Історія Всесвітня > Курс з Новітної історії

2.2. Головним наслідком війни була перемога блоку ... і поразка ... (заповніть пропуски).

ТЕМА 5

Паризька мирна конференція 1919 року

ТЕРМІНИ:

Анексія - загарбання території чужої держави

Контрибуція - грошова виплата переможеної держави державам-переможницям

ДАТИ:

Січень 1919 - січень 1920 р. - Паризька мирна конференція 28 червня 1919 р. - підписання Версальського мирного договору між країнами Антанти і Німеччиною

1923 р. - рішення конференції країн Антанти про приєднання Східної Галичини до Польщі

1919-1946 рр. - діяльність Ліги Націй ПЕРСОНАЛІ?:

ЛЛОЙД ДЖОРДЖ Девід (1863 - 1945) - прем'єр-міністр Англії у 1916 - 1922 рр., ліберал

КЛЕМАНСО Жорж (1841 - 1829) - прем'єр-міністр Франції у 1906

- 1909, 1916 - 1920 рр., радикал

ВІЛЬСОН Томас Будро (1856 - 1924) - 28-й президент США у 1913

- 1921 рр., демократ

ПЛАН

1. Паризька мирна конференція. Плани держав Антанти.

2. Версальський договір та договори з союзницями Німеччини.

3. Утворення та діяльність Ліги Націй.

4. «Українське питання» на конференції 1923 року.

1. Підсумки Першої світової війни, що закінчилася підписанням 11 листопада 1918 р. Комп'єнського пере­мир'я, підбито на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920). її метою були розробка і укладення мирних договорів між державами Антанти, які перемог­ли у війні, і державами Четверного союзу, які розпочали і програли її. Основні питання конференції вирішували­ся «радою трьох»: прем'єр-міністром Великобританії Д. Ллойд-Джорджем, президентом США В. Вільсоном, прем'єр-міністром Франції Ж. Клемансо, що не задоволь­няло інші країни, які брали участь у війні на боці Антан­ти.

Мета Франції - економічно послабити свого давнього суперника - Німеччину, встановити кордон по р. Рейн, заволодіти економічно розвинутими землями Німеччини (лівий берег Рейну, Саарський кам'яновугільний басейн).

Великобританія, керуючися гаслом: «У Англії немає постійних союзників, є постійні інтереси», прагнула зберегти сильну Німеччину як противагу Франції на континенті, відібрати німецькі колонії.

США, що перетворилися за роки війни на кредитора Європи, в документі, який отримав назву «14 пунктів» президента В.Вільсона» (опублікований 8 січня 1918 р.), відстоювали право європейських націй на самовизначен­ня і утворення у Східній Європі самостійних держав, що змогли б стати противагою Німеччині, Британії та Франції.

2. Після довгих дебатів, 28 червня 1919 р., було укла­дено Версальський мирний договір країн Антанти і Німеччини. За ним Німеччина втратила 1/7 частину території, 1/12 частину населення, позбавлялася всіх ко­лоній. Армія, створена на принципі загального військово­го обов'язку, мала стати професійною з чисельністю не більше 100 тис. чол. (у тому числі 4 тис. офіцерів). Німеччині було заборонено мати авіацію, важку артилерію тощо. Вона повинна була за 42 роки виплатити репарацій на астрономічну суму 256 млрд золотих марок.

Територіальні втрати Німеччини:

• Ельзас і Лотарингія поверталися Франції;

• «польський коридор» (частина Верхньої Сілезії, Померанії і Східної Пруссії) відходив до Польщі, яка отримала вихід до Балтики;

• Гданськ ставав «вільним містом» під захистом Ліги Націй;

• частина Шлезвіг-Гольштейну за плебісцитом (голосуванням) відходила до Данії, а округи Ейпен і Мальмеді - до Бельгії;

• округ Мемель з центром у Клайпеді переходив у відання держав-переможниць (у 1923 р. приєднаний до Литви).

Саарський вугільний басейн залишався у Німеччині, але на 15 років він переходив під управління Ліги Націй, після чого мав відбутися плебісцит; шахти експлуатувалися Францією. Увесь лівий берег Рейну, і 50 км правого демілітаризовувалися і скуповувалися військами Антанти на 15 років.

10 вересня 1919 р. підписано Сен-Жерменський до­говір з Австрією. Південний Тіроль, Юлійська Крайна, Істрія, крім міста Фіуме (Рієка), що ставало вільним містом, відходили до Італії. Богемія, Моравія і Сілезія відходили до Чехословаччини; Боснія і Герцеговина, Далмація, Крайна, Словенія - до КСХС; Буковина - до Румунії; Східну Галичину окупувала Польща. Австрії заборонявся аншлюс (возз'єднання) з Німеччиною.

27 листопада 1919 р. підписано Нейський договір з Болгарією. Вона втратила вихід до Егейського моря -Західну Фракію, що відійшла до Греції; частина Маке­донії переходила до КСХС; Південна Добруджа залишала­ся у складі Румунії. Репарації становили 2,25 млрд золо­тих франків, які країна повинна була виплатити протягом 37 років.

