≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ”крањна в умовах дестал≥н≥зац≥њ

”крањна в умовах дестал≥н≥зац≥њ

ѕлан

1. ѕочаток дестал≥н≥зац≥њ та демократизац≥њ сусп≥льного житт¤ в ”крањн≥, ’’ зТњзд  ѕ–— ≥ ”крањна.

2. ’арактер ≥ м≥ж демократизац≥¤ державного житт¤.

3. ”крањна на м≥жнародн≥й арен≥.

4. ƒемократизац≥¤ культурного-духовного житт¤ в республ≥ц≥.

5. —уперечлив≥сть ≥деолог≥чних та культурних перетворень. ѕосиленн¤ революц≥њ. јнтицерковна кампан≥¤.

6. «ародженн¤ диседентного руху в ”крањн≥ ДЎистидес¤тникиФ. «наченн¤ д≥¤льност≥ диседентник≥в.

1. ѕочаток дестал≥н≥зац≥њ та демократизац≥њ сусп≥льного житт¤ в ”крањн≥, ’’ зТњзд  ѕ–— ≥ ”крањна.

„астковий в≥дх≥д в≥д стал≥н≥зму, ¤кий проходив прот¤гом 1953Ч1955 рр., не зм≥нив тотал≥тарноњ сут≥ сусп≥льно≠го ладу в —–—–.  ритика на адресу ….—тал≥на була вкрай непосл≥довною ≥ пом≥ркованою, ≥м'¤ його, ¤к ≥ ран≥ше, згадувалос¤ пор¤д з ≥менами ћаркса, ≈нгельса, Ћен≥на. –азом з тим най≠б≥льш далекогл¤дн≥ кер≥вники парт≥њ ≥ держави розум≥ли, що без певноњ де≠мократизац≥њ сусп≥льного житт¤ абсо≠лютно неможливе оновленн¤ крањни, прискоренн¤ економ≥чного розвитку, п≥дтриманн¤ високого р≥вн¤ в≥йсько≠воњ, могутност≥.

ѕереломною под≥Їю в сусп≥льно-пол≥тичному житт¤ –ад¤нського —оюзу став ’’ зТњзд  ѕ–—, ¤кий в≥дбувс¤ у лютому 1956 року. ¬ ≥стор≥ю цей з'њзд ув≥йшов насамперед завд¤ки надзви≠чайно в≥дверт≥й допов≥д≥ на закрито≠му його зас≥данн≥ тод≥шнього першого секретар¤ ÷  парт≥њ ћ.’рущова Ђѕро культ особи ….—тал≥на та його насл≥д≠киї. «'њзд засудив широку репресивну практику тотал≥тарного режиму, охарактеризовану ¤к Ђкульт особи ….—та≠л≥наї, гостро виступивши проти масо≠вих репрес≥й «ќ Ч 40-х рок≥в.

”перше на такому високому р≥вн≥ були наведен≥ численн≥ факти злочи≠н≥в ≥ пр¤мих зловживань ….—тал≥на ≥ його оточенн¤, абсолютного нехтуван≠н¤ законами.

” допов≥д≥ наводилас¤ велика к≥ль≠к≥сть приклад≥в, коли ….—тал≥н та його Ђсоратникиї п≥дписували списки на знищенн¤ ц≥лих груп кер≥вник≥в р≥з≠них ранг≥в. ƒелегат≥в з'њзду вразила ≥нформац≥¤ про можливу причетн≥сть ….—тал≥на до вбивства —. ≥рова в 1934 р., винищенн¤ командних кадр≥в в арм≥њ, ел≥ти господарських кер≥вни≠к≥в, про траг≥чний вплив культу особи на х≥д ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни. ћ.’рущов звинуватив стал≥нську владу в неза≠конних пересл≥дуванн¤х народ≥в у роки в≥йни, розпалюванн≥ нац≥ональ≠ноњ ворожнеч≥, численних репрес≥¤х повоЇнного часу.

