≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.

Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.

¬ступ

ќснови ≥ значенн¤ л≥берал≥зму.

ѕершим ≥ найб≥льш важливим припущенн¤м л≥берал≥зму Ї под≥л держави ≥ сусп≥льства. як насл≥док рел≥г≥йних ≥ громад¤нських воЇн в епоху –енесансу ≥ –еформац≥њ, ранн≥ пол≥тичн≥ теоретики намагалис¤ депол≥тизувати "рел≥г≥ю, волю ≥ власн≥сть" дл¤ встановленн¤ стаб≥льност≥ в територ≥альному правл≥нн≥. ” той же час, цей под≥л мав значний визвольний ефект у т≥м, що в≥н зв≥льнив сусп≥льство в≥д ус≥Їњ к≥лькост≥ моральних, економ≥чних ≥ пол≥тичних зобов'¤зань.

ќднак, ¤к насл≥док, в≥н також веде до виключенн¤ моральноњ ≥

економ≥чноњ сфер ≥з процесу демократизац≥њ. ƒемократ≥¤ стала принципом т≥льки пол≥тичноњ сфери.

”середин≥ пол≥тичноњ сфери вс≥ претенз≥њ на визнанн¤ колективноњ ≥дентичност≥ в≥дкидаютьс¤ ¤к частина приватноњ сфери моральноњ ≥ соц≥ально-економ≥чноњ суб'Їктивност≥. Ћог≥ка пол≥тичного л≥берал≥зму повинна виражатис¤ вин¤тково через твердженн¤ ≥ндив≥дуальних прав на основ≥ подоби. « ≥ншого боку, усередин≥ ц≥Їњ приватноњ сфери ¤к ≥ндив≥дуальн≥, так ≥ колективн≥ нестатки ≥ бажанн¤ даютьс¤ конструктивноњ саморегул¤ц≥њ. –инковий л≥берал≥зм стаЇ вин¤тковим принципом розходженн¤ в приватноњ сфер≥. Ћог≥ка пол≥тичноњ сфери т≥льки забезпечуЇ регульован≥ рамки вс≥л¤ких ≥ндив≥дуальних прихильностей ринков≥й лог≥ц≥.

÷≥ припущенн¤ класичного л≥берал≥зму були згодом зм'¤кшен≥, ведучи до того, що можна назвати реформ≥стським л≥берал≥змом: визнаючи протир≥чч¤ м≥ж ≥ндив≥дуальною правовою р≥вн≥стю ≥ ринковою нер≥вн≥стю, було додано вимогу розповсюдженоњ справедливост≥ ¤к благополучна умова, що узаконюЇ пол≥тичний л≥берал≥зм. ƒобров≥льне пол≥тичне вир≥внюванн¤ зац≥кавлених груп ≥ парт≥й ≥ законна участь њх у представницькому ур¤д≥ була розп≥знана ¤к неможлива умова л≥беральноњ демократ≥њ. як умову, ¤к соц≥альних зобов'¤зань благополучч¤, так ≥ пол≥тичноњ демократизац≥њ, держава ≥ ринок вважаютьс¤ сферами з законами, скор≥ше доповнюють, чим взаЇмно виключають один одного: пол≥тична справедлив≥сть у правах, ¤к правило, остаточно веде до розповсюдженоњ справедливост≥ в потребах. —оц≥альна нер≥вн≥сть Ї т≥льки тимчасовим феноменом ринкового л≥берал≥зму без ц≥лком розвитого пол≥тичного л≥берал≥зму.

–озд≥л ≤ : –озвиток л≥берал≥зму в –ос≥њ

Ћ≥берал≥зм ¤к ≥нтелектуальна традиц≥¤ рос≥йськоњ сусп≥льноњ думки розпочинаЇтьс¤ з XVIII в. ≥ у своЇму ≥сторичному розвитку Ђумовної маЇ три Ђхвил≥ї, три етапи, кожний з ¤кий у той же час маЇ своњ особливост≥.

