≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ћеркантил≥зм, його розвиток ≥ поширенн¤ (15-18 стол≥тт¤)

Ќайб≥льш в≥домим представником теоретичноњ школи мерканти≠л≥зму у ‘ранц≥њ Ї јнтуан ћонкретьЇн де ¬аттев≥ль (1575 Ч 1621). 1615 p. в≥н опубл≥кував книжку Ђ«акони сусп≥льного господарстваї (Ђ“рактат з пол≥тичноњ економ≥њї), ¤ку присв¤тив королю ≥ королев≥-матер≥. —аме у цьому твор≥ було вперше вжито терм≥н Ђпол≥тична економ≥¤ї, що згодом став назвою ц≥лоњ науки.

≈коном≥чн≥ погл¤ди ћонкретьЇна перебували на меж≥ раннього та п≥знього меркантил≥зму, що ц≥лком в≥дпов≥дало економ≥чному й пол≥тичному стану ‘ранц≥њ того пер≥оду. –ел≥г≥йн≥ в≥йни проти аль≠б≥гойц≥в спустошили п≥вденнофранцузьк≥ м≥ста, а гугенотська м≥жусобиц¤ розладнала всю французьку економ≥ку. Ќа той час јнг≠л≥¤ вже значно випереджала ‘ранц≥ю в економ≥чному розвитку.

ћонкретьЇн спробував розробити економ≥чн≥ заходи, запрова≠дженн¤ ¤ких дало б змогу пожвавити народне господарство ‘ранц≥њ. ¬иход¤чи з англ≥йського досв≥ду, ћонкретьЇн досить детально роз≠гл¤даЇ проблеми розвитку мануфактур, питанн¤ торг≥вл≥, мореплав≠ства, профес≥йного навчанн¤ тощо.

ћонкретьЇн Ї палким захисником третього стану, найб≥льш важ≠ливою частиною ¤кого в≥н уважаЇ торговц≥в. Ђ упц≥, Ч наголошуЇ в≥н, Ч надзвичайно корисн≥ держав≥ї. Ќав≥ть розвиток промислово≠ст≥ дл¤ нього не Ї самоц≥ллю, бо к≥нцевою метою вс≥х ремесел, на його думку, Ї торг≥вл¤: Ђ‘≥лософи кажуть, що мета Ї причина вс≥х причин; ≥ торг≥вл¤ Ї, у певний спос≥б, головною ц≥ллю р≥зних реме≠селї. ƒл¤ могутност≥ держави необх≥дне золото, а найнад≥йн≥шим способом його придбанн¤ Ї зовн≥шн¤ торг≥вл¤.

ѕротиставл¤ючи ≥нтереси ‘ранц≥њ ≥нтересам ≥нших крањн, ћонк≠ретьЇн засуджуЇ французьку пол≥тику забезпеченн¤ свободи торг≥вл≥ купц¤м з ≥нших крањн. ѕри цьому в≥н досить своЇр≥дно трактуЇ мер≠кантильну теор≥ю прибутку, перетворюючи њњ на зброю проти ≥но≠земних купц≥в. ” торг≥вл≥, на його думку, виграш одного Ї втратою дл¤ ≥ншого. јле в процес≥ внутр≥шньоњ торг≥вл≥ виграють ≥ програ≠ють окрем≥ учасники обороту, крањна в ц≥лому н≥чого не втрачаЇ ≥ не придбаЇ. ” зовн≥шн≥й торг≥вл≥ ≥ноземн≥ купц≥ Ї свого роду насо≠сом ≥, отримуючи прибуток, вони викачують багатство крањни, з ¤кою торгують.

