≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > ”крањна в умовах дестал≥н≥зац≥њ

÷ентром украњнського Ђш≥стдес¤т≠ництваї став заснований в 1959 р. ки≠њвський клуб творчоњ молод≥ Ђ—учас≠никї, ≥н≥ц≥атором ≥ натхненником створенн¤ ¤кого був театральний ре≠жисер Ћесь “анюк.  луб зд≥йснював значну просв≥тницьку роботу, прово≠див св¤ткуванн¤ юв≥лейних дат ви≠датних украњнських д≥¤ч≥в, спри¤в орган≥зац≥њ виставок молодих. ” 1962 р. аналог≥чний клуб Ђѕрол≥сокї виник у Ћьвов≥, надал≥ творч≥ осеред≠ки Ђш≥стдес¤тник≥вї з'¤вилис¤ в ќде≠с≥, «апор≥жж≥, ƒн≥пропетровську, ≥н≠ших м≥стах республ≥ки.

” 60-х рр. ≥м'¤ письменника ¬.Ќекрасова т≥сно пов'¤зувалос¤ з найб≥льш опозиц≥йно-демократичним журналом ЂЌовый мирї, головним редактором ¤кого був ќ.“вардовський. “ут було опубл≥ковано його подорожн≥ нотатки, роздуми про минуле й сучасне  иЇва. –оздуми ¬.Ќекрасова в≥др≥зн¤лис¤ пр¤мотою, правдивим висв≥тленн¤м в≥йни, в≥дмовою в≥д в≥дкрито Ђчор≠ногої зображенн¤ зах≥дного способу житт¤. ÷е й стало одн≥Їю з причин на≠падок на письменника, що спонукало його у 1977 р. ем≥грувати.

ѕоступове згортанн¤ Ђхрущовськоњ в≥длигиї на початку 60-х рр. знайшло в≥дображенн¤ ≥ в украњнськ≥й л≥тера≠тур≥. ѕ≥сл¤ зустр≥ч≥ ’рущова з пред≠ставниками творчоњ ≥нтел≥генц≥њ у ћоскв≥ наприк≥нц≥ 1962 р., розц≥неноњ ¤к Ђзакручуванн¤ гайокї, посилюЇть≠с¤ наступ на нову л≥тературу в ”кра≠њн≥. –≥зк≥й критиц≥ парт≥йне кер≥вництво п≥ддало творч≥сть ≤.ƒрача, ћ.¬≥нграновського, ≤.—в≥тличного, —.√олован≥вського, —.—верстюка.

”крањнськими композиторами в 50-т≥ роки було створено багато таланови≠тих твор≥в. ƒо них сл≥д в≥днести на≠писану в 1955 р. “ретю симфон≥ю ком≠позитора Ѕ.Ћ¤тошинського, опери √.ћайбороди Ђћ≥ланаї та ё.ћейтуса Ђ”крадене щаст¤ї.

” 1958 р. ÷   ѕ–— прийн¤в поста≠нову, в ¤к≥й визнав неправильною ≥ однобокою оц≥нку опери  .ƒанькевича ЂЅогдан ’мельницькийї. ќднак ≥ цього разу парт≥йне кер≥вництво не утрималос¤ в≥д менторського тону щодо митц≥в, за¤вивши про неприпус≠тим≥сть в≥дхилень у сфер≥ музичного мистецтва в≥д принцип≥в соц≥ал≥стич≠ного реал≥зму.

¬еликоњ попул¤рност≥ серед населен≠н¤ набули твори композитор≥в ѕ.ћайбороди, ј.‘≥л≥пенка, ј.Ўтогаренка ≤.Ўамо та ≥нших майстр≥в.

“ривало переманюванн¤ видатних украњнських митц≥в до ћоскви. ќ.ѕ.ƒовженка забрали туди примусо≠во. Ќа той час ним було п≥дготовлено сценар≥й к≥ноф≥льму, Ђјнтарктидаї, к≥нопов≥ст≥ Ђ«ачарована ƒеснаї та Ђѕоема про мореї. «а останню у 1959 р. (посмертно) митц¤ було удостоЇно Ћен≥нськоњ прем≥њ.

