≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарський розвиток ”крањни в пер≥од боротьби за державну незалежн≥сть

„ималу роботу пров≥в —екретар≥ат зал≥зниць, пошт ≥ телеграф≥в, йому вдалос¤ налагодити рух поњзд≥в, ¤к≥ з листопада 1918 р. по с≥чень 1919 р. перевезли сотн≥ тис¤ч в≥йськовослужбовц≥в та полонених. « метою п≥дготовки нового зал≥зничного персоналу —екретар≥ат подбав про зал≥знично-техн≥чн≥ курси. « с≥чн¤ 1918 р. налагодилас¤ робота пошт. ƒ≥¤ли телеграф, а також ≥ телефон.

« найб≥льшими труднощами з≥ткнулис¤ секретар≥ати ф≥нанс≥в й торг≥вл≥ та продажу. ќбом секретар≥атам не вистачало фах≥вц≥в. ѕрибутки державноњ скарбниц≥ були м≥н≥мальними. « огл¤ду на повне зубож≥нн¤ населенн¤, надходженн¤ в≥д податк≥в були незначними. « великими зусилл¤ми ур¤д вишукав к≥лькасот тис¤ч крон, щоб виплатити "добове" фронтовикам. ƒержавн≥ секретар≥ одержували невелику зароб≥тну плату, та й то лише з с≥чн¤ 1919 р.

—екретар≥ат громадських роб≥т займавс¤ використанн¤м корисних копалин (нафти, вуг≥лл¤, сол≥), зд≥йснював нагл¤д за шл¤хами ≥ державними пилорамами. ѕекучим завданн¤м —екретар≥ату була в≥дбудова зруйнованоњ економ≥ки √аличини. « ц≥Їю метою в пов≥тах д≥¤ли техн≥чн≥, буд≥вельн≥ експозитури. ¬зимку 1919 р. було заготовлено необх≥дну к≥льк≥сть л≥су дл¤ в≥дбудовчих роб≥т, з настанн¤м весни планувалос¤ розпочати в≥дбудову краю. —екретар≥ат земельних справ займавс¤ реал≥зац≥Їю земельного закону, прийн¤того ”крањнською Ќац≥ональною –адою, зд≥йснював нагл¤д за тим, щоб вс¤ земл¤ обробл¤лас¤. ƒл¤ цього при пов≥тових ком≥сар≥атах були призначен≥ р≥льнич≥ референти, д≥¤ли пов≥тов≥, а в селах - с≥льськ≥ аграрн≥ ком≥с≥њ. ƒл¤ проведенн¤ реформи створювалис¤ земельн≥ органи. —екретар≥ат зд≥йснював кер≥вництво л≥совими ≥нспекторами й управами державних маЇтк≥в.

¬есною 1919 р. економ≥чний стан «”Ќ– наближавс¤ до катастрофи. ¬насл≥док жорстоких боњв на ѓѓ територ≥њ упродовж п'¤ти рок≥в були зруйнован≥ й спален≥ сотн≥ м≥стечок ≥ с≥л, промислових об'Їкт≥в. –≥зко зменшилась к≥льк≥сть працездатного населенн¤, кр≥м великих людських втрат на фронтах, близько 700 тис. галичан були вивезен≥ в –ос≥ю та јвстро-”горщину, 100 тис. ос≥б воювали в лавах ”крањнськоњ

√алицькоњ јрм≥њ. ѕри цьому в г≥рських районах краю, передус≥м на √уцульщин≥, лютував голод, 19 населених пункт≥в «бор≥вського пов≥ту було повн≥стю зруйновано. ¬ рег≥он≥ поширились ≥нфекц≥йн≥ хвороби. ¬ листопад≥ - грудн≥ 1919 р. ѕод≥лл¤ було охоплене еп≥дем≥Їю тифу.  ≥льк≥сть хворих станом на 20 грудн¤ становила 26 тис.

„и не найб≥льш вражаючим орган≥заторським дос¤гненн¤м зах≥дноукрањнського ур¤ду стала √алицька арм≥¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д сх≥дних украњнц≥в галичани швидко д≥йшли згоди про не-обх≥дн≥сь створенн¤ сильноњ, ефективноњ регул¤рноњ арм≥њ. Ѕула проведена загальна моб≥л≥зац≥¤, в результат≥ чого арм≥¤ нал≥чувала 100 тис. чолов≥к, у тому числ≥ 40 тис. боЇздатних. ¬≥йськове спор¤дженн¤ в основному бралос¤ в австр≥йських складах або шл¤хом роззброЇнн¤ сотень ≥ тис¤ч н≥мецьких та австр≥йських в≥йськ, котр≥ через √аличину њхали додому.

—талос¤ так, що «ах≥д в≥ддав перевагу ѕольщ≥, а сх≥дн≥ украњнц≥ не змогли вберегти власноњ держави, вже не кажучи про те, щоб допомогти галичанам. “ому галицьк≥ украњнц≥, ¤к≥ ¤скраво продемонстрували здатн≥сть до самоуправл≥нн¤, з не залежних в≥д них причин не змогли здобути державност≥. ÷е не означаЇ, що вони д≥¤ли бездоганно, њх зусилл¤ п≥дривалис¤ нед≥¤льним кер≥вництвом, бездарним стратег≥чним плануванн¤м ≥ зап≥зн≥лою дипломат≥Їю на «аход≥. ќднак не п≥дл¤гаЇ сумн≥ву, що, ¤кби не величезна перевага пол¤к≥в, «ах≥дноукрањнська Ќародна –еспубл≥ка пос≥ла б своЇ м≥сце серед ≥нших нових нац≥ональних держав —х≥дноњ ™вропи.

1	2	3	4	5

Ќазва: √осподарський розвиток ”крањни в пер≥од боротьби за державну незалежн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3390 прочитано)