≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.

Ђнесв≥домий ≥нстинкт народних масї, њхн≥ безпосередн≥ почутт¤ ≥ звички; але духовною силою, що рухаЇ ≥стор≥ю, служить св≥дом≥сть, тому на чол≥ сусп≥льства повинн≥ сто¤ти вищ≥ класи;

на¤вн≥сть охоронноњ парт≥њ, що в≥дстоюЇ т≥ загальн≥ начала, на ¤ких ірунтуютьс¤ сусп≥льства, а саме Ч влада, суд, закон;

Ђ≥сторичн≥ початкиї народу: дл¤ –ос≥њ ними завжди були сильна влада Ч гарант згоди ≥ Їдност≥ сусп≥льства (особливо в перех≥дн≥ епохи кор≥нних перетворень усього сусп≥льного будинку); бюрократ≥¤ ¤к знар¤дд¤ влади, що у –ос≥њ потр≥бно стримувати в межах законност≥, поставити п≥д контроль гласност≥ й обмежити самовр¤дуванн¤м; сила корпоративного початку. [9] ƒл¤ нормального розвитку сусп≥льства пом≥рн≥ л≥берали, на думку „ичер≥на, повинн≥ розум≥ти необх≥дн≥сть проведенн¤ судовоњ реформи, без ¤коњ неможливо н≥ повага до закону, н≥ охорона права, прав ≥ пор¤дку.

