∆урнал≥стика > —учасна реценз≥¤, ¤к жанр

“е, що престиж ≥ ¤к≥сть реценз≥њ багато в чому залежить в≥д вимогливоњ прихильност≥ друкованих орган≥в (вимогливоњ! - адже х≥ба нев≥домо, що, замовл¤ючи в≥дгук, часто замовл¤ють ≥ саму його тональн≥сть), - це зовс≥м зрозум≥ло. јле водночас зрозум≥ло ≥ те, що головна причина не-високого авторитету реценз≥њ пол¤гаЇ все ж у р≥вн≥ вимог, ¤к≥ традиц≥йно перед нею виставл¤ють.

–еценз≥¤, ¤к роз'¤снюЇ словник, в≥д латинського слова rесепs≥о - "розгл¤д". ѕон¤тт¤ це багатозначне, але, на жаль, ми часто вдовольн¤Їмось лише найближчим, верхн≥м його смислом. –озказати, про що тв≥р, пройтись сюжетними ходами, в≥дзначити розстановку персонаж≥в, виставити, зрештою, оц≥нку - ось, будь ласка, реценз≥¤! ≤ х≥ба можна не стривожуватис¤, що рецензуванн¤ негласно визнане найлегшим, "ни-жчим" жанром критики, що так часто буваЇ воно в≥дданим на в≥дкуп люд¤м, котр≥ не мають т¤ми в б≥льш "сол≥дних" жанрах л≥тературно-ху-дожньоњ творчост≥. "Ќаписати статтю - це складн≥ше! ј реценз≥¤... та тут впораЇтьс¤ майже кожен". —прощую, можливо, одначе "легких", рем≥сницьких реценз≥й вистачаЇ у нас надм≥ру.

Ѕуло б невиправдано всю провину за такий стан справ звалювати, ¤к мовитьс¤, лише на рецензент≥в (де, мовл¤в, уз¤ти гарних?) та на неви-могливих прац≥вник≥в редакц≥й. Ќ≥, ¤кщо ми вже ведемо цю розмову, давайте копати глибше. 1 перш за все в≥дзначимо (тут ≥ приховуЇтьс¤ головний "винуватець") те, що у нас ще недостатньо з'¤сована, усв≥домлена, спопул¤ризована вимога часу до жанру реценз≥њ.

’тось ≥з рецензент≥в, можливо, й не виходив би на шпальти преси з "розгл¤дами-рекомендац≥¤ми". Ќер≥дко в≥н - у цьому ¤ впевнений - здатен на б≥льше. ќдначе своЇњ зд≥бност≥ в≥н не реал≥зуЇ: така-бо "нор-ма", так в≥н розум≥Ї призначенн¤ своЇњ прац≥, б≥льше, мовл¤в, в≥д рецен-з≥њ не вимагаЇтьс¤...

ќсь ≥ виходить, що, повстаючи проти поверхового рецензуванн¤, голо-вний приц≥л нам треба спр¤мувати все ж проти ц≥Їњ "норми". ¬игнати њњ з л≥тературноњ атмосфери, здолати у св≥домост≥ - тод≥, напевне, вона зменшитьс¤ ≥ на стор≥нках пер≥одики.

”с≥ ми нар≥каЇмо, скаж≥мо, з приводу надм≥ру захвалювальних реценз≥й. “а, власне, це ж ≥ Ї один з про¤в≥в д≥њ все т≥Їњ ж "закорен≥лоњ" норми. јдже ¤к часом усв≥домлюЇ своЇ завданн¤ рецензент, до того ж аж н≥¤к не т≥льки початк≥вець? ¬≥н, можна сказати, стаЇ в позу "струнко" перед автором, розц≥нюЇ "по¤ву кожноњ новоњ книжки вже саму по соб≥ ¤к ¤вище", дотримуЇтьс¤ погл¤ду, зг≥дно з ¤ким - ¤ щойно процитував ≥ ще цитую в≥домого н≥мецького роман≥ста √.  анта - "кожну книгу потр≥бно ст≥льки часу крутити ≥ верт≥ти, доки не знайдеш у н≥й що-небудь гарне".

√арне, звичайно, замовчувати не сл≥д - принцип доброзичливост≥ у рецензентськ≥й справ≥ - вкрай важлива запов≥дь. јле нехай би було усв≥домлено д≥йсно необх≥дною, загальновизначеною нормою те, що реценз≥¤ - це все ж не св¤ткове "п≥днесенн¤" книги читачев≥, не зма-ганн¤ у вм≥нн≥ ¤комога л≥пше "в≥дрекомендувати", що ≥стинна повага до письменника пол¤гаЇ у м≥р≥ серйозност≥ розмови про той чи ≥нший його тв≥р. ѕро дел≥катн≥сть оц≥ночних форм треба, зв≥сно, дбати, але не-обх≥дно виполювати й критичне лицем≥рство, ¤ке найчаст≥ше базуЇтьс¤ на тому, що немало рецензент≥в надають перевагу не критиц≥ думки, а критиц≥ почутт¤... до автора, про котрого пишуть.  ого ж хвалимо в такому раз≥ - книгу чи њњ автора?