I Ђхвил¤ї Ч Ђур¤довийї л≥берал≥зм, ≥ниц≥йований Ђзверхуї, що охоплюЇ пер≥оди правл≥нн¤  атерини II ≥ ќлександра I, за зм≥стом Ч л≥берально-просв≥тительський, що спираЇтьс¤ на осв≥чену монарх≥ю (ћ. ћ. —перанський), що викликала опозиц≥йне самодержавству рух декабрист≥в;

II Ђхвил¤ї Ч л≥берал≥зм п≥сл¤реформеного пер≥оду Ч у своњх пол≥тико-соц≥олог≥чних ≥ ф≥лософських теор≥¤х представлений ¤к Ђохороннийї, чи консервативний, л≥берал≥зм (концептуальн≥ основи -  . ƒ.  авел≥н, систематична розробка Ч Ѕ. Ќ. „ичер≥н, ѕ. Ѕ. —труве), що викликала широке земське, а з початку 90-х рок≥в Ч буржуазний л≥беральний рух;

III Ђхвил¤ї Ч новий л≥берал≥зм початку стол≥тт¤ (до ∆овтн¤ 1917 р.) Ч по зм≥сту соц≥альний л≥берал≥зм, що проголосив необх≥дн≥сть забезпеченн¤ кожному громад¤нину –ос≥њ Ђправа на г≥дне людське ≥снуванн¤ї. ¬≥н дав поштовх новому теоретичному осмисленню проблем правовоњ держави ≥ Ђправовогої соц≥ал≥зму в умовах ≥дейноњ боротьби з представниками ¤к консервативних, так ≥ л≥ворадикальних сил (Ќ. ».  ареЇв, ѕ. ». Ќовгородцев, Ѕ. ј.  ист¤ковський, —. ». √ессен, ћ. ћ.  овалевський, ѕ. Ќ. ћ≥люков, Ћ. ». ѕетражицький, —. ј. ћуромцев ≥ ≥н.), п≥дготував пор¤д з консервативним напр¤мком виникненн¤ й утворенн¤ л≥берально-демократичноњ парт≥њ кадет≥в (а згодом Ч њњ розкол). [1]

”мовно пол≥тико-соц≥олог≥чний ≥ ф≥лолофсько-правовий зм≥ст ≥дей л≥берал≥зму I Ђхвил≥ї можна охарактеризувати ¤к Ђоф≥ц≥йнийї, II Ђхвил≥ї Ч ¤к б≥льш Ђправийї у пор≥вн¤нн≥ з класичним л≥берал≥змом (синтез основних ≥дей ≥ ц≥нностей л≥берал≥зму ≥ консерватизму), а III Ђхвил≥ї Ч ¤к б≥льш Ђл≥вийї вар≥ант (синтез класичного л≥берал≥зму ≥ соц≥ал≥стичноњ традиц≥њ) у пор≥вн¤нн≥ з Ђчистимї л≥берал≥змом ¤к Ђ≥ндив≥дуал≥стичною системоюї, що даЇ правам людськоњ особистост≥ перевага над вс≥ма ≥ншими.
 ожний з цих трьох напр¤мк≥в рос≥йського л≥берал≥зму мав своњ особливост≥, свою ≥манентну лог≥ку розвитку в контекст≥ ≥стор≥њ, пол≥тичного житт¤ рос≥йського сусп≥льства ≥ в≥тчизн¤ноњ пол≥тико-ф≥лософськоњ думки, в≥дм≥нност≥ в≥д зах≥дноЇвропейського л≥берал≥зму. ѕредставники кожного з цих плин≥в рос≥йського л≥берал≥зму мали р≥зн≥ ф≥лолофсько-теоретичн≥ п≥дстави ≥ своЇ баченн¤ сусп≥льного ≥ пол≥тичного ≥деал≥в, статусу особистост≥ ≥ соц≥ально-пол≥тичних ≥нститут≥в, способ≥в перетворенн¤ сусп≥льства, так чи ≥накше зв'¤заних з тенденц≥Їю реформуванн¤ й еволюц≥йною соц≥альною методолог≥Їю.

