≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ

„истий продукт. ќснову економ≥чноњ системи  ене становить його вченн¤ про Ђчистий продуктї, Ђ„истий продуктї у нього Ч це надлишок продукц≥њ, одержаний у с≥льському господарств≥, над ви≠тратами виробництва. —творюЇтьс¤ в≥н, на думку  ене, лише в с≥льсь≠кому господарств≥, оск≥льки тут д≥Ї природа, здатна зб≥льшувати спо≠живн≥ вартост≥. ” промисловост≥ в≥дбуваЇтьс¤ не зб≥льшенн¤ спожив≠них вартостей, а лише њх складанн¤, комб≥нуванн¤ або зм≥на форм.

ќтже, Ђчистий продуктї у  ене маЇ натуральну форму, в≥н Ї да≠ром природи.] ÷е означало, що  ене, ¤к ≥ вс≥ ф≥з≥ократи, не розум≥в сут≥ вартост≥ ≥ зводив њњ до споживноњ вартост≥. ѕомилка ф≥з≥ократ≥в пол¤гала в т≥м, що вони плутали процес зростанн¤ матер≥альних благ, ¤кий найб≥льш наочно про¤вл¤Їтьс¤ в с≥льському господарств≥, з≥ зб≥льшенн¤м вартост≥.

¬одночас у  ене спостер≥гаЇмо й ≥нший п≥дх≥д до визначенн¤ Ђчистого продуктуї. ќц≥нюючи величину Ђчистого продуктуї, в≥н стверджуЇ, що вона Ї точно визначеною ≥ залежить в≥д витрат вироб≠ництва, тобто витрат на сировину, матер≥али й зароб≥тну плату. «а≠роб≥тну плату теж визначено Ч це м≥н≥мум засоб≥в ≥снуванн¤. ¬и≠трати на сировину ≥ матер≥али також в≥дом≥ Ч це витрати кап≥талу. ¬≥дтак Ђчистий продуктї Ч це не дар природи, а результат додатко≠воњ прац≥ землероба.

У„истий продуктї у ф≥з≥ократ≥в ототожнюЇтьс¤ ≥з земельною рентою, ¤ку одержують землевласники. —аме тому ф≥з≥ократи ви≠ступали за проведенн¤ податковоњ реформи з нам≥ром ус≥ види пода≠тк≥в зам≥нити одним Ч поземельним.

ѕродуктивна й непродуктивна прац¤. ≤з пон¤тт¤ Ђчистого про≠дуктуї ф≥з≥ократи виводили ≥ своЇ розум≥нн¤ продуктивноњ й непро≠дуктивноњ прац≥. ” них продуктивною Ї прац¤, що створюЇ Ђчистий продуктї, тобто прац¤ в с≥льському господарств≥. ≤нш≥ види прац≥ вони оголошували Ђбезпл≥днимиї. ¬≥дпов≥дно до цього  ене зд≥йс≠нюЇ й под≥л сусп≥льства на класи. ¬≥н вид≥л¤Ї три класи: продуктив≠ний клас, власники й непродуктивний класу

ƒо продуктивного класу  ене зараховуЇ землероб≥в, тобто тих, хто створюЇ Ђчистий продуктї. ƒо класу власник≥в  ене включаЇ корол¤, землевласник≥в ≥ дух≥вництво. ÷ей клас живе за рахунок Ђчистого продуктуї, ¤кий йому виплачуЇ продуктивний клас. ѕри≠значенн¤ цього класу пол¤гаЇ у привласненн≥, споживанн≥ Ђчистого продуктуї. Ќепродуктивний Ђбезпл≥днийї клас складаЇтьс¤ з грома≠д¤н, ¤к≥ зайн¤т≥ вс≥ма ≥ншими видами прац≥.

