≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ќова ≥сторична школа та соц≥альний напр¤м

Ќова ≥сторична школа та соц≥альний напр¤м

” 70-х роках XIX ст. в Ќ≥меччин≥ утворилас¤ нова ≥сторична школа, ¤дро ¤коњ склали: √. Ўмоллер (1838Ч1917), Ћ.Ѕрентано (1844Ч1931) ≥  .Ѕюхер (1877Ч1930). √оловна в≥дм≥нн≥сть новоњ ≥сторичноњ школи в≥д попередньоњ, ¤ку стали називати старою, пол¤≠гала в т≥м, що њњ л≥дери анал≥зували особливост≥ соц≥ально-економ≥ч≠ного розвитку крањни на новому етап≥ Ч етап≥ переходу до монопо≠л≥стичного кап≥тал≥зму, посиленн¤ нац≥онал≥стичних, м≥л≥таристсь≠ких тенденц≥й у пол≥тиц≥ об'Їднаноњ Ќ≥меччини, зростанн¤ класовоњ конфронтац≥њ та ≥деолог≥чних суперечностей у сусп≥льств≥ Ч ≥ нама≠галис¤ розробити конструктивн≥ програми Ђкласового мируї ≥ соц≥≠ального партнерства. —аме њњ представники заклали основи буржуа≠зно-реформ≥стських концепц≥й соц≥альноњ пол≥тики. ¬одночас своњм важливим завданн¤м ц¤ школа вважала теоретичну та ≥деолог≥чну боротьбу з марксизмом ¤к новою впливовою теч≥Їю в роб≥тничому рус≥ Ќ≥меччини.

«асновником новоњ ≥сторичноњ школи вважають професора Ѕер≠л≥нського ун≥верситету √устава Ўмоллера, ¤кий очолив праве консервативне крило економ≥ст≥в. √оловний його тв≥р Ч Ђќснови загального вченн¤ про народне господарствої Ч хоча багато в чому ≥ базувавс¤ на принципах ≥ методах староњ ≥сторичноњ школи ¬. –ошера ≥ Ѕ. √≥льдебранда, проте в методолог≥чному план≥ був суттЇво ≥ншим.

ќсновними теоретичними засадами, що визначали св≥тогл¤д новоњ пле¤ди н≥мецьких учених, були емп≥ризм, описовий п≥дх≥д до вивченн¤ економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, запереченн¤ абстракт≠но-теоретичного методу п≥знанн¤ д≥йсност≥, накопиченн¤ ≥сторич≠них факт≥в та статистичних даних дл¤ майбутнього рац≥онального мисленн¤.

Ќова ≥сторична школа у своњх досл≥дженн¤х наголошувала на≠самперед на ≥сторичному аспект≥, ≥гноруючи при цьому лог≥чний анал≥з, ¤кий мав би бути неминучим насл≥дком описуванн¤ посл≥до≠вноњ низки под≥й. —воЇ завданн¤ Ч Ђпоглибленн¤ ≥сторичного мето≠дуї Ч представники даноњ теч≥њ бачили в написанн≥ великих моно≠граф≥й з окремих питань господарського розвитку Ќ≥меччини (економ≥ки м≥ст, торгових г≥льд≥й, рем≥сничих цех≥в та окремих п≥д≠приЇмств), уникаючи анал≥зу проблем макроеконом≥чного р≥вн¤.

Ўмоллер сформулював це завданн¤ так: Ђособливо важливо з'¤сувати передовс≥м виникненн¤ окремих господарських ≥нститу≠ц≥й, а не всього народного господарства або ун≥версального св≥тово≠го господарства. ЌемаЇ потреби ставити широк≥ ≥сторичн≥ проблеми, необх≥дно за допомогою строгого ≥сторичного методу вивчати оди≠ничнеї. ¬≥н виходив з того, що народне господарство в ц≥лому за≠лишаЇтьс¤ незм≥нним, в≥дбуваютьс¤ лише частков≥ зм≥ни в його окремих ланках. “акий п≥дх≥д звужував спектр досл≥джень до ≥нтер≠претац≥њ одиничних, окремих форм виробничих в≥дносин, не роз≠криваючи њхньоњ сут≥.

