≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ >  рањни ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи 1945 Ц 1994рр

ћ≥жнародна ≥зол¤ц≥¤ змусила ‘ранко вдатис¤ до помТ¤кшенн¤ ≥снуючого режиму. ¬ кв≥тн≥ 1947р. була створена ¬ища корол≥вська рада, а в травн≥ проведено референдум про державний устр≥й ≤спан≥њ. Ѕ≥льше 14 млн. ≥спанц≥в висловилис¤ за в≥дновленн¤ монарх≥њ, вбачаючи в корол≥ символ Їдност≥ нац≥њ та можлив≥сть пок≥нчити з фашистською диктатурою. ѕроте ‘ранко залишив за собою посаду дов≥чного глави держави. ÷ей зах≥д диктатора на «аход≥ був розц≥нений ¤к перш≥ кроки на шл¤ху до демократ≥њ. « другого боку, зах≥дн≥ пол≥тики прийшли до висновку, що впливати на ≥спанське кер≥вництво набагато легше ≥ позитивн≥ше, не розриваючи звТ¤зки. ≤ в 1949р. зах≥дн≥ посли повернулис¤ до ≤спан≥њ. «г≥дно договору в≥д 26 вересн¤ 1953р. про оборону, економ≥чну допомогу та взаЇмну безпеку на територ≥њ ≤спан≥њ —Ўј отримали в≥йськов≥ бази, а наприк≥нц≥ 1955р. ≤спан≥¤ стала членом ќќЌ.

ѕочаток демократизац≥њ. ≤спанська специф≥ка переходу до демократ≥њ

« середини 70-х рок≥в почавс¤ поступовий, але неухильний процес переходу ≤спан≥њ до демократ≥њ. ¬ боротьб≥ проти ультрал≥вих та ультраправих елемент≥в легал≥зувалис¤ пол≥тичн≥ парт≥њ. ѕроте не об≥йшлось без спроб вз¤ти владу шл¤хом заколот≥в (1978, 1981), котр≥ провокувала арм≥¤, на рахунку ¤коњ за останн≥ 150 рок≥в 30 путч≥в.

¬ 1977 роц≥ в≥дбулис¤ перш≥ в≥льн≥ вибори. ¬ 31 жовтн¤ 1978 року на загальнонац≥ональному референдум≥ прийн¤та демократична конституц≥¤, ¤ка лег≥тимувала парламетську модель правл≥нн¤. ѕост м≥н≥стра оборони зайн¤в ст≥йкий конституц≥онал≥ст генерал-лейтенант ћель¤до, котрий р≥шуче вз¤вс¤ за проведенн¤ в≥йськовоњ реформи, оск≥льки франк≥стська по духу ≥ ц≥л¤х служби

арм≥¤ чинила оп≥р, саботувала р≥шенн¤ демократичного парламенту. ” в≥дпов≥дь на призначенн¤ королем цив≥льного в≥йськовим м≥н≥стром, в≥йськов≥ вв≥рвалис¤ в парламент.за ними сто¤в див≥зний генерал ћ≥лас дель Ѕоск, ¤кому король негайно в≥дбив телекс сл≥дуючого зм≥сту: У“ой, хто постаЇ, готовий спровокувати Ц ≥ в≥н понесе за це в≥дпов≥дальн≥сть Ц нову громад¤нську в≥йнуЕ Ќаказую тоб≥ повернути в казарми вс≥ п≥дрозд≥ли, ¤к≥ ти прив≥в в рухЕ ¬ ≥мТ¤ ≤спан≥њ, по-перше, в ≥мТ¤ корони, по-друге, наказую тоб≥ виконати все, що ¤ тоб≥ сказавФ. «агальнонац≥ональна ман≥фестац≥¤ на захист демократ≥њ, конституц≥њ ≥ свободи, в котр≥й вз¤ли участь 1,5 млн. чол., наочно п≥дтвердила прагненн¤ ≥спанц≥в. ƒо в≥дпов≥дальност≥ прит¤гнуто 32 в≥йськовослужбовц≥в. ¬атажки в≥йськовоњ змови отримали по 30 рок≥в тюремного увТ¤зненн¤.  ороль ≥ ур¤д чимало зробили дл¤ перебудови арм≥њ. ѕ≥сл¤ ћель¤до в≥йськов≥ м≥н≥стри Ц т≥льки цив≥льн≥. јрм≥¤ була зв≥льнена в≥д невластивоњ њй функц≥њ. –озроблено кодекс прав ≥ обовТ¤зк≥в в≥йськовослужбовц≥в. …шов одночасно процес депол≥тизац≥њ арм≥њ. јрм≥¤, котра служила диктатору ≥ фаланз≥, була поставленна на службу народу, а не пол≥тичним парт≥¤м.