„ичер≥н особливо п≥дкреслював, що н≥ зм≥на статей «воду закон≥в, н≥ зм≥на дек≥лькох адм≥н≥стратор≥в не обновл¤ть –ос≥њ: Ђ» кор≥нь зла, ≥ зас≥б л≥куванн¤ лежать не в заснуванн¤х, не в зовн≥шн≥х умовах, а в нас самих. ƒ≥йсне завданн¤ пол¤гаЇ... не в зм≥н≥ людей ≥ заснувань, а в робот≥ над собоюї. [10] “ут очевидна сутн≥сть консервативного, пом≥рного, л≥берал≥зму: зд≥йсненн¤ принципу свободи особи не т≥льки можливо зовн≥ (зм≥ною соц≥альних, правових ≥ пол≥тичних ≥нститут≥в уб≥к њх демократизац≥њ, тобто влади, закону, права), але необх≥дно ≥ внутр≥шньо (роботою над собою, розвитком моральност≥, пол≥тичноњ культури, правосв≥домост≥). ћоральне удосконалюванн¤ житт¤ може бути також дво¤ким: внесенн¤ добра в людськ≥ души, моральне вихованн¤ й удосконалюванн¤ пор¤дку житт¤, що д≥ють у ньому норм ≥ заснувань.
” промов≥, присв¤ченоњ 100-р≥ччю з дн¤ народженн¤ Ѕ.Ќ. „ичер≥на, ѕ. Ѕ. —труве в≥дв≥в йому особливе м≥сце в ≥стор≥њ духовного ≥ пол≥тичного розвитку –ос≥њ саме тому, що в≥н Ђпредставл¤в у н≥й саме зак≥нчене, саме ¤скраве вираженн¤ гармон≥йного сполученн¤ в одн≥й особ≥ ≥дейних мотив≥в л≥берал≥зму (вол≥) ≥ консерватизмуї (влади). „ичер≥н, на думку —труве, уперше ви¤вив критер≥й консервативного л≥берал≥зму ¤к приуроченн¤ м≥ри ≥ границь до основних ≥дей ≥ ц≥нностей л≥берал≥зму ≥ консерватизму (сам —труве також використовуЇ дл¤ обірунтуванн¤ л≥берального консерватизму аристотелевський принцип Ђмезотесї Ч м≥ри). Ђ≤дењ пор¤дку ≥ вол≥ мали дл¤ нього однакова чар≥вн≥сть... ≤сторичну позиц≥ю „ичер≥на можна зобразити так: оск≥льки в≥н в≥рив у реформаторську роль ≥сторичноњ влади, тобто в епоху великих реформ. .. в≥н виступав ¤к л≥беральний консерватор, борючи з крайност¤ми л≥берал≥зму ≥ радикал≥змом сусп≥льноњ думки. ќск≥льки ж влада стала чинити оп≥р у реакц≥њ, „ичер≥н виступав ¤к консервативний л≥берал проти реакц≥йноњ влади, в ≥нтересах держави в≥дстоюючи л≥беральн≥ початки, захищаючи уже зд≥йснен≥ л≥беральн≥ реформи, вимагаючи в царюванн¤ ќлександра III, ≥ особенно энергично... у царюванн¤ ћиколи II, кор≥нного перетворенн¤ нашого державного ладу. “аким чином, „ичер≥н у своЇму духовно-сусп≥льному твор≥нн≥ н≥коли не переставав сполучати консерватизм ≥ л≥берал≥змї. [11]
Ќа в≥дм≥ну в≥д неогегелТ¤нц¤ „ичер≥на в —труве б≥льш складна еволюц≥¤ ф≥лософських ≥ ≥дейно-дюл≥тичних погл¤д≥в: в≥д рев≥з≥њ ортодоксального марксизму Ђзсерединиї (одним з перших у л≥тератур≥ Ївропейського ≥ рос≥йського марксизму) на основ≥ Ђскладанн¤ будинку канто-марксизмуї, через розчаруванн¤ в позитив≥зм≥ Ч до метаф≥зики, до Ђосновного ≥манентного дуал≥змуї ¤к свого роду п≥дсумковоњ ф≥лософськоњ методолог≥њ; у пол≥тичних погл¤дах Ч в≥д л≥берал≥зму до л≥берального консерватизму, Ђќсновний дуал≥змї —труве, що розум≥Їтьс¤ њм ¤к на¤вн≥сть в ≥сторичному процес≥ одночасно двох р¤д≥в ¤вищ, Ђздатних бути спр¤мованими з вол≥ ¤кого-небудь суб'Їктаї, Ч рац≥ональних ≥ ≥ррац≥ональних, що виникають стих≥йно, ви¤вл¤Їтьс¤ скр≥зь, у вс≥х сферах громадського житт¤. ¬≥н став ор≥Їнтиром у розкритт≥ подв≥йност≥, ≥сторичноњ Ђдвохликост≥ї рос≥йськоњ державност≥ ≥ рос≥йськоњ громадськост≥ (цив≥льного сусп≥льства), один лик ¤ких завжди був звернений до вол≥, а ≥ншоњ Ч до примуса. [12] Ђќсновний дуал≥змї —труве служить йому дл¤ анал≥зу дуал≥зму вол≥ ≥ влади.
якщо „ичер≥н залишив нам свою своЇр≥дну типолог≥ю рос≥йського л≥берал≥зму 6ќ-х рок≥в XIX в., то —труве склав два своњх Ђспискиї видатних л≥беральних консерватор≥в –ос≥њ, в≥дзначивши, що ≥нтелектуальна ≥стор≥¤ в≥тчизн¤ного л≥берального консерватизму йде до XVIII стор≥чч¤: перший його Ђсписокї: кн. ѕ. ј. ¬'¤земський, чи не першим в≥дчеканивший Ђформулуї л≥берального консерватизму ≥ уперше використовував цей терм≥н, ј. —. ѕушк≥н, Ќ. ». ѕирогов, ј. ƒ. √радовський; другий Ђсписокї:  атерина II, адм≥рал Ќ. —. ћордвин≥в, Ђзр≥лийї Ќ. ћ.  арамз≥н, Ѕ. Ќ. „ичер≥н. ƒо цих двох списк≥в можна ≥ потр≥бно, ¤к це зробив ≥ сам —труве, додати ≥м'¤ генерал-ад'ютанта графа ». ». ¬оронцова-ƒашкова (1837 Ч 1916), що, будучи в 1905 Ч 1915 р. нам≥сником  авказу, проводив там Ђздорову, нейтральну Ч без тенденц≥йност≥ ≥ пол≥цейськоњ причепливост≥ї з нац≥онально-державноњ точки зору –ос≥њ политику за принципом: л≥беральн≥ засоби, сильна влада. [13] ¬важаючи ј. —. ѕушк≥на одним з найголовн≥ших ф≥гур у своњх Ђспискахї л≥беральних консерватор≥в –ос≥њ, —труве в≥дзначав так≥ риси св≥тогл¤ду поета, ¤к синтез Ђнац≥ональноњ сили ≥ державноњ моц≥ї –ос≥њ, ¤к ц≥нн≥сть Ђземноњ сили ≥ людськоњ м≥ц≥, що схил¤Їтьс¤ перед нез'¤сованою таЇмницею Ѕожою, ¤к м≥ра власного самообмеженн¤ ≥ самоприборканн¤, ¤к одночасне прозр≥нн¤ в майбутнЇ й озиранн¤ минулого, ¤к абсолютна чужд≥сть надм≥рност≥, ¤к синтез —или ≥ ясност≥, ћ≥ри ≥ ћ≥рност≥ї. [14]

