≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > —усп≥льний ≥ державний лад –имськоњ –еспубл≥ки

« екстраординарних маг≥стратур потр≥бно назвати диктатора. „ас виникненн¤ ц≥Їњ посади нев≥домий. …мов≥рно, вона належить до числа латинських маг≥стратур. ‘ормально диктатор призначавс¤ консулом, фактично ж в≥н обиравс¤ сенатом. ѕризначенн¤ диктатора в≥дбувалос¤ у раз≥ надзвичайних обставин (в≥йна, внутр≥шн≥ хвилюванн¤). ¬лада диктатора була обмежена т≥льки терм≥ном (не б≥льш шести м≥с¤ц≥в). ¬с≥ маг≥страти знаходилис¤ в його п≥дкоренн≥. ѕо в≥дношенню до його розпор¤джень було нед≥йсно veto народних трибун≥в. ¬≥н мав всю повноту влади (summum imperium). —початку диктатори призначалис¤ з патр≥ц≥њв; з плебењв перший диктатор був призначений в 356 р. ƒиктатор називавс¤ також magister populi. ” знак вин¤тковоњ його влади попереду нього йшли 24 л≥ктора з≥ зв'¤зками, в ¤к≥ були вкладен≥ сокири. «вичайно в≥н призначав соб≥ пом≥чника, начальника к≥нноти (magister equitum).

ќсобливе значенн¤ мав в житт≥ римськоњ держави сенат. ƒо складу його входили головним чином колишн≥ маг≥страти. —кладанн¤ списку сенатор≥в знаходилос¤ спочатку у веденн≥ консула, а пот≥м перейшло до цензор≥в. —писок носив назву album, в ньому сенатори записувалис¤ в суворому пор¤дку в залежност≥ в≥д рангу. —початку вносилис¤ колишн≥ консули (consulares), ¤к≥ пот≥м були преторами (praetorii) ≥ т. д. —енатор, що сто¤в в списку першим, називавс¤ princeps senatus. —кликати сенат могли вищ≥ маг≥страти: диктатор, консул, претор; згодом це право отримали ≥ народн≥ трибуни. ѕ≥сл¤ допов≥д≥ маг≥страту, що з≥звала сенат, в≥дбувалос¤ його обговоренн¤.  ожний з сенатор≥в, в залежност≥ в≥д свого м≥сц¤ в списку, висловлював свою думку, п≥сл¤ цього в≥дбувалос¤ голосуванн¤ ≥ виносилос¤ р≥шенн¤ (senatus consultum, decretum).

‘ормально сенат був дорадчою установою при маг≥стратах, фактично ж в≥н перетворивс¤ у вищу установу –еспубл≥ки. ¬≥н керував питанн¤ми рел≥г≥њ ≥ культу, державними ф≥нансами, питанн¤ми внутр≥шньоњ безпеки. ” його руках знаходилас¤ зовн≥шн¤ пол≥тика. Ќародн≥ збори лише формально вир≥шували питанн¤ про в≥йну ≥ мир. « самого початку –еспубл≥ки сенат був оплотом аристократ≥њ.

ѕитанн¤ рел≥г≥њ не були в≥дд≥лен≥ в –им≥ в≥д пол≥тичного житт¤. ¬с≥м вищим маг≥стратам були властив≥ т≥ або ≥нш≥ рел≥г≥йн≥ функц≥њ. ∆рецтво ¤к стан в –им≥ не ≥снувало. ∆рецьк≥ колег≥њ були свого роду маг≥стратурами, але т≥льки рел≥г≥йними. ќсобливе значенн¤ придбала колег≥¤ понтиф≥к≥в, що складалас¤ спочатку з трьох, а пот≥м з шести чолов≥к, ≥ особливо голова њњ Ц великий понтиф≥к (pontifex maximus) [II. 3; 29].

ѕовноваженн¤ великого понтиф≥ка були р≥зноман≥тн≥. ” рел≥г≥йному в≥дношенн≥ в≥н був ¤к би pater familias римськоњ держави. ¬≥н зд≥йснював р≥зн≥ рел≥г≥йн≥ церемон≥њ, був присутн≥м при рел≥г≥йних обр¤дах, що зд≥йснюютьс¤ р≥зними маг≥стратами, давав ради маг≥стратам з питань культу, в≥дпов≥дав за календар, в≥в погодн≥ записи ≥ т. д. ѕо вс≥м питанн¤м в≥н радивс¤ з колег≥Їю понтиф≥к≥в. ¬еликий понтиф≥к жил в будинку, ¤кий, за переказами, був палацом Ќуми (Regia). ѕонтиф≥ки призначалис¤ шл¤хом кооптац≥њ, а великий понтиф≥к з к≥нц¤ III ст. до н. е. обиравс¤ на особливих ком≥ц≥¤х. ѕонтификат був т≥сно пов'¤заний з аристократ≥Їю ≥ представл¤в њњ ≥нтереси, але внасл≥док д≥¤льност≥ √не¤ ‘лав≥¤ права понтиф≥к≥в були дещо обмежен≥, а в 300 р. зг≥дно ≥з законом ќгульн≥њв понтиф≥кат став доступний плебе¤м. “реба, однак, зазначити, що перший понтиф≥к з плебењв був призначений лише в 252 р.

