≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.

–еволюц≥¤ 1905 р. ≥ пол≥тичн≥ реформи, що п≥шли за нею, позначили наступний етап в ≥стор≥њ рос≥йського л≥берал≥зму. ” крањн≥ виникають пол≥тичн≥ парт≥њ з усв≥домленою л≥беральною ор≥Їнтац≥Їю кадет≥в, окт¤брист≥в, прогресист≥в, њхн≥ депутати представлен≥ у ƒержавн≥й ƒум≥. « аморфного "напр¤мку" рос≥йський л≥берал≥зм перетворивс¤ в зр≥лу пол≥тичну силу. ѕер≥од м≥ж двома революц≥¤ми (1905--1917) ознаменувавс¤ з одн≥Їњ сторони - ≥дейним ≥ орган≥зац≥йним визр≥ванн¤м рос≥йського л≥берал≥зму, з ≥ншоњ - породив кризу, що розв'¤завс¤ твердженн¤м б≥льшовицькоњ ≥деократ≥њ.

Ќаступний розвиток под≥й не можна зрозум≥ти, ¤кщо не звернутис¤ до характеристики особливостей дореволюц≥йного рос≥йського л≥берал≥зму. —права в т≥м, що в п≥здньосередньов≥чному сусп≥льств≥, де дом≥нувала патр≥архально-колектив≥стська психолог≥¤, визр≥ванн¤ л≥беральноњ св≥домост≥ йшло складно ≥ бол≥сно. –ос≥йський л≥берал≥зм страждав типовими пороками в≥тчизн¤ноњ ≥нтел≥генц≥њ. Ћ≥берали не вм≥ли говорити на одн≥й мов≥ ≥з широкими масами, багато в чому ≥деал≥зували народ. ¬≥тчизн¤ний л≥берал≥зм страждав панськи-≥нтел≥гентською зневагою до проблем приватноњ власност≥ ≥ господарськоњ вол≥. –ос≥йський л≥берал≥зм був суперечливим, не ц≥лком оформленим ¤вищем. —оц≥альна база л≥берального руху була траг≥чно вузькою.

–озд≥л ≤≤ :  онсервативний л≥берал≥зм в –ос≥њ XIX стол≥тт¤

—истематична розробка концепц≥њ Ђохоронногої, чи консервативного, л≥берал≥зму належала Ѕ. Ќ. „ичер≥ну (1828 Ч 1904), професору ф≥лософ≥њ права, ≥сторику, що вв≥в терм≥н Ђл≥беральний консерватизмї, ≥ ѕ. Ѕ. —труве (1870 Ч 1944) Ч економ≥сту, соц≥ологу, одному з найглибших пол≥тичних мислислител≥в, Ђф≥лософу в пол≥тикуї, що вплинув на соц≥ально-пол≥тичн≥ погл¤ди —. Ћ. ‘ранка, —. Ќ. Ѕулгакова й ≥н. у традиц≥њ ≥дей л≥берального консерватизму.

” статт≥ Ђ–≥зн≥ види л≥берал≥змуї „ичер≥н дав першу в ≥стор≥њ в≥тчизн¤ноњ пол≥тичноњ думки Ђкласиф≥кац≥юї рос≥йського л≥берал≥зму, позначив Ђголовн≥ його напр¤мки, що виражаютьс¤ в сусп≥льн≥й думц≥ї, вид≥ливши три його види ≥ давши њм соц≥ально-пол≥тичну характеристику, актуальну, на м≥й погл¤д, и сьогодн≥:

Ђвуличнийї л≥берал≥зм юрби, охлократ≥њ, схильноњ до пол≥тичних скандал≥в, дл¤ ¤кого характерна в≥дсутн≥сть терпимост≥ ≥ поваги до чужоњ думки, самозамилуванн¤ власним Ђхвилюванн¤мї, -Ђперекрученн¤, а не про¤в вол≥ї;

Ђопозиц≥йнийї л≥берал≥зм, що супроводжуЇ вс¤ке реформаторське починанн¤, систематично звинувачувати влада ¤к у д≥йсних, так ≥ в мнимих помилках, Ђщо насолоджуЇтьс¤ самим блиском свого аппозиц≥йного положенн¤ї, Ђщо критикуЇ заради критикиї (Ђскасувати, знищити Ч ус¤ його системаї) ≥ розум≥ючий волю з Ђчисто негативноњ сторониї;