4. ƒемократизац≥¤ культурного-духовного житт¤ в республ≥ц≥.

” 50-т≥ роки у розвитку св≥товоњ ци≠в≥л≥зац≥њ розпочавс¤ ¤к≥сно новий етап, спричинений так званою науково-тех≠н≥чною революц≥Їю (Ќ“–), що супроводжувалас¤ широким впроваджен≠н¤м у виробництво розробок новоњ техн≥ки, ≥нтенсиф≥кац≥Їю виробничих процес≥в, механ≥зац≥Їю ≥ автоматиза≠ц≥Їю трудом≥стких роб≥т. Ќ“– дала житт¤ новим галуз¤м промисловост≥, пов'¤заним ≥з виробництвом автома≠тичних ≥ телемехан≥чних пристроњв, електронно-обчислювальних машин, штучних матер≥ал≥в, розвитком атом≠ноњ енергетики та ≥н. “радиц≥йн≥ га≠луз≥ ≥ндустр≥њ Ч класична металург≥¤, видобуток вуг≥лл¤, важке машино≠будуванн¤ Ч вже не визначали р≥вень економ≥чноњ могутност≥ держави. ѕро≠те ц≥ галуз≥ були найрозвинут≥шими в ”крањн≥. —аме тому на перший план вийшли питанн¤ модерн≥зац≥њ, струк≠турноњ перебудови промисловост≥ ”–—–.

“а впровадженн¤ дос¤гнень Ќ“– вступило в суперечн≥сть з ≥снуючою централ≥зованою системою управл≥н≠н¤ народним господарством, котра гальмувала цей процес. ƒр≥б'¤зкова оп≥ка п≥дприЇмств, часте коригуванн¤ план≥в, концентрац≥¤ у м≥н≥стерських каб≥нетах б≥льшост≥ оперативних фун≠кц≥й були основними перешкодами на шл¤ху Ќ“–.

–еорган≥зац≥¤ управл≥нн¤ промисло≠в≥стю ≥ утворенн¤ раднаргосп≥в на перших порах спри¤ли пожвавленню еко≠ном≥чного житт¤. ÷е була одна з небагатьох рац≥ональних реорган≥зац≥й хрущовського часу, що в≥дпов≥дала ≥нтересам ”крањни. Ќав≥ть за умов то≠тального контролю державноњ бюро≠крат≥њ над економ≥кою реформа пози≠тивно позначилас¤ на виробництв≥. ѕрибутки накопичувалис¤ на рахунках п≥дприЇмств ≥ раднаргосп≥в, а не йшли в центральн≥ в≥домства дл¤ по≠дальшого перерозпод≥лу. ¬ результат≥ заводи ≥ фабрики здобули б≥льше мож≠ливостей дл¤ придбанн¤ найнов≥шого устаткуванн¤, рац≥онального викорис≠танн¤ м≥сцевих ресурс≥в ≥ науково-техн≥чних кадр≥в.

«азначен≥ новац≥њ справили пози≠тивний вплив на розвиток ≥ндустр≥а≠льного потенц≥алу республ≥ки. ƒруга половина 50-х рок≥в стала пер≥одом пом≥тного зростанн¤ економ≥ки ”кра≠њни. ÷ьому значною м≥рою спри¤ла пол≥тика дестал≥н≥зац≥њ, розкритт¤ творчого потенц≥алу ≥ можливостей труд¤щих.

5. —уперечлив≥сть ≥деолог≥чних та культурних перетворень.

ѕроцес дестал≥н≥зац≥њ створив нову духовну атмосферу в сусп≥льств≥, в≥дкривши ширш≥ можливост≥ дл¤ розвитку украњнськоњ культури.

Ћ≥берал≥зац≥ю сусп≥льного житт¤, припиненн¤ терору та реаб≥л≥тац≥¤ жертв пол≥тичних репрес≥й, часткове подоланн¤ стал≥нськоњ Д«ал≥зноњ зав≥сиФ та розширенн¤ контакт≥в ≥з зовн≥шн≥м св≥том, спроби реформуванн¤ консервативноњ модел≥ держеконом≥ки спри¤ли актив≥зац≥њ творчих сил, п≥днесенню культурного житт¤.

