∆урнал≥стика > —труктура публ≥цистичного тексту, загальн≥ п≥дходи до текстолог≥чного анал≥зу

” публ≥цистичному твор≥ автор звичайно:

- описуЇ ситуац≥ю, зд≥йснюЇ постановку питанн¤;

- показуЇ те, що повинно бути, на його думку, насправд≥, до чого в≥н прагне;

- пропонуЇ шл¤хи й засоби, ¤к≥ ведуть до мети.

«а зовн≥шньою формою такий текст може бути суто ≥нформац≥йним (об'Їктивний виклад факт≥в). ѕроанал≥зуЇмо дл¤ прикладу структуру статт≥ ™. —удака "Ќаск≥льки реальна украњнсько-турецька сп≥впрац¤" ("”крањнське слово" в≥д 26.02.1998 р.) (див. рис.).

Ќапр¤мок думки Ї пр¤мол≥н≥йно-посл≥довним: через низку конкретизац≥й до висновк≥в про пануванн¤ "довол≥ небезпечного застою", ¤кий гостро суперечить перв≥сн≥й тез≥ про "приречен≥сть" ”крањни й “уреччини на сп≥впрацю. ÷им автор п≥дсилюЇ враженн¤ читача про незадов≥льний стан украњнсько-турецьких в≥дносин. ”загальненн¤ журнал≥ст будуЇ за допомогою емфазиса "не завадило б", п≥дсилюючи таким чином експрес≥ю через узагальненн¤. ѕарадоксально те, що автор прагне п≥дкреслити значенн¤ суперечност≥. ќтже, ¤к бачимо, використавши цей композиц≥йно-стил≥стичний прийом, автор дос¤гаЇ стильовоњ виразност≥ та зм≥стово-лог≥чноњ посл≥довност≥ тексту, чим спонукаЇ читача д≥¤ти ц≥леспр¤мовано Ч шукати вих≥д з проблеми, що назр≥ла.

”с≥ види суджень грунтуютьс¤ на об'Їмних зв'¤зках пон¤ть. “ому, на нашу думку, судженн¤ Ч це насамперед упор¤дкована посл≥довн≥сть елемент≥в, що складають обс¤г пон¤тт¤. ƒумаЇтьс¤, що при складанн≥ плану потр≥бно витримати Їдину основу под≥лу. ÷¤ основа дозвол¤Ї ≥з множини предметних зв'¤зк≥в, р≥зноман≥тност≥ в≥дношень реальноњ д≥йсност≥ в≥д≥брати певне, ц≥л≥сне, необх≥дне в даному раз≥, а також забезпечуЇ жорстк≥сть та визначен≥сть при групуванн≥ матер≥алу. ќтже, лог≥ка ≥дей повинна в≥дображати лог≥ку розвитку ¤вищ.

ѕосл≥довн≥сть розкритт¤ теми залежить в≥д характеру в≥дношень м≥ж пон¤тт¤ми. –озр≥зн¤ють пон¤тт¤ тотожн≥ (по-р≥зному характеризують один ≥ той же предмет), протилежн≥ (обс¤ги не зб≥гаютьс¤, зм≥ст одного заперечуЇ зм≥ст ≥ншого, збер≥гаЇтьс¤ можлив≥сть середнього вар≥анта), суперечлив≥ (також не зб≥гаютьс¤ обс¤ги, зм≥ст одного заперечуЇ зм≥ст ≥ншого, але без збереженн¤ можливост≥ середнього вар≥анта), сп≥вв≥дносн≥ (обс¤ги не зб≥гаютьс¤, зм≥ст одного визначаЇтьс¤ зм≥стом ≥ншого, але посл≥довн≥сть викладу не регламентують), п≥дпор¤дкован≥ та п≥дпор¤дковуюч≥ (обс¤г одного входить в обс¤г ≥ншого, допускаЇтьс¤ ≥ндукц≥¤ та дедукц≥¤), п≥дпор¤дкован≥ третьому (обс¤ги не зб≥гаютьс¤, вход¤ть в обс¤г загальн≥шого пон¤тт¤, допускаЇтьс¤ в≥льна посл≥довн≥сть, ≥ндукц≥¤ чи дедукц≥¤ щодо загальн≥шого пон¤тт¤), пон¤тт¤, що перетинаютьс¤ (частковий зб≥г обс¤г≥в, допускаЇтьс¤ рух викладу в≥д сп≥льного до в≥дм≥нного ≥ навпаки).

” минулому правила та прийоми побудови тексту пропонувала класична риторика, ¤ка характеризувалас¤, по-перше, практичною спр¤мован≥стю, конкретн≥стю визначень та рекомендац≥й; по-друге, струнк≥стю та ц≥л≥сн≥стю теор≥њ, що грунтувалась на використанн≥ дос¤гнень лог≥ки, психолог≥њ та граматики дл¤ орган≥зац≥њ мовленн¤ Ч а отже, тексту.

