≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ћеркантил≥зм, його розвиток ≥ поширенн¤ (15-18 стол≥тт¤)

¬одночас ќрд≥н-Ќащок≥н розум≥в, що торг≥влю (зокрема зовн≥ш≠ню) в –ос≥њ розвинено недостатньо. ѕричину цього в≥н убачав у бра≠ку кап≥талу, у засилл≥ ≥ноземних купц≥в, ¤к≥ проникали на рос≥йсь≠кий ринок.

√оловним дл¤ п≥днесенн¤ продуктивних сил –ос≥њ ќрд≥н-Ќащок≥н уважав розвиток промисловост≥. –ос≥¤, наголошував в≥н, повинна розвивати промислов≥сть не т≥льки ≥ не ст≥льки дл¤ продажу товар≥в за кордон, ск≥льки дл¤ задоволенн¤ потреб внутр≥шнього ринку. ƒл¤ цього –ос≥њ необх≥дн≥ р≥зноман≥тн≥ галуз≥ промисловост≥, ≥ передо≠вс≥м зал≥зорудна промислов≥сть, що Ї основою дл¤ розвитку ≥нших галузей народного господарства.

ќтже, економ≥чн≥ погл¤ди ≥ практична д≥¤льн≥сть ќрд≥н-Ќащок≥на були спр¤мован≥ на те, щоб л≥кв≥дувати економ≥чну й культурну в≥дстал≥сть –ос≥њ, перебороти засилл¤ ≥ноземного торгового кап≥талу ≥ створити в≥тчизн¤ну промислов≥сть.

Ќайб≥льш ц≥кавим ≥ своЇр≥дним виразником меркантильних ≥дей у –ос≥њ був ≤ван “ихонович ѕосошков (1652 Ч 1726). јвтор зна≠менитоњ Ђ ниги про вбог≥сть та багатствої (1724) походив ≥з оброч≠них сел¤н. ” р≥зних документах його називають по-р≥зному: то колишн≥м сел¤нином, то купцем, то рем≥сником, то служилою лю≠диною. ѕ≥зн≥ше ѕосошков очевидно розбагат≥в, про що св≥дчить йо≠го запов≥т, зг≥дно з ¤ким йому належали к≥лька сел¤нських дворищ, велика к≥льк≥сть земл≥, два будинки у ѕетербурз≥, нав≥ть кр≥паки.

≈коном≥чну програму ѕосошкова викладено в його Ђ низ≥ про вбог≥сть та багатствої. ¬она дуже близька до ≥дей класичного мер≠кантил≥зму, особливо до ≥дей ћонкретьЇна.

ќсновною л≥н≥Їю ц≥Їњ програми Ї всеб≥чний розвиток продуктив≠них сил, в≥тчизн¤ноњ промисловост≥, торг≥вл≥, с≥льського господарст≠ва, зм≥цненн¤ економ≥чноњ могутност≥ –ос≥њ, дос¤гненн¤ њњ економ≥ч≠ноњ незалежност≥.

ѕосошков Ч великий поборник розвитку в –ос≥њ р≥зних ремесел, але в≥н, ¤к ≥ годитьс¤ прихильнику меркантил≥стськоњ теор≥њ, з ус≥х вид≥в д≥¤льност≥ найб≥льшого значенн¤ надаЇ торг≥вл≥, а з сусп≥льних клас≥в Ч купецтву. ѕроте дал≥ ѕосошков стаЇ б≥льш ориг≥нальним ≥ вимагаЇ, щоб торг≥влею займалис¤ не вс≥, а лише профес≥онали-торговц≥, обстоюючи наданн¤ останн≥м монопольного права на тор≠г≥влю. ¬≥н Ї прихильником виокремленн¤ торговц≥в ¤к певного соц≥≠ального прошарку з тим, щоб њх було оточено особливим державним п≥клуванн¤м. ѕредставники ≥нших верств сусп≥льства можуть за≠йматис¤ торг≥влею лише тод≥, коли вони вв≥йдуть до купецького прошарку.