јле обмежен≥сть ≥ непосл≥довн≥сть ћ.’рущова ≥ його оточенн¤ в зд≥йсненн≥ економ≥чних реформ неспри¤тливо позначилис¤ на стан≥ народноњ осв≥ти, науки, л≥тератури, мистецтв≥. «губний вплив на нац≥ональну культуру справила русиф≥кац≥¤ ”крањни, ¤ка проводилас¤ п≥д гаслами Д≥нтернац≥онал≥змуФ, Дзближенн¤ ≥ злитт¤ нац≥йФ. ћ.’рущов був переконаний, що без впровадженн¤ в ус≥ сфери житт¤ союзних республ≥к рос≥йськоњ мови ≥ культури комун≥зм неможливий. …ого переконанн¤ розд≥л¤ло парт≥йно-державне кер≥вництво ”крањни.

≤стотний вплив на культурний процес ”крањни справл¤в оголошений у 1961 р. у нов≥й програм≥  ѕ–— курс на Дформуванн¤ новоњ людиниФ ¤к неодм≥нноњ частини комун≥стичного буд≥вництва. Ѕудь-¤к≥ в≥дхиленн¤ в≥д оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ в науц≥, осв≥т≥, л≥тератур≥, мистецтв≥, ¤к ≥ ран≥ше, заборон¤лис¤ ≥ пересл≥дувалис¤.

ƒалекос¤жн≥ задуми кер≥вництва  ѕ–— реал≥зувалис¤ в умовах, коли бюджетн≥ асигнуванн¤ на найнеобх≥дн≥ше Ц осв≥ту, науку, культмасову роботу, не кажучи вже про театр, живопис, к≥но та ≥нш≥ види мистецтва Ц в ”крањн≥ у розрахунку на душу населенн¤ були нижчими, н≥ж у –ос≥њ де¤ких ≥нших республ≥ках —–—–, зокрема в ѕрибалтиц≥. Д«алишковий принципФ забезпеченн¤ соц≥ально-культурноњ сфери, характерний дл¤ —–—– у ц≥лому, особливо гостро ≥ пекуче в≥дчувавс¤ в ”крањн≥.

ѕосиленн¤ революц≥њ. јнтицерковна кампан≥¤.

ѕол≥тика дестал≥н≥зац≥њ, ¤ка прово≠дилас¤ в —–—–, не передбачала гармо≠н≥зац≥њ в≥дносин держави з церквою. ѕануюча ≥деолог≥¤, що базувалас¤ на грубо матер≥ал≥стичному св≥тогл¤д≥, неминуче вступала в суперечн≥сть з рел≥г≥йною св≥дом≥стю. —аме це стало причиною черговоњ антирел≥г≥йноњ кампан≥њ, ¤ка проходила на злам≥ 50 Ч 60-х рр.

√азети, рад≥о, культурно-осв≥тн≥ за≠клади, ≥нш≥ засоби впливу на населен≠н¤ були зор≥Їнтован≥ на посиленн¤ ате≠њстичноњ роботи. ѕочинаючи з другоњ половини 50-х рр., а значно ширше ≥ ак≠тивн≥ше наприк≥нц≥ 50-х Ч початку 60-х рр., у редакц≥¤х газет, на рад≥о ор≠ган≥зуютьс¤ в≥дд≥ли атењзму. “овари≠ство Ђ«нанн¤ї, окр≥м спец≥альних ун≥≠верситет≥в на громадських засадах, створюЇ науково-методичн≥ ради, секц≥њ пропаганди науково-атењстичних знань. ” багатьох обласних ≥ районних центрах створюютьс¤ атењстичн≥ музењ та планетар≥њ. ” вузах в≥дкриваютьс¤ кафедри наукового атењзму.  урс лек≠ц≥й з наукового атењзму запроваджуЇть≠с¤ не т≥льки у вищих, а й у середн≥х спе≠ц≥альних навчальних закладах, у стар≠ших класах загальноосв≥тн≥х шк≥л, профес≥йно-техн≥чних училищ, на кур≠сах переп≥дготовки кадр≥в р≥зних ла≠нок. ” мереж≥ пол≥тичноњ осв≥ти дл¤ дорослих ≥ дл¤ працюючоњ молод≥ орга≠н≥зуютьс¤ теоретичн≥ сем≥нари, гуртки, масов≥ школи з антирел≥г≥йною темати≠кою, к≥льк≥сть слухач≥в ¤ких пост≥йно зб≥льшувалас¤.

