≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ >  урс з Ќов≥тноњ ≥стор≥њ

 урс з Ќов≥тноњ ≥стор≥њ

“≈ћј 1.

—в≥т на початку ’’ст.

1. ѕерша частина Ќов≥тньоњ ≥стор≥њ - пер≥од з 1914 по 1939 р≥к - один з найскладн≥ших у всесв≥тн≥й ≥стор≥њ. ÷е час ≥ нечуваного техн≥чного прогресу в розвинутих крањнах св≥ту, ≥ морального занепаду людства, коли Ївропейськ≥ крањни були вт¤гнут≥ у ѕершу св≥тову в≥йну, найб≥льшу у XX ст. економ≥чну кризу 1929 - 1933 рр., а в р¤д≥ крањн ™вропи встановилис¤ антигуманн≥ тотал≥тарн≥ режими.

¬ економ≥чному в≥дношенн≥ означений пер≥од - це дер≠жавно-монопол≥стичний (≥мпер≥ал≥стичний) кап≥тал≥зм, насл≥дком становленн¤ ¤кого стало зростанн¤ еко≠ном≥чноњ рол≥ держави у житт≥ крањни. ƒержава не т≥льки створювала умови дл¤ економ≥чного розвитку крањни (державн≥ закони ¤к Ђправила гриї в економ≥ц≥), ¤к це було ран≥ше, а й сама ставала власником чи сп≥ввласником засоб≥в виробництва. ” розвинутих крањнах ™вропи та —≤Ћј створено потужну важку про≠мислов≥сть, впроваджено у виробництво найнов≥ш≥ тех≠нолог≥њ.

√оловн≥ пол≥тичн≥ проблеми пер≥оду - демократизац≥¤ сусп≥льства, створенн¤ соц≥ального законодавства, зменшенн¤ протир≥ч м≥ж кап≥талом та найманою працею.

ѕочаток XX ст. характеризуЇтьс¤ революц≥¤ми: в –ос≥њ у 1917 р. - у лютому повалено монарх≥ю, а в жовтн≥ вста≠новлено нев≥домий до цього часу пол≥тичний режим -Ђдиктатуру пролетар≥атуї, у Ќ≥меччин≥, јвстро-”горщин≥, ‘≥нл¤нд≥њ, —ловаччин≥.

ѕосиливс¤ нац≥онально-визвольний рух в јз≥њ ≥ јфриц≥:

Х у “уреччин≥ скинуто султана ≥ проголошено республ≥ку;

Х  итай об'Їднано ≥ встановлено нац≥ональний ур¤д на чол≥ з парт≥Їю √ом≥ндан;

Х в ≤нд≥њ британськ≥ колон≥затори змушен≥ п≥ти на розширенн¤ представництва ≥нд≥йц≥в в органах влади.

ѕерестали ≥снувати ≥мпер≥њ - Ќ≥мецька, јвстро-”горська, ќсманська, –ос≥йська. Ќа њх руњнах виникли незалежн≥ держави: –ад¤нська –ос≥¤ (––‘—–), ѕольща, Ћатв≥¤, Ћитва, ≈стон≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤ (колишн≥ внутр≥шн≥ колон≥њ –ос≥њ), јвстр≥¤, ”горщина, „ехословаччинаї  орол≥вство серб≥в, хорват≥в ≥ словенц≥в (з 1929 р.т ёгослав≥¤), що утворилис¤ в результат≥ розпаду јвстро-”горщини. ≤стотно зм≥нилис¤ кордони Ївропейських держав - 70% сучасних кордон≥в Ї результатом гео-пол≥тичних зм≥н, ¤к≥ в≥дбулис¤ п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни.

¬ економ≥ц≥ в≥йна загострила суперечност≥ м≥ж власниками ≥ найманими роб≥тниками, посилила вплив монопол≥й ≥ держави на сусп≥льство, м≥л≥таризац≥ю народного господарства. ” пол≥тиц≥ - зм≥цнила демократичн≥ режими в крањнах традиц≥йноњ демократ≥њ (—Ўј, ‘ранц≥¤, ¬еликобритан≥¤). ” крањнах, де традиц≥њ демократ≥њ були слабкими - Ќ≥меччин≥, ≤тал≥њ, –ос≥њ, ≤спан≥њ встановлено тотал≥тарн≥ режими або авторитарн≥ -у ѕольщ≥, –умун≥њ, ёгослав≥њ, Ѕолгар≥њ. ѕротисто¤нн¤ демократ≥њ ≥ тотал≥таризму (фашизму, нацизму, комун≥зму) посилюЇтьс¤ в 30-т≥ роки.