ўодо зовн≥шньоњ торг≥вл≥, то лейтмотивом економ≥чноњ програми ѕосошкова Ї Ђсимвол в≥риї меркантил≥зму Ч б≥льше продавати й менше купувати. ¬≥н був прихильником активного торгового балан≠су, стверджуючи, що коли –ос≥¤ б≥льше продаватиме й менше купу≠ватиме, то грош≥ залишатимутьс¤ в н≥й, а не в≥дпливатимуть за кор≠дон. јле ѕосошков надаЇ цьому меркантил≥стському аргументу нац≥онального забарвленн¤, кажучи, що –ос≥¤ може взагал≥ об≥йтис¤ без ≥мпорту, а експортувати може багато чого.

як ≥ вс≥ меркантил≥сти. ѕосошков п≥клувавс¤ про збереженн¤ ≥ зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей у крањн≥. “ому в≥н уважав, що завозити з-за кордону сл≥д т≥льки те, що не виробл¤Їтьс¤ в –ос≥њ ≥ без чого об≥йтис¤ неможливо. ¬≥н був категорично проти завезенн¤ з-за кор≠дону предмет≥в розкош≥в, називаючи це непотр≥бною тратою гро≠шей. ѕроте погл¤д на грош≥ в ѕосошкова Ї досить суперечливим. …ого вважають ном≥нал≥стом, оск≥льки в≥н стверджував, що грош≥ створюЇ цар, ¤кий може перетворити коп≥йку на карбованець, доста≠тньо лише поставити в≥дпов≥дний штамп. јле встановлена царем ц≥нн≥сть грошей маЇ силу т≥льки всередин≥ держави, за кордоном же рос≥йськ≥ грош≥ тамтешн≥ купц≥ оц≥нюють на вагу металу, що в них м≥ститьс¤. ќтже, щодо зах≥дноЇвропейських крањн ѕосошков дотри≠муЇтьс¤ товарно-метал≥стичноњ теор≥њ грошей.

” ѕосошкова немаЇ властивого представникам зах≥дноЇвропей≠ського меркантил≥зму ототожненн¤ багатства з грошима. ¬≥н розр≥з≠н¤Ї два види багатства: речове й неречове. ѕ≥д речовим в≥н розум≥Ї конкретн≥ матер≥альн≥ блага та грош≥, а п≥д неречовим Ч Ђправдуї, тобто вм≥ле управл≥нн¤ державою, добр≥ закони ≥ праведний суд. ѕосошков розр≥зн¤Ї також багатство держави (доходи казни) ≥ ба≠гатство народу (народне господарство), ставл¤чи на ч≥льне м≥сце са≠ме багатство народу.

ѕринципи, викладен≥ у творах цих мислител≥в, знайшли практи≠чне в≥дображенн¤ у в≥домих економ≥чних реформах ѕетра ≤. Ќама≠гаючись домогтис¤ економ≥чноњ незалежност≥ –ос≥њ, в≥н р≥шуче розв'¤зував це завданн¤ меркантил≥стськими методами: залученн¤ в крањну золота та ср≥бла, форсуванн¤ експорту, заохочуванн¤ рос≥й≠ського купецтва, розвиток промисловост≥, у т≥м числ≥ експортноњ, буд≥вництво канал≥в ≥ порт≥в.

÷¤ пол≥тика безсумн≥вно була прогресивною ≥ в≥дпов≥дала потре≠бам –ос≥њ початку XVIII ст. ¬она мала багато сп≥льного з кольберизмом, але ѕетро ≤ не обмежувавс¤ заохочуванн¤м торг≥вл≥ ≥ про≠мисловост≥, а вживав д≥йових заход≥в дл¤ розвитку с≥льського гос≠подарства.