Ќам треба ус≥л¤ко акцентувати на поглибленому, найб≥льш посутньо-му осмисленн≥ самого пон¤тт¤ "реценз≥¤". –еценз≥¤ - роздум - ось ¤к≥сть, що маЇ виходити на перший план. –оздум про те, чи збагачуЇ тв≥р (≥ чим саме?) л≥тературу, про його зв'¤зки з житт¤м, про творчу ево-люц≥ю письменника, художню ≥ жанрову специф≥ку, про м≥ру ¤скравост≥ нового твору на тл≥ л≥тературного процесу. якщо вже хвалити, то не-одм≥нно передбачивш тверезе запитанн¤: чи здатним ви¤витьс¤ тв≥р зац≥кавити не т≥льки сьогодн≥шнього, але й завтрашнього читача, чи волод≥Ї в≥н потр≥бними живильними ресурсами? якщо заперечувати, то обов'¤зково з метою видобуванн¤ урок≥в, важливих дл¤ широкого л≥тера-турного процесу.

÷ього роду реценз≥њ-роздуми у нас, звичайно, з'¤вл¤ютьс¤, до того ж у немал≥й к≥лькост≥, ≥ тут можна було б назвати б≥льш або менш в≥дом≥ ≥мена. Ћихо, одначе, пол¤гаЇ у тому, що пор¤д з високим, справжн≥м зразком жанру вперто збер≥гаЇ свою живуч≥сть ≥ та пресловута невибаг-лива "норма", про ¤ку веду мову. ¬ п≥дсумку переважаЇ те, що вагою вир≥зн¤Їтьс¤, та чи станемо недооц≥нювати небезпеку "рекомендувального" рецензуванн¤? ¬оно небезпечне вже хоча б тому, що "норма", ¤к в≥домо, засвоюЇтьс¤ швидше, ан≥ж зразок ≥стинноњ творчост≥, що, отже, маЇ вона свого роду "заразлив≥" властивост≥. « точ-ки зору перспектив розвитку жанру, наша терпим≥сть до описово-рекомендац≥йноњ реценз≥њ створюЇ свого роду зачароване коло, вирватис¤ з ¤кого не так просто.

я нав≥ть сказав би, що дл¤ зм≥цненн¤ свого авторитету нин≥шн¤ реценз≥¤ мусить "працювати" на меж≥ можливостей цього жанру. ƒо того часу, доки основне призначенн¤ реценз≥њ буде зводитис¤ до вистав-ленн¤ оц≥нки за той або ≥нший тв≥р, розраховувати на ≥стинну повагу њй не доводитьс¤. –еценз≥¤ оц≥нювати мусить, та нехай би ц¤ здатн≥сть рецензента була нев≥д'Їмною в≥д його вм≥нн¤ збудити думку, порушити важливу проблему в ход≥ анал≥зу твору, висловити не т≥льки судженн¤, й роздум.

”сталеним Ї пов'¤зувати ц≥ ¤кост≥ переважно з≥ статтею проблемного характеру. јле ¤ не думаю, що вони (≥ в цьому переконуЇ досв≥д великих критик≥в р≥зних час≥в) протипоказан≥ жанров≥, про ¤кий мовитьс¤. Ќе-хай це пориванн¤ жанру до максимального використанн¤ своњх можли-востей д≥стане ¤кесь "негласне" визначенн¤ - скаж≥мо, реценз≥¤-статт¤. —уть справи не в цьому - в тому, що реценз≥¤ повинна пориватис¤ до виходу з т≥сних р¤мц≥в констатац≥њ та опису позверхн≥х прикмет твору (полишмо це дл¤ анотац≥њ), маЇ ставати не т≥льки диктованою тим або ≥ншим письменницьким текстом, але ≥ самост≥йною думкою автора. (ƒо реч≥, незважаючи на невзаконен≥сть терм≥ну, б≥льш≥сть найц≥кав≥ших виступ≥в з приводу нових книжок ¤краз ≥ варто б зараховувати до реценз≥й-статей). ” посиленн≥ мислительноњ м≥сткост≥ публ≥кац≥й жанру, про ¤кий мова, ≥ вбачаЇтьс¤ мен≥ найважлив≥ша запорука його зм≥цненн¤ та оновленн¤.