4 червня 1920 р. з Угорщиною було підписано Тріанонський договір, за яким її населення зменшувало­ся у 2,5 раза, а територія - у 3 рази. Вона втратила Трансільванію і частину Банату, що відійшли до Румунії. До КСХС відходили Воєводина і Хорватія, до Чехословач­чини - Закарпаття.

10 серпня 1920 р. за Севрським договором з Туреччиною Османська імперія була поділена між Британією (отримала мандат на Палестину, Трансіорданію, Ірак, протекторат над Єгиптом) і Францією (мандат на Сирію і Ліван, протекторат над Марокко і Тунісом). Мармурове море було відкрито для всіх кораблів. У зв'язку з революційними подіями в

Туреччині - ліквідацією султанату і проголошенням президентом республіки Мустафи Кемаля - Севрський до­говір у силу не вступив, а в липні 1923 р. укладено Лозаннський мирний договір, за яким Туреччина зберегла свою державність і домоглася визнання незалежності з боку країн Антанти.

3. За ініціативи СІЛА була утворена Ліга Націй (1919

- 1946), метою якої були розвиток співробітництва між державами і досягнення миру і безпеки між народами. Ініціатор її створення - президент В. Вільсон. Спочатку членами Ліги стали 44 країни, потім їх кількість зросла до 52. Однак після ознайомлення з її статутом конгрес СІЛА відмовився від вступу своєї країни до цієї організації.

Основні органи Ліги: Асамблея представників членів організації, Рада Ліги, постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Місце перебування організації

Женева. Ліга Націй намагалася перешкодити розв'язанню військових конфліктів, однак реально не зуміла прийняти жодного дієвого рішення з метою зупинити агресора, оскільки система прийняття рішень була дуже складною, механізму їх впровадження не було, документи мали переважно декларативний характер.

4. Об'єднана делегація Західноукраїнської Народної « Республіки і Української Народної Республіки прибула на конференцію у січні 1919 р., однак представники кожної з держав діяли самостійно і неузгоджено. Деле­гація ЗУНР вимагала зупинення наступу Польщі на Східну Галичину. У липні 1919 р. представники Антан­ти визнали право Польщі на окупацію Східної Галичи­ни. А 14 березня 1923 р. конференція послів Антанти, виходячи з результатів Ризького мирного договору Ра­дянської Росії, УСРР і Польщі, ухвалила рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі на умовах за­безпечення автономії для українців (останнє виконано не було). Таким чином, на 1923 рік українські землі були поділені між Польщею (Східна Галичина, Західна Волинь, Закерзоння), Чехословаччиною (Закарпаття), Ру­мунією (Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бес-сарабія). Право- і Лівобережна Україна під назвою УСРР входила до складу СРСР.

Система договорів 1919 - 1920 років була несправед­ливою у багатьох питаннях: надзвичайно принижено Німеччину, не вирішено багато територіальних проблем (17 млн чоловік опинилися на землях не своїх держав), окремі нації - українці, словаки не утворили своїх держав. Поза системою договорів знаходилася Радянсь­ка Росія, яка ще у березні 1918 р. підписала сепаратний Брестський мир з Німеччиною і тому країнами Антанти визнавалася зрадницею союзницьких інтересів. Це не сприяло стабілізації в Європі. Тому договори не стали ос­новою тривалого стабільного миру. Наприкінці 20-х рр. посилився рух за перегляд кордонів у Європі, що стало однією з причин Другої світової війни.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. 3 якою метою і які країни брали участь у Паризькій конференції?

1.2. Розкажіть про наслідки Версальського договору для Німеччини.

1.3. Коли і де були підписані мирні договори з союзниками Німеччини?

1.4. Чи було вирішено українське питання на конференції?

2.1. Назвіть лідерів країн, які вирішували долю Європи на Паризькій конференції.

2.2. Ліга Націй існувала: 1918 - 1945, 1919 - 1945, 1919 - 1946 рр.?

2.3. До кожного договору доберіть наяву країни і дату його підписання. Розташуйте у хронологічному порядку.

а) Австрія, Туреччина, Угорщина, Болгарія;

б) 10 вересня 1919 р., 10 серпня 1920 р., 4 червня 1920 р., 27 листопада 1919 р.;

в) Нейі, Тріанон, Севр, Сен-Жермен.

8,1. Проаналізуйте наслідки договорів з Німеччиною і її союзниками. Наскільки справедливо вирішувалися питання на конференції?

3.2. Як змінилася політична карта Європи після Першої світової

війни?

3.3. Яку країну після укладення Версальської системи договорів можна назвати «переможеним переможцем»? Чому ?

ТЕМА 5.

Вашингтонська конференція 1921 - 1922 рр.

ДАТИ:

Листопад 1921 - лютий 1922 рр. - Вашингтонська конференція

ПЛАН

1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході та у зоні Тихого океану. Вашингтонська конференція та її рішення.

1. Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав - США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю. Найактивніший учасник конференції - США, які намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Офіційна мета конференції - обмежен­ня морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону. В основному її рішен­ня були спрямовані на обмеження програми Франції по збільшенню свого флоту і зменшенню впливу Японії, яка втрачала свої позиції в Китаї. США вимагали припини­ти в усіх країнах будівництво великих військових ко­раблів.

1	2	3	4	5

Назва: Курс з Новітної історії
Дата публікації: 2005-02-18 (6782 прочитано)