≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > —усп≥льний ≥ державний лад –имськоњ –еспубл≥ки

—усп≥льний ≥ державний лад –имськоњ –еспубл≥ки

1. ƒержавний устр≥й –иму до початку ≤≤≤ ст до н.е.

–анн¤ –еспубл≥ка

ѕол≥тична ≥стор≥¤ V-IV ст. характеризуЇтьс¤ зм≥цненн¤м республ≥канського ладу ≥ боротьбою плебењв за його демократизац≥ю. јле, незважаючи на усп≥хи плебса, державний лад залишавс¤ аристократичним.

–имська община мала три типи народних збор≥в.  ур≥атн≥ ком≥ц≥њ втратили своЇ значенн¤ ще на початоку –еспубл≥ки. «а ними збер≥галос¤ вир≥шенн¤ лише де¤ких питань с≥мейного права, так≥ ¤к: усиновленн¤, затвердженн¤ запов≥т≥в ≥ обр¤д над≥ленн¤ вищою владою (imperium) маг≥страт≥в, що зводивс¤ до чистоњ формальност≥. ” к≥нц≥ –еспубл≥ки дл¤ ц≥Їњ церемон≥њ член≥в кур≥атних ком≥ц≥й зам≥нюють три авгура з тридц¤тьма ликторами, що ймов≥рно представл¤ють кур≥њ.

÷ентур≥альн≥ ком≥ц≥њ, що скликалис¤ вищими маг≥стратами (консулами, диктаторами, преторами), продовжували збиратис¤ за центур≥¤ми, ¤к це було встановлене реформою —ерв≥¤ “улл≥¤. ” ранню епоху в≥йськова орган≥зац≥¤ сп≥впадала з пол≥тичною. «годом це положенн¤ збер≥галос¤ ¤к пережиток. «бори по центур≥¤х скликалис¤ за межею м≥ста, на ћарсовому пол≥. √ромад¤ни збиралис¤ на св≥танку; спочатку вс≥ вони були озброЇн≥. √олосуванн¤ в≥дбувалос¤ по центур≥¤м, причому кожна центур≥¤ мала один голос. –≥шенн¤ центур≥альних ком≥ц≥й було законом (lex), ¤кий входив в силу лише п≥сл¤ формального схваленн¤ його сенатом (aucto-ritas patrum). ѕ≥сл¤ виданн¤ закону √ортенз≥¤ законодавча д≥¤льн≥сть в≥дходить поступово до трибутних ком≥ц≥й, ≥ т≥льки питанн¤ в≥йни ≥ миру розгл¤далис¤ завжди центур≥атними ком≥ц≥¤ми. ¬ир≥шальне значенн¤ в цих ком≥ц≥¤х по серв≥анському устрою мали громад¤ни, що волод≥ли високим майновим цензом [II. 5; 119].

« середини V ст. набули значенн¤ збори по трибам Ц трибутн≥ ком≥ц≥њ (comitia tributa). —початку в них брали участь т≥льки плебењ, що збиралис¤ по трибам дл¤ вибору плебейських маг≥страт≥в. «годом нар≥вн≥ з плебейськими зборами (concilia plebis) скликалис¤ по трибам збори вс≥х громад¤н.

” давнину трибутн≥ ком≥ц≥њ обирали лише нижчих маг≥страт≥в, але пот≥м њх роль в законодавч≥й д≥¤льност≥ –еспубл≥ки зб≥льшилась. ѕ≥сл¤ р¤ду закон≥в, останн≥й з ¤ких був проведений √ортенз≥Їм в 287 р., було встановлено, що р≥шенн¤ плебса по трибам мають силу закону, тобто прир≥внюютьс¤ до постанов центур≥атних ком≥ц≥й. “рибутн≥ ком≥ц≥њ збиралис¤ в р≥зних м≥сц¤х: на ‘орум≥, на  ап≥тол≥њ, ≥нод≥ за м≥стом. ” к≥нц≥ –еспубл≥ки дл¤ вибор≥в маг≥страт≥в вони проводилис¤ на ћарсовому пол≥. —кликали ≥ головували на них курульн≥ маг≥страти (консул, диктатор, претор, курульний ед≥л) або ж плебейськ≥ маг≥страти (народний трибун, плебейський ед≥л). ” першому випадку збори називалис¤ comitia tributa, у другому concilia plebis. √олосуванн¤ проходило по трибам. ƒо уваги приймавс¤ голос окремоњ триби. якщо за пропозиц≥ю висловлювалас¤ б≥льш≥сть триб, воно ставало законом. —початку р≥шенн¤ називалос¤ plebiscitum, згодом Ц lex plebeive scitum або просто lex [II. 7; 20].