–иторика охоплювала вс≥ сторони красномовства Ч в≥д розробки матер≥алу до техн≥ки мовленн¤. ќсоблива увага прид≥л¤лас¤ доказовост≥ мовленн¤. Ѕули окреслен≥ типи лог≥чних ход≥в Ч т. зв. м≥сц¤ Ч докази "в≥д людини", "в≥д м≥сц¤ д≥њ", "в≥д часу", "в≥д способу", "в≥д визначенн¤", "в≥д роду", "в≥д виду" та ≥н.

ќсоблива роль в≥дводилас¤ загальним м≥сц¤м, ¤к≥ служили дл¤ емоц≥йного п≥дсиленн¤ доказ≥в (наприклад, м≥ркуванн¤ щодо поваги до людини, до закон≥в, до держави та ≥н.). ѕритаманн≥ вс≥м типам мовленн¤ загальн≥ м≥сц¤ не були закр≥плен≥ за певними контекстами.

јргументи под≥л¤лись на природн≥ (наприклад, св≥дченн¤ очевидц≥в) й штучн≥ (встановленн¤ лог≥чного зв'¤зку м≥ж р≥зними фактами). ƒл¤ аргументованого розгортанн¤ теми служили опис, зображенн¤ факту, под≥њ.

ќпис м≥г бути посл≥довним, поширеним або стислим залежно в≥д ц≥льовоњ настанови. ” мовленн≥ вид≥л¤лось чотири частини: вступ, виклад, доведенн¤ (або розробка) та висновки. якщо ж мовленн¤, окр≥м усього, ще й детал≥зувалос¤, то до названих частин додавалось визначенн¤ теми, спростуванн¤ доказ≥в опонента, в≥дступ. як прийом використовувалас¤ детал≥зац≥¤. ¬она, у свою чергу, створювала враженн¤ повноти, вичерпност≥ теми та емоц≥йно-психолог≥чноњ напруги викладу.

ѕоверхнева структура ¤к зас≥б сприйн¤тт¤ тексту. “екст Ч це сукупн≥сть мовленнЇвих д≥й, зд≥йснюваних дл¤ дос¤гненн¤ певноњ комун≥кативноњ мети.  омун≥кативний нам≥р автора ви¤вл¤Їтьс¤ у р≥зних композиц≥йно-мовленнЇвих формах (пов≥домленн¤, опис, м≥ркуванн¤), що Ї формами мисленн¤ й служать дл¤ оформленн¤ тексту.

÷≥ форми в≥дображають структуру процесу мовленн¤, типи та способи зв'¤зку елемент≥в думки м≥ж собою ≥ думок одна з одною, причому кожна з них перебуваЇ у д≥алектичн≥й Їдност≥ з≥ своњм об'Їктивним зм≥стом, ¤кий ≥снуЇ у двох видах: конкретний ≥ структурний (якубова Ќ.ј., 1985).

ѕри створенн≥ тексту конкретний зм≥ст детерм≥нуЇ виб≥р лексичних одиниць мовноњ системи, а структурний зм≥ст визначаЇ синтаксичну орган≥зац≥ю тексту, тобто характер зв'¤зку окремих речень та елемент≥в структури всередин≥ кожного реченн¤.

ƒосл≥дниками ви¤влена певна стереотипн≥сть р≥знор≥дних структур, що мають високий ступ≥нь обов'¤зковост≥ вживанн¤ тих чи ≥нших мовних одиниць. ÷е по¤снюЇтьс¤ повторюван≥стю певних ситуац≥й, типових дл¤ публ≥цистики. ѕод≥бна тенденц≥¤ властива не лише лексичному та синтаксичному оформленню текст≥в, але й принципам њх композиц≥йноњ впор¤дкованост≥.

ƒл¤ рецип≥Їнта Ї важливим те, що мовн≥ одиниц≥ (лексичн≥ й синтаксичн≥, а також ¤вища композиц≥йноњ впор¤дкованост≥), що вживаютьс¤ у т≥й чи ≥нш≥й ситуативн≥й формул≥, характеризуютьс¤ високим ступенем передбачуваност≥.

–еал≥зуючи св≥й комун≥кативний нам≥р, автор створюЇ ц≥л≥сний текст ¤к смислову Їдн≥сть, ¤ка маЇ Їдину структуру, визначену комун≥кативним задумом. ќтже, на нашу думку, дл¤ рецип≥Їнта важливо адекватно задуму автора осмислити цю структуру, елементи ¤коњ перебувають в ≥Їрарх≥чному взаЇмозв'¤зку. ÷¤ нер≥внозначн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ ¤к у б≥льших композиц≥йних частинах тексту, так ≥ в надфразових Їдност¤х, ≥ в окремих висловлюванн¤х. ¬ершиною ц≥Їњ ≥Їрарх≥њ Ї дом≥нуючий комун≥кативний задум автора, реал≥зац≥њ ¤кого п≥дпор¤дковуЇтьс¤ зм≥ст усього тексту.