Ђохороннийї л≥берал≥зм, що несе в соб≥ позитивний зм≥ст ≥ ор≥Їнтований на зд≥йсненн¤ реформ з обл≥ком ус≥х соц≥альних шар≥в на основ≥ њх взаЇмних поступок ≥ компром≥с≥в, з опорою на сильну владу, в≥дпов≥дно до природного ходу ≥стор≥њ, Ђ—утн≥сть охоронного л≥берал≥зму складаЇтьс¤ в примиренн≥ початку вол≥ з початком влади ≥ закону. ” пол≥тичному житт≥ гасло його: л≥беральн≥ м≥ри ≥ сильна влада, Ч л≥беральн≥ м≥ри, що надають сусп≥льству самост≥йну д≥¤льн≥сть, що забезпечують права й особист≥сть громад¤н,ЕЧсильна влада, охоронниц¤ державноњ Їдност≥, що повТ¤зують ≥ стримуЇ сусп≥льство, що охорон¤Ї пор¤док, що строго нагл¤даЇ за виконанн¤м закон≥в... розумна сила, що зум≥Ї в≥дсто¤ти сусп≥льн≥ ≥нтереси проти напору анарх≥чних стих≥й ≥ проти крик≥в реакц≥йних парт≥йї.[2]

ƒжерелами концепц≥њ консервативного л≥берал≥зму „ичер≥на були гегел≥вська ф≥лософ≥¤ права ≥ методолог≥¤ державноњ (юридичноњ) школи в≥тчизн¤ноњ ≥стор≥ограф≥њ. ¬их≥дними елементами його досл≥дженн¤ були анал≥з сп≥вв≥дношенн¤ категор≥й вол≥, влади, закону, пошук Ђгармон≥йноњ угоди духовних основ сусп≥льстваї (в≥льно-розумноњ особистост≥) ≥ Ђсусп≥льних взаЇмод≥йї чотирьох основних союз≥в людського гуртожитку Ч с≥мейства, цив≥льного сусп≥льства, церкви ≥ держави. √оловна проблема громадського житт¤ Ч угода двох протилежних елемент≥в Ч особистост≥ ≥ сусп≥льства, оск≥льки духовна природа особистост≥ складаЇтьс¤ у вол≥, а сусп≥льний початок ¤к обмеженн¤ вол≥ виражаЇтьс¤ в закон≥.

Ќа думку „ичер≥на, особист≥сть Ї кор≥нь ≥ визначальне початок ус≥х сусп≥льних стосунк≥в; Ђособист≥сть Ї пост≥йно перебувачою сутн≥стю... сутн≥сть одинична ≥ духовна, тобто обдарована розумом ≥ волею. —утн≥сть людини Ч це њњ вол¤: вол¤ внутр≥шн¤, прагнуча до зд≥йсненн¤ абсолютного закону в людськ≥й д≥¤льност≥, тобто вол¤ моральна, сутн≥стю ¤коњ Ї сов≥сть ¤к "саме в≥льне, що ≥снуЇ в св≥т≥", оск≥льки вона не п≥дкор¤Їтьс¤ н≥¤ким зовн≥шн≥м обмеженн¤м, ≥ вол¤ зовн≥шн¤, границею ¤коњ Ї "право, ¤к обмеженн¤ вол≥ законом"ї. [3] ƒл¤ „ичер≥на двома сторонами вол≥ були моральн≥сть (Ђвнутр≥шн¤ї вол¤) ≥ право (Ђзовн≥шн¤ї вол¤): вол¤ вол≥ не ≥снуЇ без морального закону. Ќасл≥дуючи в ц≥лому метаф≥зику ≥ ф≥лософ≥ю права √егел¤, „ичер≥н не зг≥дний з його тезою про розчиненн¤ особистост≥ в јбсолют≥, тому що це позбавл¤Ї њњ внутр≥шньоњ вол≥, зн≥маючи в≥дпов≥дальн≥сть за вчинене; джерело ≥ зм≥ст вол≥ в усв≥домленн≥ людиною своЇњ безумовноњ сутност≥ ≥ незалежност≥, у т≥м, що людина ¤к нос≥й абсолютного початку сама по соб≥ маЇ абсолютне значенн¤ ≥ тому може бути визнана в≥льною особою.
ƒл¤ неогегелТ¤нц¤ „ичерина закон ≥ вол¤, у свою чергу, протилежн≥: де немаЇ вол≥, там немаЇ суб'Їктивного права, а де немаЇ закону, там немаЇ об'Їктивного права. ќсобиста вол¤, нерозривно зв'¤зана з≥ свободою ≥нших, обмежена њхньою волею, п≥дкор¤Їтьс¤ цив≥льному закону ≥ коритьс¤ влади, тому Ђвлада ≥ вол¤... також нерозд≥льн≥, ¤к нерозд≥льна вол¤ ≥ моральний законї. ¬лада покликана охорон¤ти закон ≥ стримувати волю, а Ђправо Ї вол¤, визначена закономї. ¬≥дношенн¤ вол≥ ≥ закону може бути дво¤ке: добров≥льне чи примусове; перше визначаЇтьс¤ моральн≥стю (Ђвнутр≥шньоюї волею), а друге Ч правом: правом визначаЇтьс¤ вол¤ Ђзовн≥шн¤ї. ƒержава же Ї вища форма гуртожитку Ч сп≥льн≥сть, що пануЇ над вс≥ма ≥ншими, тому що вс≥ елементи людського гуртожитку сполучаютьс¤ в держав≥ ¤к у сп≥льнот≥. [4] ¬лада, на його думку, по своњй природ≥ повинна бути Їдиною й зод¤гнута вимушеною силою, а под≥бною владою Ї т≥льки державна влада.

