≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство ”крањни м≥ж першою ≥ другою св≥товими в≥йнами

ѕроте найголовн≥шим питанн¤м дл¤ б≥льшовик≥в в ”крањн≥ було питанн¤ про хл≥б. ѕ≥сл¤ проголошенн¤ рад¤нськоњ влади в ’арков≥ б≥льшовики стали в≥дправл¤ти в центральну –ос≥ю ешелони з хл≥бом. ƒо 1 березн¤ 1918 р. щоденно з ”крањни в –ос≥ю вирушало по 140 вагон≥в з продовольством, з 1 березн¤ Ч по 300, а з 1 кв≥тн¤ Ч по 400 вагон≥в. ¬ив≥з хл≥ба супроводжувавс¤ рекв≥зиц≥¤ми, насильством над сел¤нством, зд≥йснювавс¤ терор над украњнським селом.

Ѕ≥льшовики встановили контроль над ”крањною з допомогою дуже привабливих дл¤ людей гасел: Ђ«аводи Ч роб≥тникамї, Ђ«емл¤ Ч сел¤намї. ѕроте незабаром було оголошено курс на Ђшвидке, р≥шуче ≥ тверде зд≥йсненн¤ економ≥чноњ диктатури пролетар≥ату..ї, ¤ке передбачало л≥кв≥дац≥ю товарно-грошових в≥дносин ≥ введенн¤ пр¤мого продуктообм≥ну. Ѕуло розгорнуто широку нац≥онал≥зац≥ю промисловост≥, торг≥вл≥, транспорту. ѕрот¤гом 1920 р. в ”крањн≥ було нац≥онал≥зовано понад II тис. п≥дприЇмств. ’арактерно, що державн≥ п≥дприЇмства, ¤к правило, в умовах розрухи не д≥¤ли. —отн≥ тис¤ч роб≥тник≥в залишалис¤ без роботи, змушен≥ були вињхати у село.

ѕродовольча пол≥тика рад¤нськоњ влади була антинародною за своЇю суттю. Ќаприк≥нц≥ лютого 1920 р. –аднарком ”—–– прийн¤в закон про хл≥бну розверстку, що мала забезпечити роб≥тнич≥ центри –ос≥њ та ”крањни, арм≥ю, сотн≥ тис¤ч рад¤нських службовц≥в продовольством. Ѕули створен≥ спец≥альн≥ продовольч≥ загони. « метою њх зм≥цненн¤ до продзагон≥в було моб≥л≥зовано майже 15 тис. роб≥тник≥в, в т. ч. понад 2 тис. член≥в б≥льшовицькоњ парт≥њ. ¬л≥тку 1920 р. завданн¤ щодо продрозверстки було покладено на 1 к≥нну арм≥ю —.Ѕудьонного, що перекидалас¤ на рад¤нсько-польський фронт. “им не менше, сел¤нство в≥дмовл¤лос¤ здавати хл≥б ≥ до липн¤ 1920 р. загальний план продрозверстки, що становив 153 млн. пуд≥в хл≥ба, було виконано лише на 10%.

” крањн≥ вибухнуло масове невдоволенн¤ пол≥тикою б≥льшовик≥в, особливо в аграрн≥й сфер≥, ¤ке стало загрозою ≥снуванн¤ рад¤нськоњ влади.

Ќова економ≥чна пол≥тика. ≈коном≥чна та сусп≥льно-пол≥тична криза 1921 р. змусила б≥льшовицьке кер≥вництво терм≥ново перегл¤нути економ≥чну пол≥тику, особливо щодо сел¤нства, Ќавесн≥ 1921 р. ¬.Ћен≥ну вдалос¤ переконати парт≥йне кер≥вництво в необх≥дност≥ зм≥ни економ≥чноњ пол≥тики.

ќсновними складовими непу були: в≥дновленн¤ торг≥вл≥ та товарно-грошових в≥дносин; введенн¤ ст≥йкоњ грошовоњ одиниц≥, наданн¤ њй конвертованост≥; дозв≥л приватноњ торг≥вл≥; денац≥онал≥зац≥¤ середн≥х та др≥бних п≥дприЇмств, поверненн¤ њх старим власникам; введенн¤ господарчого розрахунку на п≥дприЇмствах (право продажу надплановоњ продукц≥њ); дозв≥л ≥ноземних концес≥й; в≥дновленн¤ матер≥альних стимул≥в виробництва, розвиток кооперац≥њ та оренди; зменшенн¤ державного втручанн¤ в економ≥ку; зам≥на продрозверстки продподатком. Ќеп мав забезпечити виживанн¤ б≥льшовицького режиму в умовах м≥жнародноњ ≥зол¤ц≥њ ≥ масових виступ≥в населенн¤.

” с≥льському господарств≥ неп передбачав ц≥лу систему заход≥в, серед ¤ких найголовн≥шим була зам≥на продрозверстки продподатком. –озм≥р продподатку визначавс¤ напередодн≥ пос≥вноњ й був у два рази меншим, н≥ж розм≥р продрозверстки, передбаченоњ на 1921 р. —ел¤нам дозвол¤лос¤ продавати надлишок продукц≥њ на ринку, орган≥зовуватис¤ у кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю.