ѕережиток царськоњ влади залишавс¤ в титул≥ rex sacrorum. ÷е був передус≥м жрець януса, однак у нього були ≥ ≥нш≥ функц≥њ. Rex sacrorum був п≥длеглий великому понтиф≥ку. ѕосада його завжди залишалас¤ патр≥ц≥анською.

∆рец≥ р≥зних храм≥в носили назву флам≥н≥в. ќсобливе значенн¤ мали серед них флам≥н ёп≥тера (flamen Dialis), флам≥н ћарса (flamen Martialis) ≥ флам≥н  в≥р≥на (flamen Quirinalis).

¬еликою пошаною в≥дзначалис¤ римл¤нами жерц≥ богин≥ ¬ести (virgines vestalas). ќсоблива колег≥¤ жерц≥в (два, а з ≤V ст. з дес¤ти чолов≥к) займалась —≥в≥л≥ними книгами. ќкр≥м того ≥снувала ще колег≥¤ авгур≥в Ц жерц≥в-в≥щун≥в. јвгури дещо впливали ≥ на пол≥тичне житт¤, так ¤к ≥х тлумаченн¤ми р≥зних гаданнь та Узнак≥вФ керувалис¤ при визначенн≥ строк≥в збор≥в та виступ≥в у походи. ƒовгий час авгури обирались з≥ складу патр≥ц≥њв та лише за законом ќгульн≥њв плебењ отримали доступ в колег≥ю авгур≥в.

2. –имське сусп≥льство в пер≥од –еспубл≥ки

ƒоступ плебењв до вс≥х маг≥стратур, кр≥м де¤ких жрецьких посад, що не мали пол≥тичного значенн¤, не означав ще повноњ демократизац≥њ римського сусп≥льного устрою. Ќеоплачуван≥сть маг≥стратурних посад була заставою того, що фактично посади ц≥ не могли бути доступн≥ незаможним плебе¤м. ќбиралис¤ лише багат≥ плебењ. ƒо к≥нц¤ IV ст. патриц≥анськ≥ роди, що збереглис¤ разом з верх≥вкою плебењв складали прив≥лейоване соц≥альне угрупуванн¤ Ц ноб≥л≥тет, з середовища ¤кого звичайно обиралис¤ маг≥страти.

“ерм≥н Ђноб≥л≥тетї (nobilitas) маЇ р≥зне значенн¤ в латинськ≥й мов≥. ≤нод≥ в≥н маЇ значенн¤ знанн¤ взагал≥, ≥нод≥ б≥льш вузьке значенн¤. Уƒе¤к≥ досл≥дники (наприклад, √ерье, √ельцер, ћюнцер, —айм та ≥нш.) вказують, що nobiles називалис¤ не вс≥ представники сенаторського стану, але найб≥льш видатн≥, т≥, ¤к≥ належали до людей, що займали консульську посаду [II. 5; 106]Ф. ÷е спостереженн¤ маЇ де¤к≥ основи. јле ми вживаЇмо слово ноб≥л≥тет дл¤ позначенн¤ всього римського знанн¤, сенаторськоњ аристократ≥њ. ” такому значенн≥ цей терм≥н: зустр≥чаЇтьс¤ у ћоммена, ¬≥ллемса, –елоха, ¬≥ппера, —ергеЇва та ≥н. ѕатр≥ц≥ат не втратив свого пол≥тичного значенн¤. …ого вплив грунтувавс¤ на велик≥й земельн≥й власност≥, розвинених кл≥Їнтських зв'¤зках, взаЇмн≥й п≥дтримц≥ представник≥в одного ≥ того ж роду. ƒе¤ким родам властива була певна пол≥тична л≥н≥¤. “ак, ‘аб≥њ виступали ¤к палк≥ прихильники аристократичноњ пол≥тики. ƒл¤ ≈м≥л≥Їв характерна пол≥тика компром≥су з плебе¤ми ≥ т. д. ¬идатн≥ д≥¤ч≥ впливових род≥в дуже часто провод¤ть на вищ≥ посади своњх родич≥в ≥ ос≥б, що знаход¤тьс¤ з ними в кл≥Їнтських зв'¤зках. ѕо м≥р≥ посиленн¤ плебса поруч з патр≥ц≥анськими з'¤вл¤ютьс¤ видатн≥ плебейськ≥ роди, пол≥тика ¤ких мало в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д пол≥тики патрицианских род≥в; в IV ст. особливим впливом користуютьс¤ роди Ћ≥ц≥н≥њв, Ћ≥в≥Їв ≥ √енуциЇв. ¬ипадки, коли висувалис¤ так≥ люди, ¤к ћан≥й  ур≥й ƒентат, не пов'¤зан≥ з патр≥ц≥анскою або плебейською знаттю, Ї виключенн¤м. –имський ноб≥л≥тет був т≥сно пов'¤заний з аристократичними родами латинських ≥ де¤ких ≥тал≥йських народ≥в. ” ранню епоху латинськ≥ ≥ саб≥нськ≥ роди ув≥йшли в склад патр≥ц≥ата. јле р≥д  лавд≥њв був, напевне, останн≥м, що удостоњвс¤ ц≥Їњ пошани, у середини V ст. латинськ≥, а пот≥м р≥зн≥ ≥тал≥йськ≥ роди прираховувалис¤ до римського плебсу.