Ќа народних зборах в≥дбувалис¤ вибори маг≥страт≥в ≥ вир≥шувалис¤ лише найважлив≥ш≥ питанн¤. ѕор¤док проведенн¤ зас≥дань виключав можлив≥сть всеб≥чного обговоренн¤ питань. —фера компетенц≥њ р≥зних вид≥в народних збор≥в не була точно розмежована. «авд¤ки цьому безпосередн≥й вплив народу на пол≥тичне житт¤ був обмежений. –имськ≥ громад¤ни по сут≥ були позбавлен≥ пол≥тичноњ ≥н≥ц≥ативи, бо на народних зборах вир≥шували т≥льки т≥ питанн¤, ¤к≥ п≥д≥ймали маг≥страти, ¤к≥ збирали збори. ѕитанн¤ поточного пол≥тичного житт¤ вир≥шувалис¤ маг≥стратами ≥ сенатом.

ћаг≥стратури д≥лилис¤ на ординарн≥ (звичайн≥) ≥ екстраординарн≥ (надзвичайн≥).

ћаг≥страт, ¤к показуЇ саме слово (magister Ц начальник), стоњть над народом, разом з народом в≥н Ї нос≥Їм державноњ Ђвелич≥ї. ќбраза його прир≥внюЇтьс¤ до образи велич≥ римського народу. ѕ≥д час перебуванн¤ на своњй посад≥ маг≥страт не може бути прит¤гнутий до в≥дпов≥дальност≥ ≥ не може бути зм≥щений. У¬иконанн¤ обов'¤зк≥в маг≥страту не служба, а honor Ц честь, пошана [II. 5; 122]Ф. ¬с≥ маг≥стратури були неоплачуваними, виборними, терм≥новими (кр≥м цензора вс≥ ординарн≥ маг≥страти обиралис¤ на один р≥к), кр≥м диктатури вс≥ були колег≥альними. «агальне пон¤тт¤ влади позначалос¤ терм≥ном potestas; вища ж влада, що включаЇ верховне командуванн¤ арм≥Їю, вищу цив≥льну владу, а також певн≥ рел≥г≥йн≥ функц≥њ (право аусп≥ц≥њ), носила назву imperium.

—початку два консули (¤к≥ називалис¤ також praetores, judices) були Їдиними виборними маг≥стратами, ¤ким належала вс¤ повнота влади. ѕ≥сл¤ по¤ви ≥нших виборних посадових ос≥б консули залишаютьс¤ вищими маг≥стратами, њм належить imperium majus, тобто вища цив≥льна влада, а п≥д час в≥йни вони керують арм≥¤ми. ѕо законах Ћ≥цин≥¤ ≥ —екст≥¤ (367 р.), один консул став обиратис¤ з плебењв.  онсули обиралис¤ центур≥атними ком≥ц≥¤ми. ” знак вищоњ влади попереду консула йшли 12 л≥ктор≥в з≥ зв'¤зками лозин (fasces), в ¤к≥ за м≥ською межею вкладалис¤ сокири. ѕоза –имом консул мав необмежен≥ повноваженн¤ у вс≥х в≥дносинах, включаючи питанн¤ житт¤ ≥ смерт≥ римських громад¤н, тим часом ¤к в м≥ст≥ права консул≥в обмежувалис¤ певними нормами.

« 366 р. патриц≥њ добилис¤ того, щоб з њх середовища центур≥атними ком≥ц≥¤ми обиравс¤ один претор, ¤кий мав imperium minus ≥ був молодшим колегою (collega minor) консул≥в, њх заступником. √оловним обов'¤зком претор≥в була custodia urbis, тобто правоохорона в м≥ст≥, а зв≥дси вит≥кала карна ≥ цив≥льна юрисдикц≥¤, що стала згодом основною компетенц≥Їю претора. ѕосада претора стала доступна плебе¤м з 337 р. ѕопереду претора шли звичайно ш≥сть л≥ктор≥в; в тих же випадках, коли в≥н судив в –им≥, при ньому знаходилис¤ два л≥ктора.

« 443 р. центур≥атними ком≥ц≥¤ми стали обиратис¤ два цензори, спочатку т≥льки серед патр≥ц≥њв. ¬они обиралис¤ один раз в п'¤ть рок≥в терм≥ном на п≥втора року. ” њх компетенц≥ю входило виробництво цензу ≥ розпод≥л громад¤н по трибам ≥ центур≥¤м, а зг≥дно ≥з законом ќв≥н≥¤ (б≥л¤ 312 р.) вони стали складати ≥ списки сенатор≥в. ” зв'¤зку з цими обов'¤зками розвиваЇтьс¤ нова функц≥¤ цензор≥в спостереженн¤ за вдачами (сurа mоrum). Ќарешт≥, цензори беруть участь в ф≥нансовому управл≥нн≥ –еспубл≥ки (визначенн¤ величини податк≥в, мита). ѕосада цензора стала доступна плебе¤м з 351 р., а закон ѕубл≥л≥¤ ‘≥лона 339р. встановив, що один з цензор≥в повинен бути обов'¤зково плебеЇм. –≥шенн¤ цензор≥в не могли бути опротестован≥ народними трибунами. ¬лада њх означалас¤ ¤к potestas, њм не привласнювавс¤ imperium, ¤к консулам ≥ преторам, тобто вони не мали права командуванн¤ в≥йськом, але на цю посаду вибирали видатних громад¤н, часто тих, хто ран≥ше займав вже консульську посаду, так ¤к з часом цензура набула великого значенн¤ в пол≥тичному житт≥ –има. ќсобливе значенн¤ мав трибунат.

