≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ћеркантил≥зм, його розвиток ≥ поширенн¤ (15-18 стол≥тт¤)

ќтже, в центр≥ уваги вс≥х меркантил≥ст≥в була проблема збага≠ченн¤ крањни. ” головному й ранн≥, ≥ п≥зн≥ меркантил≥сти Їдин≥ Ч основою основ вс≥Їњ системи њхн≥х погл¤д≥в було у¤вленн¤, що Їди≠ним справжн≥м багатством крањни Ї грош≥. ¬≥дпов≥дно до цього вс≥ меркантил≥сти виступають на захист максимального нагромадженн¤ грошей. ќсновна в≥дм≥нн≥сть пол¤гала у р≥зних погл¤дах на суть ак≠тивного балансу. ћеркантил≥сти дивл¤тьс¤ на грош≥ очима збирача скарб≥в, ¤кий знаЇ, що будь-¤ка куп≥вл¤ зменшуЇ њхню к≥льк≥сть, а будь-¤кий продаж зб≥льшуЇ. ѕ≥зн≥ ж меркантил≥сти п≥дход¤ть до грошей уже ¤к кап≥тал≥сти, розум≥ючи, що грош≥ Ђпороджуютьї грош≥ ≥ дл¤ дл¤ цього вони мають бути в пост≥йному рус≥.

«в≥дси походить ≥ р≥зне трактуванн¤ сп≥льноњ дл¤ вс≥х меркантил≥ст≥в формули: менше купувати й б≥льше продавати. –анн≥ меркантел≥сти наголошують на перш≥й частин≥ формули, розум≥ючи њњ ц≥лком однозначно: треба будь-що утримуватис¤ в≥д покупок. ѕ≥зн≥ розум≥ють цю саму формулу досить широко: можна купувати багато, але сума продажу маЇ завжди перевищувати суму куп≥вл≥.

ќчевидною ≥стиною дл¤ теоретик≥в обох етап≥в меркантил≥зму була необх≥дн≥сть впливу державноњ влади ≥ нав≥ть њњ оп≥куванн¤ госпадарським житт¤м. ¬≥дм≥нн≥сть пол¤гала лише в р≥зному розум≥нн≥ конкретних форм цього втручанн¤, у т≥м, ¤к зробити його найб≥льш доц≥льним. ѕринцип грошового балансу на ч≥льне м≥сце ставить саме д≥¤льн≥сть ур¤ду, а принцип торгового балансу Ч приватну ≥н≥ц≥ативу купц≥в ≥ купецьких компан≥й, держава тут, ¤к ≥ ран≥ше, в≥д≥граЇ роль покровител¤ й регул¤тора торг≥вл≥.

ћеркантил≥зм виник в јнгл≥њ, пот≥м поширивс¤ у ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ та ≥нших крањнах «ах≥дноњ ™вропи. ” кожн≥й крањн≥ пол≥тика меркантил≥зму мала своњ особливост≥.

Ќайб≥льш розвинутим ≥ типовим був англ≥йський меркантил≥зм. ўе у XVЧXVI ст. видавалис¤ Ђзакони про витрачанн¤ї, ¤к≥ зобовТ¤зували ≥ноземних купц≥в витрачати виторг за своњ товари на куп≥влю англ≥йських. ѕо¤снювалос¤ це тим, що јнгл≥¤ у XVIЧ’≤≤ ст. значно просунулас¤ вперед в економ≥чному розвитков≥ ≥ два стор≥чч¤ (1651Ч1849) меркантил≥зм був оф≥ц≥йною пол≥тикою держави (д≥¤в ЂЌав≥гац≥йний актї  ромвел¤).

≤з представник≥в раннього меркантил≥зму в јнгл≥њ ми вже називали ¬. —таффорда (1554Ч1612), ¤кий 1581 p. надрукував п≥д ≥н≥ц≥алами ЂW.S.ї тв≥р Ђ—тислий виклад де¤ких скарг наших сп≥вв≥тчизник≥вї. “в≥р був написаний у форм≥ розмови м≥ж лицарем, фермером, рем≥сником, купцем та доктором богослов'¤, ¤кий робить остаточн≥ висновки.