ѕевн≥ риси меркантил≥зму були властив≥ й украњнськ≥й соц≥аль≠но-економ≥чн≥й думц≥ к≥нц¤ XVII Ч початку XVIII ст. ”же еконо≠м≥чна пол≥тика Ѕ. ’мельницького (XVII ст.) св≥дчить про на¤вн≥сть у н≥й елемент≥в меркантил≥зму. ¬она базувалась на застосуванн≥ принципу активного втручанн¤ державноњ влади в господарське житт¤, заохоченн¤ вивезенн¤ товар≥в ≥ обмеженн¤ вивезенн¤ кош≠товностей, установленн¤ захисного мита, п≥льг м≥сцевим п≥дприЇ≠мц¤м ≥ купц¤м. ¬елике значенн¤ мали економ≥чн≥ зв'¤зки з ≥ншими крањнами, довгостроков≥ торговельн≥ угоди. “ака пол≥тика об'Їк≠тивно спри¤ла пожвавленню економ≥чного житт¤ крањни, розвитку товарно-грошових в≥дносин, процесу перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу.

ќдним ≥з найб≥льш посл≥довних прихильник≥в реформ ѕетра ≤ в галуз≥ економ≥ки, осв≥ти, державного управл≥нн¤ став ‘еофан ѕрокопович (1681 Ч 1736) Ч ≥сторик, ф≥лософ, письменник, пол≥тич≠ний д≥¤ч, професор  ињвськоњ академ≥њ, а згодом њњ ректор.

‘. ѕрокопович, ¤к ≥ сучасн≥ йому рос≥йськ≥ меркантил≥сти, був прихильником активного господарського й торгового балансу. ¬≥н уважав, що дос¤гти такого балансу можна лише безперервним роз≠витком промисловост≥, с≥льського господарства, торг≥вл≥, шл¤х≥в сполученн¤ тощо, а також удосконаленн¤м системи державних ор≠ган≥в управл≥нн¤. ¬≥н палко п≥дтримував реформи ѕетра ≤ ≥ вважав њх необх≥дними дл¤ пол≥пшенн¤ господарюванн¤.

√. √раб¤нка та —. ¬еличко Ч ≥деологи козацькоњ старшини та шл¤хетства першоњ половини XVIII ст. Ч також надавали великого значенн¤ розвитку ремесел, промисловост≥ й торг≥вл≥, поширенню осв≥ти.

≈коном≥чна думка ”крањни (¤к ≥ –ос≥њ) т≥Їњ доби здеб≥льшого в≥д≠р≥зн¤лас¤ в≥д зах≥дноЇвропейських меркантил≥стських концепц≥й широтою й ориг≥нальн≥стю п≥дходу до розв'¤занн¤ багатьох питань, зокрема сут≥ багатства та його джерел, рол≥ промисловост≥ в еконо≠м≥ц≥ крањни тощо.

” ц≥лому меркантил≥зм (особливо на другому етап≥ свого роз≠витку) мав ≥сторично прогресивний характер. «наченн¤ теор≥њ Ђтор≠гового балансуї пол¤гало в т≥м, що вона пропонувала б≥льш зр≥ле та ефективне вир≥шенн¤ економ≥чних проблем пер≥оду перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу та мануфактурного кап≥тал≥зму. јктивне сальдо Ђторгового балансуї справд≥ було важливим джерелом збагаченн¤ буржуаз≥њ, до того ж пост≥йним ≥ над≥йним, не зв'¤за≠ним ≥з випадковост¤ми пол≥тичного житт¤ та адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥. ÷е значить, що п≥зн≥ меркантил≥сти, в≥дкривши одне з важливих джерел нагромадженн¤ кап≥талу, правильно розум≥ли економ≥чн≥ завданн¤ своЇњ епохи, оск≥льки час промислових перево≠рот≥в ≥ще не насп≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ћеркантил≥зм, його розвиток ≥ поширенн¤ (15-18 стол≥тт¤)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5295 прочитано)