” застосуванн≥ методу ≥сторизму н≥мецьк≥ вчен≥ безумовно мали заслуги, проте, заперечуючи Їдн≥сть лог≥чного та ≥сторичного мето≠д≥в анал≥зу, вони значно знизили науков≥сть своњх концепц≥й. “еор≥¤ ≥ ≥стор≥¤, ¤к в≥домо, взаЇмозалежн≥: ≥стор≥¤ сама по соб≥ не повна, а теор≥¤ без ≥стор≥њ неадекватна. Ќедооц≥нивши важлив≥сть теор≥њ, представники даноњ концепц≥њ, природно опинилис¤ позаду вчених ≥нших економ≥чних шк≥л, у т≥м числ≥ ≥ своњх попередник≥в. “ак, нова ≥сторична школа заперечувала найб≥льш пл≥дну ≥дею класик≥в, щодо визнанн¤ об'Їктивност≥ економ≥чних закон≥в, законом≥рного харак≠теру розвитку економ≥чного житт¤ сусп≥льства. ’оча Ўмоллер ≥ ви≠знавав, що економ≥чн≥ закони ≥снують, але був переконаний, що во≠ни не можуть бути сформульован≥ за допомогою метод≥в класичноњ пол≥теконом≥њ. ¬≥н стверджував, що теор≥¤ маЇ грунтуватис¤ на ≥сто≠ричн≥й основ≥, ¤ка, у свою чергу, спираЇтьс¤ на емп≥ричн≥ факти. —аме таке завданн¤ в≥н ставив самому соб≥ Ч сформулювати закони на п≥дстав≥ емп≥ричних факт≥в.

Ќайб≥льшою заслугою економ≥ст≥в новоњ ≥сторичноњ школи було те, що вони задовго до ƒж.  ейнса поставили питанн¤ про регулю≠ючу й спр¤мовуючу роль держави у господарському житт≥ сусп≥льс≠тва. Ўмоллер, наприклад, стверджував, що ѕрусська держава Ч це основна сила розвитку сусп≥льства, найвагом≥ший речовий кап≥тал. ¬≥н був активним прихильником м≥цноњ спадковоњ монарх≥њ, за до≠помогою ¤коњ можна вир≥шити будь-¤к≥ соц≥альн≥ суперечност≥. ” рамках буржуазноњ системи реал≥зац≥¤ ≥дењ соц≥альноњ справедливос≠т≥ можлива лише за умови сильного ур¤ду. ћудрий ≥ сильний ур¤д, на його думку, може протисто¤ти про¤вам класового егоњзму ≥ кла≠сових зловживань, забезпечити економ≥чний розкв≥т. ÷¤ теза покла≠ла початок теор≥њ Ђнадкласовоњ державиї.

Ќа думку Ўмоллера, економ≥чне житт¤ Ч це частина активноњ культурноњ модел≥, а економ≥чна наука мала була б визначати засоби або закони культурного розшаруванн¤ в економ≥чному аспект≥, в та≠кий спос≥б забезпечуючи узгодженн¤ зм≥н у культур≥ з економ≥чним зростанн¤м або спадом. ќск≥льки ≥стор≥¤ Ч це посл≥довн≥сть под≥й, то вичерпний запис минулого культурного розвитку забезпечить культурну перспективу дл¤ розвитку в майбутньому.