ќднак це засудженн¤ було все ж таки неповним, обмеженим, дозова≠ним, певною м≥рою половинчастим. Ѕез належних мотив≥в, безп≥дставно стверджувалось, що культ особи не зм≥нив Ђглибоко демократичного, д≥й≠сно народного характеру рад¤нського ладуї. ’оча цей лад вже на початку свого ≥снуванн¤ був тотал≥тарним, адже комун≥стична ≥деолог≥¤ не визнаЇ справд≥ демократичних принцип≥в ≥ ц≥нностей.

Ќезважаючи на обмежену критику стал≥н≥зму, з'њзд започаткував важлив≥ зм≥ни у сусп≥льств≥. Ѕоротьба за утвер≠дженн¤ демократичних засад у вс≥х сферах житт¤, л≥кв≥дац≥¤ жахливоњ спадщини стал≥н≥зму були оголошен≥ стратег≥Їю пол≥тичного курсу парт≥њ.

¬ ”крањн≥ р≥шенн¤ XX з'њзду  ѕ–— були сприйн¤т≥ б≥льш≥стю населенн¤ з ентуз≥азмом ≥ над≥Їю. Ќарод чекав повноњ правди, посл≥довноњ демокра≠тизац≥њ сусп≥льства, гарант≥й в≥д по≠вторенн¤ трагед≥њ. ¬продовж корот≠кого часу в республ≥ц≥ були знищен≥ тис¤ч≥ стал≥нських бюст≥в ≥ пам'¤тни≠к≥в, ≥м'¤ —тал≥на було викреслено з найменувань майдан≥в, вулиць, завод≥в, колгосп≥в, установ тощо. јле перебудова психолог≥њ, особливо лю≠дей старшого покол≥нн¤, не скр≥зь зд≥йснювалас¤ швидко. „астина ве≠теран≥в громад¤нськоњ в≥йни ≥ рево≠люц≥њ, колишн≥х фронтовик≥в, та й взагал≥ - значна к≥льк≥сть людей, одурманених комун≥стичною пропа≠гандою, ставилась до зм≥н з певною обережн≥стю.

÷≥ настроњ швидко знайшли в≥дгук у парт≥йному та державному апарат≥. ¬ його вищих ешелонах виник справ≠жн≥й оп≥р посл≥довному розв≥нчанню стал≥н≥зму.

“ак, перший секретар  ињвського м≥ськкому парт≥њ ћ.—иниц¤, допов≥да≠ючи в ÷   ѕ ”крањни про п≥дсумки обговоренн¤ допов≥д≥ ћ.’рущова, ка≠тегорично виступив проти критики ситуац≥њ в республ≥ц≥ у 40-в≥ - на почат≠ку 50-х рок≥в, закликав не допустити реаб≥л≥тац≥њ творчих прац≥вник≥в, зви≠нувачених в украњнському буржуазно≠му нац≥онал≥зм≥. ≤нформац≥¤ про хо≠лодну реакц≥ю на р≥шенн¤ з'њзду над≠ходила ≥ з ≥нших рег≥он≥в республ≥ки. ѕод≥бного характеру записка була над≥слана ќ. ириченком, першим секретарем ÷   ѕ ”крањни, в ÷   ѕ–—.  ритика минулого багатьма (а особливо Ђстарою гвард≥Їюї) в  ѕ–— квал≥ф≥кувалас¤ ¤к наклеп на ра≠д¤нський лад, на кер≥вництво парт≥њ ≥ держави. “акий п≥дх≥д значною м≥рою визначив ≥ оц≥нку культу особи та його насл≥дк≥в у сусп≥льних науках, у ху≠дожн≥й л≥тератур≥, на стор≥нках пер≥о≠дики. “отал≥тарна система дозвол¤ла критикувати свого творц¤ суворо дозо≠вано, у визначених нею рамках, вих≥д за ¤к≥ не допускавс¤.