« ≥тал≥йськими м≥стами, що вв≥йшли в склад римськоњ держави, велис¤ пожвавлен≥ комерц≥йн≥ стосунки, а початок III ст. характеризуЇтьс¤ розвитком торгового ≥ лихварського кап≥талу. ” зв'¤зку з розвитком грошового господарства в –им≥ з'¤вл¤Їтьс¤ карбована монета, спочатку м≥дна, а пот≥м ср≥бна. ƒовгий час у римл¤н були у об≥гу злитки необробленоњ м≥д≥ (aes rude). У–егул¤рне карбуванн¤ м≥дних асс≥в припадаЇ на другу половину IV ст. ” часи в≥йни з самнитами ≥ з ѕ≥рром в –им≥ ход¤ть ср≥бн≥ драхми з  ампан≥њ ≥ ¬еликоњ √рец≥њ. ѕ≥сл¤ перемоги над ѕ≥рром, в 268 р., римл¤ни перейшли до карбуванн¤ ср≥бноњ монети, Ѕуло встановлене в≥дношенн¤ ср≥бла до бронзи, ¤к 1:120 [II. 5; 117]Ф. ќдиницею грошовоњ римськоњ системи був встановлений денар≥й, в≥дпов≥дний аттичн≥й драхм≥ ≥ р≥вний 10 бронзовим ассам. ƒр≥бною ср≥бною монетою був сестерц≥й, р≥вний 1/4 денар≥¤. ” пор≥вн¤нн≥ з грецькими м≥стами –им п≥зно переходить до карбуванн¤ монети, а це св≥дчить про те, що в –им≥, незважаючи на розвиток торг≥вл≥ ≥ велике поширенн¤ лихварських операц≥й, переважали ще натурально-господарськ≥ в≥дносини. –абовласництво широко впроваджувалос¤ в господарство. „исло раб≥в не було ще значним, але в≥йни зб≥льшували њх прит≥к, ≥ встановлений в 357 р. податок на в≥дпуск раб≥в на волю вказуЇ на розвиток торг≥вл≥ рабами.

ќсновою господарства було землеробство. ƒл¤ IV ст. характерна на¤вн≥сть державноњ громадськоњ власност≥ ≥ розвиток приватноњ власност≥. Ђ√ромадська власн≥сть ¤к державна власн≥сть, ager publicus в≥дд≥лена тут в≥д приватноњ власност≥. ¬ласн≥сть окремоњ людини сама безпосередньо не Ї тут громадською власн≥стю...ї (ћаркс, ‘орми, попередн≥ кап≥тал≥стичному виробництву, Ђѕролетарська революц≥¤ї є 3, 1939, стор. 153). «наченн¤ римського аграрного законодавства ¤к раннього, так ≥ б≥льш п≥знього пол¤гаЇ передус≥м в забезпеченн≥ б≥льшого числа громад¤н спадковою землею.

–озвиток рабовласництва ≥ лихварства веде до концентрац≥њ земельноњ власност≥ ≥ до спроб фактичного розширенн¤ њњ за рахунок державного земельного фонду (ager publicus). јле кер≥вники плебса виступають проти цих спроб, захищаючи ≥нтереси сел¤нства. «авоюванн¤, що супроводилос¤ конф≥скац≥Їю земель п≥дкореного населенн¤, лише спов≥льнювало цей процес, але не могло його зупинити, оск≥льки кращ≥ земл≥ захоплювалис¤ представниками ноб≥л≥тета, серед ¤ких нер≥дко зустр≥чалис¤ нав≥ть т≥, хто виступав на сторон≥ плебењв. ћожна указати на Ћ≥цин≥¤, осудженого за те, що в≥н порушив ухвалений з його ж ≥н≥ц≥ативи закон про земельний максимум. –озвиток рабовласництва ≥ м≥нового господарства веде до посиленн¤ лихварського кап≥талу. ѕлебе¤м вдалос¤ добитис¤ скасуванн¤ боргового рабства, але закони, що неодноразово повтор¤ютьс¤ проти лихварства не могли припинити посиленн¤ його гн≥ту.

Ѕоротьба патриц≥њв ≥ плебењв привела до р≥вн¤нн¤ в пол≥тичних правах нижчого стану. ¬играла в≥д цього передус≥м верх≥вка плебса, ¤ка об'Їдналас¤ з патр≥ц≥анськими родами, що збереглис¤. ѕлебейська маса добилас¤ визнанн¤ прав особистост≥, але економ≥чне становище њњ не пол≥пшилос¤. ¬иходу з цього плебењ шукали в завоюванн≥. ” де¤ких випадках плебс був настроЇний б≥льш агресивно, н≥ж сенаторський стан.

1	2	3

Ќазва: —усп≥льний ≥ державний лад –имськоњ –еспубл≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (1507 прочитано)