≤спан≥¤ Ц заможна крањна. Ѕ≥л¤ 70% населенн¤ складаЇ середн≥й клас. —ередньом≥с¤чний доход ст¤гаЇ 2 тис¤ч долар≥в.

” внутр≥шньому житт≥ ≤спан≥њ Ї також проблеми нац≥онального характеру. ≤снуЇ сепаратизм в  аталон≥њ та Ѕаскон≥њ, хоча обидв≥ мають надзвичайно широк≥ повноваженн¤ ≥ Ї найб≥льш ≥ндустр≥ально розвинут≥ та благополучному в≥дношенн≥.

«овн≥шн¤ пол≥тика ≥спанського ур¤ду 80-х рок≥в зд≥йснювалас¤ в контекст≥ зах≥дноЇвропейського зовн≥шньопол≥тичного курсу: ≤спан≥¤ виступила проти ракетно-¤дерноњ пол≥тики —–—– в ™вроп≥, проти рад¤нського вторгненн¤ в јвган≥стан. ќстанн≥ колон≥альн≥ волод≥нн¤ ≤спан≥¤ втратила ще в перш≥й половин≥ 70-х рок≥в. ƒемократична ≤спан≥¤ в 1992р. визнала незалежн≥сть ”крањни ≥ встановила з нею дипломатичн≥ стосунки.

5.≤тал≥¤

≤тал≥¤ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни

ƒл¤ ≤тал≥њ друга св≥това в≥йна зак≥нчилас¤ повною поразкою. Ќевт≥шний ф≥нал наступив фактично уже в 1943р. Ѕаланс воЇнноњ авантюри ≥тал≥йських фашист≥в був сумним Ц 450 тис. вбитих, а матер≥альн≥ витрати с¤гнули цифри в 10 млрд. л≥р. ¬иробництво в 1945р. становило лише 30% довоЇнного. ¬ крањн≥ нараховувалос¤ 2 млн. безроб≥тних. √остра соц≥альна ситуац≥¤, антифашистька боротьба виразилас¤ у пол≥в≥нн≥ ≥тал≥йського сусп≥льства. јвторитет л≥вих парт≥й п≥дкр≥плювавс¤ њх активною участю в рус≥ ќпору Ц ≤ ѕ нараховувала 1,7 млн. член≥в. ≤тальйська соц≥ал≥стична парт≥¤ (≤—ѕ Ц 900 тис. ѕ≥д впливом л≥вих знаходилас¤ «агальна ≥тал≥йська конфедеренц≥¤ прац≥ («≤ ѕ, 6 млн. член≥в). ƒо 1947р. комун≥сти входили в р¤д. —аме ж ≥тал≥йське сусп≥льство п≥сл¤ в≥йни не в≥дзначалос¤ стаб≥льн≥стю. ÷ьому спри¤ло те, що середн≥й клас був дуже слабкий. ¬насл≥док цього хитким було становище буржуаз≥њ. ≤ т≥льки перебуванн¤ окупац≥йних в≥йськ демократичних крањн та незгоди м≥ж соц≥ал≥стами ≥ комун≥стами перешкоджали останн≥м в≥дважитис¤ на захопленн¤ влади та встановленн¤ комун≥стичноњ диктатури. —ерйозною перешкодою тотал≥таризму була ≥ католицька церква на чол≥ з ¬ат≥каном.

