∆урнал≥стика > —учасна реценз≥¤, ¤к жанр

—учасна реценз≥¤, ¤к жанр

“ак, мова п≥де про жанр реценз≥њ в сучасному л≥тературному процес≥, але одразу ж не можемо об≥йти питанн¤: наск≥льки важливою та своЇчасною Ї ц¤ тема? ≤ надто у пор≥вн¤нн≥ з тим станом, що в ньому опинилось у нас книговиданн¤. Ѕ≥да, симптоми здичав≥нн¤, деградац≥њ: у 2000-му роц≥ на тис¤чу жител≥в випущено в ”крањн≥ книжок у 9,4 раза менше, н≥ж нав≥ть у –ос≥њ (а саме: 370 проти 3479). якщо ж брати до уваги лише художню л≥тературу, то сп≥вв≥дношенн¤ це (де вже й прим≥р¤тис¤ тут до «аходу!) обертаЇтьс¤ ≥ ще тривожн≥шою цифрою - у 12 раз≥в менше. ≤ все це за обставин, що не менше половини тих видань випущен≥ не украњнською, а рос≥йською мовоюЕ

ѕарадоксально, одначе, що, вз¤вши назагал, той книжково-л≥тературний прост≥р, освоювати ¤кий мав би допомагати жанр реценз≥њ, не т≥льки не зменшивс¤, а нав≥ть поб≥льшивс¤. „ому? “ому, що руйн≥вний удар вц≥лив б≥льше не в к≥льк≥сть назв видань, а в њх тираж≥. ќстанн≥ - вже узвичаЇно м≥зерн≥, причому ми так змирилис¤ з тими м≥зер≥¤ми, що наклад, скаж≥мо, в тис¤чу прим≥рник≥в - ≥ то в крањн≥ з майже 50-ма м≥льйонами населенн¤ - вже потрактовуЇмо ¤к нормальнийЕ  ≥льк≥сно ж, повторюю, книговиданн¤ нав≥ть наростилос¤ - маЇмо-бо тепер децентрал≥зац≥ю у видавнич≥й сфер≥, зам≥сть лише к≥лькох видавництв, що видавали в часи —–—– художню л≥тературу, нараховуЇмо тепер њх сотн≥ - у кожному обласному центр≥, здаЇтьс¤, вже ≥ в кожному район≥. ”с≥ т≥ видавнич≥ точки дають ¤кусь свою продукц≥ю, ус≥ прагнуть пос≥сти ¤кесь м≥сце не т≥льки на книжковому ринку, а й у духовному, естетичному св≥т≥ сучасника, ≥ то ц≥каво, що в≥дпов≥дно до цього нав≥ть зросла у нас к≥льк≥сть ос≥б, котр≥ домагаютьс¤ набути статусу "узаконених" письменник≥в - тобто член≥в Ќ—ѕ”. Ќе конче бо видаватис¤ тепер у ¤комусь кињвському видавництв≥, чи в ’арков≥ або Ћьвов≥, а ось знайшов чолов≥к змогу видати щось у друкарн≥ свого райцентру - ≥ вже, будь ласка, Ї у нього п≥дстава претендувати на членство в Ќ—ѕ”.  ≥льк≥сть тих, хто цього домагаЇтьс¤ ("вже дв≥, вже три книжки у мене вийшло"), повторюю, поб≥льшуЇтьс¤Е

¬же ≥ з цього випливаЇ, наск≥льки повнопотужно мусив би у наш час працювати жанр реценз≥њ. ≈лементарне освоЇнн¤ того, що виходить друком ≥ про що за обставин зруйнованост≥ системи книгопостачанн¤ нав≥ть фах≥вець не завжди знаЇ, в≥дв≥юванн¤ зерна в≥д полови, - ц¤, сказати б, безпретенз≥йна, переважно чорнова робота сьогодн≥ украй потр≥бна. “а ба! - жанр реценз≥њ опинивс¤ тепер не т≥льки у глибок≥й криз≥, а й зазнаЇ зневаги та гон≥нь.

—казавши коротко, криза жанру пов"¤зана загалом з кризою л≥тературноњ критики ¤к такоњ. ћинув той час, коли, ¤к-от у соцреал≥стичну добу, обов"¤зком критики було в≥дстежувати м≥ру дотриманн¤ "канон≥в" та ≥дейноњ "цноти", бути служницею ≥деолог≥њ ≥ владних структур, ¤к ≥ самоњ њњ - л≥тератури. ћи стали св≥дками того, ¤к на наших очах в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивне, посп≥хове, в чомусь аж г≥пертрофоване надолужуванн¤ л≥тературною критикою власноњ самосв≥домост≥, ос¤гненн¤ нею чесноти свого суверен≥тету.  ритика згадала, що й сама вона - то не дещо з≥ сфери обслуговуванн¤, а таки той же повноц≥нний текст, специф≥кою ¤кого Ї х≥ба те, що об"Їктом, ¤кий його породжуЇ, його живильним середовищем Ї не ст≥льки "св≥т" (чи й загалом не "св≥т"), ¤к у випадков≥ з прозовим або поетичним текстом, ск≥льки слово про цей св≥т, сказане ≥ншим. “обто специф≥кою критики Ї те, що слово њњ - то слово про слово чи з приводу слова.