 ап≥тал. ‘≥з≥ократи дали досить глибоке, ¤к на т≥ часи, визна≠ченн¤ кап≥талу. Ќа в≥дм≥ну в≥д меркантил≥ст≥в ф≥з≥ократи розгл¤да≠ють кап≥тал в уречевлен≥й форм≥.  ап≥тал у  ене Ч не грош≥, а т≥ засоби виробництва, ¤к≥ можна придбати за грош≥.  ене вперше розмежовуЇ складов≥ частини кап≥талу: щор≥чн≥ витрати (нас≥нн¤, засоби ≥снуванн¤ роб≥тник≥в), або Ђщор≥чн≥ авансиї, ≥ витрати на к≥лька рок≥в (с≥льськогосподарський ≥нвентар, худоба) Ч Ђперв≥сн≥ аванси^ ÷е розмежуванн¤ в≥н узалежнюЇ в≥д способу перенесенн¤ вартост≥ на готовий продукт р≥зними частинами кап≥талу. ” витрати виробництва Ђщор≥чн≥ авансиї вход¤ть повн≥стю, а Ђперв≥сн≥ аван≠сиї Ч частково. “им самим  ене закладаЇ основи теоретичноњ роз≠робки основного й оборотного кап≥талу.

√рош≥. ‘≥з≥ократи не прид≥л¤ють належноњ уваги анал≥зу сутнос≠т≥ грошей. ¬иступаючи проти меркантил≥ст≥в, ¤к≥ ставили грош≥ в центр ус≥х економ≥чних програм, ф≥з≥ократи досить зневажливо ста≠вл¤тьс¤ до ц≥Їњ економ≥чноњ категор≥њ. √рош≥ в  ене Ч лише зас≥б, що полегшуЇ обм≥н, а тому  ене виступаЇ проти нагромадженн¤ грошей, оск≥льки це Ч безпл≥дне багатство.

≈коном≥чна таблиц¤ ‘.  ене. √ен≥альною ≥деЇю назвав  . ћаркс спробу  ене проанал≥зувати процес в≥дтворенн¤ всього сусп≥льного кап≥талу. ¬≥дтворенн¤ й об≥г сусп≥льного кап≥талу  ене виклав у своњй знаменит≥й Ђ≈коном≥чн≥й таблиц≥ї. ” н≥й знайшли в≥дображенн¤ вс≥ сторони економ≥чного вченн¤  ене: Ђчистий про≠дуктї, кап≥тал, грош≥, продуктивна ≥ непродуктивна прац¤ тощо.|” Ђ≈коном≥чн≥й таблиц≥ї показано, ¤к р≥чний сусп≥льний продукт у процес≥ об≥гу розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж трьома класами ≥ ¤к формуютьс¤ передумови в≥дтворенн¤.

” теоретичному анал≥з≥ процесу в≥дтворенн¤  ене виходить з к≥лькох методолог≥чних передумов. ¬≥н абстрагуЇтьс¤ в≥д процесу нагромадженн¤, тобто анал≥зуЇ просте в≥дтворенн¤, виходить з не≠зм≥нних ц≥н, не враховуЇ зовн≥шню торг≥влю, абстрагуЇтьс¤ в≥д об≥≠гу, що в≥дбуваЇтьс¤ в межах одного класу.

«а вих≥дний момент в≥дтворенн¤  ене бере к≥нець с≥льськогоспо≠дарського року, зак≥нченн¤ збиранн¤ врожаю. —пираючись на статистичн≥ п≥драхунки, в≥н оц≥нюЇ варт≥сть р≥чного валового продукту в с≥льському господарств≥ ‘ранц≥њ в 5 млрд л≥вр≥в (4 млрд л. Ч про≠довольство, 1 млрд л. Ч сировина).  р≥м того, фермери мають 2 млрд л≥вр≥в, ¤к≥ виплачують землевласникам ¤к орендну плату. ÷≥ 2 млрд л≥вр≥в  ене не включаЇ в сукупний сусп≥льний кап≥тал, роз≠гл¤даЇ його ¤к зас≥б, що опосередковуЇ процес об≥гу сукупного продукту.

