≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство перв≥сноњ доби ≥ стародавн≥х цив≥л≥зац≥й

√рецьк≥ пол≥си ¤вл¤ли собою окрем≥ держави, центром ¤кого було м≥сто, оточене муром, йому належали довколишн≥ долини чи острови. ‘ормуванн¤ грецьких м≥ст-пол≥с≥в розпочалос¤ у VIII-VI ст. до н.е. «годом так≥ м≥ста ¤к јф≥ни, ћ≥лет,  ор≥нф, ’ал≥ке та ≥нш≥ перетворилис¤ у важлив≥ рем≥сничо-торговельн≥ центри, стали осередками пол≥тичного, культурного житт¤ √рец≥њ. «начне м≥сце в господарств≥ крањни займали ремесла, виплавленн¤ метал≥в зокрема. ” рудниках, що ≥нод≥ мали глибину до 100 м., добували руду, з ¤коњ виплавл¤ли м≥дь, зал≥зо, виготовл¤ли бронзу. ≤з цих метал≥в, а також ≥з золота, ср≥бла, виробл¤ли зброю, кол≥сниц≥, ювел≥рн≥ вироби. –озробл¤лис¤ поклади мармуру, глини. ƒобротним ≥ красивим був посуд, дах≥вка, ≥нш≥ керам≥чн≥ вироби ¤к≥ славилис¤ на весь тогочасний св≥т. √рецьк≥ тканини, од¤г мали попит далеко за њњ межами. ¬≥йськова могутн≥сть јф≥нськоњ держави призвела до розвитку кораблебудуванн¤, ¤ке було п≥д контролем держави.

–ем≥сники працювали у невеликих майстерн¤х по 3-12 чол., хоча в де¤ких ≥з них к≥льк≥сть працюючих с¤гала 30-100 чол. ќсобливо усп≥шно розвивалас¤ в —тародавн≥й √рец≥њ буд≥вельна справа, обробка каменю, завд¤ки чому м≥ста крањни перетворилис¤ у прекрасн≥ ансамбл≥ арх≥тектурних шедевр≥в Ч храми, палаци знат≥, театри, стад≥они, ≥нш≥ громадськ≥ споруди, ¤к≥ вражали св≥т своњми завершеними формами. –озвиток ремесла призв≥в до спец≥ал≥зац≥њ виробник≥в. —тали спец≥ал≥зованими окрем≥ м≥ста-держави.

ѕов≥льн≥ше розвивалос¤ в √рец≥њ с≥льське господарство. ÷е було зумовлено р¤дом фактор≥в, де¤к≥ з них ми вже називали, а також тривалим пануванн¤м двоп≥лл¤. ќрна земл¤, уг≥дд¤, ≥нш≥ природн≥ багатства спочатку належали громад≥, згодом перейшли до родовоњ аристократ≥њ. √реки спец≥ал≥зувалис¤ на вирощуванн≥ пшениц≥. ¤чменю, розведенн≥ сад≥в, виноградник≥в, оливкових гањв. ќливкова ол≥¤ використовувалас¤ у харчуванн≥, парфумер≥њ, дл¤ осв≥тленн¤, а також була головною статтею експорту. ¬ ™гипет, ≤тал≥ю та ѕричорномор'¤ вивозилось вино. ѕрим≥ськ≥ сел¤ни займалис¤ городництвом, бдж≥льництвом. ƒобре розвивалос¤ тваринництво.

” IV ст. до н. ери греки дещо удосконалили агротехн≥чн≥ прийоми в землеробств≥. ¬водилос¤ трип≥лл¤, ширше застосовувалис¤ добрива, використовувалас¤ борона з дерев'¤ними зубами, молотильна дошка тощо. «'¤вилис¤ науков≥ трактати з с≥льського господарства.

ѕеренаселенн¤ √рец≥њ, а також гостра нестача земл≥ у V≤≤≤-V≤ ст. до н. ери зумовили колон≥зац≥ю ≥ утворенн¤ грецьких м≥ст-колон≥й на берегах ћармурового, „орного та ≈гейського мор≥в, на п≥вденному узбережж≥ ≤тал≥њ, в —ицил≥њ та ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥. ћ≥ста-колон≥њ стали центрами торг≥вл≥ грек≥в ≥з сус≥дн≥ми народами.