√. Ўмоллер одним ≥з перших в ≥стор≥њ економ≥чноњ науки запроваджуЇ Ђетичний принципї, ¤кий сьогодн≥ набрав велико≠го поширенн¤ у св≥тов≥й економ≥чн≥й практиц≥. ¬≥н доводить, що господарське житт¤ визначаЇтьс¤ не т≥льки природними й техн≥ч≠ними, а також ≥ моральними факторами: без м≥цноњ моральност≥ нема ринку, грошового об≥гу, под≥лу прац≥, держави. ÷≥каво, що Ўмоллер по¤снював ≥снуванн¤ соц≥альних градац≥й ≥ класових в≥дм≥нностей у сусп≥льств≥ на п≥дстав≥ саме етичного принципу. Ќа його думку, економ≥чного усп≥ху дос¤гають т≥ люди, учинки, доброчесн≥сть ≥ пор¤дн≥сть ¤ких в≥дпов≥дають високим моральним нормам.

¬ажливого значенн¤ надавав Ўмоллер моральному фактору у вир≥шенн≥ роб≥тничого питанн¤. ¬≥н писав, що кращий зас≥б дл¤ йо≠го розв'¤занн¤ Ч це вихованн¤ моральност≥ в роб≥тник≥в з тим, щоб подолати вороже ставленн¤ до п≥дприЇмц≥в, активне т¤ж≥нн¤ до об'Їднанн¤ у профсп≥лки, запоб≥гти посиленню революц≥йного руху серед роб≥тничого класу.

Ўмоллер пропагував ≥дею в≥дмови в≥д класовоњ боротьби ≥ за≠кликав виховувати роб≥тник≥в у дус≥ Ђсоц≥альноњ сол≥дарност≥ї з ка≠п≥тал≥стами.

” своњх теоретичних концепц≥¤х представники новоњ ≥сторичноњ школи в≥ддавали перевагу реформ≥стському напр¤му сусп≥льноњ пе≠ребудови. Ўмоллер, зокрема, напол¤гав на проведенн≥ реформ, ¤к≥ усунули б занадто велику нер≥вн≥сть у майн≥ та розпод≥л≥ доход≥в, котра породжуЇ небезпеку соц≥альних конфл≥кт≥в. ¬изнаючи нарос≠танн¤ класового протисто¤нн¤, в сусп≥льств≥, нова школа виступала проти радикальних метод≥в боротьби роб≥тник≥в з п≥дприЇмц¤ми, засуджувала за це марксизм, пропагувала виключно мирн≥ реформи. ÷ими принципами керувалась у своњй практичн≥й д≥¤льност≥ ≥ ство≠рена 1872 р. Ўмоллером Ђ—п≥лка соц≥альноњ пол≥тикиї.

Ўмоллер досл≥джував ≥ багато ≥нших тем сусп≥льного житт¤. ѕро широкий д≥апазон наукових ≥нтерес≥в Ўмоллера св≥дчив його конспект ≥сторичних досл≥джень, ¤кий вийшов у св≥т у двох томах в 1900 ≥ 1904 pp. ” ц≥й прац≥ в≥н розгл¤дав ф≥зичн≥, етичн≥ та юридич≠н≥ основи пол≥тичноњ економ≥њ, анал≥зував розвиток ≥ структуру на≠селенн¤, висв≥тлював питанн¤ техн≥чного прогресу ≥ його значенн¤ дл¤ економ≥ки, вивчав ринков≥ в≥дносини, широке коло соц≥альних проблем.

Ѕез переб≥льшенн¤ можна сказати, що Ўмоллер Ї одн≥Їю з най-видатн≥ших постатей новоњ ≥сторичноњ школи.

ќдним ≥з пров≥дних ≥деолог≥в л≥берально-буржуазного крила ц≥Їњ школи був Ћуњ Ѕрентано. Ќайб≥льш в≥дом≥ його прац≥ Ч Ђ ласична пол≥тична економ≥¤ї (1888) та Ђ≈тика ≥ народне господарство в ≥сто≠р≥њї (1894).

“ак само, ¤к ≥ Ўмоллер, Ѕрентано надавав визначальноњ рол≥ в економ≥ц≥ етичному ≥ правовому факторам, ≥гнорував виробництво, сто¤в на позиц≥¤х м≥новоњ концепц≥њ.