” промисловост≥ неп передбачав поверненн¤ др≥бних та середн≥х п≥дприЇмств њх власникам, проведенн¤ децентрал≥зац≥њ управл≥нн¤ промислов≥стю. ѕ≥дприЇмства могли об'Їднуватис¤ у трести. Ѕула в≥дм≥нена обов'¤зкова трудова повинн≥сть, створювались умови дл¤ формуванн¤ ринку робочоњ сили. ” промисловост≥ також дозвол¤лос¤ використанн¤ найманоњ прац≥ та оренди. ѕ≥д час проведенн¤ новоњ економ≥чноњ пол≥тики залучавс¤ ≥ноземний кап≥тал шл¤хом створенн¤ концес≥й та сп≥льних п≥дприЇмств.

” галуз≥ торг≥вл≥ створювалис¤ умови дл¤ розвитку трьох њњ форм: приватноњ, державноњ та кооперативноњ, орган≥зовувались ¤рмарки.

” 1922-1924 рр. було введено в об≥г нову грошову одиницю Ч червонець, ¤кий р≥вн¤вс¤ 10 золотим карбованц¤м, став конвертованим ≥ спри¤в оздоровленню економ≥ки в ц≥лому.

Ѕула введена Їдина система податк≥в, створювалис¤ ощадн≥ каси та ќщадний банк. ѕол≥тика непу була сприйн¤та в ”крањн≥ неоднозначно. “ак. в≥домо, що де¤к≥ д≥¤ч≥ компарт≥њ ”крањни виступили проти зам≥ни продрозверстки продподатком.

Ќезважаючи на це, нова економ≥чна пол≥тика почала запроваджуватис¤ в ”крањн≥. « 1923 р. трудолюбиве украњнське сел¤нство почало швидкими темпами п≥двищувати продуктивн≥сть прац≥ у своњх господарствах. ” 1927 р. в ”крањн≥ обробл¤ли земл≥ б≥льше, н≥ж у 1913 р. на 10%, а виробництво зерна вже у 1925 р. дос¤гло довоЇнного р≥вн¤.

Ќеп спри¤в розгортанню кооперативного руху. —формувалас¤ Їдина система кооперац≥њ: споживчоњ, с≥льськогосподарськоњ, кредитноњ, виробничоњ. ¬она спри¤ла п≥двищенню продуктивност≥ прац≥, загот≥вл≥ ≥ збуту продукц≥њ, ефективному кредитуванню сел¤нських господарств.

¬ умовах непу довоЇнного р≥вн¤ дос¤гли галуз≥ легкоњ, харчовоњ промисловост≥, виробництво предмет≥в споживанн¤. ѕроте в≥дставала б≥льш≥сть галузей важкоњ промисловост≥, ¤к≥, так само, ¤к ≥ транспорт та зв'¤зок, були п≥д контролем держави.

ѕ≥дсумки ≥ значенн¤ непу досить суперечлив≥ та неоднозначн≥. «авд¤ки йому було в≥дновлене господарство, зруйноване за роки в≥йни. «росло промислове та с≥льськогосподарське виробництво, пожвавилась торг≥вл¤ ≥ товарообм≥н, була зн¤та соц≥альна напруга. јле водночас з позитивними результатами, нова економ≥чна пол≥тика породила безл≥ч протир≥ч. «овн≥шн¤ торг≥вл¤ стала виключно державною монопол≥Їю. ¬с≥ велик≥ п≥дприЇмства залишались у державн≥й власност≥. —тавала все очевидн≥шою нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж ≥деолог≥Їю б≥льшовик≥в ≥ њх практикою.

” к≥нц≥ 20-их рок≥в неп було в≥дкинуто. ѕриводом до цього стала чергова хл≥бозагот≥вельна криза 1927-1928 рр. Ќа початку 1928 р. парт≥йно-державне кер≥вництво почало застосовувати ЂвоЇнно-комун≥стичн≥ї адм≥н≥стративн≥ заходи щодо сел¤нства, ¤к≥ не ви¤вл¤ли бажанн¤ продавати держав≥ зерно за заниженими ц≥нами. Ќеп зам≥нили командно-адм≥н≥стративною системою кер≥вництва.

—тал≥нська ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ в ”крањн≥: х≥д, особливост≥, насл≥дки.

Ќезважаючи на усп≥хи непу, —–—–, в т.ч. й ”крањна, залишалис¤ аграрно-≥ндустр≥альними, њх економ≥ка вимагала техн≥чноњ ≥ технолог≥чноњ модерн≥зац≥њ. ” 20-их роках мала м≥сце гостра парт≥йна дискус≥¤ про те, ¤кими шл¤хами дос¤гти св≥тового р≥вн¤ економ≥чного розвитку. ѕеремогла л≥н≥¤ ».—тал≥на та його соратник≥в, ¤к≥ були прихильниками авторитарних форм управл≥нн¤ ≥ зд≥йсненн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ будь-¤кою ц≥ною ≥ в найближч≥й перспектив≥.

