≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство ”крањни в ’≤’ - на поч. ’’ ст.

—ел¤нська реформа 1861 р. в –ос≥њ та њњ зд≥йсненн¤ в”крањн≥.

ѕередумови скасуванн¤ кр≥посного права в –ос≥њ ≥ ”крањн≥ визр≥вали впродовж тривалого часу. …ого л≥кв≥дац≥њ вимагали перш за все аграрн≥ в≥дносини, ¤к≥ св≥дчили про кризу панщинноњ системи господарюванн¤. ” перш≥й половин≥ XIX ст. посилюЇтьс¤ занепад пом≥щицьких господарств. ѕрац¤ сел¤н-кр≥пак≥в ставала малопродуктивною. ’л≥боробство велос¤ традиц≥йними методами, екстенсивним шл¤хом. –азом з тим промислова революц≥¤ та початок ≥ндустр≥ал≥зац≥њ в крањнах «ах≥дноњ ™вропи та  в  –ос≥њ  вимагали     зб≥льшенн¤  виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, зерна насамперед.  р≥посництво було основним гальмом у розвитку с≥льського господарства, промисловост≥. ÷е добре розум≥ли пан≥вн≥ кола –ос≥њ.

ѕроти кр≥посного права виступили сел¤ни Ч найважлив≥ша ≥ найчисельн≥ша сусп≥льно-пол≥тична сила ≥мпер≥њ. ”продовж чотирьох рок≥в (1848-1851) у  ињвськ≥й, ѕод≥льськ≥й ≥ ¬олинськ≥й губерн≥¤х сел¤нськ≥ бунти ставали все част≥шими. ѕ≥д час заворушень вбито 24 пом≥щики ≥ 7 управител≥в панських маЇтк≥в.

¬ ”крањн≥ кр≥пацтво було важчим, н≥ж в ≥нших рег≥онах –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, бо 95% пан≥в-землевласник≥в були чужинц¤ми, ¤к≥ ставилис¤ до украњнц≥в з презирством, а то й ненавистю. ћасов≥ сел¤нськ≥ рухи 1855-1856 рр. справили великий вплив на пан≥вну верству ≥ значною м≥рою визначили пол≥тику царського ур¤ду щодо кр≥посного права. Ќе випадково цар ќлександр II саме у 1856 р. вперше оф≥ц≥йно за¤вив про необх≥дн≥сть його л≥кв≥дац≥њ.

ѕроти кр≥посного права виступила л≥беральне настроЇна ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка вважала його анахрон≥змом, антигуманним ¤вищем. ѕромисловц≥ та фабриканти також були проти кр≥посництва, ¤ке перешкоджало в≥льному розвитку торг≥вл≥ ≥ промисловост≥. “вори “.Ўевченка, ћарка ¬овчка були суц≥льним звинуваченн¤м проти кр≥пацькоњ невол≥.

” 1857 р. почали створюватис¤ особлив≥ губернаторськ≥ ком≥тети дл¤ розробленн¤ програми сел¤нськоњ реформи. ” наступному роц≥ цар створив √оловний ком≥тет, при ¤кому д≥¤ла –едакц≥йна ком≥с≥¤, що займалас¤ зведенн¤м ус≥х пропонованих проект≥в. ” ком≥с≥ю входили ≥ брали активну участь у њњ робот≥ украњнськ≥ пом≥щики з „ерн≥г≥вщини ¬асиль “арновський та √ригор≥й •алаіан. ѕроект аграрноњ реформи прийн¤то ƒержавною радою –ос≥њ. Ќа його п≥дстав≥ –едакц≥йна ком≥с≥¤ п≥дготувала Ђѕоложенн¤ї, ¤ке цар ќлександр II п≥дписав 19 лютого 1861 р. ¬одночас був проголошений оф≥ц≥йний ћан≥фест про скасуванн¤ кр≥пацтва. ÷≥ документи були обнародован≥ в ѕетербурз≥ ≥ ћоскв≥ 5 березн¤, а в м≥стах ≥ селах ”крањни Ч з 9 березн¤ до 2 кв≥тн¤.

–еформа повн≥стю зберегла пом≥щицьке землеволод≥нн¤. ћайже повсюди зменшилис¤ сел¤нськ≥ земельн≥ над≥ли, ¤кими сел¤ни користувалис¤ до реформи. ¬ид≥ленн¤ земл≥ та њњ межуванн¤ реформа в≥ддавала на розсуд м≥сцевих пом≥щик≥в. як правило, сел¤нам в≥ддавали землю г≥ршоњ ¤кост≥, а ≥нод≥ й взагал≥ непридатну дл¤ хл≥боробства.  р≥м того, сел¤нський над≥л роздр≥бнювавс¤ на к≥лька д≥л¤нок у р≥зних м≥сц¤х. —ел¤ни були фактично позбавлен≥ пасовищ, лук≥в, л≥с≥в та ≥нших уг≥дь.