÷≥каво зазначити, що ћонкретьЇн розр≥зн¤Ї пон¤тт¤ Ђгрош≥ї ≥ Ђбагатствої, уважаючи, що золото створюЇ лише передумови дл¤ багатства ≥ добробуту крањни, але само по соб≥ ще не робить њњ бага≠тою. ѕершочергового значенн¤ в≥н надаЇ Ђприродному багатствуї (хл≥б, с≥ль, вино та ≥н.). ћонкретьЇн у зв'¤зку з цим пише : ЂЌе до≠статок золота та ср≥бла, не к≥льк≥сть перл≥в та алмаз≥в робить держа≠ву багатою, а на¤вн≥сть предмет≥в, необх≥дних дл¤ того, щоб жити й од¤гатис¤: у кого њх б≥льше, у того б≥льший достатокї.

ћонкретьЇн виступаЇ проти зайвих розкош≥в, уважаючи њх одн≥≠Їю з причин, що призводить до в≥дпливу золота з крањни. Ђ–озк≥ш, Ч говорить в≥н, Ч дл¤ держави чума ≥ рокове розоренн¤; ≥з шовком у “урц≥ю та ≤тал≥ю в≥дпливаЇ наше золотої.

ћонкретьЇн в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д багатьох ≥нших меркантил≥ст≥в ще й тим, що не випускаЇ з виду потребу пол≥пшити становище народу, особливо сел¤нства, про ¤ке в≥н говорить ≥з великим сп≥вчутт¤м ≥ вважаЇ, що держава маЇ турбуватис¤ про нього.

ћеркантил≥зм в ≤тал≥њ. ƒл¤ практичного запровадженн¤ пол≥≠тики меркантил≥зму в ≤тал≥њ не було належних пол≥тичних ≥ економ≥≠чних умов. ¬еличезна пол≥тична роздроблен≥сть ≤тал≥њ призводила до њњ неминучого економ≥чного занепаду.  олись нагромаджен≥ тор≠г≥влею у XVI ст. кап≥тали посилено перетворювалис¤ на позичков≥, розвивалас¤ д≥¤льн≥сть банк≥в. —аме цей факт визначив ≥нтереси перших ≥тал≥йських меркантил≥ст≥в, ¤к≥ особливу увагу прид≥л¤ли питанн¤м грошового об≥гу ≥ кредиту.

”же згадуваний профес≥йний банк≥р √аспар —каруфф≥ (1519 Ч 1584) написав 1582 p. Ђ–оздуми про монету ≥ справжню пропорц≥й≠н≥сть м≥ж золотом ≥ ср≥бломї, де розвивав ≥дењ, близьк≥ до монетари≠зму. —каруфф≥ запропонував гранд≥озний ¤к на той час проект скли≠канн¤ загальноЇвропейськоњ конференц≥њ п≥д кер≥вництвом папи або ≥мператора з метою налагодити грошовий об≥г у м≥жнародному масштаб≥. ” р≥зних крањнах, а ≥нод≥ й у р≥зних рег≥онах у межах одн≥Їњ крањни, ≥снували р≥зн≥ грошов≥ системи, що дуже ускладнювало роз≠рахунки й переказуванн¤ грошей з одного м≥сц¤ в ≥нше. —каруфф≥ запропонував встановити Їдину загальноЇвропейську грошову сис≠тему, визнати золото та ср≥бло валютними металами, прир≥внюючи одну вагову частину золота до 12 вагових частин ср≥бла. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших монетарист≥в в≥н рекомендував л≥кв≥дувати нац≥ональн≥ бар'Їри, що обмежують об≥г; золото ≥ ср≥бло трактувалис¤ ¤к зви≠чайн≥ товари.

÷ей проект п≥дтримуЇ й розробл¤Ї дал≥ флорент≥йський банк≥р-економ≥ст Ѕернардо ƒаванцат≥ (1529 Ч 1606), ¤кий опубл≥кував 1582 p. книжку Ђ„итанн¤ про монетуї. ƒаванцат≥ був прихильником б≥метал≥зму, засуджував хаос у грошовому об≥гу, пропонував повер≠нутис¤ до в≥льноњ чеканки монет та об≥гу зливк≥в.