ѕро¤вом цього стала фактична забо≠рона дл¤ в≥тчизн¤ного читача (аж до 1989 року) допов≥д≥ ћ.’рущова на XX з'њзд≥. √ромад¤нам —–—– було запро≠поновано њњ Ђполегшенуї верс≥ю: у липн≥ 1956 р. було опубл≥ковано по≠станову ÷   ѕ–— Ђѕро подоланн¤ культу особи та його насл≥дк≥вї. «а зм≥стом ≥ гостротою викладу цей доку≠мент був кроком назад пор≥вн¤но з до≠пов≥ддю. “а й сам ћ.’рущов поступо≠во став зм≥нювати тональн≥сть висту≠п≥в. ” р¤д≥ промов в≥н почав говорити, що —тал≥н Ч це Ђвеликий революц≥о≠нерї, Ђвеликий марксист-лен≥нецьї ≥ парт≥¤ не дозволить Ђв≥ддати ≥м'¤ —та≠л≥на ворогам комун≥змуї.

2. ’арактер ≥ меж≥ демократизац≥њ державного житт¤

ќдразу ж п≥сл¤ XXII з'њзду  ѕ–— почалос¤ широке впровадженн¤ так званих Ђгромадських засадї у р≥зних галуз¤х господарськоњ, пол≥тичноњ, культурноњ д≥¤льност≥, в парт≥йних орган≥зац≥¤х, радах, редакц≥¤х газет. «а статутом  ѕ–— передбачалос¤ на кожних чергових виборах оновлен≠н¤ не менш ¤к на чверть складу ÷  ≥ його презид≥њ та обранн¤ кер≥вник≥в парторган≥в лише на три строки, а секретар≥в первинних парторган≥зац≥й - не б≥льш ¤к на два. ÷е обмежу≠вало повновладд¤ парт≥йних чинов≠ник≥в ≥ викликало у них незадово≠ленн¤, а згодом ≥ опозиц≥йн≥сть пол≥≠тиц≥ ’рущова.

—хвальний в≥дгук населенн¤ викли≠кали заходи кер≥вництва щодо скоро≠ченн¤ ≥ Ђздешевленн¤ї адм≥н≥стратив≠но-управл≥нського апарату. ¬ ”крањн≥ 1957-1959 рр, шл¤хом укрупненн¤ ≥ об'Їднанн¤ було л≥кв≥довано близько 13 тис. господарських орган≥зац≥й, ус≠танов, 164 с≥льськ≥ ≥ районн≥ ради та майже 4 тис. колгосп≥в. «а три роки штати управл≥нського апарату скоро≠тилис¤ на 130 тис. чолов≥к, що давало р≥чну економ≥ю понад 1 млрд крб.

Ќезважаючи на певну актив≥зац≥ю д≥¤льност≥ рад, профсп≥лок, комсомо≠лу, ƒобров≥льного товариства спри¤н≠н¤ арм≥њ, ав≥ац≥њ, флоту (ƒ“—јј‘), “овариства „ервоного ’реста, по¤ву нових добров≥льних об'Їднань, пом≥т≠ноњ демократизац≥њ пол≥тичного житт¤ в ”крањн≥ все ж таки не в≥дбулос¤. ѕарт≥йн≥ апаратники торпедували нов≥ статутн≥ норми, а згодом вони були взагал≥ зн¤т≥. јпарат рад ≥ нада≠л≥ користувавс¤ р≥зними п≥льгами, у тому числ≥ 30-процентною варт≥стю пут≥вок до санатор≥њв, персональними службовими автомоб≥л¤ми, позачерго≠вим отриманн¤м житла тощо. ƒл¤ них споруджувалос¤ житло пол≥пше≠ноњ комфортност≥, надавалась можли≠в≥сть придбати за п≥льговою чергою, а то й поза нею, легковики тощо.

3. ”крањна на м≥жнародн≥й арен≥.