÷ентром збиранн¤ демократичних сил стала ’ристи¤нсько-демократична парт≥¤ (’ƒѕ), створена в 1943р. на баз≥ парт≥њ Упопол¤риФ. Ћ≥дером парт≥њ став јльч≥де де √аспер≥. ѕарт≥¤ з рел≥г≥йним забарвленн¤м в католицьк≥й ≤тал≥њ отримала досить широку соц≥альну базу, котру склали в≥руюч≥ з р≥зних верств населенн¤: значна частина труд¤щих, ≥нтел≥генц≥¤, п≥дприЇмц≥, чиновники тощо. ѕро це св≥дчить той факт, що п≥сл¤ воЇнн≥ роки парт≥¤ набирала б≥льшу к≥льк≥сть голос≥в, входила у вс≥ п≥сл¤воЇнн≥ ур¤ди, за своЇю д≥¤льн≥стю та характером повед≥нки була парт≥Їю центру. ¬ ’ƒѕ консенсусно сходилис¤ ≥нтереси представник≥в р≥зних груп ≥тал≥йського сусп≥льства. —усп≥льно-пол≥тичним кредо парт≥њ проголошувались ринкова економ≥ка, приватна властн≥сть, парламентська республ≥ка, демократ≥¤, сп≥вроб≥тниц≥во м≥ж р≥зними соц≥альними групами та христи¤нство ¤к вищий моральний закон. Ќам≥ри демохристи¤н провести аграрну реформу, добитис¤ участ≥ роб≥тник≥в в управл≥нн≥ п≥дприЇмствами (в тому числ≥ ≥ через акц≥њ та кооперативне буд≥вництво) знаходили широку п≥дтримку.

¬ 1945р. де √аспар≥ сформував коал≥ц≥йний ур¤д, в в котрий до 1947р. входили комун≥сти та соц≥ал≥сти. 18 червн¤ 1947р. ≤тал≥¤ стала республ≥кою.

10 лютого 1947р. ур¤д де √аспер≥ п≥дписав мирний догов≥р з крањнами антиг≥тлер≥вськоњ коал≥ц≥њ, за ¤ким ≤тал≥¤ втратила вс≥ колон≥њ, передавала сус≥дам Ц ‘ранц≥њ та ёгослав≥њ Ц де¤к≥ територ≥њ, змушена була до виплати репарац≥й —–—–, ёгослав≥њ, √рец≥њ та јлбан≥њ.

”р¤ду де √аспер≥ до травн¤ 1947р. довелос¤ стримувати атаки крайн≥х л≥вих.  омун≥сти, спираючись на ком≥тети нац≥онального визволенн¤ ( Ќ¬), котр≥ особливо впливовими були на м≥сц¤х на п≥вноч≥ ≤тал≥њ, вимагали проведенн¤ нац≥онал≥зац≥њ великих монопол≥й, запровадженн¤ народного контролю над виробництвом через ради управл≥нн¤ труд¤щих, зд≥йсненн¤ аграрноњ реформи, встановленн¤ ладу Упрогресивноњ демократ≥њФ. ўо сто¤ло за Упрогресивною демократ≥ЇюФ видно з сл≥в л≥дера комун≥ст≥в ѕальм≥ро “оль¤тт≥.

Уми хочемо, - за¤вив в≥н, щоб ≤тал≥¤, ¤к ≥ вс≥ цив≥л≥зован≥ народи, розвивалас¤ в напр¤м≥ до соц≥ал≥змуФ.