¬насл≥док реформи 1861 р. сел¤нство ”крањни втратило понад 15% загальноњ площ≥ земель, ¤к≥ ран≥ше перебували у њхньому користуванн≥. 94% колишн≥х пом≥щицьких сел¤н одержали над≥ли менше 5 дес¤тин, тобто менше норми середнього прожиткового м≥н≥муму. «емельн≥ над≥ли сел¤ни повинн≥ були прот¤гом 49 рок≥в викупити у пом≥щик≥в зг≥дно з встановленими реформою ц≥нами, ¤к≥ значно перевищували тод≥шн≥ ринков≥ ц≥ни на землю. “ак, в ”крањн≥ до 1906 р., коли викупн≥ платеж≥ припинилис¤, пом≥щики одержали за землю, передану сел¤нам, 382 млн. крб., в той час, ¤к њњ ринкова варт≥сть становила 138 млн. крб. “аким чином, сел¤ни фактично викуповували не т≥льки землю, але й свою волю.

«емельна реформа надала пом≥щику право упродовж двох рок≥в самому визначати ≥ оформити у т.зв. уставних грамотах розм≥ри земельних над≥л≥в сел¤н. ” цей час сел¤ни перебували у становищ≥ Ђтимчасово зобов'¤занихї, змушен≥ були, ¤к ≥ ран≥ше, в≥дбувати панщину або платити оброк. ¬ багатьох м≥сцевост¤х таке становище продовжувалос¤ багато рок≥в. ƒворов≥ сел¤ни взагал≥ земл≥ не отримали.

¬ ”крањн≥ ≥снувала численна група (майже 50%) державних сел¤н, долю ¤ких вир≥шено спец≥альним законом про поземельний устр≥й в≥д 1866 р. «г≥дно з ним, сел¤ни мали право викупити св≥й над≥л, а до того часу вони повинн≥ були сплачувати щор≥чний державний податок.

–азом з тим, реформа 1861 р. створила спри¤тлив≥ умови дл¤ актив≥зац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥, перетворила сел¤н-кр≥пак≥в у в≥льних людей. —ел¤ни могли в≥льно пересуватис¤, купувати ≥ продавати рухоме ≥ нерухоме майно, займатис¤ п≥дприЇмництвом, торг≥влею. –еформа спри¤ла господарському п≥днесенню, завершенню   промислового перевороту ≥ зд≥йсненню ≥ндустр≥ал≥зац≥њ.

јграрна реформа 1848 р. в јвстр≥йськ≥й ≥мпер≥њ ≥ в«ах≥дн≥й ”крањн≥.

ѕанщинна система господарюванн¤ в —х≥дн≥й √аличин≥, «акарпатт≥ та Ѕуковин≥, що входили у склад јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ, була так само, ¤к ≥ в —х≥дн≥й ”крањн≥, малоефективною, гальмувала розвиток господарства ≥ вимагала л≥кв≥дац≥њ. “ривалий час панщина була виг≥дною пан≥вним верствам јвстр≥йськоњ монарх≥њ Ч н≥мц¤м, пол¤кам, Ївре¤м, ¤к ≥ колон≥альний статус зах≥дноукрањнських земель в ц≥лому. √аличина була Ђхл≥бною комороюї дл¤ јвстр≥њ й Ќ≥меччини. ¬она експортувала велику к≥льк≥сть зб≥жж¤ з панських маЇтк≥в, що приносило чималий зиск. –азом з тим, с≥льське населенн¤ —х≥дноњ √аличини пер≥одично голодувало. ≤ головна причина цього голодуванн¤ у тому, що 43% орноњ земл≥ належало польським та ≥ншим панам-д≥дичам, ¤ких нал≥чувалос¤ дещо б≥льше, н≥ж 50 тис., тод≥ ¤к на майже 2 млн. 700 тис. сел¤н припадало 57% орноњ земл≥. Ќе дивно, що у перш≥й половин≥ XIX ст. по «ах≥дн≥й ”крањн≥ прокотилос¤ р¤д сел¤нських повстань ≥ заворушень, ¤к≥ супроводжувалис¤ пожежами та масовими вбивствами пан≥в.

ѕоштовхом до л≥кв≥дац≥њ панщини стали революц≥йн≥ под≥њ 1848 р. в јвстр≥њ та ≥нших крањнах «ах≥дноњ та ÷ентральноњ ™вропи. 18 березн¤ 1848 р. угорський сейм видав закон про скасуванн¤ панщини в крањн≥, у т. ч. ≥ в «акарпатт≥. 17 кв≥тн¤ 1848 р. австр≥йський ур¤д оголосив про скасуванн¤ панщини в √аличин≥. –≥шенн¤м ур¤ду в≥д 1 липн¤ 1848 року цей закон було поширено на Ѕуковину.