Ќепродуктивний клас маЇ промисловоњ продукц≥њ на 2 млрд л≥в≠р≥в. ќтже, сукупний сусп≥льн≥й продукт становить 7 млрд л≥вр≥в. ¬арт≥сть р≥чного земельного продукту складаЇтьс¤ з таких частин:

1) Ђр≥чн≥ авансиї (об≥говий кап≥тал) Ч 2 млрд л≥вр≥в;

2) Ђпервинн≥ авансиї (перенесена варт≥сть основного кап≥та≠лу) Ч 1 млрд л≥вр≥в;

3) Ђчистий продуктї Ч 2 млрд л≥вр≥в. ѕродукт непродуктивного класу не м≥стить додатковоњ вартост≥. ќб≥г складаЇтьс¤ з руху товар≥в ≥ грошей та под≥л¤Їтьс¤ на п'¤ть акт≥в:

1) започатковують реал≥зац≥ю землевласники, ¤к≥ на 1 млрд л≥в≠р≥в купують у фермер≥в продукти харчуванн¤;

2) на другий млрд л≥вр≥в вони закуповують промислов≥ товари. ƒальший обм≥н в≥дбуваЇтьс¤ м≥ж фермерами ≥ промисловц¤ми;

3) на 1 млрд л≥вр≥в, ¤кий промисловц≥ одержують в≥д землевлас≠ник≥в, вони купують продукти харчуванн¤ в фермер≥в;

4) фермери, у свою чергу, на цей 1 млрд л≥вр≥в купують засоби виробництва у промисловц≥в;

5) промисловц≥ на виручен≥ кошти купують у фермер≥в с≥льсько≠господарську сировину.

”насл≥док процесу об≥гу й реал≥зац≥њ сусп≥льного продукту було реал≥зовано с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ на 3 млрд л≥вр≥в: на 1 млрд Ч землевласникам ≥ на 2 млрд Ч промисловц¤м.

” фермер≥в лишивс¤ продукт варт≥стю в 2 млрд л≥вр≥в дл¤ в≥д≠творенн¤ Ђщор≥чних аванс≥вї.  р≥м того, у них залишилось 2 млрд л≥вр≥в гот≥вкою, ¤к≥ вони виплат¤ть землевласникам ¤к орендну плату.

Ќепродуктивний клас продав свою продукц≥ю (на 1 млрд Ч вла≠сникам ≥ на 1 млрд Ч фермерам) ≥ придбав засоби ≥снуванн¤ й сиро≠вину. ќтже, сусп≥льний продукт реал≥зовано ≥ може розпочатись но≠ве виробництво.

“акий основний зм≥ст Ђ≈коном≥чноњ таблиц≥ї, в ¤к≥й показано, ¤к процес виробництва й об≥гу сусп≥льного продукту створюЇ умови ƒл¤ в≥дтворенн¤. √оловна заслуга  ене пол¤гаЇ в т≥м, що в≥н започат≠кував науковий метод досл≥дженн¤ сусп≥льного в≥дтворенн¤.

Ђ“аблиц¤ї не була бездоганною з нашого сучасного погл¤ду. ” н≥й можна ви¤вити багато недол≥к≥в. ѕомилковим Ї под≥л на класи. ѕромисловц≥ позбавлен≥ засоб≥в виробництва, вони повн≥стю продають свою продукц≥ю. ” центр≥ досл≥дженн¤, ¤к це ≥ передбачено теор≥Їю ф≥з≥ократ≥в, стоњть клас фермер≥в. ѕроте недол≥ки Ђ≈коно≠м≥чноњ таблиц≥ї не применшують њњ величезного значенн¤ в опрацю≠ванн≥ проблеми сусп≥льного в≥дтворенн¤.

јнн –обер ∆ак “юрго (1727Ч1781). ƒальшого розвитку ≥дењ ф≥з≥ократизму набули в прац¤х “юрго. ¬≥н народивс¤ в ѕариж≥ в двор¤нськ≥й с≥м'њ. «добув ірунтовну духовну осв≥ту. ѕроте духовна кар'Їра його не приваблювала. ¬≥н займаЇтьс¤ ф≥лософ≥Їю, ф≥лоло≠г≥Їю, географ≥Їю, пол≥тичною економ≥Їю. 1752 p. “юрго пос≥в висо≠ку судову посаду в ѕаризькому парламент≥. « 1761 p. в≥н Ї губерна≠тором Ћ≥можа. “юрго при¤телюЇ з ƒ≥дро ≥ д'јламбером, друкуЇ к≥лька ф≥лософських ≥ економ≥чних статей у Ђ≈нциклопед≥њї.