“еоретичною проблемою дл¤ —труве, ¤к ≥ дл¤ його попередника „ичер≥на, був дозв≥л Ђдвох проблем духовного ≥ державного розвитку –ос≥њ: 1) проблеми зв≥льненн¤ особи ≥ 2) упор¤дкуванн¤ державного володарюванн¤, введенн¤ його в рамки правом≥рност≥ ≥ в≥дпов≥дност≥ з потребами ≥ бажанн¤ми населенн¤ї. [15]

ѕросл≥джуючи генезис л≥беральноњ ≥дењ, сутн≥стю ¤коњ Ї Ђтвердженн¤ вол≥ обличч¤ ≥ нев≥д'Їмних прав особистост≥ї, в ≥стор≥њ соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тико-ф≥лософських навчань, —труве в≥дзначаЇ њњ рел≥г≥йно-моральне походженн¤ (вол¤ сов≥ст≥ Ч перше слово л≥берал≥зму, ≥де¤ Ђособистоњ в≥дпов≥дальност≥ї ¤к проекц≥¤ принципу свободи особи на моральну сферу), поступове Ђнаповненн¤ї пол≥тико-правовим (Ђ≥де¤ абсолютного права, тобто суб'Їктивних, нев≥д'Їмних природних правї, ≥де¤ Ђправа ≥ правї ¤к Ђ≥стотний ≥ в≥чний зм≥ст л≥берал≥змуї) ≥ економ≥чним зм≥стом у Ђеконом≥чномуї, чи чистому, л≥берал≥зм≥ (Ђсоц≥олог≥чна ≥ пол≥тична ≥стина: власн≥сть ≥ економ≥чна вол¤ Ї основа ≥ паллад≥ум особистоњ вол≥ у вс≥х њњ про¤вахї, ≥де¤ Ђособистоњ придатност≥ї ¤к проекц≥¤ на економ≥чне житт¤ принципу свободи особи) ≥ робить висновок про Ђсекул¤ризац≥ю й ≥дейному обмирщенн¤ї л≥берал≥зму в процес≥ його ≥сторичного розвитку. Ќад≥ю на його в≥дродженн¤ в –ос≥њ в≥н зв'¤зуЇ з Ђв≥дродженн¤м старих мотив≥в рел≥г≥йного христи¤нського л≥берал≥змуї Ч ≥деЇю Ђособистого подвигу й особистоњ в≥дпов≥дальност≥ї, убраноњ економ≥чними ≥ пол≥тичними правами, тобто з такими рисами нац≥онального л≥берал≥зму, що у Ђзн¤томуї вид≥ м≥ст¤ть основн≥ принципи христи¤нського, Ђеконом≥чногої ≥ пол≥тичного зах≥дноЇвропейського л≥берал≥зму.