ѕрийн¤тт¤ конституц≥њ

1 с≥чн¤ 1948р. набрала чинност≥ нова конституц≥¤, котра за своњм характером була демократичною, надавала широк≥ пол≥тичн≥ права та свободи громад¤нам, узаконювала право на страйки, свободу орган≥зац≥й, збор≥в, свободу особи, таЇмницю переписки. ¬ конститу≥њ закр≥плювалось право на працю ≥ на њњ справедливу винагороду, Удостатню, щоб забезпечити в≥льне та г≥дне ≥снуванн¤Ф, р≥вн≥ права чолов≥к≥в та ж≥нок, право труд¤щих на соц≥альне забезпеченн¤, свобода профсп≥лковоњ д≥¤льност≥.  онституц≥¤ визначила, що приватна ≥н≥ц≥атива повинна спр¤мовуватис¤ в ≥нтересах сусп≥льства, а приватна власн≥сть Ц обмежуватись аж до нац≥онал≥зац≥њ окремих налузей за винагороду.р≥вн≥ права чолов≥к≥в та ж≥нок, право труд¤щих на соц≥альне забезпеченн¤, свобода профсп≥лковоњ д≥¤льност≥.  онституц≥¤ визначила, що приватна ≥н≥ц≥атива повинна спр¤мовуватис¤ в ≥нтересах сусп≥льства, а приватна власн≥сть Ц обмежуватись аж до нац≥онал≥зац≥њ окремих налузей за винагороду. ¬она передбачала встановленн¤ законом граничних розм≥р≥в земельноњ властност≥, п≥дтримку кооперац≥њ з боку держави, право труд¤щих на участь в управл≥нн≥ п≥дприЇмствами.

≤тал≥йська конституц≥¤ 1948р. була на той час одною з найдемократичн≥ших конституц≥й св≥ту. ¬она не т≥льки формально проголошувала широк≥ права та свободи, але й гарантувала њх реал≥зац≥ю на д≥л≥, створювала широк≥ можливост≥ дл¤ пол≥тичного житт¤ в крањн≥. ≤тал≥¤, незважаючи на всю складн≥сть ≥ строкат≥сть соц≥альноњ пал≥три та специф≥чн≥ особливост≥ ≥сторичноњ дол≥, стала перетворюватис¤ з авторитарно-фашистськоњ в правову державу, в ¤к≥й поступово, але неухильно йшло становленн¤ досить хиткого сусп≥льного консенсусу ¤к в≥дображенн¤ д≥¤нн¤ р≥зноман≥тних сусп≥льно-пол≥тичних сил, нер≥дко по сут≥ своњй д≥аметрально протилежних. ¬м≥ло враховуючи таку ситуац≥ю, ≥тал≥йськ≥ пол≥тичн≥ ел≥ти дес¤тки рок≥в вдаЇтьс¤ уникати гострих соц≥ально-пол≥тичних з≥ткнень в крањн≥. як це не парадоксально, але нав≥ть комун≥стичний екстрем≥зм крайн≥х л≥вих послужив становленню зваженоњ центризькоњ пол≥тики вс≥х п≥сл¤воЇнних ур¤д≥в.

ѕосиленн¤ соц≥альноњ нестаб≥льност≥ у 70-х роках

« к≥нц¤ 60-х рок≥в пол≥тична та економ≥чна нестаб≥льн≥сть в ≤тал≥њ поглибилас¤. ÷ей процес супроводжували страйки. ¬имоги страйкар≥в стосувалис¤ житлового буд≥вництва та ≥нших питань соц≥ально-побутового характеру. Ќасл≥дком масовоњ страйковоњ боротьби було введенн¤ 40-годинного робочого тижн¤, п≥двищенн¤ зароб≥тньоњ плати, ур≥вненн¤ роб≥тник≥в та службовц≥в в прав≥ на медичне обслуговуванн¤, визнанн¤ за роб≥тниками права на проведенн¤ збор≥в на п≥дприЇмствах, розширенн¤ прав профсп≥лок всередин≥ п≥дприЇмств.  онституц≥йне поле 1948р. дозвол¤ло пол≥тичними методами добиватис¤ таких поступок. ќднак за це незабаром довелос¤ розплачуватис¤.

1	2	3	4

Ќазва:  рањни ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи 1945 Ц 1994рр
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2873 прочитано)