≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ

” процес≥ обм≥ну кожна з≥ стор≥н виходить ≥з власноњ оц≥нки Ђц≥нност≥ значенн¤ї. —уб'Їктивно кожний з учасник≥в обм≥ну одер≠жуЇ б≥льше, н≥ж в≥ддаЇ. ќб'Їктивно в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н р≥вновели≠кими ц≥нност¤ми.  оли м≥нове сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж речами, що об≠м≥нюютьс¤, установилось, це означаЇ р≥вновагу, або р≥вн≥сть ≥нтенсивностей Ђц≥нност≥ значенн¤ї обох стор≥н.

“юрго розр≥зн¤Ї ц≥нн≥сть ≥ ц≥ну, хоч часом розгл¤даЇ њх ¤к сино≠н≥ми. ÷≥на в нього залежить в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ. ќдним ≥з еле≠мент≥в Ђоц≥нкиї, тобто ц≥ни, Ї р≥дк≥сн≥сть реч≥.

ќдне з центральних м≥сць у вченн≥ “юрго займаЇ проблема кап≥≠талу. Ќа в≥дм≥ну в≥д  ене, ¤кий розгл¤даЇ кап≥тал у натуральн≥й форм≥, “юрго визначаЇ його ¤к Ђнагромаджену ц≥нн≥стьї.  ап≥тал≥с≠ти (промислов≥, торгов≥, позичков≥), пише “юрго, сконцентрували в своњх руках рухоме багатство (засоби виробництва, предмети спо≠живанн¤, грош≥). Ќагромадженн¤ багатства цей клас зд≥йснив за ра≠хунок власноњ ощадливост≥. ќтже, перв≥сне нагромадженн¤ кап≥та≠лу, на думку “юрго, Ї лише результатом ощадливост≥.

ѕрибуток у “юрго (на в≥дм≥ну в≥д погл¤д≥в  ене) Ч самост≥й≠ний вид доходу. ¬≥н вважаЇ правом≥рним прибуток промислового кап≥тал≥ста й торговц¤, по¤снюючи це тим, що без рухомого кап≥та≠лу неможливе жодне виробництво.  ап≥тал також спри¤Ї зб≥льшен≠ню Ђчистого продуктуї.  ап≥тал≥ст, авансуючи кап≥тал, ризикуЇ втратити його. —аме тому “юрго прибуток промислового кап≥тал≥с≠та й торговц¤ розгл¤даЇ ¤к Ђзароб≥тну плату за працю, турботи, ри≠зикї. ¬иправдовуЇ в≥н ≥ процент. ѕравом≥рн≥сть процента виводи≠лась “юрго з пор≥вн¤нн¤ процента ¤к Ђренти тимчасовоњї з Ђв≥чною рентоюї Ч земельною, ¤ку власник кап≥талу м≥г би мати, купивши землю. ѕроцент в≥н трактуЇ ¤к Ђц≥ну втратї, ¤ких зазнаЇ певний час кредитор. ¬еличину процента “юрго узалежнював в≥д на¤вност≥ ка≠п≥талу, в≥д попиту й пропозиц≥њ. ѕроцент, ¤к ≥ прибуток, у “юрго Ч це частина Ђчистого прибуткуї.

«аслуговуЇ на увагу трактуванн¤ ним сут≥ грошей. ” нього вже Ї певне розум≥нн¤ товарноњ природи грошей. ѕроте “юрго, усупереч меркантил≥стам, розгл¤даЇ њх ¤к звичайн≥ товари ≥ стверджуЇ, що в кожному товар≥ закладено потенц≥йн≥ грош≥. ÷ю думку в≥н п≥дтвер≠джуЇ тим, що кожний товар вим≥рюЇ ц≥нн≥сть ≥ншого.

“юрго був не лише видатним теоретиком, а й практиком, ¤кий намагавс¤ вт≥лити в житт¤ ф≥з≥ократичн≥ ≥дењ. 1774 p. в≥н став м≥н≥с≠тром ф≥нанс≥в Ћюдов≥ка XVI. ¬≥н п≥дготував ≥ зд≥йснив низку бур≠жуазних економ≥чних реформ, ¤к≥ передбачали л≥кв≥дац≥ю феодаль≠них обмежень у торг≥вл≥ й виробництв≥, зам≥ну натуральних дорож≠н≥х повинностей грошовими зборами (њх повинн≥ були сплачувати й землевласники), заборону податк≥в ≥з хл≥бноњ торг≥вл≥ тощо. ÷≥ хоча й обмежен≥, але прогресивн≥ перетворенн¤, спричинилис¤ до неза≠доволенн¤ феодальноњ знат≥.  ороль змушений був п≥дписати наказ про в≥дставку “юрго й скасувати впроваджен≥ ним реформи. ÷е був крах не лише реформ, ¤к≥ проводились в≥д ≥мен≥ феодальноњ монар≠х≥њ, а й ф≥з≥ократ≥њ в ц≥лому.

1	2	3

Ќазва: ¬иникненн¤ класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у ‘ранц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4180 прочитано)