«акон (патент) про л≥кв≥дац≥ю панщини в √аличин≥ було проголошено народов≥ 22 кв≥тн¤ 1848 року на ¬еликдень. —ел¤ни оголошувалис¤ в≥льними громад¤нами держави ≥ зв≥льн¤лис¤ в≥д панщинних повинностей.

7 вересн¤ 1848 року в≥денський парламент л≥кв≥дував примусову закуп≥влю сел¤нами гор≥лки та ≥нших м≥цних напоњв, правом на виробництво ≥ реал≥зац≥ю ¤ких (право проп≥нац≥њ) волод≥ли пом≥щики.

—ел¤нин, ¤к ≥ пом≥щик, ставав власником земл≥. як компенсац≥ю за л≥кв≥дац≥ю панщини пани-д≥дич≥ отримували в≥дшкодуванн¤ з державноњ скарбниц≥. ¬они зв≥льн¤лис¤ в≥д оп≥кунських обов'¤зк≥в над сел¤нами (в≥д обов'¤зку допомагати на випадок стих≥йного лиха, еп≥дем≥й тощо). ƒержава зв≥льнила пом≥щик≥в в≥д окремих податк≥в. «а панами залишилис¤ серв≥тутн≥ волод≥нн¤ (л≥си, пасовища, луки ≥ т.≥н.). —ел¤ни за користуванн¤ серв≥тутами повинн≥ були заплатити певну суму панам на основ≥ добров≥^них угод з ними. ѕатент 1853 р. почав регулювати серв≥тутн≥ в≥дносини, але мало чим допом≥г сел¤нству: б≥льш≥сть серв≥тутних судових процес≥в сел¤ни програли пом≥щикам.

“аким чином, скасуванн¤ панщини було проведене з повним нехтуванн¤м ≥нтерес≥в сел¤нськоњ верстви.  р≥м грошового в≥дшкодуванн¤ за землю, сел¤ни змушен≥ були платити за користуванн¤ серв≥тутами, що робило ѓх залежними в≥д пан≥в у господарському в≥дношенн≥.

Ќевир≥шеним залишалос¤ питанн¤ Ђправа на проп≥нац≥юї. ѕани зум≥ли об≥йти закон в≥д 7 вересн¤ 1848 р. ≥ дальше використовували Ђправо проп≥нац≥њї у своњх корисних ц≥л¤х. “ак, у 1860 р. дох≥д в≥д проп≥нац≥њ становив 5 млн. римських щор≥чно. ј у 70-их роках сел¤ни змушен≥ були викупл¤ти право на проп≥нац≥ю.

Ќезважаючи на перел≥чен≥ недол≥ки, аграрна реформа в ц≥лому спри¤ла розвитку господарства, розчистила шл¤х дл¤ ≥нтенсиф≥кац≥њ с≥льськогосподарського виробництва, формуванн¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства.

ѕочаток ≥ндустр≥ал≥зац≥њ в ”крањн≥.

 ”продовж 60-80-их рок≥в в ”крањн≥ п≥дрос≥йськ≥й завершивс¤ промисловий переворот. Ќайхарактерн≥шою ознакою цього було повсюдне застосуванн¤ у виробництв≥ парових двигун≥в, систем машин, механ≥зм≥в та верстат≥в. ќсновним промисловим паливом стало кам'¤не вуг≥лл¤. « цього часу активн≥ше застосовуютьс¤ у виробництв≥ дос¤гненн¤ науки ≥ техн≥ки.

«начний поштовх одержали традиц≥йн≥ в ”крањн≥ галуз≥ промисловост≥, пов'¤зан≥ з с≥льським господарством. ¬ першу чергу це стосувалос¤ цукровоњ промисловост≥, в ¤к≥й господарювали п≥дприЇмц≥-представники р≥зних нац≥ональностей: “ерещенко, —имиренко, ’аритоненко, Ѕобринський, ’р¤ков, ѕотоцький, Ѕродський, √≥нзбург та ≥н. «авд¤ки висок≥й концентрац≥њ виробництва загальна к≥льк≥сть цукрових завод≥в з початку 60-их до середини 90-их рр. зменшилась з 247 до 153, а роб≥тник≥в, навпаки, зб≥льшилось з 38 тис. до 78 тис¤ч. ¬иробництво цукру на заводах зросло в 14 раз≥в ≥ становило 84% виробництва вс≥Їњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. Ќайб≥льш≥ цукрозаводчики ”крањни об'Їдналис¤ в цукровий синдикат Ч перше у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ монопольне об'Їднанн¤, що виникло у  иЇв≥ у 1887 р. „ерез 5 рок≥в у нього входили 90% д≥ючих завод≥в в ”крањн≥.

1	2	3

Ќазва: √осподарство ”крањни в ’≤’ - на поч. ’’ ст.
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (16980 прочитано)