Ћ≥беральний консерватизм ¤к тип соц≥ально-пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ, безумовно, вписувавс¤ в л≥беральну парадигму, в основ≥ ¤коњ Ч визнанн¤ абсолютноњ ц≥нност≥ особистост≥ ≥ пр≥оритет еволюц≥йно-реформ≥стських метод≥в соц≥альноњ перебудови. јле ¤к особливий напр¤мок в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥чноњ ≥ пол≥тико-ф≥лософськоњ думки л≥беральний консерватизм, розвиваючись в умовах п≥сл¤реформеноњ –ос≥њ п≥сл¤ убивства ќлександра II, коли його Ђвелик≥ реформиї 60-х рок≥в були зд≥йснен≥ лише частково, мав своњ сутн≥сн≥ характеристики. ¬они виражалис¤ в синтез≥ основних ≥дей традиц≥йного л≥берал≥зму (вол¤ ≥ права особистост≥, реформаторство) ≥ консерватизму (пор¤док, сильна державна влада, рел≥г≥йно-моральн≥ традиц≥њ, наступн≥сть), в однаков≥й ц≥нност≥ ≥ р≥внозначному визнанн≥ ¤к самоц≥нност≥ вол≥ ≥ндив≥да, так ≥ ц≥нностей загальнонац≥онального, загальнодержавного, Ђколективногої, насамперед пор¤дку ≥ стаб≥льност≥, забезпечуваних владою. ”св≥домленн¤м потреби кор≥нних перетворень п≥сл¤реформеного рос≥йського сусп≥льства з урахуванн¤м збереженн¤ пол≥тичних ≥ морально-рел≥г≥йних п≥двалин ≥ традиц≥й в умовах ≥ндустр≥ального ≥ культурного в≥дставанн¤ ≥ Ђзап≥зн≥логої розвитку –ос≥њ ≥ був II етап рос≥йського л≥берал≥зму.  онцепц≥њ л≥берального консерватизму Ђзн≥малиї слабост≥ ≥ крайност≥ л≥берал≥зму ≥ консерватизму (радикал≥зм л≥вих л≥берал≥в, Ђзверхньогл¤дний прогресизмї ≥ реакц≥йн≥сть оф≥ц≥йноњ казенщини), нездатн≥сть ¤к першого, так ≥ другого побачити рел≥г≥йно-моральну виправдан≥сть один одного. Ћ≥беральний консерватизм пропонував на рубеж≥ стол≥ть створити противага протидержавному ≥ безрел≥г≥йному Ђв≥дщепенствуї (ѕ. Ѕ. —труве), Ђн≥г≥л≥стичному морал≥змуї ≥ Ђсоц≥ал≥стичному н≥г≥л≥змуї (—. Ћ. ‘ранк), Ђгероњзму, що самобожествл¤Їтьс¤ї (—. Ќ. Ѕулгаков) рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ, не здатноњ Ђзв≥льнити народї н≥ до, н≥ п≥д час революц≥њ 1905 Ч 1907.

≤стор≥¤ склалас¤ так, що л≥беральн≥ тенденц≥њ були подавлен≥ абсолютизмом, що затверджуЇтьс¤. Ћ≥беральна ≥деолог≥¤ проникала в сусп≥льство в м≥ру розгортанн¤ процес≥в модерн≥зац≥њ. Ћ≥беральна св≥дом≥сть з'¤вл¤Їтьс¤ в крањн≥ наприк≥нц≥ 18 - початку 19 ст.ст.. …ого по¤ва обумовлена включенн¤м –ос≥њ в широкий загальноЇвропейський контекст, прилученн¤м вищих шар≥в сусп≥льства до Ївропейськоњ осв≥ченост≥, твердженн¤м ≥деал≥в осв≥ти, впровадженн¤м ≥дењ сусп≥льного договору ≥ т.д. ¬ ≥стор≥њ рос≥йського л≥берал≥зму ≥стотна роль масонства, що наприк≥нц≥ 18 - початку 19 ст.ст. пронизуЇ собою досить тонкий шар европейськ≥ осв≥чених людей. Ћ≥беральне св≥тосприйн¤тт¤ проникаЇ в –ос≥ю у формах рел≥г≥йно-моральноњ пропов≥д≥, разом ≥з загальним ≥дейним кл≥матом масонського руху.