Ќа початку 1962 р. ≥стотн≥ зм≥ни було внесено ≥ до законодавства. ќбмежува≠лос¤ в≥дкритт¤ церков та молитовних будинк≥в. ѕитанн¤ ж про припиненн¤ д≥¤льност≥ храму вир≥шувалос¤ не в центр≥ (¤к було до того), а виконкомом обласноњ ради. ÷¤ процедура спрощу≠валас¤.  ультовий об'Їкт м≥г бути за≠критий на п≥дстав≥ акта техн≥чноњ ко≠м≥с≥њ та висновку уповноваженого у справах церкви при облвиконком≥.  ультов≥ споруди закривалис¤ ≥ нав≥ть демонтувалис¤ Ђу зв'¤зку з рекон≠струкц≥Їю населених пункт≥вї, ¤к мо≠тивували своњ д≥њ власт≥. —в¤щеники позбавл¤лис¤ можливост≥ контролю≠вати ф≥нанси рел≥г≥йних громад, не мали права керувати њх практичною д≥¤льн≥стю. ƒержавн≥ податки на ре≠л≥г≥йн≥ громади с¤гали понад 80%. –е≠л≥г≥йна громада мала право наймати св¤щеннослужител¤ т≥льки тод≥, коли в≥н отримував реЇстрац≥йне посв≥дчен≠н¤ уповноваженого в справах культ≥в при облвиконком≥.

ќсобливо сильних утиск≥в зазнала православна церква. ѕрот¤гом 1957-1964 рр. в ”крањн≥ було закрито 46% православних храм≥в. Ќайб≥льше це торкнулос¤ центральних та п≥вденно-сх≥дних район≥в республ≥ки, де оп≥р населенн¤ антицерковним акц≥¤м не був значним. “ак, у «апор≥жськ≥й об≠ласт≥ залишилос¤ 9 храм≥в, на ƒн≥п≠ропетровщин≥ Ч 26, у  риму Ч 14. ÷ерк≠ви, костьоли, синагоги ≥ молитовн≥ бу≠динки активно закривалис¤ в ус≥х без вин¤тку рег≥онах.

Ќарод намагалис¤ переконати, що у в≥к косм≥чних польот≥в ≥ блискучих наукових дос¤гнень XX стол≥тт¤ ре≠л≥г≥йне мисленн¤ е про¤вом в≥дста≠лост≥, реакц≥йност≥ ≥ суперечить при≠род≥ рад¤нськоњ людини - буд≥вника комун≥зму.

¬се це отруювало св≥дом≥сть, вноси≠ло дискомфорт у житт¤ м≥льйон≥в лю≠дей, особливо старшого в≥ку.

6. «ародженн¤ диседентного руху в ”крањн≥ ДЎистидес¤тникиФ. «наченн¤ д≥¤льност≥ диседентник≥в.

„ерез прагненн¤ будь-що втримати сусп≥льство п≥д своњм контролем та про≠водити дестал≥н≥зац≥ю т≥льки у визна≠чених межах, тотал≥тарний режим вступив у конфл≥кт з ≥нтел≥генц≥Їю. –езультатом цього стала по¤ва напри≠к≥нц≥ 50-х Ч на початку 60-х рр. руху украњнських ≥накодумц≥в - дисидент≥в.

1	2	3

Ќазва: ”крањна в умовах дестал≥н≥зац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2577 прочитано)