≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство перв≥сноњ доби ≥ стародавн≥х цив≥л≥зац≥й

√осподарство перв≥сноњ доби ≥ стародавн≥х цив≥л≥зац≥й

ѕлан.

ѕер≥одизац≥¤ та основн≥ риси господарства перв≥сноњ доби.

√осподарство та соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини в крањнах —тародавнього —ходу.

≈коном≥чн≥ причини розкв≥ту та занепаду крањн античного св≥ту.

ѕер≥одизац≥¤ та основн≥ риси господарства перв≥сноњ доби.

ѕерв≥сна доба Ч найтривал≥ша в ≥стор≥њ людства. ¬она тривала з по¤ви перших людей до виникненн¤ стародавн≥х цив≥л≥зац≥й (IV- III тис. до н. ери). ѕерв≥сне сусп≥льство под≥л¤Їтьс¤ умовно на кам'¤ний (палеол≥т, мезол≥т, неол≥т), м≥дно-бронзовий ≥ зал≥зний в≥ки.  ожному ≥з цих етап≥в людського житт¤ були притаманн≥ певн≥ риси, особливост≥, здобутки матер≥альноњ культури, зан¤тт¤ та знар¤дд¤ прац≥.

“ак, палеол≥т (давн≥й кам'¤ний в≥к) був найдовшим пер≥одом. ƒл¤ нього були характерними прим≥тивн≥ знар¤дд¤ прац≥, збиральництво, мисливство, рибальство, ¤к основн≥ види господарюванн¤, що св≥дчило про його привласнювальний характер. ¬ цей час людина навчилас¤ видобувати ≥ п≥дтримувати вогонь Ч одне з найвизначн≥ших њњ дос¤гнень. «'¤вилис¤ пост≥йну житла. ѕалеол≥т зб≥гаЇтьс¤ ≥з найважчим в ≥стор≥њ людству льодовиковим пер≥одом.

” мезол≥т≥ (середньому кам'¤ному в≥ц≥) вдосконалювалис¤ знар¤дд¤ прац≥ перв≥сних людей. Ѕули винайден≥ лук ≥ стр≥ли. «'¤вивс¤ найдавн≥ший транспорт Ч водний (плоти, човни).

ѕ≥д час перех≥дного пер≥оду в≥д мезол≥ту до неол≥ту (протонеол≥т) зароджуютьс¤ в≥дтворююч≥ форми господарюванн¤ у тваринництв≥. ѕершими прирученими тваринами були собака, свин¤ ≥ бик. ¬ цей час виникаЇ землеробство, перш≥ пост≥йн≥ поселенн¤ людей.

ƒл¤ неол≥ту (новий кам'¤ний в≥к) притаманне утвердженн¤ в≥дтворювальних форм господарюванн¤. ¬≥дбуваЇтьс¤ Ђнеол≥тична революц≥¤ї. ¬≥дтворююче господарство стаЇ ц≥нуючим. ќсновн≥ зан¤тт¤ людей Ч землеробство, тваринництво, гончарство та ≥нш≥. ¬ цей час з'¤вл¤Їтьс¤ наземний транспорт Ч в≥з, сани. ’удоба використовуЇтьс¤ ¤к т¤глова сила. «'¤вл¤Їтьс¤ система обм≥ну.

¬изначальними рисами м≥дно-бронзового в≥ку було ≥снуванн¤ в≥дтворюючого господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, посиленн¤ под≥лу прац≥ на землеробство, скотарство, ремесло. ќбм≥н набуваЇ пост≥йного характеру, стаЇ рег≥ональним.

–анн≥й зал≥зний в≥к характеризувавс¤ сп≥в≥снуванн¤м бронзових ≥ зал≥зних знар¤дь прац≥. ¬ цей час в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д мотики до сохи та плуга, з'¤вл¤ютьс¤ зал≥зн≥ нож≥, серпи, лемеш≥, кругл≥ жорна. Ѕурхливо розвиваютьс¤ ремесла Ч ковальство, гончарство. «ростаЇ продуктивн≥сть с≥льського господарства, розвиваЇтьс¤ птах≥вництво. ƒл¤ раннього зал≥зного в≥ку характерний швидкий розвиток торг≥вл≥.