ѕитанн¤ про походженн¤ трибуната вир≥шуЇтьс¤ по-р≥зному. ≈дуард ћейер вважав трибунат старовинною плебейською посадою, що з'¤вилас¤ задовго до сецесс≥њ плебењв. Ќа старовину цього ≥нституту вказуЇ те, що трибун вважавс¤ sacrosanctus, тобто недоторканним, ≥ д≥¤ проти трибуна вважалас¤ порушенн¤м рел≥г≥йних заборон. —початку чотири трибуни представл¤ли чотири триби. ѕ≥сл¤ сецесс≥њ плебењв трибунат був визнаний посадою загальнодержавною.

Ѕ≥льш≥сть сучасних досл≥дник≥в (Ѕелох, —тюарт ƒжонс та ≥нш.) зв'¤зуЇ народний трибунат з в≥йськовим трибунатом. ¬≥йськов≥ трибуни були командирами плебса. ¬они з≥грали велику роль в плебейських страйках. «нов створена посада отримала попул¤рне найменуванн¤. ѕо¤сненн¤ цього заслуговуЇ уваги.

Ќародн≥ трибуни обиралис¤ плебейськими зборами по трибам. ѕосада ц¤ була доступна т≥льки плебсу. —початку обиралос¤ два трибуни (по ≥нш≥й верс≥њ чотири); згодом њх обираЇтьс¤ дес¤ть. ќсобист≥сть трибуна вважалас¤ недоторканною. √оловна функц≥¤ народних трибун≥в захист ≥нтерес≥в плебењв (jus auxilii). «в≥дси вит≥каЇ право втручанн¤ в д≥њ вс≥х маг≥страт≥в (jus intercessionis), кр≥м диктатора ≥ цензора. Veto (заборон¤ю) народного трибуна в≥дм≥н¤ло розпор¤дженн¤ маг≥страту, постанову народних збор≥в ≥ сенату. Ќародним трибунам належало нав≥ть право арешту маг≥страту (jus prensionis). ∆итло трибуна було м≥сцем притулку дл¤ вс¤кого плебе¤; воно повинне було бути в≥дкрито всю добу. јле за межею м≥ста трибуни втрачали свою владу. “рибуни мали право скликати плебейськ≥ збори (Ђправо д≥¤ти з плебсомї - jus agendi cum plebe). ¬они могли опротестувати р≥шенн¤ сенату, але спочатку не мали права виступати в сенат≥, њм дозволено було лише знаходитис¤ перед дверима того прим≥щенн¤, де в≥дбувалос¤ сенатське зас≥данн¤. «годом трибуни д≥стали право входити в сенат, брати участь в суперечках ≥ нав≥ть скликати сенатськ≥ зас≥данн¤ (jus agendi cum patribus). ” середин≥ IV ст. трибуни вже користувалис¤ цим правом. “рибуни не були маг≥стратами в суворому значенн≥ цього слова.

–азом з трибунами була введена посада плебейських едил≥в, що були спочатку пом≥чниками народних трибун≥в. —початку едили були охоронц¤ми храму богин≥ ÷ерери. « 366 р. кр≥м двох плебейських едил≥в стали обиратис¤ ще два курульних едила спочатку т≥льки з патр≥ц≥њв, але дуже скоро вони склали з плебейськими едилами Їдину колег≥ю. √оловн≥ обов'¤зки эдил≥в були: Фcura urbis спостереженн¤ за пор¤дком в м≥ст≥; cura annonae Ц турбота про продовольство м≥ста ≥ спостереженн¤ за ринками; cura ludorum Ц турбота про устр≥й сусп≥льноњ гри. ≈дили обиралис¤ трибутними ком≥ц≥¤ми [II. 7; 23]Ф.

 весторы спочатку призначалис¤ консулами ≥ були њх пом≥чниками. « 447 р. трибутн≥ ком≥ци≥њ стали обирати чотирьох квестор≥в. « 409 р. ц¤ посада стала доступна плебсу.  вестори управл¤ли державною скарбницею, вели прибутково-видатков≥ книги, були охоронц¤ми державного арх≥ву, супроводжували в походи консул≥в ≥ управл¤ли касою арм≥њ, а також розпод≥лом ≥ продажем в≥йськовоњ здобич≥.

1	2	3

Ќазва: —усп≥льний ≥ державний лад –имськоњ –еспубл≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1507 прочитано)