“аким чином, умовою осмисленн¤ будь-¤кого тексту ¤к ц≥лого можна вважати ви¤в ≥ розум≥нн¤ кожного з його структурних елемент≥в, що Ї в≥дносно самост≥йними ≥ завершеними. ќкр≥м цього, розмежуванн¤ елемент≥в композиц≥йноњ структури виконуЇ певне смислове навантаженн¤, бо композиц≥йно-смислове розгортанн¤ зм≥сту в≥дображаЇ процес становленн¤ смислу (—лавгородска¤ –. ¬., 1983).

—уттЇве значенн¤ дл¤ процесу осмисленн¤ маЇ кожна з композиц≥йно-мовленнЇвих форм (опис, розпов≥дь, м≥ркуванн¤ та його р≥зновиди Ч по¤сненн¤, доказ, обгрунтуванн¤), що можуть бути присутн≥ми в будь-¤кому публ≥цистичному текст≥. як ≥ весь текст загалом, вони мають у своњй композиц≥йн≥й структур≥ вступ, основну частину та к≥нц≥вку. ÷≥ форми в≥д≥грають роль ор≥Їнтир≥в, на основ≥ ¤ких виконуютьс¤ важлив≥ дл¤ розум≥нн¤ перцептивно-осмислююч≥ д≥њ.

ѕершим досить суттЇвим ор≥Їнтиром при сприйн¤тт≥ письмового й усного пов≥домленн¤ Ї заголовок, ¤кий у редукован≥й форм≥ виражаЇ основний зм≥ст тексту. ѕо сут≥, заголовок маЇ двоњсту природу, ¤скраво виражений ремо-тематичний характер, бо в≥н спр¤мовуЇ увагу рецип≥Їнта на те, що буде викладено пот≥м, ≥ водночас на те, що вже виражено у заголовку. « одного боку, заголовок змушуЇ рецип≥Їнта залучати власний досв≥д дл¤ проникненн¤ у смисловий зм≥ст певних смислових частин тексту та њх семантичну ≥Їрарх≥зац≥ю Ч будучи прогностичним чинником. « ≥ншого боку, заголовок ¤к ¤вище рематичного характеру змушуЇ рецип≥Їнта знаходити ≥нформац≥ю, що стосуЇтьс¤ вказаноњ у н≥й теми. “аким чином, заголовок (≥ п≥дзаголовки) дають змогу рецип≥Їнту частково передбачити зм≥ст тексту й цим спри¤ють його осмисленню. ќтже, ц≥ функц≥њ заголовка забезпечують ¤вище рецепц≥њ.

” вступ≥ до пов≥домленн¤ звичайно вказуЇтьс¤ мета пов≥домленн¤ та даютьс¤ вих≥дн≥ дан≥ про предмет мовленн¤. ѕочатком можуть бути або запитанн¤, або спонукальн≥ реченн¤, ¤к≥ виконують контактно-установну функц≥ю. ќсмисленн¤ вступноњ частини повинне стати в≥дправним пунктом дл¤ осмисленн¤ наступних частин тексту. ѕричому ц¤ композиц≥йна частина тексту будуЇтьс¤ максимально лакон≥чно й узагальнено, з використанн¤м атрибутивних словосполучень, поширених означень, п≥др¤дних означальних речень ≥ т. д. (¬асильев ё. ј.), що вимагаЇ в≥д рецип≥Їнта напруженоњ уваги.

Ќайважлив≥шу ≥нформац≥ю м≥стить основна частина, ¤к≥й притаманн≥ динам≥чн≥сть, розгорнут≥сть ≥ зв'¤зн≥сть. —мислова ц≥л≥сн≥сть тексту при цьому про¤вл¤Їтьс¤ у повторенн≥ певноњ терм≥нолог≥чноњ лексики, часто з використанн¤м переструктуруванн¤ (наприклад, ≥менник повторюЇтьс¤ у форм≥ д≥Їслова). «в'¤зн≥сть мовленн¤ про¤вл¤Їтьс¤, зокрема, ≥ в семантиц≥ речень (насамперед у межах надфразноњ Їдност≥), з ¤коњ складаютьс¤ вс≥ композиц≥йн≥ частини тексту, у тому числ≥ ≥ висновки.

” висновках коротко п≥дсумовуютьс¤ основн≥ положенн¤ викладеноњ ≥нформац≥њ, у зв'¤зку з чим вона в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших частин лакон≥чн≥шим зм≥стовно-насиченим викладом.

Ќаступним елементом поверхневоњ структури тексту Ї абзац. ¬≥н маЇ особливу структурно-семантичну орган≥зац≥ю, що про¤вл¤Їтьс¤ у таких елементах, ¤к зачин, розробка й завершенн¤. (ƒл¤ публ≥цистичного тексту характерн≥шим Ї двочастинний абзац, що складаЇтьс¤ з ключовоњ або основноњ фрази, ¤ка виражаЇ головну думку абзацу, й коментуючоњ частини.)

1	2	3	4

Ќазва: —труктура публ≥цистичного тексту, загальн≥ п≥дходи до текстолог≥чного анал≥зу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2260 прочитано)