¬же саме глибоке усв≥домленн¤ критикою ц≥Їњ ≥стини й не могло не спонукати њњ до кризового самопочуванн¤.  ритика зрозум≥ла, що њй, знищен≥й та самознищен≥й в атмосфер≥ соцреал≥стичних вимог до нењ, потр≥бно починати буквально ab ovo - власне, реан≥муватись.

Ќе сказати, звичайно, що цей процес в≥дбуваЇтьс¤ без надвитрат. —к≥льки бо спостер≥гаЇмо судомного посп≥ху, нервозност≥ у прагненн≥ критики в≥дхреститис¤ в≥д згвалтованоњ самоњ себе вчорашньоњ! Ќа наших очах критика просто шал≥Ї в≥д усв≥домленн¤ того, на множинност≥ ¤ких ф≥лософських теор≥й (зам≥сть от≥Їњ ще недавньоњ "Їдино правильноњ") може вона ірунтуватис¤ та розвиватис¤.  ритика екзистенц≥йна, психоанал≥тична, герменевтична, структурал≥стська, сем≥отичнаЕ ќ, ¤кий це прорив ≥ до ¤кого, д≥йсно, методолог≥чного багатства! √од≥ й сумн≥ватис¤, що на його п≥знанн¤ та освоЇнн¤ потр≥бно таки немалий час, ¤к необх≥дна, з мого погл¤ду, ≥ повна зм≥на л≥тературно-критичних покол≥нь.

 ритика, отже, - у процес≥ переучуванн¤ та навчанн¤, зв≥льненн¤ в≥д нашпигованост≥ шаблонами, стереотипами й кл≥ше, доланн¤ отруйних ≥деологем, що багатьом критикам старшого покол≥нн¤, на жаль, вже ув≥йшли у кров, нав≥ть коли б хтось з них цього й не бажав. ¬ласне, у народженн≥ новоњ критики ≥ належить пов'¤зувати з над≥њ молоддю.

Ќу, а те, що надвитрат у ход≥ цього переучуванн¤ не бракуЇ, то це правда. як ось т≥ непоодинок≥ випадки, коли у форм≥ реценз≥й з"¤вл¤ютьс¤ "тексти", де реценз≥йного насправд≥ нема ан≥чог≥с≥нько: ан≥ анал≥зу, ан≥ оц≥ночних момент≥в, ан≥ порад дл¤ читача (зовс≥м анахрон≥чноњ та зайвоњ ≥стоти у тих "реценз≥¤х") та висновк≥в. ј що ж Ї? ™ безв≥дносне до твору, ¤кий, власне, т≥льки названо, просто нап≥вбелетристичне самовираженн¤ того або ≥ншого автора - розсипи його едукованост≥, епатажност≥, дотепност≥, що до п≥знанн¤ того чи ≥ншого твору жодного стосунку не мають. „и текст це? “ак, звичайно. јле чи реценз≥¤? - стосовно цього щонайб≥льш≥ сумн≥ви.

“ак, криза жанру.  олишньою реценз≥¤ (≥ д¤кувати Ѕогов≥) н≥защо вже не хоче бути, бути ж новою здеб≥льшого ще не вм≥Ї. ћаЇ вона, отже, нер≥дко то переходово-еклектичний, то все¤дно-методолог≥чний, то ≥нод≥ просто см≥шненький вигл¤д. ” вс¤кому раз≥ вим≥р¤на запитами л≥тературного процесу наших дн≥в позитивна програма жанру, що про нього мова, ¤к сл≥д, до реценз≥њ ще не доведена. ¬≥д емп≥рики, заклик≥в, що стосуютьс¤ квал≥ф≥кац≥њ , майстерност≥ ≥ р≥вн¤ об'Їктивност≥ рецензент≥в потр≥бно ≥ти дал≥. ƒо б≥льш детального з'¤суванн¤ того, чого ж ми сьогодн≥ прагнемо в≥д реценз≥њ, до в≥днаходженн¤ причин - навпр¤мки скажу - невисокого њњ авторитету, до створенн¤ атмосфери п≥двищеноњ вимогливост≥ до цього л≥тературно-критичного жанру.

ѕро нин≥шн≥й стан справ на рецензентськ≥й д≥льниц≥ ¤ сказав би коротко: хоча перенавчанн¤ там, д≥йсно, в≥дбуваЇтьс¤, з ус≥х жанр≥в л≥тературноњ критики вона усе ж оновлюЇтьс¤ наймен-ше. «алишаЇтьс¤ живучим бозна-колишн≥й стереотип, в≥дпов≥дно до ¤ко-го реценз≥¤ "майструЇтьс¤", "збиваЇтьс¤", далеко ще не в лад≥ м≥ж собою у багатьох автор≥в естетичний ≥ соц≥олог≥чний аспекти оц≥нки худож-нього твору, ¤к ≥ ран≥ше, жанр реценз≥њ залишаЇтьс¤ найб≥льш "пр≥с-ним", "сухим".