1766 p. в≥н пише свою головну працю Ђ–оздуми про створенн¤ й розпод≥л багатстваї, ¤ку було спочатку опубл≥ковано в журнал≥, а 1776 p. видано окремою книжкою. ѕрац¤ надзвичайно ц≥кава тим, що написана в лакон≥чн≥й форм≥ (у вигл¤д≥ тез), але сповнена глибо≠кого наукового зм≥сту. “юрго значно глибше в≥д ус≥х ф≥з≥ократ≥в анал≥зуЇ кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини, зн≥маючи з них феодальн≥ наша≠руванн¤. “юрго л≥пше за ≥нших розум≥Ї класову структуру кап≥тал≥≠стичного сусп≥льства. Ќа в≥дм≥ну в≥д  ене, ¤кий под≥л¤Ї сусп≥льство на три класи, “юрго всередин≥ промислового класу й класу ферме≠р≥в вид≥л¤Ї п≥дприЇмц≥в ≥ найманих роб≥тник≥в. ¬≥н правильно розу≠м≥Ї статус найманого роб≥тника. Ђѕростий роб≥тник, ¤кий волод≥Ї т≥льки своњми руками й ремеслом, Ч пише “юрго, Ч маЇ лише ст≥льки, за ск≥льки йому щастить продати свою працюї', але зароб≥≠тну плату в≥н, ¤к ≥  ене, визначаЇ м≥н≥мумом засоб≥в ≥снуванн¤. ”мовою виникненн¤ найманоњ прац≥ в≥н уважаЇ в≥докремленн¤ ви≠робника в≥д земл≥ ¤к основного засобу виробництва.

“юрго, так само ¤к ≥ ≥нш≥ ф≥з≥ократи, звертаЇтьс¤ до анал≥зу Ђчис≠того продуктуї. ¬≥н його називаЇ Ђф≥зичним даром родючост≥ї, Ђчис≠тим даромї понад зароб≥тну плату. ѕроте на в≥дм≥ну в≥д багатьох ≥н≠ших, що в них Ђчистий продуктї Ї даром природи, у “юрго в≥н Ч результат б≥льшоњ продуктивност≥ прац≥ роб≥тника в с≥льському гос≠подарств≥. ѕрац¤ с≥льськогосподарського роб≥тника, проголошуЇ “ю≠рго, ЂЇ Їдиною працею, ¤ка виробл¤Ї понад те, що йде на њњ оплатуї.

÷≥нн≥сть у нього зв'¤зана з корисн≥стю реч≥, њњ здатн≥стю задо≠вольн¤ти потреби. ÷≥нн≥сть в≥н визначаЇ ¤к Ђвираженн¤ м≥ри оц≥нки, ¤ку людина даЇ р≥зним предметам своњх бажаньї. “обто йдетьс¤ про суб'Їктивну оц≥нку ц≥нност≥.

ѕридбанн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ реч≥, пише “юрго, потребуЇ в≥д людини певних турбот, витрат ресурс≥в, витрат часу, прац≥. ¬еличина цих витрат, пов'¤заних ≥з придбанн¤м ¤коњсь реч≥, ≥ становить њњ Ђприро≠дну ц≥нуї. Ђѕриродна ц≥наї, або ц≥нн≥сть, не маЇ внутр≥шньоњ суб≠станц≥њ. ÷е величина в≥дносна. ѓњ визначенн¤ залежить в≥д покупц¤. ѕокупець сам вир≥шуЇ, ¤ку частку своњх ресурс≥в в≥н погоджуЇтьс¤ в≥ддати за ту чи ≥ншу р≥ч. ћаксимальну њњ величину “юрго називаЇ Ђц≥нн≥стю значенн¤ї.

1	2	3

Ќазва: ¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4180 прочитано)