Ўирокого розвитку набули в —тародавн≥й √рец≥њ торг≥вл¤ ≥ товарно-грошов≥ в≥дносини. Ѕ≥льш≥ м≥ста крањни, перш за все јф≥ни, ѕ≥рей та ≥нш≥, стали центрами середземноморськоњ торг≥вл≥, транзитною базою м≥ж р≥зними рег≥онами. ¬нутр≥шн¤ сухопутна торг≥вл¤ була менш розвиненою. “орг≥вл¤ зосереджувалас¤ в руках купц≥в, ¤к≥ були власниками великих склад≥в, корабл≥в. √рошовий обм≥н зд≥йснювали лихвар≥, ¤к≥ волод≥ли обм≥нними пунктами Ч трапезами. ѕоступово вони ставали крупними банк≥рами, посередниками у торгових операц≥¤х, власниками значних кап≥тал≥в. –озвиток товарно-грошових в≥дносин в √рец≥њ гальмувала на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ м≥ст-держав, ¤к≥ мали кожна свою монету.

ќдн≥Їю з основних причин розкв≥ту —тародавньоњ √рец≥њ було широке використанн¤ прац≥ величезноњ к≥лькост≥ раб≥в. ƒжерелами рабськоњ сили були пост≥йн≥ в≥йни, ¤к≥ проводила √рец≥¤ ≥з сус≥дн≥ми народами, мало м≥сце боргове рабство. ѕрац¤ раб≥в використовувалас¤ в р≥зних сферах матер≥ального виробництва. Ѕ≥льш≥сть раб≥в працювали в копальн¤х, каменоломн¤х, на буд≥вництв≥ дор≥г. ¬ √рец≥њ були й прив≥лейован≥ раби Ч учител≥, л≥кар≥, купц≥, рем≥сники, пол≥цањ. ƒе¤к≥ ф≥лософи, поети були рабами. –аб≥в використовували ¤к прислугу в домашньому господарств≥ знатних людей, незначна к≥льк≥сть њх була зайн¤та в с≥льському господарств≥. Ћише де¤ким ≥з раб≥в (купц¤м, рем≥сникам) дозвол¤лос¤ мати с≥м'њ. ≈ксплуатац≥¤ раб≥в спри¤ла дос¤гненню високого економ≥чного ≥ культурного розвитку держави. ќднак поступово продуктивн≥сть нев≥льничоњ прац≥ падала. «'¤вилис¤ ц≥л≥ покол≥нн¤ людей, ¤к≥ народилис¤, жили ≥ працювали в умовах рабства. “ак≥ люди не хот≥ли ≥ не могли ефективно працювати. ÷е стало особливо в≥дчутним, коли √рец≥¤ почала зазнавати поразок у в≥йнах, внасл≥док чого припинивс¤ приплив нових раб≥в. Ќеск≥нченн≥ конфл≥кти м≥ж грецькими м≥стами, боротьба демосу з аристократ≥Їю, раб≥в з рабовласниками парал≥зували економ≥чне житт¤ крањни.

” 338 роц≥ √рец≥ю завоювала ћакедон≥¤, а в II ст. до н. ери Ѕалканський п≥востр≥в став легкою здобиччю –имськоњ держави.

јнтичний –им. ≤стор≥¤ —тародавнього –иму Ч одна з найц≥кав≥ших стор≥нок розкв≥ту ≥ занепаду рабовласницького господарства, ¤ке дос¤гло класичних (завершених, найповн≥ших) форм. ¬ економ≥чному житт≥ —тародавньоњ ≤тал≥њ вир≥шальна роль належала с≥льському господарству. ёридичним власником земл≥ виступала держава. ѕроте з часом в≥дбувавс¤ процес передач≥ њњ у приватну власн≥сть Ч патриц≥¤м (сенаторам, консулам, трибунам квесторам), а також вершникам (заможним люд¤м, ¤к≥ займалис¤ торг≥влею, лихварством тощо). ‘орми земельноњ власност≥ пройшли складну еволюц≥ю в≥д в≥лли (земельного маЇтку площею , 25-100 га) до величезних латифунд≥й з дес¤тками тис¤ч гектар≥в земл≥ ≥ на початку н. ери трансформувалис¤ у невелик≥ д≥л¤нки земл≥ (парцели), ¤к≥ надавалис¤ колонам - землеробам, в≥льнов≥дпущеним рабам та ≥ншим др≥бним власникам на основ≥ оренди. ѕраво приватноњ власност≥ на землю гарантувалос¤ римським законодавством ( Ђ«акон XII таблицьї) та державою.

—≥льське господарство було багатогалузевим. ¬ –имськ≥й держав≥ пров≥дна роль належала виноградарству, городництву, сад≥вництву. ”сп≥шно розвивалос¤ тваринництво, птах≥вництво, вирощувалис¤ зернов≥ культури (пшениц¤, ¤чм≥нь, просо, овес), а також техн≥чн≥ (льон, конопл≥).

