.

¬исловлюванн¤ Ч це зв'¤зний, в≥дносно автономний та зак≥нчений за смислом, структурно оформлений компонент пов≥домленн¤, що виконуЇ в його склад≥ часткове комун≥кативне завданн¤.

ћовний матер≥ал Ч це фонетичн≥ та лексико-граматичн≥ ¤вища, побудован≥ в≥дпов≥дно до норм даноњ мови ≥ поЇднан≥ одне з одним, також в≥дпов≥дно до цих, у процес≥ утворенн¤ висловлювань та пов≥домлень.

ѕов≥домленн¤, на нашу думку, не можуть утворюватис¤ безпосередньо з мовного матер≥алу. ѓхн¤ структурно-смислова орган≥зац≥¤ передбачаЇ безумовне формуванн¤ т.зв. пром≥жного прошарку Ч висловлювань (субтекст≥в), ¤к≥ щодо пов≥домленн¤ (тексту) Ї його безпосередн≥ми складовими (Ѕ—).

як мовний матер≥ал, так ≥ окрем≥ компоненти тексту (тобто висловлюванн¤) набувають своЇњ справжньоњ значимост≥, своЇњ реальноњ комун≥кативноњ ц≥нност≥ лише у склад≥ тексту, в ¤кому њхнЇ власне в≥ртуальне значенн¤ стаЇ текстовим значенн¤м, а характер поЇднанн¤ всередин≥ речень ≥ м≥ж ними визначаЇтьс¤ загальнотекстовою побудовою.

ќсновний л≥нгвопсихолог≥чний принцип комун≥кативноњ стратег≥њ Ч пост≥йне нарощуванн¤ напруги. ¬оно може бути екстенсивним й ≥нтенсивним.

≈кстенсивне п≥двищенн¤ напруги пол¤гаЇ в групуванн≥ факт≥в ≥ положень: ефективн≥ факти йдуть за менш ефективними, сильн≥ докази розм≥щуютьс¤ п≥сл¤ слабких ≥ т.д. ≤нтенсивне п≥двищенн¤ напруги пов'¤зане з такою побудовою мовленн¤, коли кульм≥нац≥¤ в≥дчуваЇтьс¤, наближена до к≥нц¤. ” такому раз≥ мовленн¤ орган≥зовуЇтьс¤ динам≥чним сп≥вв≥дношенн¤м зав'¤зки, кульм≥нац≥њ та розв'¤занн¤м конфл≥кту (розв'¤зки). ÷им, на наш погл¤д, ≥ визначаЇтьс¤ композиц≥йно-стил≥стична Їдн≥сть мовленн¤, завершен≥сть викладу.

1	2	3	4

Ќазва: —труктура публ≥цистичного тексту, загальн≥ п≥дходи до текстолог≥чного анал≥зу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2260 прочитано)