« теоретик≥в б≥льш зр≥лого меркантил≥зму можна назвати јнтон≥о —ерра (XVI Ч XVII ст.), в≥домого автора Ђ—тислого трактату про причини, ¤к≥ можуть привести до достатку золота ≥ ср≥бла у крањнах, що не мають копаленьї. —ерра заперечуЇ концепц≥ю моне≠таризму й дотримуЇтьс¤ теор≥њ Ђторгового балансуї. ¬≥н засуджуЇ заборону вивезенн¤ грошей ≥ регламентац≥ю њхнього об≥гу, втручан≠н¤ держави в економ≥чне житт¤, ¤к приклад навод¤чи ¬енец≥ю, котра маЇ достатньо грошей завд¤ки тому, що розвиваЇ свою проми≠слов≥сть, веде широку торг≥влю. Ќа¤вн≥сть грошей у держав≥, що не маЇ копалень, за —еррою, залежить в≥д розвитку ремесла, працелюб≠ност≥ та винах≥дливост≥ населенн¤, розвитку торг≥вл≥, в≥дпов≥дноњ пол≥тики ур¤ду.

« в≥домих ≥тал≥йських меркантил≥ст≥в треба також назвати јнтон≥о ƒженовез≥ (1712 Ч 1769), котрий тривалий час займав кафедру в Ќеапол≥танському ун≥верситет≥. Ќа думку ƒженовез≥, вз≥рцем правильноњ торговоњ пол≥тики Ї зовн≥шньоторговельн≥ заходи јнгл≥њ. ” ЂЋекц≥¤х про комерц≥ю й цив≥льну економ≥куї в≥н детально анал≥≠зуЇ теор≥ю торгового балансу. Ќеможливо допускати такого виве≠зенн¤ товар≥в, котрий послабив би в≥тчизн¤ну промислов≥сть ≥ тако≠го ввезенн¤, котре завдало б шкоди в≥тчизн¤ним ремеслам, уважаЇ ƒженовез≥.

Ѕагатство, на думку ƒженовез≥, це не грош≥ сам≥ по соб≥, а прави≠льно орган≥зована з њхньою допомогою зовн≥шн¤ торг≥вл¤. Ќадли≠шок грошей Ї зайвим. ѓх маЇ бути ст≥льки, ск≥льки необх≥дно дл¤ об≠слуговуванн¤ торг≥вл≥.

≤дењ меркантил≥зму у т≥й чи т≥й форм≥ позначалис¤ на формуванн≥ й розвитку економ≥чноњ пол≥тики ≤спан≥њ, Ќ≥меччини, јвстр≥њ та ≥н≠ших крањн ¤к «ах≥дноњ, так ≥ —х≥дноњ ™вропи.

≤дењ меркантил≥зму в –ос≥њ та ”крањн≥. ≤дењ меркантил≥зму на≠були розвитку в –ос≥њ XVII Ч XVIII ст. ƒо XVII ст. дл¤ них не ≥снувало умов, оск≥льки тод≥ в рос≥йськ≥й держав≥ панувало натуральне господарство, а торг≥вл¤ залишалас¤ локальною й обмеженою.

« XVII ст. починаЇтьс¤ новий пер≥од рос≥йськоњ ≥стор≥њ: остаточно л≥кв≥дуЇтьс¤ феодальна роздроблен≥сть ≥ завершуЇтьс¤ процес ство≠ренн¤ централ≥зованоњ держави. ѕоштовхом до цього стало зростан≠н¤ сусп≥льного под≥лу прац≥ та торговельних зв'¤зк≥в, на основ≥ ¤ких утворивс¤ всерос≥йський ринок. –озвиток торг≥вл≥ супроводжувавс¤ зростанн¤м торгового кап≥талу й розширенн¤м сфери його д≥њ, купц≥ ставали лихвар¤ми, власниками промислових п≥дприЇмств Ч ману≠фактур. —аме в XVII ст. в –ос≥њ з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ мануфактури, ви≠никають буржуазн≥ виробнич≥ в≥дносини.