ƒруга половина 50-х рр. стала пово≠ротним пунктом у нов≥тн≥й ≥стор≥њ л≥тератури, к≥но, живопису, ≥нших ви≠д≥в мистецтва. –озриваючи стал≥нськ≥ ≥деолог≥чн≥ пута, митц≥ поверталис¤ до осмисленн¤ ≥ в≥дображенн¤ загальнолюдських ц≥нностей та ≥деал≥в, до реальноњ людини з њњ багатогранни≠ми ≥нтересами, запитами. ћожли≠в≥сть мати власну, а не сформульова≠ну в каб≥нетах чиновник≥в в≥д куль≠тури думку спри¤ла духовному роз≠кр≥паченню митц≥в. ¬ ”крањн≥ були широко в≥дом≥ твори ќ.“вардовського, ¬.ƒуд≥нцева, ј.¬ознесенського, Ѕ.ќкуджави, ≥нших в≥домих рос≥йсь≠ких письменник≥в, творч≥сть ¤ких спри¤ла пробудженню критичноњ думки у сусп≥льств≥, пошукам прав≠ди житт¤, осмисленню бутт¤. —аме у цей час починаЇтьс¤ Ђнов≥тнЇ укра≠њнськеї в≥дродженн¤. ” л≥тературу ≥ мистецтво приходить блискуче, талановите покол≥нн¤ Ђш≥стдес¤тни≠к≥вї. ЂЎ≥стдес¤тництвої Ч про¤в по≠л≥тичних форм опору р≥зних соц≥аль≠них верств населенн¤ ≥снуючому ре≠жиму. Ќайактивн≥ше ≥ найширше у цьому рус≥ брала участь творча ≥нте≠л≥генц≥¤, зокрема письменники, пев≠ною м≥рою художники, вчител≥ тощо. ¬они виступали проти русиф≥кац≥њ, ущемленн¤ демократ≥њ, прав людини, нер≥вност≥ в становищ≥ республ≥к, жорстокост≥ суворо централ≥зованоњ тотал≥тарноњ системи, недотриманн¤ ≥снуючоњ  онституц≥њ, за свободу в пи≠танн¤х художньоњ творчост≥. ÷е в к≥н≠цевому рахунку був опозиц≥йний рух проти ≥снуючоњ державноњ влади та характеру њњ д≥¤льност≥.

Ђ¬≥длигаї в украњнськ≥й л≥тератур≥ почалас¤ вл≥тку 1955 р., коли москов≠ська ЂЋ≥тературна газетаї опубл≥ку≠вала статтю ќлександра ƒовженка Ђћистецтво живопису ≥ сучасн≥стьї, у ¤к≥й к≥нодраматург закликав Ђрозши≠рювати творч≥ меж≥ соц≥ал≥стичного реал≥змуї. ÷ей виступ знайшов жва≠вий в≥дгук серед письменник≥в.

Ђ≤ван —в≥тличний виводив соцреал≥зм на загальнолюдський прост≥р ≥ демонтував теор≥ю парт≥йноњ л≥тера≠тури. ≤ван ƒрач прин≥с перш≥ в≥рш≥ незвичайн≥ ≥ незрозум≥л≥ так, наче його не вчили, про що ≥ ¤к треба пи≠сати... ¬асиль —имоненко заговорив з ”крањною в тон≥ надзвичайноњ щи≠рост≥ й в≥двертост≥. ћикола ¬≥нграновський тривожно заговорив про св≥й народ, ≥ метафори його звучали апокал≥птично. Ћ≥на  остенко зр≥д≠ка виступала з в≥ршами, але то були в≥рш≥ такого звучанн¤, наче вс¤ ра≠д¤нська поез≥¤ дл¤ нењ не≥стотна... ¬алер≥й Ўевчук писав блискуч≥ пси≠холог≥чн≥ новели Ђн≥ про щої.

1	2	3

Ќазва: ”крањна в умовах дестал≥н≥зац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2577 прочитано)