≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ >  рањни ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи 1945 Ц 1994рр

 рањни ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи 1945 Ц 1994рр

ѕлан

1. —оц≥ально-економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ перетворенн¤ в 1944 / 1945 Ц 1947 / 1948 роках. ѓх насл≥дки.

2. Ѕолгар≥¤.

3. ¬еликобритан≥¤.

4. ≤спан≥¤.

5. ≤тал≥¤.

6.  анада.

1. —оц≥ально Ц економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ перетворенн¤ в 1944 / 1945 Ц 1947 / 1948 роках. ѓх насл≥дки.

ѕ≥сл¤воЇнн≥ перетворенн¤ в крањнах ÷ѕ—™ рад¤нська ≥стор≥ограф≥¤ розгл¤дала ран≥ше ¤к революц≥њ, котр≥ в б≥льшост≥ крањн в своЇму розвитку пройшли два етапи: народно-демократичний та соц≥ал≥стичний. якщо з твердженн¤ про етапи можна погодитис¤, то говорити про революц≥њ приходитьс¤ ≥з знаком м≥нус, хоча в перетворенн¤х 1944/1945 Ц 1947/1948рр. простежуютьс¤ позитивн≥ ≥ негативн≥ моменти. ѕозитивним, безперечно, був п≥сл¤воЇнний процес формуванн¤ широкого спектру пол≥тичних парт≥й, що св≥дчило про на¤вн≥сть демократичних начал в сусп≥льному розвитку крањн ÷ѕ—™. ¬одночас йшло становленн¤ в одних (–умун≥¤, Ѕолгар≥¤) та в≥дновленн¤ в ≥нших („ехословаччина, ѕольща, Ќƒ–) парламентськоњ системи. ¬ –умун≥њ, Ѕолгар≥њ, ”горщин≥ та ёгослав≥њ л≥кв≥довано монарх≥њ. ѕрогресивним ¤вищем також сл≥д вважати аграрну реформу. ’оча насторожувала њњ крайн¤ зарадикал≥зован≥сть. ѕо сут≥ реформа в так≥й форм≥ була спр¤мована проти розвитку ринковоњ економ≥ки на сел≥: маса власник≥в др≥бних ≥ найдр≥бн≥ших сел¤нських господарств, на думку комун≥ст≥в, повинна була переконатис¤ в необх≥дност≥ колектив≥зац≥њ. ѕозитивним моментом був злам фашистського державного апарату в –умун≥њ, ”горщин≥, Ѕолгар≥њ ≥ в≥дновленн¤ нац≥ональноњ незалежност≥ ѕольщ≥, „ехословаччини, ёгослав≥њ та јлбан≥њ.

–азом з цим зд≥йснювалис¤ й ≥нш≥ перетворенн¤, котр≥ обТЇктивно вели до насадженн¤ тотал≥тарноњ системи комун≥стичного типу (л≥вототал≥тарна система) в крањнах ÷ѕ—™. ѕроведена в к≥лька етап≥в безогл¤дна, огульна нац≥онал≥зац≥¤ банк≥в, шахт, рудник≥в, фабрик, завод≥в, транспорту, нарешт≥ середных та др≥бних п≥дприЇмств правела до присвоЇнн¤ та монопол≥зац≥њ державою власност≥. «нищенн¤ ринковоњ економ≥ки та економ≥чноњ свободи спричинило зростанн¤ пол≥тичноњ свободи, означала л≥кв≥дац≥ю ≥снуючоњ соц≥ально-класовоњ структури сусп≥льства. «никали власники ≥ повТ¤зан≥ з ними категор≥њ населенн¤: велик≥ та середн≥ землевласники, промисловц≥ та п≥дприЇмц≥ тощо. ¬ насл≥док цього одна за одною розпускалис¤ або л≥кв≥довувалис¤ пол≥тичн≥ парт≥њ Ц конкуренти комун≥ст≥в. ” в≥дпов≥дност≥ з новою соц≥ально-економ≥чною структурою формувалас¤ ≥ зм≥цнювалас¤ державна влада, котра уособлювала насамперед н≥чим не обмежену владу комун≥стичних парт≥й, њх л≥дер≥в. ѕреставницька демократ≥¤ з њњ в≥льними виборами повсюдно зникаЇ. Ќародн≥ фронти, котр≥ певний час служили комун≥стам декоративним фасадом дл¤ ≥м≥тац≥њ демократ≥њ та багатопарт≥йност≥, камуфл¤жем насадженн¤ тотал≥таризму ≥ формою контролю парт≥йно-пол≥тичноњ системи, внасл≥док посиленн¤ одноособоњ влади компарт≥й, перетворилас¤ в чисто символ≥чну прикрасу диктатури, а њх учасники, партнери комун≥ст≥в, роз≥гран≥ ≥ л≥кв≥дован≥. √оловною опорою партократичноњ влади стають силов≥ структури, насамперед репресивн≥ секретн≥ органи.