¬ажливим у методолог≥чному в≥дношенн≥ дл¤ з'¤суванн¤ сутност≥ л≥берального консерватизму —труве вважав анал≥з пон¤тт¤ консерватизму, .¤ке, на його думку, ЂЇ чисто формальне пон¤тт¤, що може вм≥щати в себе ¤ке бажаний зм≥стї; головне тут Ч Ђприкр≥пленн¤ї ≥дењ консервац≥њ, ≥њ охорони, до ¤кихось визначених зм≥ст≥в, наприклад, л≥беральний консерватизм означаЇ твердженн¤ непорушних прав обличч¤, тобто прикр≥пленн¤ ≥дењ консервац≥њ (константноњ ≥дењ-зм≥сту) до цих прав; демократичний консерватизм Ї приуроченн¤ ц≥Їњ ж ≥дењ до початку народовладд¤. [16]
—труве не сприймаЇ казенний, оф≥ц≥йний консерватизм, Ђконсервативну казенщинуї, перейн¤ту рац≥онал≥змом ≥ практичн≥стю, але приймаЇ консерватизм лише ¤к культурно-романтичний ≥деал, Ђконсервативну романтикуї Ч св≥тогл¤д, що дл¤ нього означаЇ Ђзведену в принцип Угрунтовн≥сть" ≥ усв≥домлене шануванн¤ батьк≥вї, що йдуть до творчост≥ слов'¤ноф≥л≥в, а отже, до рел≥г≥йних, моральних ≥ культурних нац≥ональних традиц≥й.
—труве з'ЇднуЇ л≥беральне ≥ нац≥ональне начала, у чому ≥ складаЇтьс¤ Ђзближенн¤ ≥ злитт¤ї, синтез л≥берал≥зму (вол≥ ≥ прав особистост≥, реформаторства) ≥ консерватизму (влади, пор¤дку, наступност≥, Ђірунтуї, сильноњ держави, могутнього Ђзовн≥ї ≥ Ђвнутр≥шньої). ” цьому виражаЇтьс¤ пол≥тичне кредо —труве ¤к Ђнац≥онального л≥бералаї (Ђя зах≥дник ≥ тому Ч нац≥онал≥ст. я зах≥дник ≥ тому Ч державник), що доповнюЇтьс¤ позиц≥Їю ≥ Ђдухом нац≥онального Ївропењзмаї, зв'¤заного з нац≥ональним буд≥вництвом Ђ¬еликоњ –ос≥њї. Ѕуд≥вництвом њњ на загальнолюдських початках не в зм≥ст≥ рос≥йськоњ ≤мпер≥њ, а на принципах свободи особи, здоровоњ влади, обмеженоњ законом, приватноњ ≥н≥ц≥ативи, змаганн≥ вс≥х живих сил нац≥њ [17] ≥ найб≥льше Ђсереднього елементаї Ч справжнього нос≥¤ права ≥ прав, вол≥ ≥ власност≥, земства, парт≥њ кадет≥в, у джерел створенн¤ ¤коњ сто¤в —труве, що повинний реал≥зувати политику нац≥ональноњ згоди ≥ цив≥льного св≥ту в створенн≥ правовоњ конституц≥йноњ держави.