2. Ћюдство XX ст. стало сп≥вучасником ≥ св≥дком виник≠ненн¤ новоњ форми пол≥тичного режиму - тотал≥тарноњ диктатури. ¬с¤ перша половина XX ст. пройшла п≥д його впливом, тотал≥тарн≥ держави розв'¤зали найжахлив≥шу ƒругу св≥тову в≥йну, ≥ до сьогодн≥ людство повн≥стю не перебороло ц≥Їњ хвороби. Ћюдство ≥ до XX ст. знало р≥зн≥ форми державного насильства - деспот≥ю, тиран≥ю, диктатуру, однак так≥ нелюдськ≥ форми насильства, ¤к дов≠ела н≥мецько-американський ф≥лософ √. јрендт (Ђƒжерела тотал≥таризмуї, 1951 р.), виникли вперше саме у нашому стол≥тт≥.

“отал≥таризм (в≥д латинського Ђtotalitasї - Ђповнотаї, Ђц≥льн≥стьї; вперше цей терм≥н був застосований у 1925 р. л≥дером ≥тал≥йських фашист≥в Ѕ. ћуссол≥н≥ дл¤ характеристики пол≥тичного ≥ державного режиму, ¤кий встановивс¤ тод≥ в ≤тал≥њ. Ќевдовз≥ терм≥н Ђтотал≥таризмї утвердивс¤ ≥ в пол≥толог≥њ) - пол≥тичний режим ≥ система державноњ влади з використанн¤м насильницьких засоб≥в у процес≥ управл≥нн¤ сусп≥льством, в≥дсутн≥стю пол≥тичного плюрал≥зму й демократичних свобод, обмеженн¤м пол≥тичних прав усього населенн¤. ÷е пон¤тт¤, що охоплюЇ низку пол≥тичних режим≥в XX ст., в ¤ких влада базуЇтьс¤ на однопарт≥йн≥й систем≥ ≥ всезагальному втручанн≥ держави в економ≥ку, культуру, сусп≥льне й пол≥тичне житт¤.

Ќайб≥льш вдалу спробу систематизувати характерн≥ риси тотал≥тарного режиму зробили  .‘р≥др≥х та «.Ѕжезинський у прац≥ Ђ“отал≥тарна диктатура ≥ автократ≥¤ї (1956). ¬они в≥докремили ш≥сть основних ознак, на¤вн≥сть ¤ких, на њхню думку, дозвол¤Ї визначити режим ¤к то≠тал≥тарний. ƒо числа цих ознак належать так≥: 1) пол≥тична система спираЇтьс¤ на ретельно розроблену ≥де≠олог≥ю, ¤ка пронизуЇ ус≥ сфери житт¤ сусп≥льства ≥ дотри≠манн¤ ¤коњ Ї загальнообов'¤зковим; 2) ≥снуЇ Їдина масова парт≥¤, членство у ¤к≥й в≥дкрито лише дл¤ незначноњ час≠тини сусп≥льства. ѕарт≥¤ маЇ ол≥гарх≥чну структуру й або перепл≥таЇтьс¤ ≥з державною бюрократ≥Їю, або контролюЇ њњ; 3) управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою системи теро≠ру, ¤кий скеровуЇ ≥ зд≥йснюЇ парт≥¤ ≥ таЇмна пол≥ц≥¤; 4) засоби масовоњ ≥нформац≥њ перебувають п≥д жорстким контролем влади; 5) засоби збройноњ боротьби монопол≥зовано парт≥Їю та ур¤дом; 6) вони ж жорстко контролюють еко≠ном≥чне житт¤.

ќтже, характерн≥ риси тотал≥таризму - посл≥довний антил≥берал≥зм ≥ антидемократизм; н≥чим не обмежене насильство, ¤ке, до того ж, видаЇтьс¤ за одну з найб≥льших чеснот людства; заборона будь-¤коњ опозиц≥њ проти правл¤чоњ парт≥њ; одержавленн¤ вс≥Їњ власност≥ або повний контроль над нею з боку держави; прагненн¤ держави ≥ правл¤чоњ парт≥њ до встановленн¤ необмежено≠го контролю над особист≥стю, њњ духовним житт¤м ≥ творч≥стю; культ особи вожд¤ ≥ маси, що слухн¤но ≥ рад≥сно п≥дпор¤дковуЇтьс¤ йому; матер≥альна ≥ духовна ≥зол¤ц≥¤ сусп≥льства. ќсновна мета будь-¤коњ тотал≥тар≠ноњ держави - впровадженн¤ у житт¤ ≥дењ, ¤вно утоп≥чноњ, ¤к наприклад: побудова всесв≥тнього на≠цистського “ретього –айху в Ќ≥меччин≥ чи св≥това рево≠люц≥¤ ≥ торжество комун≥зму в усьому св≥т≥ в –ос≥њ, —–—– тощо.

1	2	3	4	5

Ќазва:  урс з Ќов≥тноњ ≥стор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (6782 прочитано)