¬≥н стверджував, що теоретична економ≥¤ маЇ Ђдругор¤дне зна≠ченн¤ї пор≥вн¤но з Ђбезпосередн≥м спостереженн¤мї економ≥чних ¤вищ ≥ закликав детально й докладно описувати Ђнав≥ть найнезнач-н≥ш≥ ¤вища економ≥чного житт¤ї, що, на його думку, матиме б≥льшу наукову ц≥нн≥сть, н≥ж теоретичн≥ м≥ркуванн¤. ‘актично Ѕрентано дотримувавс¤ позиц≥њ, що теоретична пол≥тична економ≥¤ Ї зайвою, бо вона не маЇ прикладного практичного значенн¤.

«ахищаючи ≥нтереси л≥беральноњ буржуаз≥њ, в≥н пропагував ≥дею Ђсоц≥ального мируї ≥ сусп≥льноњ р≥вноваги. Ѕрентано рекомендував п≥дприЇмц¤м надавати певн≥ п≥льги й демократичн≥ права роб≥тни≠кам, використовуючи дл¤ цього фабричне законодавство, проф≠сп≥лки, а також споживчу кооперац≥ю, житлове буд≥вництво тощо.

ќб'Їднанн¤ роб≥тник≥в у профес≥йн≥ сп≥лки давало б њм змогу, на думку Ѕрентано, домагатис¤ справедлив≥ших умов продажу своЇњ робочоњ сили п≥дприЇмц¤м. ¬≥н абсолютизував роль профсп≥лок у систем≥ буржуазних виробничих в≥дносин, уважаючи, що поширен≠н¤ тред-юн≥он≥в здатне л≥кв≥дувати кап≥тал≥стичну експлуатац≥ю ≥ докор≥нно пол≥пшити становище роб≥тничого класу без скасуванн¤ приватноњ власност≥ на засоби виробництва.

Ѕрентано Ч дуже вправний пропов≥дник ≥дењ класового миру. ¬≥н п≥дкреслював, що за умов розвинутого кап≥тал≥зму зникаЇ необ≠х≥дн≥сть пол≥тичноњ боротьби, оск≥льки суто економ≥чна д≥¤льн≥сть профсп≥лок ц≥лком задовольн¤Ї ≥нтереси роб≥тничого класу ≥ здатна вир≥шити вс≥ його проблеми.

 онцепц≥¤ Ѕрентано щодо держави в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д т≥Їњ, ¤коњ до≠тримувалась б≥льш≥сть його н≥мецьких колег. ¬≥н не в≥рив у позити≠вну силу держави ≥ не визнавав њњ вищост≥ над особист≥стю. Ѕрента≠но вважав, що особист≥сть, завд¤ки своЇму ≥нтелектов≥, здатна на б≥льш корисн≥ реформи, н≥ж т≥, ¤к≥ може ≥н≥ц≥ювати держава.

Ѕудучи прихильником реформ≥стського напр¤му в соц≥альн≥й пол≥тиц≥, Ѕрентано висловив певн≥ ≥дењ, спр¤мован≥ на пом'¤кшенн¤ соц≥ального протисто¤нн¤ в буржуазному сусп≥льств≥. Ќаприклад, н≥мецьким промисловц¤м в≥н роз'¤снював неефективн≥сть застосу≠ванн¤ ними тривал≥шого робочого дн¤ ≥ нижчоњ оплати прац≥ проти ¬еликобритан≥њ та —Ўј. Ѕрентано вважав, що ц≥ фактори гальму≠ють розвиток техн≥чного прогресу в н≥мецьк≥й промисловост≥, зни≠жують конкурентоспроможн≥сть н≥мецьких товар≥в на св≥товому ринку через низьку продуктивн≥сть прац≥. ѕ≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати роб≥тникам ≥ скороченн¤ робочого дн¤ неминуче привели б до зростанн¤ продуктивност≥ найманоњ прац≥ й п≥двищили б у ц≥лому ефективн≥сть економ≥ки.

1	2	3

Ќазва: Ќова ≥сторична школа та соц≥альний напр¤м
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2019 прочитано)