як окремий р≥зновид працюючих реценз≥й вид≥лю реценз≥њ-диспути. ѓх усе ще не вистачаЇ у л≥тературному житт≥ сучасност≥, оск≥льки не виста-чаЇ самого ум≥нн¤ сперечатись, не з'¤сован≥ належним чином методичн≥ принципи, ¤ких варто дотримуватись. —уперечка рецензента з рецензентом зводитьс¤, ¤к правило, до того, ¤ку оц≥нку сл≥д виставити за тв≥р, - тобто з≥штовхуютьс¤ не так глибинн≥ роздуми, ¤к саме оц≥нки.

ўо ж стосуЇтьс¤ суперечок рецензент≥в з письменниками, то тут справи ще г≥рш≥, адже дуже часто в≥дбуваЇтьс¤ не р≥вноправний д≥алог, а те, що нагадуЇ вирок судд≥ звинувачуваному. ”се, зв≥сно, залежить в≥д ¤кост≥ твору, ≥ ¤ зовс≥м не закликаю до ¤когось "жеманничанн¤" стосовно нем≥чних публ≥кац≥й. јле ось з автором, незаперечне обдарованим, су-перечка маЇ бути саме на р≥вних. ћенторство, набридлива повчальн≥сть, зверхн≥сть з боку рецензента - все це унеможливлюЇ атмосферу су-перечки. 1 ¤к ще часто така конструктивна нац≥лен≥сть розмови просто в≥дсутн¤!

ќсобливо недобру послугу жанров≥ ви¤вл¤Ї схильн≥сть багатьох ре-цензент≥в до жорсткоњ альтернативност≥. "“ак" або "н≥", "позитивно - негативно", "згоден - не згоден" - так на практиц≥ розставлено полюси у зразках жанру. „≥тк≥сть висновк≥в бажана, однак доки ми не усв≥домимо т≥Їњ ≥стини, що альтернативна правота ¤к у житт≥, так ≥ в л≥тератур≥ зустр≥чаЇтьс¤ дуже ≥ дуже нечасто, вдалих реценз≥й-суперечок нам не ви-стачатиме. ќднозначн≥сть п≥дход≥в не узгоджуЇтьс¤ бо з самою природою художньоњ творчост≥.

« ц≥Їњ ж причини, до реч≥, треба переборювати погл¤д, зг≥дно з ¤ким незгода рецензента з автором конче пов'¤зуЇтьс¤ з негативним оц≥нюванн¤м даного твору. як же вм≥ло сортуЇмо ми вс≥ реценз≥њ на позитивн≥ й негативн≥, знову ж таки звод¤чи сутн≥сть будь-¤коњ реценз≥њ виключно до оц≥нки! “а н≥ ж - у де¤ких випадках (варто лиш пошкоду-вати, що зустр≥чаютьс¤ т≥ випадки нечасто) вс¤ р≥ч - саме в неоднознач-ност≥ питань, що њх висуваЇ тв≥р, у в≥дм≥нност≥ погл¤д≥в, концепц≥й, п≥дход≥в письменника ≥ рецензента. —учасна л≥тература, надто проза, надаЇ пом≥тно зросл≥ можливост≥ дл¤ активн≥шого зверненн¤ до цього роду реценз≥й-суперечок. Ўкода - використовуютьс¤ ц≥ можливост≥ слабко.

ћожна почути: нехай реценз≥¤ живе один день, аби вона виконала своЇ призначенн¤. якщо мати на уваз≥ на¤вн≥сть у л≥тературному процес≥ значноњ к≥лькост≥ реценз≥й ¤к≥ не потр≥бн≥ нав≥ть ≥ на один день, ¤ зго-дивс¤ б: нехай! “≥льки ж хай живе, а не лише ≥нформуЇ. ј в ц≥лому ж ор≥Їнтири треба брати вищ≥, адже по-справжньому мисл¤ча реценз≥¤ не-пом≥тно п≥дключаЇтьс¤ до пров≥дних тенденц≥й л≥тературного процесу т≥Їњ або ≥ншоњ доби. ќтже, маЇ вс≥ можливост≥ не бути забутою ≥ завтра. ƒуми про сьогоденне ≥ те, що нац≥лене на перспективу сприйманн¤, жанров≥й реценз≥њ потр≥бн≥, ¤к ≥ художньому творов≥.

„асом висловлюютьс¤ твердженн¤, зг≥дно з ¤кими ледь не законом≥р-н≥стю виставл¤Їтьс¤ той факт, що м≥ж оц≥нками рецензентом поточного л≥тературного процесу та його оц≥нками ≥сториком л≥тератури ≥снують "ножиц≥". ќтже, мовл¤в, рецензентов≥ нема чого претендувати на безпомильн≥сть - б≥льше в≥н маЇ дбати, скаж≥мо, про публ≥цистичну наснажен≥сть свого виступу.

1	2	3

Ќазва: —учасна реценз≥¤, ¤к жанр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1473 прочитано)