—таффорд ви¤вл¤Ї досить правильне ¤к на т≥ часи розум≥нн¤ звТ¤зку м≥ж варт≥стю грошей ≥ варт≥стю товар≥в. —аме у по¤в≥ неповноц≥нноњ монети, у псуванн≥ монети корол¤ми (що практикувалос¤ у звТ¤зку з≥ зростаючою потребою в коштах) в≥н убачаЇ причину подорожчанн¤ товар≥в. ѕсуванн¤ монети, на думку —таффорда, маЇ подв≥йн≥ насл≥дки: 1) дорожнечу; 2) втечу (в≥дплив) з крањни повноц≥нноњ монети.

—таффорд доводить шк≥длив≥сть вивезенн¤ монети за кордон, бо в≥д того зростають ц≥ни ≥ пог≥ршуЇтьс¤ становище народу. јле грош≥ Ї т≥льки засобом об≥гу. ”се залежить в≥д того, ¤к обм≥нювати на них товари. ƒержава, уважаЇ —таффорд, маЇ видати закон, щоб жоден ≥з сировинних продукт≥в не вивозивс¤ за кордон необробленим, оск≥льки вивезенн¤ сировини спричин¤Ї зворотне завезенн¤ њњ в об≠робленому вигл¤д≥, що дл¤ крањни Ї дуже невиг≥дним. Ђ”се, що ку≠пують у нас ≥ноземц≥, ≥де в≥д нас назавжди. Ќавпаки, те, що ми купу≠Їмо один у одного, залишаЇтьс¤ вдомаї. «в≥дси, уважаЇ —таффорд, необх≥дн≥сть державного оп≥куванн¤ в≥тчизн¤ною торг≥влею. ¬≥н пропонуЇ заборонити ввезенн¤ предмет≥в розкош≥в та де¤ких ≥нших товар≥в, регламентувати торг≥влю, обмежити вивезенн¤ монети, розширити виробництво сукна Ч найпопул¤рн≥шого тод≥ англ≥йсь кого експортного продукту.

Ќайвидатн≥шим представником меркантил≥зму в јнгл≥њ в його найб≥льш розвинутому вигл¤д≥ Ї “омас ћен (1571Ч1641), ¤кого вважають автором теор≥њ торгового балансу. ћен був купцем ≥ од≠ним з директор≥в ќст-≤ндськоњ компан≥њ. ” своњх памфлетах Ђ–озду≠ми про торг≥влю јнгл≥њ з ќст-≤нд≥Їюї (1621), Ђ—карб јнгл≥њ у зов≠н≥шн≥й торг≥вл≥ або баланс зовн≥шньоњ торг≥вл≥ї (1664) в≥н заперечуЇ монетаризм ≥ обірунтовуЇ теор≥ю торгового балансу. Х

ћен висловлюЇтьс¤ проти заборони вивезенн¤ грошей, тому що, на його думку, грош≥ принос¤ть багатство т≥льки перебуваючи в оборот≥. ¬≥н стверджуЇ, що грош≥ в об≥гу можна пор≥вн¤ти ≥з пше≠ничним зерном. “≥льки пос≥¤не зерно даЇ новий урожай, зб≥льшуючи свою к≥льк≥сть. —проби утримати у крањн≥ ¤комога б≥льше золота та ср≥бла за допомогою державних заход≥в обмежують право купц¤ розпор¤джатис¤ своњми грошима ≥ завдають т≥льки шкоди. « погл¤ду ћена, Їдиним розумним засобом зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей у крањн≥ Ї спри¤тливий торговий баланс.