¬досконаленн¤ знар¤дь прац≥, сусп≥льний под≥л прац≥, а також торг≥вл¤ створили передумови дл¤ виникненн¤ державних утворень Ч центр≥в св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ. ¬ ц≥лому ж господарство перв≥сноњ доби мало натуральний характер.

√осподарство та соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини в крањнах —тародавнього —ходу.

ƒо крањн —тародавнього —ходу ми в≥дносимо —тародавн≥й ™гипет, державн≥ утворенн¤ ћежир≥чч¤ (Ўумер, ¬авилонське царство), —тародавню ≤нд≥ю,  итай та ≥нш≥.

√осподарство перших цив≥л≥зац≥й в ≥стор≥њ людства мало багато сп≥льних рис, разом з тим в≥дзначалос¤ певними особливост¤ми, що в≥др≥зн¤ло њх в≥д крањн античного св≥ту (—тародавн¤ √рец≥¤ та –им), ¤к≥ виникли ≥ розвивалис¤ на господарськ≥й та духовн≥й основ≥ —ходу, але значно п≥зн≥ше.

 рањни —тародавнього —ходу були розташован≥ у виг≥дних географ≥чних та кл≥матичних умовах. —аме ц≥ обставини спри¤ли ≥нтенсивному розвитку землеробства на високоурожайних, поливних земл¤х долини р≥чки Ќ≥л у ™гипт≥. ™гипт¤ни винайшли соху, навчилис¤ виливати з м≥д≥ нож≥, сокири, наконечники стр≥л, посуд. ѕроте найб≥льшим њхн≥м господарським дос¤гненн¤м стала зрошувальна система землеробства, ¤ка перетворила ™гипет у могутню централ≥зовану державу, кв≥тучий оазис св≥ту. «годом стародавн≥ Їгипт¤ни навчилис¤ виплавл¤ти бронзов≥ виробив виробл¤ти тонке лл¤не полотно, прикраси з золота ≥ ср≥бла. ќсобливо високого р≥вн¤ розвитку дос¤гла обробка каменю ≥ буд≥вельна справа, св≥дченн¤м чого Ї Їгипетськ≥ п≥рам≥ди, ≥нш≥ арх≥тектурн≥ пам'¤тки, ¤к≥ збереглис¤ до наших дн≥в.

ќск≥льки на п≥вноч≥ ™гипту переважало тваринництво, а на п≥вдн≥ землеробство, то м≥ж цими рег≥онами велас¤ жвава торг≥вл¤. «годом в торг≥влю з ™гиптом були вт¤гнут≥ сус≥дн≥ держави та народи. ™гипетськ≥ купц≥ торгували зерном, золотом, ср≥блом, м≥ддю, оловом, шкурами, слоновою к≥сткою, деревиною. ¬ крањн≥ ≥снували нев≥льнич≥ ринки, де в≥льно купували ≥ продавали раб≥в.

ƒо крањн сх≥дного рабства, а саме так називають ≥сторики крањни —тародавнього —ходу, належали також державн≥ утворенн¤ ћежир≥чч¤ (ћесопотам≥њ). ” долинах р≥к “игр ≥ ™вфрат м≥сцев≥ жител≥ усп≥шно займалис¤ землеробством, зводили гребл≥, канали, ≥нш≥ ≥ригац≥йн≥ споруди. Ќайпоширен≥шими с≥льсько≠господарськими культурами тут були ¤чм≥нь, просо, льон, горох, цибул¤, часник, ог≥рки, виноград, ¤блун≥. «ростанн¤ с≥льськогосподарського виробництва стимулювало розвиток ремесел ≥ торг≥вл≥. « рем≥сничих профес≥й поширеними були камен¤р≥, тесл¤р≥, ковал≥, металурги, пекар≥. ¬ часи ≥снуванн¤ могутнього централ≥зованого ¬авилонського царства значного розвитку набула зовн≥шн¤ та внутр≥шн¤ торг≥вл¤. ¬авилонськ≥ купц≥ вивозили ф≥н≥ки, ≥нжир, зерно, вовну, рем≥снич≥ вироби, а ввозили раб≥в, предмети розкош≥, л≥с, метали, кам≥нь. як св≥дчить кодекс закон≥в цар¤ ’аммурап≥, у ¬авилонському царств≥ ≥снувало лихварство.