«м≥ст л≥берального консерватизму —труве розкриваЇтьс¤ також у його анал≥з≥ сп≥вв≥дношенн¤ пон¤ть Ђдержаваї ≥ Ђнац≥¤ї Ч не т≥льки ¤к пол≥тичного ≥нституту, Ђорган≥зац≥њ пор¤дкуї (держава), Ђдуховноњ Їдност≥ї (нац≥¤), але ≥ м≥стичних по своњй ≥стот≥, що мають надрозумну ≥ над≥ндив≥дуальну природу й у своњй Їдност≥ утворюючих Ђдержава ¤к особист≥сть "соборну"ї, Ђдержавн≥сть ¤к усенародна Їдн≥сть, чи соборна особист≥сть народуї ≥ що замикаютьс¤ у рел≥г≥йно-м≥стичному почутт≥ патр≥отизму. јпофеозом етатистських погл¤д≥в —труве в традиц≥њ л≥берального консерватизму Ї його концепц≥¤ Ђ¬еликоњ –ос≥њї, викладена њм у статт¤х Ђ—кор≥ше за справу?ї (1905), Ђ¬елика –ос≥¤. « м≥ркувань про проблему рос≥йськоњ могутност≥ї (ѕрисв¤чуЇтьс¤ Ќ. Ќ. Ћьвову) (1908) ≥ ≥н., [18] де в≥н розгл¤даЇ зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥ фактори могутност≥ –ос≥њ, умови њњ економ≥чного, державного ≥ культурного в≥дродженн¤, критер≥њ Ђновоњ пол≥тичноњ ≥ культурноњ нац≥ональноњ св≥домост≥ї, що виражали парадигматику руського л≥берального консерватизму.
“аким чином, —труве розробив ф≥лолофсько-методолог≥чн≥ (Ђосновний ≥манентний дуал≥зм сусп≥льно-≥сторичного процесуї), культурно-рел≥г≥йн≥ (абсолютна самоц≥нн≥сть свободи особи ≥ њњ прав, њхнЇ походженн¤ в≥д ≥ Ђзамиканн¤ї на рел≥г≥йно-моральних ц≥нност¤х, триЇдн≥сть особистост≥ Ч нац≥њ Ч держави: Ђдержава Ч особист≥сть Ђсоборнаї, Ђдержавн≥сть Ч усенародна Їдн≥сть, чи соборна особист≥сть народуї) ≥ пол≥тико-соц≥олог≥чн≥ п≥дстави л≥берального консерватизму. —ам в≥н розум≥в його ¤к зближенн¤, злитт¤, синтез Ђеконом≥чногої чи чистого, пол≥тичного ≥ Ђхристи¤нськогої л≥берал≥зму ≥ ц≥нн≥сного, духовно-культурного консерватизму, чи, ≥накше, класичного зах≥дноЇвропейського л≥берал≥зму ≥ ц≥нн≥стно-традиц≥онал≥стичного консерватизму Ђірунтуї (сильноњ державноњ влади ≥ морально-культурних традиц≥й –ос≥њ).
якщо до Ђохоронногої л≥берал≥зму Ѕ. Ќ. „ичер≥на можна застосувати нормативно-методолог≥чний критер≥й ≥сторик-ф≥лософського анал≥зу р≥зних тип≥в л≥берал≥зму, зв'¤заного з представленн¤ми про Ђтрирод≥стьї закон≥в, норм ≥ ≥нститут≥в гуртожитку, що заохочуЇ волю приватноњ особи (так чи ≥накше чичер≥нський консервативний л≥берал≥зм випливаЇ з гегел≥вськоњ традиц≥њ метаф≥зики права), то л≥беральний консерватизм ѕ. Ѕ. —труве ви¤вл¤Їтьс¤ Ђнац≥онал-л≥берал≥змомї, що виходить з так чи ≥накше зрозум≥лоњ Ђсубстанц≥ональност≥ї зв'¤зк≥в ≥ндив≥да ≥ держави. ЂЋ≥беральн≥ м≥ри, сильна владаї Ч такий пол≥тичне гасло „ичер≥на; Ђ–ос≥њ потр≥бн≥: м≥цно обгороджена вол¤ обличч¤ ≥ сильна влада, що головуЇї Ч таким було пол≥тичне кредо —труве. Ќа думку останнього, два гасла поетично виражають Ђформулуї л≥берального консерватизму ≥ щирих патр≥от≥в –ос≥њ: Ђнове житт¤ ≥ стара м≥цьї.
≤стор≥¤ дореволюц≥йного л≥берал≥зму в –ос≥њ на приклад≥ одного з вар≥ант≥в його нац≥ональних модиф≥кац≥й Ч Ђохоронногої л≥берал≥зму Ѕ. Ќ. „ичер≥на ≥ л≥берального консерватизму ѕ. Ѕ. —труве Ч п≥дтверджуЇ законом≥рн≥сть: чим б≥льше л≥берал≥зм зв'¤заний з нац≥ональним самовизначенн¤м ≥ внутр≥шньопол≥тичними проблемами Ђ типу розвитку, що доган¤Ї,ї, тим б≥льше в≥н Ђпросоченийї ≥де¤ми консерватизму. —труве писав: У“е, що в нов≥тн≥й час називають ≥мпер≥ал≥змом, Ї б≥льш-менш ¤сне збагненн¤ того, що держава бажаЇ бути ≥ Ч оск≥льки держава коштовна дл¤ особистост≥ Ч повинне бути могутньо. ”с¤ка жива держава була ≥ буде перейн¤то ≥мпер≥ал≥змом у цьому зм≥ст≥.... якщо п≥д ≥мпер≥ал≥змом розум≥ти турботу про зовн≥шню м≥ць держави, а п≥д л≥берал≥змом Ч турботу про справедлив≥сть у його внутр≥шн≥х в≥дношенн¤х, то 19 стол≥тт¤ ≥ начало 20 стол≥тт¤ характеризуЇтьс¤ тим, що тр≥умфують скр≥зь т≥ держави, у политиц≥ ¤ких найб≥льше повно злилис¤ ≥ вт≥лилис¤ обидв≥ ц≥ ≥дењ." ("”ривки про державу" 1908 р≥к) .јле ¤ думаю, що в≥н дуже невдало вибрав слова дл¤ позначенн¤ пон¤ть, л≥берал≥зм це аж н≥¤к не справедлив≥сть, а ≥мпер≥¤ маЇ ще ≥ внутр≥шню пол≥тику, що ¤к би не головн≥ше зовн≥шньоњ.

1	2	3	4

Ќазва: Ћ≥берал≥зм в –ос≥њ ’≤’ ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2117 прочитано)