≤стор≥¤ економ≥чних вчень > Ќова ≥сторична школа та соц≥альний напр¤м

Ѕрентано вв≥йшов у ≥стор≥ю економ≥чноњ науки ¤к один з ≥деоло≠г≥в таких об'Їднань п≥дприЇмц≥в, ¤к картел≥, убачаючи в них найваж≠лив≥ший зас≥б дл¤ усуненн¤ криз ≥ безроб≥тт¤, стаб≥л≥зац≥њ економ≥≠ки. Ќа його погл¤д, Ђкартел≥ Ч це сп≥лки виробник≥в, ¤к≥ бажають планом≥рно пристосовувати виробництво до попиту з метою уник≠ненн¤ надвиробництва ≥ вс≥х його насл≥дк≥в: пад≥нн¤ ц≥н, банк≠рутств, знец≥ненн¤ кап≥талу, безроб≥тт¤ та голодуванн¤ї'.

ќтже, монопол≥зац≥ю економ≥ки Ѕрентано розгл¤дав ¤к оздоров≠чий зас≥б дл¤ економ≥ки. Ќауковий напр¤м, розроблений Ѕрентано, набув дальшого розвитку в соц≥ально-≥нституц≥йн≥й теч≥њ та доктри≠нах державно-монопол≥стичного регулюванн¤.

” трактуванн≥ сутност≥ прибутку Ѕрентано дотримувавс¤ погл¤≠ду, що в≥н складаЇтьс¤ Ђз надлишку вартост≥ нового продукту, ¤кий виникаЇ в ньому через поЇднанн¤ вс≥х елемент≥в виробництва, понад варт≥сть цих елемент≥в до њхнього поЇднанн¤ї. ¬≥дтак в≥н ототожнював прибуток ≥з п≥дприЇмницьким доходом, ≥з винагородою п≥д≠приЇмцев≥ за його Ђтворчий духї.

ўодо аграрноњ сфери економ≥ки та закон≥в њњ регулюванн¤, то тут погл¤ди Ѕрентано не були ориг≥нальними. ¬≥н ус≥л¤ко вихвал¤в Ђст≥йк≥сть др≥бного сел¤нського господарстваї, уважаючи, що вели≠к≥ господарства мають певн≥ переваги лише в зерновому виробницт≠в≥. ¬ ≥нших галуз¤х ≥ п≥дгалуз¤х с≥льського господарства др≥бне гос≠подарство б≥льш виг≥дне ≥ перспективне. Ѕрентано був переконаним прихильником закону спадноњ родючост≥ грунту. Ќа його думку, цей закон Ї абсолютним ≥ чинним дл¤ будь-¤кого виду с≥льськогоспо≠дарськоњ д≥¤льност≥.

« ≥нших питань, що над ними працював Ѕрентано, треба назвати питанн¤ прац≥, товару, р≥вн¤ зароб≥тноњ плати ≥ продуктивност≥ пра≠ц≥, способ≥в вир≥шенн¤ виробничих конфл≥кт≥в, юридичноњ р≥вно≠правност≥ працедавц≥в ≥ роб≥тник≥в.

ƒосить попул¤рною серед реформ≥ст≥в р≥зних покол≥нь Ї теор≥¤ високоњ зароб≥тноњ плати Ѕрентано. —уть њњ пол¤гаЇ в т≥м, що м≥ж прибутком кап≥тал≥ста ≥ зароб≥тною платою роб≥тника немаЇ супе≠речност≥, оск≥льки п≥дприЇмц≥ теж за≥нтересован≥ в зростанн≥ зароб≥≠тноњ плати найманих роб≥тник≥в. √оловний аргумент, ¤кий висунув на захист ц≥Їњ тези Ѕрентано, пол¤гав у т≥м, що п≥дприЇмц≥, ¤к това≠ровиробники, залежать в≥д розширенн¤ ринку, зб≥льшенн¤ плато≠спроможного попиту на товари. ј це значною м≥рою визначаЇтьс¤ р≥внем зароб≥тноњ плати основноњ маси труд¤щих.

«начний внесок у економ≥чну науку зробили й ≥нш≥ представники н≥мецькоњ ≥сторичноњ школи. ќдним ≥з них був  арл Ѕюхер Ч автор в≥домоњ книжки Ђѕ≥днесенн¤ нац≥ональноњ економ≥киї (1893). ” ц≥й прац≥ в≥н досл≥джуЇ доеконом≥чн≥ стад≥њ ≥ндустр≥альноњ еволюц≥њ, ¤к≥ передували розкв≥ту цив≥л≥зац≥њ, анал≥зуЇ зростанн¤ нац≥ональноњ економ≥ки на стад≥¤х домашнього господарства, розвитку м≥ста, на≠ц≥њ, прид≥л¤ючи особливу увагу в≥дносинам, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж виробником ≥ споживачем.