Ќа в≥дм≥ну в≥д крањн «ах≥дноњ ™вропи, де важливу роль у переход≥ до кап≥тал≥зму в≥д≥гравала зовн≥шн¤ торг≥вл¤, у –ос≥њ останн¤ майже виключно була в руках ≥ноземних купц≥в, тому й мала дл¤ розвитку економ≥ки значно менше значенн¤. –ос≥¤ не мала свого торгового флоту, була в≥др≥зана в≥д берег≥в Ѕалт≥йського й „орного мор≥в.

—воЇр≥дн≥сть меркантил≥зму в –ос≥њ пол¤гала в т≥м, що там не бу≠ло чистого монетаризму, його елементи перем≥шувалис¤ з б≥льш зр≥лими принципами Ђторгового балансуї. « одного боку, ¤к ≥ на «а≠ход≥, меркантил≥зм в –ос≥њ в≥дображував переважно ≥нтереси купецт≠ва, а з ≥ншого Ч рос≥йський меркантил≥зм був принципово в≥дм≥н≠ним в≥д зах≥дноЇвропейського. якщо представники останнього джерелом багатства вважали зовн≥шню торг≥влю, то в центр≥ уваги рос≥йських меркантил≥ст≥в був розвиток продуктивних сил крањни.

–ос≥йськ≥ вчен≥, у прац¤х ¤ких висловлювались де¤к≥ ≥дењ меркан≠тил≥зму, висували широку програму розвитку мануфактурноњ про≠мисловост≥. ¬они не ототожнювали багатство з грошима ≥ благород≠ними металами. ’оча рос≥йськ≥ меркантил≥сти ≥ вважали необх≥дним розвиток зовн≥шньоњ торг≥вл≥, у центр≥ њхньоњ уваги був розвиток в≥т≠чизн¤ного виробництва, розширенн¤ внутр≥шньоњ торг≥вл≥.

«а своњм зм≥стом рос≥йський меркантил≥зм в≥др≥зн¤вс¤ в≥д зах≥д≠ноЇвропейського й тим, що зач≥пав ще й аграрне питанн¤. ѕроблеми колон≥ал≥зму в ньому не зайн¤ли того м≥сц¤, ¤ке вони займали в за≠х≥дноЇвропейському меркантил≥зм≥.

ѕроте економ≥чну роль держави рос≥йськ≥ вчен≥-економ≥сти трак≠тували значно ширше, хоч водночас в –ос≥њ досить сильно про¤вила≠с¤ двор¤нська обмежен≥сть практичного меркантил≥зму.

≤деологами новоњ просв≥тницькоњ теч≥њ в –ос≥њ були ј. ќрд≥н-Ќащок≥н, ≤. ѕосошков, ј.  антем≥р, ¬. “ат≥щев.

”перше ≥дењ меркантил≥зму в –ос≥њ висловив видатний дипломат 60-х рок≥в XVII ст. јфанас≥й Ћаврент≥йович ќрд≥н-Ќащок≥н (1605 Ч 1680). Ќайб≥льш виразно його економ≥чн≥ погл¤ди в≥дбито ” Ђѕсковському ѕоложенн≥ї (1667) ≥ в ЂЌовоторговому ”став≥ї (1667), автором ≥ редактором ¤ких в≥н був.

ќрд≥н-Ќащок≥н, ¤к ≥ меркантил≥сти в ц≥лому, захищав ≥нтереси купецтва, а отже велику увагу прид≥л¤в питанн¤м торг≥вл≥ та њњ орга≠н≥зац≥њ. ѕро торг≥влю в≥н був високоњ думки, уважаючи њњ позитив≠ною й благородною справою. “орг≥влю в≥н розгл¤дав не т≥льки ¤к одне з важливих джерел доход≥в держави, а й ¤к галузь господарст≠ва, що активно спри¤Ї зростанню народного достатку.

1	2	3	4

Ќазва: ћеркантил≥зм, його розвиток ≥ поширенн¤ (15-18 стол≥тт¤)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5295 прочитано)