Ѕула обрана стратег≥¤ прискореного розвитку важкоњ промисловост≥, основними етапами ¤кого стали п'¤тир≥чки. ѕерша п'¤тир≥чка 1928-1933 рр. з≥ сл≥в ».—тал≥на, була виконана за 4 роки ≥ 3 м≥с¤ц≥. Ќасправд≥ нав≥ть м≥н≥мальний п'¤тир≥чний план розвитку господарства був недовиконаний. «ам≥сть м≥н≥мальних 18% зростанн¤ темп≥в за р≥к, реальн≥ темпи росту становили б≥л¤ 16%.

¬же перший п'¤тир≥чний план, ¤кий передбачав реконструкц≥ю та буд≥вництво в ”крањн≥ промислових п≥дприЇмств, був дл¤ нењ несприйн¤тливим. ¬≥н ставив у прив≥лейоване становище рос≥йський центрально-промисловий район, Ћен≥нград ≥ ”рал. ¬ ”крањн≥ ж упов≥льненим темпом мали розвиватис¤ т≥ галуз≥, що забезпечували паливом та металом промислов≥сть –ос≥њ. 61,6 млрд. крб., призначених зг≥дно з планом першоњ п'¤тир≥чки на народне господарство, ”крањн≥ припадало 11,3 млрд. крб., тобто 18,3%), що менше в≥д будь-¤кого показника њњ питомоњ ваги, тод≥ ¤к –ос≥њ призначалос¤ 68%, набагато б≥льше, н≥ж належало б. « вид≥леноњ ”крањн≥ суми на промислов≥сть припадало 4,2 млрд, крб., з них на нове буд≥вництво лише 1,2 млрд. крб. Ќайг≥ршим було те, що з суми 1,2 млрд. крб. 78% призначалось на ƒонецько- ривор≥зький район (6,5 млн. чол. населенн¤), отже - дл¤ задоволенн¤ потреб –ос≥њ у вуг≥лл≥ ≥ метал≥. Ќа решту територ≥њ ”крањни (22,5 млн. чолов≥к) припадало лише 22% асигнувань на нове промислове буд≥вництво.

ќтже, розвиток промисловост≥ в ”крањн≥ повинен був ≥ надал≥ йти у старому напр¤м≥, що сформувавс¤ ще у царськ≥ часи. ≤ тод≥, ≥ тепер роль ”крањни зводилась до забезпеченн¤ –ос≥њ паливом, необробленим металом ≥ важким прокатом. Ќаступн≥ п'¤тир≥чки не внесли суттЇвих зм≥н - в друг≥й п'¤тир≥чц≥ ”крањн≥ припало ще менше кошт≥в, лише 16,7% в≥д загальноњ суми по —оюзу, а в передвоЇнн≥ роки Ч 14,5%. „астка ж –ос≥њ зросла до 71%.

ќсновними джерелами ≥ндустр≥ал≥зац≥њ були: нац≥онал≥зац≥¤ промисловост≥, зб≥льшенн¤ пр¤мих ≥ непр¤мих податк≥в, використанн¤ трудового ентуз≥азму труд¤щих ≥ примусовоњ прац≥ пол≥тичних в'¤зн≥в, колектив≥зац≥¤ с≥льського господарства, конф≥скац≥¤ церковного ≥ монастирського майна, прибутки в≥д зовн≥шньоњ торг≥вл≥ та ≥нш≥.

Ќа в≥дм≥ну в≥д розвинених крањн св≥ту, ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ зд≥йснювалас¤ не'дл¤ задоволенн¤ споживчих потреб населенн¤, а навпаки, споживанн¤ промисловоњ продукц≥њ населенн¤м обмежувалос¤. —ама держава ставала не т≥льки власником створюваних промислових об'Їкт≥в, а й споживачем њњ продукц≥њ: в основному зброњ та засоб≥в виробництва. ‘≥нансов≥ ж засоби дл¤ цього черпалис¤ з бюджету, тобто шл¤хом визиску людей, ¤кий був можливий лише в тотал≥тарн≥й держав≥. ¬ажливим джерелом ≥ндустр≥ал≥зац≥њ був колон≥альний визиск поневолених народ≥в, в т.ч. й украњнського. ¬изиск зд≥йснювавс¤ шл¤хом встановленн¤ неадекватних ц≥н на вв≥з ≥ вив≥з продукц≥њ, особливо с≥льськогосподарськоњ. “ак, за центнер м'¤са ”крањн≥ платили 2,4 крб., тод≥ ¤к на св≥товому ринку (Ћондон) ц≥на становила 8,8 крб. Ќайдешевше коштував хл≥б, що вивозивс¤ з ”крањни за кордон.

1	2	3

Ќазва: √осподарство ”крањни м≥ж першою ≥ другою св≥товими в≥йнами
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4766 прочитано)