“орговий баланс з окремими крањнами, доводив ћен, неминуче складаЇтьс¤ по-р≥зному. ƒе¤к≥ крањни б≥льше купують в јнгл≥њ, н≥ж продають њй, ≥нш≥, навпаки, б≥льше ввоз¤ть в јнгл≥ю, н≥ж вивоз¤ть з нењ. “≥льки за умови, що торг≥вл¤ буде в≥льною, вона набере най≠б≥льшого розвитку, а тим самим буде дос¤гнуто основноњ мети Ч зб≥льшенн¤ запас≥в золота та ср≥бла. ќтже, ћен вир≥шував проблему залученн¤ максимальноњ к≥лькост≥ грошей зовс≥м ≥накше, н≥ж прихи≠льники пол≥тики грошового балансу. ”везенн¤ та вивезенн¤ грошей, за ћеном, пр¤мо залежить в≥д стану зовн≥шньоњ торг≥вл≥. якщо ви≠везенн¤ перевищуЇ ввезенн¤, тобто, ¤кщо крањна маЇ активний тор≠говий баланс, грош≥ надход¤ть у крањну. Ђ√рош≥, ¤к≥ привоз¤тьс¤ у крањну завд¤ки активному балансу нашоњ зовн≥шньоњ торг≥вл≥, Ч це Їдин≥ грош≥, ¤к≥ в нас залишаютьс¤ ≥ ¤кими ми збагачуЇмос¤ї, Ч на≠голошував ћен.

„≥тко формулюЇ ћен ≥ теор≥ю торгового балансу: Ђ«вичайним засобом дл¤ зб≥льшенн¤ нашого багатства й наших скарб≥в Ї ≥ноземна торг≥вл¤, що в н≥й ми завжди маЇмо дотримуватис¤ того правила, щоб щор≥чно продавати ≥ноземц¤м своњх товар≥в на б≥льшу суму, н≥ж ми споживаЇмо њхн≥х товар≥вї.

ћен Ч ворог будь-¤ких заход≥в, що гальмують експортну торг≥≠влю, в≥н вимагаЇ нав≥ть зменшенн¤ мита на товари, що вивоз¤тьс¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д ранн≥х меркантил≥ст≥в, ¤к≥ обстоювали висок≥ ц≥ни, ћен Ч прихильник низьких ц≥н, котр≥ полегшуватимуть конкурен≠ц≥ю на зовн≥шньому ринку. јле в≥н погоджуЇтьс¤ ≥з ранн≥ми мер≠кантил≥стами щодо використанн¤ в об≥гу т≥льки повноц≥нних гро≠шей, повторюючи вже в≥дому думку —таффорда: зменшенн¤ ц≥нност≥ грошей спричин¤Ї п≥двищенн¤ ц≥н на товари. ћен ч≥тко розр≥зн¤в пон¤тт¤ грошей, багатства й дорогоц≥нних метал≥в. ѕ≥д ба≠гатством ћен розум≥в не т≥льки дорогоц≥нн≥ метали, а й землю та ≥нш≥ дари природи. ўодо грошей в≥н п≥дкреслював також њхню роль дл¤ дос¤гненн¤ конкретноњ мети Ч залучити в крањну через зовн≥ш≠ню торг≥влю б≥льше дорогоц≥нних метал≥в.

ћен Ї прихильником розвитку в≥тчизн¤ноњ промисловост≥ ≥, так само ¤к —таффорд, вимагаЇ зам≥ни експорту сировини експортом го≠тових вироб≥в. ¬≥н уважаЇ досить суттЇвим також розвиток транзит≠ноњ торг≥вл≥, оск≥льки вона, на його думку, також Ї джерелом збага≠ченн¤. ќсобливо важливим Ї щодо цього мореплавство ≥ необх≥дн≥сть доставки англ≥йських експортних товар≥в у м≥сце при≠значенн¤ т≥льки на англ≥йських суднах.