‘ормуванн¤ б≥льш-менш ц≥л≥сноњ л≥беральноњ св≥домост≥ падаЇ на 10-30 р. 19 стор≥чч¤. «атверджуюючись в –ос≥њ л≥берал≥зм породжуЇ ц≥лий спектр особист≥сних про¤в≥в. ÷е ≥ такий каб≥нетний мислитель, ¤к „аадаЇв, ≥ один з найвизначн≥ших пол≥тичних мислител≥в ≥ державних д≥¤ч≥в –ос≥њ - —перанський, ≥ нарешт≥, р¤д людей, що зробили безпрецедентний дл¤ того часу крок - ≥ зм≥ну в≥роспов≥данн¤ ≥ своњм житт¤м затверджуючи одне з фундаментальних прав: право на волю сов≥ст≥ - Ћун≥н, √агар≥н ≥ ≥н.

” 40-50 р. л≥беральна св≥дом≥сть рухаЇтьс¤ вшир. ѕоступово в крањн≥ складаЇтьс¤ власне л≥беральний напр¤мок. ѕор¤д з цим, вплив л≥беральних ≥дей просл≥джуЇтьс¤ у вс≥х великих плинах сусп≥льноњ думки. “ак, класичн≥ дл¤ –ос≥њ "напр¤мку" - зах≥дництво ≥ слов'¤ноф≥льство в р≥зн≥й м≥р≥ пронизан≥ л≥беральним св≥тов≥дчуванн¤м.

≈поха великих реформ ќлександра II в≥дкриваЇ наступну стор≥нку в ≥стор≥њ рос≥йського л≥берал≥зму. Ќова ¤к≥сть громадського житт¤ створюЇ поле дл¤ практичноњ реал≥зац≥њ л≥беральних ≥дей. ѕритулком л≥берал≥зму стають зв≥льнен≥ в≥д твердоњ цензурноњ оп≥ки печатка, в≥дносно в≥льн≥ ун≥верситети ≥ земства. ” розвитку рос≥йського л≥берал≥зму особливо значима роль земського руху. «емське самовр¤дуванн¤ стало полем практичноњ реал≥зац≥њ л≥беральних принцип≥в. «емства були середовищем, до ¤кого т¤ж≥ла л≥беральна публ≥цистика ≥ л≥берально ор≥Їнтована ун≥верситетська наука. ” земствах ≥ навколо земств формуютьс¤ багато хто з майбутн≥х л≥дер≥в л≥беральних пол≥тичних парт≥й –ос≥њ.

” той же час - в другу половину 19 - початку 20 ст. у крањн≥ складаЇтьс¤ не т≥льки публ≥цистичний, але ≥ науковий, а так само ф≥лософський дискурс л≥беральноњ св≥домост≥. ёридична (чи державна) школа в рос≥йськ≥й академ≥чн≥й науц≥ з'¤вилас¤ теоретичною базою рос≥йського конституц≥онал≥зму. ѕрац≥  авер≥на, „ичер≥на, √радовського давали теоретичне обірунтуванн¤ дл¤ переходу в≥д традиц≥йних пор¤дк≥в до цив≥льного сусп≥льства. ѕор¤д з цим, ц≥лий р¤д мислител≥в розробл¤ли р≥зн≥ ф≥лософськ≥ аспекти л≥беральноњ парадигми. “ак у роботах —оловйова в≥тчизн¤на ф≥лософська традиц≥¤ зв≥льн¤лас¤ в≥д антил≥беральних тенденц≥й, —труве затверджував концепц≥ю нев≥д'Їмних прав особистост≥, „ичер≥н уписував рос≥йську л≥беральну св≥дом≥сть у контекст розвитку сучасноњ ф≥лософськоњ думки.

1	2	3	4

Ќазва: Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2117 прочитано)