«емлеробство високого р≥вн¤, а також тваринництво були основними видами господарськоњ д≥¤льност≥ в —тародавньому  итањ та ≤нд≥њ. ¬ долинах р≥к ≤нд ≥ √анг в ≤нд≥њ та ’уанхе ≥ янцзи у  итањ зрошувальне землеробство зародилос¤ вже у IV тис. до н.е. Ќа високоурожайних пол¤х землероби збирали по два урожањ в р≥к бавовни, цукровоњ тростини, рису, пшениц≥, проса, льону та ≥нших культур. ¬исокого р≥вн¤ розвитку дос¤гли ремесла Ч ковальство, ткацтво, гончарство, ювел≥рна справа тощо. Ѕурхливо розвивалас¤ торг≥вл¤, ¤ка мала рег≥ональну спец≥ал≥зац≥ю.

ƒл¤ сусп≥льно-економ≥чного устрою крањн —тародавнього —ходу характерним було так зване сх≥дне рабство. ќсоблив≥сть його пол¤гаЇ у тому, що основною продуктивною силою сусп≥льства тут були сел¤ни-общинники, землероби, а також в≥льн≥ рем≥сники. –аби складали незначний в≥дсоток населенн¤, належали в основному держав≥, використовувались ¤к домашн¤ прислуга в господарствах цар≥в, деспот≥в, численних чиновник≥в, при храмах.

–аб≥в використовували також на буд≥вництв≥ п≥рам≥д, храм≥в, дор≥г, палац≥в, ≥ригац≥йних споруд. Ћише частково рабська прац¤ використовувалас¤ дл¤ оброб≥тку земл≥, ¤к правило, в систем≥ царського ≥ храмового господарства. √оловними джерелами рабства були в≥йни, п≥ратство, заборгован≥сть сел¤н общинам.

ќтже, в крањнах —тародавнього —ходу рабство мало патр≥архальний характер, с≥льська община була дом≥нуючою в економ≥ц≥ цих крањн.

3. ≈коном≥чн≥ причини розкв≥ту та занепаду крањн античного св≥ту.

—тародавн¤ √рец≥¤. ” перш≥й половин≥ 1 тис¤чол≥тт¤ до н. ери колись могутн≥ ¬авилонське царство та ™гипет внасл≥док внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х обставин занепадають. ” св≥тов≥й ≥стор≥њ розпочинаЇтьс¤ новий пер≥од, в≥домий п≥д умовною назвою античний (давн≥й). ¬ авангард св≥тового прогресу висуваЇтьс¤ —тародавн¤ √рец≥¤, ¤ка була розташована на меж≥ трьох континент≥в Ч ™вропи, јз≥њ та јфрики, що спри¤ло взаЇмод≥њ р≥зних культур. „ерез —ередземне та „орне мор¤ проходили важлив≥ торговельн≥ шл¤хи, √рец≥¤, маючи зручн≥ бухти, прекрасн≥ кл≥матичн≥ умови, значн≥ природн≥ багатства, вбираЇ матер≥альн≥, духовн≥, ≥нтелектуальн≥ здобутки р≥зних культур ≥ цив≥л≥зац≥й,

„исленн≥ острови, розд≥лен≥ г≥рськими хребтами, затоки ≥ гаван≥ визначали в≥докремлен≥сть, автоном≥ю економ≥чного житт¤ грецьких общин. ¬насл≥док цього антична громада, на в≥дм≥ну в≥д с≥льськоњ сх≥дноњ громади, виступала в основному ¤к м≥сто (пол≥с). —аме це зумовило перевагу грецького м≥ста над селом. —≥льське господарство, внасл≥док гостроњ нестач≥ земл≥, мало ƒругор¤дне значенн¤.

1	2	3

Ќазва: √осподарство перв≥сноњ доби ≥ стародавн≥х цив≥л≥зац≥й
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (6605 прочитано)