ћеркантил≥стськ≥ погл¤ди розвивав ≥ —амуњл ‘ортрей (1622 Ч 1681) син торговц¤, автор прац≥ Ђ¬игода та благополучч¤ јнгл≥њ, що пол¤гаЇ у зб≥льшенн≥ запас≥в та розширенн≥ торг≥вл≥ цього  орол≥в≠стваї. « метою стимулюванн¤ розвитку промисловост≥ в≥н пропонуЇ встановленн¤ на ≥ноземн≥ товари високого мита, унасл≥док чого ц≥ни на товари, що завоз¤тьс¤ в јнгл≥ю, зростатимуть, а це, у свою чергу, спри¤тиме збуту товар≥в в≥тчизн¤ного виробництва.

‘ортрей Ч чи не Їдиний з меркантил≥ст≥в, хто прид≥л¤Ї особли≠ву увагу засобам, ¤к≥ могли б п≥двищити продуктивн≥сть с≥льського господарства. јле й в≥н, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ меркантил≥сти, уважаЇ, що т≥льки в≥д промисловост≥ Ђголовним чином залежить багатство ко≠рол≥встваї.

 оли меркантил≥зм ¤к пол≥тика вичерпав себе, на його захист ви≠ступив видатний економ≥ст ƒжеймс —тюарт (1712 Ч 1781). ¬≥н спробував оновити й розвинути дал≥ меркантил≥стську концепц≥ю у Will ст., коли вже поширилас¤ теор≥¤ трудовоњ вартост≥. 1767 p. в≥н пише працю Ђƒосл≥дженн¤ про принципи пол≥тичноњ економ≥њ т≥льки розвиваЇ дал≥ принципи меркантил≥зму, а й ро-≥; уперед в економ≥чн≥й науц≥. —тюарт в≥дм≥чав, що багатство створюЇтьс¤ внасл≥док продажу окремими кап≥тал≥стами товар≥в за ц≥ною, що перевищуЇ њхню варт≥сть. ¬≥н розр≥зн¤Ї Ђпозитивний прибутокї, що залежить в≥д продуктивност≥ прац≥, ≥ Ђв≥дносний прибутокї, що Ї результатом обм≥ну в процес≥ м≥жнародноњ торг≥вл≥. Ќа його думку, т≥льки пози≠тивний прибуток породжуЇ зростанн¤ сусп≥льного багатства.

‘ранцузький меркантил≥зм. ” ‘ранц≥њ меркантил≥зм також в≥≠д≥гравав важливу роль у економ≥чн≥й пол≥тиц≥, особливо у XVII ст., хоча буржуаз≥¤ тут була слабшою, н≥ж в јнгл≥њ, а французький аб≠солютизм Ч суто двор¤нською диктатурою.

ѕол≥тику меркантил≥зму вз¤в на озброЇнн¤ вже √енр≥х IV, вс≥л¤≠ко стимулюючи торг≥влю. ¬≥н уклав 1606 Ч 1607 pp. низку угод з ≥ноземними державами, в≥дмовивс¤ в≥д прав корони на майно ≥нозе≠мних купц≥в, спри¤в колон≥зац≥њ  анади, заборонив увезенн¤ тексти≠льних товар≥в ≥ вивезенн¤ ц≥нноњ сировини Ч шовку, вовни. ” крањн≥ за допомогою прив≥лењв та субсид≥й насаджувалос¤ мануфактурне виробництво.

ўе б≥льшого розвитку пол≥тика меркантил≥зму набула за Ћюдов≥ка XIV, завд¤ки заходам видатного державного д≥¤ча, м≥н≥стра ф≥≠нанс≥в ∆ана Ѕат≥ста  ольбера (1619 Ч 1683). Ќа його честь пол≥≠тику меркантил≥зму ≥нколи називають ≥ще кольберизмом.  ольбер уважав, що могутн≥сть держави визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю грошей, що Ї в њњ розпор¤дженн≥, а њх може дати т≥льки торг≥вл¤. Ђћи повинн≥ за≠воювати народи нашою промислов≥стю, Ч говорив в≥н, Ч ≥ перемог≠ти њх нашим смакомї.

1	2	3	4

Ќазва: ћеркантил≥зм, його розвиток ≥ поширенн¤ (15-18 стол≥тт¤)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5295 прочитано)