ƒв≥ тенденц≥њ в крањнах ÷ѕ—™ в повоЇнний час.

—уть народноњ демократ≥њ

“аким чином, прогресивн≥ можливост≥, ¤к≥ були закладен≥ перемогою над фашизмом, не були реал≥зован≥ внасл≥док в≥домих причин, хоча в перш≥ п≥сл¤ воЇнн≥ роки в крањнах ÷ѕ—™ навколо питанн¤ вибору шл¤ху боролис¤ дв≥ тенденц≥њ: демократична ≥ тотал≥тарна. Ѕоротьба м≥ж прихильниками тоњ ≥ другоњ

не була мирною, ¤к це стверджували рад¤нськ≥ ≥сторики. Ќ≥де до влади комун≥сти не прийшли мирним, парламентським шл¤хом. Ќасильства ≥ репрес≥њ всюди супроводжували встановленн¤ системи тотал≥таризму. ¬ „ехословаччин≥ Ц це лютневий комун≥стичний переворот 1948 року, в ”горщин≥ Ц розгром У”горськоњ сп≥льност≥Ф ≥ ф≥зичне усуненн¤ кер≥вник≥в найб≥льш сильних парт≥й Ц опонент≥в комун≥ст≥в Ц ѕарт≥њ др≥бних с≥льськихгосподар≥в та —оц≥ал-демократичноњ парт≥њ, в –умун≥њ Ц в≥дкритий терор проти У≥сторичнихФ парт≥й: Ќац≥онал-царн≥стськоњ та Ќац≥онал-л≥беральноњ, в ѕольщ≥ Ц кривава в≥йна проти прихильник≥в ћиколайчика та крайовик≥в.

‘орма пол≥тичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства, що утвердилас¤ в р¤д≥ крањн ÷ентральноњ та ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи, отримала назву народноњ демократ≥њ. ѓњ в 1944 роц≥ придумав —тал≥н на противагу реальн≥й демократ≥њ «аходу. јле у жонглюванн≥ цим терм≥ном в≥н не був першим.

—п≥льност≥ та в≥дманност≥ пол≥тичних режим≥в —–—– та соц≥альстичних крањн ÷ѕ—™. —тановленн¤ м≥ждержавних взаЇмин

Ќа 1948-1949 роки ≥з завершенн¤м нац≥онал≥зац≥њ та розгромомпол≥тичних сил опозиц≥њ в крањнах ÷ѕ—™ насаджуЇтьс¤ тотал≥тарна система, що на довгий час стало трагед≥Їю народ≥в рег≥ону.