“аким чином, на думку „ичер≥на, з позиц≥њ Ђвищоњї ступ≥н≥ розвитку л≥берал≥зму Ч Ђохоронногої, чи консервативного, Ч ус¤кий громад¤нин, не схил¤ючись безумовно перед владою, в ≥м'¤ власноњ вол≥ зобов'¤заний поважати сутн≥сть самоњ державноњ влади. ƒл¤ ф≥лософ≥њ права ≥ соц≥олог≥њ Ђохоронногої л≥берал≥зму „ичер≥на, заснованих на триЇдност≥ трьох основних початк≥в гуртожитку Ч вол≥, влади ≥ закону, р≥вноц≥нних ≥ нерозд≥льних, њхн¤ гармон≥йна угода припускаЇ сусп≥льну Їдн≥сть, а дл¤ цього необх≥дна Їдн≥сть у державному житт≥; останнЇ можливо при Їдност≥ влади, а не њњ под≥л≥. Ќайкраще це дос¤гаЇтьс¤ при так≥й Ђзм≥шан≥йї форм≥ правл≥нн¤, ¤к конституц≥йна монарх≥¤, що Ї пол≥тичним ≥деалом дл¤ мислител¤. ѕеревага њй в≥н в≥ддавав тому, що: 1) монарх, будучи представником ≥нтерес≥в ц≥лого (сусп≥льства), коштуЇ вище станових под≥л≥в, вище парт≥й; в≥н Ї Ђпримирительї ≥ посередник м≥ж протилежними елементами: народом ≥ аристократ≥Їю (двор¤нством). ћонарх представл¤Ї начало влади, аристократ≥ю, аристократичн≥ збори Ч начало закону, Ђпочутт¤ права, вол≥ ≥ людського достоњнстваї, а представники народу Ч начало вол≥; 2) монарх≥чна влада в≥д≥гравала величезну роль в ≥стор≥њ –ос≥њ, ≥ Ђще прот¤гом стор≥ч вона залишитьс¤ вищим символом њњ Їдност≥, прапором дл¤ народуї. [5]

” Ђохоронномуї л≥берал≥зм≥ „ичер≥на духовн≥ основи (в особ≥ в≥льно-розумноњ особистост≥) з'Їднуютьс¤ ≥з сусп≥льними взаЇмод≥¤ми, ¤к≥ регулюютьс¤ правом; принцип особистоњ вол≥ ≥ прав людини в сусп≥льств≥ може бути зд≥йснений лише за умови обмеженн¤ Ђвнутр≥шньої (морально ≥ рел≥г≥озно) ≥ Ђзовн≥ї (правом, законом, сильною владою). [6]