«начну роль в господарств≥ в≥д≥гравали територ≥њ, завойован≥ –имом внасл≥док тривалих воЇн в ћал≥й јз≥њ, на африканському континент≥, ≥нших рег≥онах св≥ту. ≈кспропр≥йован≥ земл≥ оголошувалис¤ державними ≥ передавалис¤ римськ≥й л≥ан, ветеранам воЇн, здавалис¤ в оренду.

¬продовж ≥снуванн¤ —тародавнього –иму с≥льськогосподарськ≥ знар¤дд¤ прац≥ та агротехн≥ка пост≥йно вдосконалювалис¤ ≥ дос¤гли високого р≥вн¤. ¬ 1 ст. н. ери римл¤ни використовували не т≥льки косу, серп, а й жатку з широким захватом, кол≥сний плуг, м≥неральн≥ добрива, вод¤ний млин, мали досконалу ≥ригац≥йну систему зрошенн¤ пол≥в. ”сп≥шно розвивалас¤ агротехн≥чна наука. ¬ трактат≥ Ћуц≥¤  олумелла Ђѕро с≥льське господарствої, в прац¤х ≥нших мислител≥в викладалис¤ рац≥ональн≥ способи господарюванн¤ на земл≥.

«начних усп≥х≥в було дос¤гнуто в ремесл≥. јрхеолог≥чн≥ знах≥дки св≥дчать про його високий розвиток ≥ профес≥йну майстерн≥сть римських рем≥сник≥в. ћ≥ськ≥ фортец≥, храми, палаци, громадськ≥ споруди, водопроводи, лазн≥, канал≥зац≥¤, ≥ригац≥йн≥ системи вражали сучасник≥в своЇю досконал≥стю. ¬≥домими далеко за межами –имськоњ держави були збро¤р≥, ¤к≥ виготовл¤ли найсучасн≥шу зброю (меч≥, шоломи, щити тощо). –имська держава славилас¤ буд≥вництвом та утриманн¤м дор≥г (де¤к≥ з них збереглис¤ по наших дн≥в), ¤к≥ зв'¤зували –им ≥з пров≥нц≥¤ми. ”сп≥шно розвивалос¤ суднобудуванн¤. ¬исокого р≥вн¤ дос¤гла технолог≥¤ виплавки метал≥в, виготовленн¤ р≥зних предмет≥в з м≥д≥, бронзи, зал≥за та благородних метал≥в. ќбробка каменю, гран≥ту, мармуру, а також р≥зьба по них були предметом гордост≥ римських майстр≥в.

–емесло —тародавнього –иму мало географ≥чну та галузеву спец≥ал≥зац≥ю. ћ≥сто  апу¤ було в≥доме виготовленн¤м св≥тильник≥в, ≥нших побутових товар≥в.  ерам≥чними виробами та вишуканим посудом славивс¤ јррец≥й. ¬ м≥стах ѕаду¤, ћ≥лан, ѕарма виготовл¤ли дах≥вку, посуд, вовн¤н≥ тканини. ћ≥ста  омпан≥њ спец≥ал≥зувались на виробництв≥ скла. –им був в≥домий текстильними та шк≥р¤ними товарами.

–озкопки м. ѕомпењ, знищеного виверженн¤м вулкану ¬езув≥й (79 р. н. ери), дають реальну картину рем≥сничого розвитку римськоњ держави. ¬ м≥ст≥ була велика к≥льк≥сть майстерень, в ¤ких виготовл¤ли вовн¤н≥ тканини, лампи з бронзи ≥ глини, зал≥зн≥ та скл¤н≥ вироби, р≥зноман≥тн≥ ≥нструменти Ч х≥рург≥чн≥, ковальськ≥, стол¤рн≥, слюсарн≥ тощо. ¬ ѕомпењ археологи ви¤вили ювел≥рн≥, парфумерн≥, скульптурн≥ майстерн≥. ќсоблив≥стю рем≥сництва —тародавнього –иму було колег≥альне об'Їднанн¤ майстр≥в-виробник≥в за профес≥¤ми. ” ≤≤-≤≤≤ ст. н. ери ремесло римських пров≥нц≥й своЇю майстерн≥стю переважало над ≥тал≥йським.

1	2	3

Ќазва: √осподарство перв≥сноњ доби ≥ стародавн≥х цив≥л≥зац≥й
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (6605 прочитано)