“отал≥таризм в крањнах народноњ демократ≥њ мав певн≥ в≥дм≥нност≥ в≥д рад¤нського тотал≥таризму, хоча тотал≥тарна система кожноњ окремоњ крањни мала й своњ специф≥чн≥ характерн≥ риси. ƒе¤к≥ з них служили комун≥стичним л≥дерам колись демократичних крањн ¤к прикритт¤ в≥д критики з боку «аходу. ѕроте ≥м≥тац≥¤ багатопарт≥йноњ системи в ѕольщ≥, Ќƒ– та „ехословаччин≥ навр¤д чи когось могла ввести в оману оск≥льки визннн¤ дозволеними парт≥¤ми кер≥вноњ рол≥ комун≥стичноњ парт≥њ в сусп≥льств≥, окр≥м г≥ркоњ ≥рон≥њ, н≥чого б≥льше викликати не могло.

¬≥дм≥нн≥стю було також визнанн¤ сел¤нськоњ трудовоњ власност≥ на землю, що пом≥шало комун≥стам в де¤ких крањнах (ѕольща, ёгослав≥¤) зд≥йснити колектив≥зац≥ю с≥льського господарства. ѕричини, котр≥ заставили комун≥ст≥в п≥ти на цей крок, були скор≥ше ≥сторичними, ан≥ж ≥деолог≥чними. Ќа в≥дм≥ну в≥д –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, де в≥ками панували общинна власн≥ть на землю з њњ частими перед≥лами, в насл≥док чого не виробилас¤ психолог≥¤ земельного власника, в означених крањнах традиц≥йно закр≥пилась ≥ндив≥дуальна приватна власн≥сть на землю.

ћали м≥сце в≥дм≥нност≥ в ступен≥ нац≥онал≥зац≥њ приватноњ власност≥. якщо в –ос≥њ п≥сл¤ 1917 р. нац≥онал≥зували нав≥дь велосипеди, ¤кщо вони належали так званим буржуасним елементам, то в Ќƒ–, ѕольщ≥, ”горщин≥, ёгослав≥њ в значн≥й м≥р≥ функц≥онувала др≥бна приватна власн≥сть, хоча њњ можливост≥ ≥ р≥ст були обмежен≥ найр≥зноман≥тн≥шими адм≥н≥стративними заборонами тощо.

2. Ѕолгар≥¤

Ѕолгар≥¤ в 1944 Ц 1948 рр.

”р¤д ф≥лова 1 березн¤ 1941 р. п≥дписав угоду про приЇднанн¤ Ѕолгар≥њ до “роњстого союзу, чому при спри¤нн≥ Ќ≥меччини передував под≥л ƒобрудж≥ м≥ж Ѕолгар≥Їю та –умун≥Їю 7 вересн¤ 1940 р. ѕотуги рад¤нськоњ ≥стор≥ограф≥њ доказати, що –ад¤нський —оюз прагнув недопустити угоди м≥ж Ѕолгар≥Їю та Ќ≥меччиною, - несерйозн≥, оск≥льки п≥сл¤ п≥дписанн¤ пакту про ненапад, секретних протокол≥в 23 серпн¤ 1939 р. та договору про дружбу 28 вересн¤ 1939 р. м≥ж —тал≥ним та √≥тлером наступило зближенн¤ та взаЇморозум≥нн¤. ћало значенн¤ й те, що до в≥йни економ≥чно Ѕолгар≥¤ ор≥Їнтувалас¤ на Ќ≥меччину. ¬насл≥док кардинальних зм≥н воЇнно-стратег≥чноњ ситуац≥њ в ÷ентральн≥й та ѕ≥вденно-—х≥дн≥й ™вроп≥, болгарське кер≥вництво було поставлено перед трудною д≥лемою ≥ попала в сферу прит¤ганн¤ фашистськоњ Ќ≥меччини. —аму акц≥ю приЇднанн¤ до фашистського блоку болгарське сусп≥льство сприйн¤ло неоднозначно, про що св≥дчить неучасть Ѕолгар≥њ, ¤к стател≥та Ќ≥меччини, в бойових д≥¤х на рад¤нсько-н≥мецькому фронт≥ та по¤ва руху ќпору у форм≥ ¬≥тчизн¤ного фронту (1943 р.), куди вв≥йшли л≥в≥ та центриськ≥ парт≥њ Ц Ѕолгарська роб≥тнича парт≥¤, л≥ве крило —ƒѕ, л≥ве крило Ѕолгарського землеробського народного союзу (Ѕ«Ќ—), група У«веноФ. як першочергов≥ завданн¤ програма ¬≥тчизн¤ного фронту ставила визволенн¤ крањни в≥д фашист≥в, вступ в антиг≥лер≥вську коал≥ц≥ю, встановленн¤ в крањн≥ народноњ влади. ўо розум≥лос¤ п≥д останн≥м, мабуть, добре було в≥домо лише фундаторам ≥з закордонного бюро ÷  Ѕ ѕ, що знаходилось в ћоскв≥.