Ќос≥Їм, соц≥альним суб'Їктом зд≥йсненн¤ свого пол≥тичного ≥деалу „ичер≥н вважав двор¤нство Ч Ђголовний стан у держав≥ї, . утворенн¤, що маЇ ценз ≥, Ђ загальногромад¤нського пор¤дкуї (за що його критикував молодий —труве, в≥дзначаючи, однак, г в 1897 р. на¤вн≥сть у „ичери≥а Ђреал≥стичного, консервативного св≥тогл¤дуї ≥ засвоЇнн¤ њм Ђ л≥берал≥змуї [7]), ≥ Ђсередн≥й станї. ¬оно представл¤Ї одне з Ђгоризонтальнихї под≥л≥в сусп≥льства (на в≥дм≥ну в≥д парт≥йного Ч Ђвертикальногої), ≥ Ї пон¤тт¤ к≥льк≥сне (воно займаЇ середнЇ положенн¤ в сусп≥льств≥ м≥ж вищими ≥ нижчими станами) ≥ ¤к≥сне (воно м≥стить у соб≥ приватн≥ профес≥њ, що вимагають ¤к багатства, так ≥ осв≥ченост≥; у ньому Ђутворенн¤ з'ЇднуЇтьс¤ з багатствомї). [8] —ередн≥й стан стане опорою –ос≥йськоњ держави т≥льки за умови зм≥цненн¤ особистих ≥ в≥льних елемент≥в сусп≥льства, розширенн¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤, Ђпод≥лу справ на губернськ≥ ≥ пов≥тов≥ї у земств≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д класичного л≥берал≥зму, що в≥дстоюЇ пр≥оритет особистоњ вол≥ ≥ розгл¤даЇ державу переважно ¤к Ђн≥чного сторожаї, звод¤чи до м≥н≥муму меж≥ його втручанн¤ в житт¤ цив≥льного сусп≥льства, а влада Ч маЇ сугубо функц≥ональний зм≥ст, консервативний л≥берал≥зм однаково коштовними вважав волю ≥ Ђохоронн≥ началаї, традиц≥њ державност≥, сильноњ влади, рел≥г≥њ, нац≥ональноњ культури. ” цьому зм≥ст≥ Ђпом≥рнийї л≥берал≥зм „ичер≥на (у нього Ї статт¤ за назвою Ђћ≥ри ≥ границ≥ї) Ђоднаково чар≥внимиї вважав ≥дењ пор¤дку ≥ вол≥, почутт¤ м≥ри ≥ границь по в≥дношенню ≥ до вол≥, ≥ Ђ влади Ч почутт¤, так Ђпотр≥бн≥ осв≥ченому сусп≥льствуї ≥ так необх≥дн≥ Ђрос≥йському розумуї, припускаючи також Ђобмеженн¤ї меж влади ≥ вол≥ законом чи звичаЇм. „ичер≥н особливу увагу прид≥л¤в Ђохоронним началамї, що ≥ розкривають зм≥ст традиц≥њ, наступност≥, Ђз≥стиковуючиї дв≥ тенденц≥њ в розвитку сусп≥льства Ч тенденц≥ю збереженн¤ (стаб≥л≥зац≥њ) ≥ тенденц≥ю .перетворенн¤ (реформуванн¤). Ђќхоронн≥ началаї Ї м≥рою першоњ ≥ другоњ, виражають тенденц≥њ наступност≥ ≥ розвитку ¤к у политиц≥, так ≥ в нац≥ональних державних ≥ культурних особливост¤х ≥стор≥њ –ос≥њ. Ђќхоронн≥ началаї св≥дчать про суперечлив≥сть ≥сторичного прогресу ≥ процесу, що складаютьс¤ не т≥льки в споконв≥чному рус≥ вперед, ний у розвитку Ђвнутр≥шн≥х силї, у Ђпоглибленн≥ в себеї тих начал, що лежать в сут≥ людського духу, у боротьб≥ старого з новим, тому що рух заради руху Ц це загибель дл¤ сусп≥льства: одна лише вол¤ приводить до анарх≥њ. “акими Ђохоронними началамї, на думку „ичер≥на, Ї:

1	2	3	4

Ќазва: Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2117 прочитано)