Ѕуло б, м≥ж ≥ншим, незайве зд≥йснити соц≥олог≥чне опитуванн¤ читач≥в: хто ≥ ¤к читаЇ реценз≥њ, дл¤ кого конкретно вони друкуютьс¤? ќ, це пишносл≥вне: дл¤ читача, дл¤ його ор≥Їнтуванн¤ ≥ розвитку естетичного смаку! ” принцип≥, звичайно, маЇ бути так. “а ось свого часу було обнародуване таке соц≥олог≥чне спостереженн¤: к≥льк≥сть читач≥в, котр≥ побажали вз¤ти ту або ≥ншу книжку п≥д впливом рекомендац≥й критики, склала у б≥бл≥отеках п'¤ти досл≥джених м≥ст лише ... один-два в≥дсотки.  ритика, ¤к знаЇмо, ¤вище р≥зножанрове; отже, ¤ гадаю, що навр¤д чи варто рецензентам припускати, буц≥мто ц≥ один-два в≥дсотки зробили виб≥р переважно п≥сл¤ прочитанн¤ саме њхн≥х твор≥в...

–еценз≥њ, таким чином, належить ще йти ≥ йти до читача. ќднак вт≥шимос¤: жанр цей - специф≥чний, ≥ критер≥й масовост≥ не варто без обмовок висувати на перший план.

ѕарадоксальним Ї ≥нше: те, що реценз≥¤ у такому вигл¤д≥, в ¤кому вона масово ≥снуЇ, нер≥дко проходить повз увагу ≥ тих людей, котр≥, здавалос¤ б, повинн≥ були б мати до нењ вже чисто профес≥йний ≥нтерес. «розум≥ло, ≥ в цьому випадку непогано допомогла б соц≥олог≥¤, але ≥ не волод≥ючи њњ даними, не будемо мати сумн≥в≥в: до жанру реценз≥њ фах≥вець у л≥тературно-художн≥й справ≥ п≥дходить б≥льш н≥ж ди-ференц≥йовано. –еценз≥ю-думку, розм≥рковуванн¤ в≥н, напевне, швидко розп≥знаЇ, одначе ¤к часто, лише кинувши зором на перш≥ р¤дки абзац≥в ≥ моментально заф≥ксувавши вс≥ ц≥ "з новим твором вийшов на суд чита-ча", "роман в≥др≥зн¤Їтьс¤ еп≥чним розмахом", "сюжет твору розвиваЇтьс¤ неквапливо", "можна поставити в док≥р авторов≥", " незва-жаючи на окрем≥ прорахунки" ≥ т.д., нав≥ть критик, котрий стежить за л≥тературним процесом, не стане витрачати час задарма. “им б≥льше так вчинить з "ширпопит≥вською" реценз≥Їю письменник - ¤кщо, звичайно, мовитьс¤ не про його власний тв≥р.

„и не переб≥льшую ¤ к≥льк≥сть реценз≥й цього гатунку? Ќе думаю. “ак звана масова, "нормальна" реценз≥¤ все ще здобуваЇ у нас - надто часто не в л≥тературних органах - не лише поблажлив≥сть, а й прихильн≥сть. ќдначе - нав≥що, дл¤ кого вона? ’≥ба що дл¤ тих, хто вправл¤Їтьс¤ у швидк≥сному читанн≥.

ѕр¤мо пов'¤зана з читабельн≥стю "масовоњ" реценз≥њ њњ престижн≥сть. „асом мен≥ здаЇтьс¤ нав≥ть, що де¤к≥ письменницьк≥ органи просто ос-тер≥гаютьс¤ реценз≥њ. „ерез на¤вн≥сть величезноњ к≥лькост≥ п≥дробок п≥д реценз≥ю ц¤ законна дитина л≥тературноњ критики лишаЇтьс¤ насправд≥ неголубленою. –еценз≥ю стискають, п≥др≥зають, проган¤ють. Ќадаючи њй м≥сце, тут же нер≥дко виставл¤ють перед нею ≥ запоб≥жного щита на вз≥р "ста р¤дк≥в про нову книгу" або "коротко про книгу". якщо п≥д под≥бну рубрику в р¤д≥ журнал≥в потрапл¤Ї все ж не кожна реценз≥¤, то де¤к≥ л≥тературно-художн≥ органи демонструють ≥ зовс≥м в≥дверту непри¤знь до цього жанру, викорчувавши його, ¤к мовитьс¤, на пн≥..

1	2	3

Ќазва: —учасна реценз≥¤, ¤к жанр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1473 прочитано)