Ќа к≥нець л≥та 1944 р. внасл≥док яссько- ишин≥вськоњ операц≥њ „ервоноњ јрм≥њ загальна обстановка на Ѕалканах р≥зко зм≥нилас¤. Ќапередодн≥ болгарське кер≥вництво стало сп≥шно зондувати можливост≥ по¤ви в Ѕолгар≥њ в≥йськ —Ўј та ¬еликобритан≥њ. ќднак остнн≥ не мали бажанн¤ ускладнювати в≥дносини з —–—– та ослабл¤ти непогодженими д≥¤ми антиг≥лер≥вську коал≥ц≥ю. —п≥льний ворог був ще далеко не повержений.

–озгром н≥мецьких в≥йськ в –умун≥њ прив≥в до виходу „ервоноњ јрм≥њ на болгарський кордон. 5 вересн¤ 1944 р. –ад¤нський —оюз оголосив в≥йну Ѕолгар≥њ, а 8 вересн¤ в≥йська 3 ”крањнського фронту п≥д командуванн¤м маршала Ѕ. “олбух≥на форсували ƒунай. Ѕолгарська арм≥¤ опору не чинила. Ќаселенн¤ зустр≥чало рад¤нськ≥ в≥йська оркестрами та кв≥тами. ћонархо-фашистський режим не мав соц≥альноњ опори в крањн≥. ј тому повстанн¤ 9 вересн¤ в —оф≥њ, що в≥дбувалос¤ п≥д антифашистськими загальнодемократичними гаслами, перемогло дуже швидко: останн≥й фашстський ур¤д  . ћурав≥Їва впав. ¬ той же день  . √еорг≥Їв, л≥дер групи У«веноФ, що представл¤ла л≥берально настроЇну частину буржуаз≥њ та передове оф≥церство, сформував ур¤д ¬≥тчизн¤ного фронту.

 омун≥сти, котр≥ верховодили у ¬≥тчизн¤ному фронт≥, спочатку вол≥ли за краще, щоб не сполохнути передчасно своњх тимчасових союзник≥в по ¬‘ та заспокоњти —Ўј ≥ ¬еликобритан≥ю, трималис¤ в т≥н≥ ≥ демонстрували водночас, що вони за широку коал≥ц≥ю ¤к доказ демократ≥њ та влади народу. ќднак, ключов≥ м≥н≥стерства Ц внутр≥шн≥х справ та юстиц≥њ Ц прибрали до своњх рук. “ак само комун≥сти захопили кер≥вництво Ќац≥ональним ком≥тетом ¬‘, ¤кий факти-

чно зд≥йснював широку контрольно Ц координуючу д≥¤льн≥сть, котра зачипала вс≥ сторони пол≥тичного житт¤, в тому числ≥ й вир≥шального впливу на ур¤д. ѕ≥д його оп≥кою знаходилис¤ м≥сцев≥ ком≥тети ¬‘, за ¤кими хоч ≥ не було визнано статусу орган≥в влади, але над≥лен≥ абсолютними контрольними функц≥¤ми, фактично були такими в перш≥ повоЇнн≥ роки. ¬ир≥шальну роль в цих ком≥тетах грали комун≥сти.

1	2	3	4

Ќазва:  рањни ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи 1945 Ц 1994рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2873 прочитано)