« позиц≥й м≥новоњ концепц≥њ  . Ѕюхер розробив пер≥одизац≥ю економ≥чноњ ≥стор≥њ людства, ¤ка включала три види господарств:

Ч замкнуте домашнЇ господарство (виробництво дл¤ власного споживанн¤, господарство без обм≥ну);

Ч м≥ське господарство (виробництво дл¤ зовн≥шнього спожива≠ча, дл¤ безпосереднього обм≥ну);

Ч народне господарство (коли товари проход¤ть ц≥лий р¤д гос≠подарств, перш н≥ж д≥йти до споживача)'.

¬≥дпов≥дно до цих критер≥њв  . Ѕюхер до замкнутого домашнього господарства в≥дносить перв≥сний лад Ђнецив≥л≥зованих народ≥вї, античну латифунд≥ю, землеробське господарство в≥льних сел¤н, а також маЇток раннього середньов≥чч¤. Ќе беручи до уваги характеру виробничих в≥дносин ≥ зм≥н цих в≥дносин,  . Ѕюхер поЇднуЇ в один блок р≥зн≥ економ≥чн≥ системи Ч перв≥сний лад, рабовласницький лад ≥ ранн≥й феодал≥зм.

’арактеристика м≥ського господарства обмежувалас¤, головне, описуванн¤м рем≥сничого виробництва, особлива увага прид≥л¤лас¤ робот≥ рем≥сник≥в на замовленн¤. ѕроте Ѕюхер недооц≥нював роль товарного об≥гу, зокрема торг≥вл≥ рем≥сник≥в, а також лихварства, ≥ що в≥д≥грали важливу роль у розклад≥ натурально-господарського устрою.

ўодо народного господарства, то  . Ѕюхер ототожнюЇ його з кап≥тал≥стичним виробництвом, коли загального поширенн¤ набуваЇ торг≥вл¤ ≥ з'¤вл¤ютьс¤ Їдин≥ нац≥ональн≥ ринки. ¬≥н розц≥нюЇ товар≠ний об≥г, найсуттЇв≥шу рису кап≥тал≥зму. ¬ир≥шального значенн¤ у розвитку народного господарства Ѕюхер надавав грошовому кап≥та≠лу, ¤кий перебуваЇ у стан≥ пост≥йного руху, спр¤мовуючись туди, куди його вабить високий процент.

√оловним критер≥Їм, за допомогою ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ ≥сторична пер≥одизац≥¤ сусп≥льства, Ї, на його думку, зм≥ни у сфер≥ об≥гу. Ѕезперечне, характер обм≥ну в≥д≥граЇ важливу роль у визначенн≥ ¤к≥сних особливостей того чи ≥ншого способу виробництва, але в≥н не може бути вир≥шальним фактором соц≥ально-економ≥чноњ класиф≥кац≥≥ сусп≥льства, оск≥льки сам Ї пох≥дним в≥д виробництва й економ≥чного зростанн¤.

ўе одним внеском  . Ѕюхера в економ≥чну теор≥ю Ї його власна класиф≥кац≥¤ форм ≥ стад≥й розвитку промисловост≥:

- перша стад≥¤ зв'¤зуЇтьс¤ з домашн≥м, замкнутим виробництвом;

- друга Ч з працею рем≥сника на замовленн¤;

- трет¤ Ч з працею рем≥сника на в≥льний ринок;

- четверта Ч з домашн≥м виробництвом дл¤ скупника;

- п'¤та Ч з великим фабричним виробництвом.

 . Ѕюхер, досл≥джуючи нов≥тн≥ форми кап≥талу, дав власне трак≠туванн¤ сут≥ ф≥нансового кап≥талу ¤к процесу абсолютного п≥дпо≠р¤дкуванн¤ промислового кап≥талу позичковому. Ќа його думку, нов≥ форми кап≥талу справл¤ють дом≥нуючий вплив на вс≥ верстви ≥ сусп≥льства,

ƒо новоњ ≥сторичноњ школи можна прилучити ще ¬ернера «омбарта (1863Ч1941) ≥ ћакса ¬ебера (1864Ч1920). Ќайв≥дом≥ша багатотомна прац¤ «омбарта Ђ—учасний кап≥тал≥змї (1919Ч1927) Ї ≥ одним ≥з кращих досл≥джень н≥мецьких учених у галуз≥ економ≥ки. «омбарт висунув та обгрунтував концепц≥ю соц≥ального плюрал≥з≠му. ¬≥н не погоджувавс¤ з марксистами щодо неминучост≥ революц≥йноњ зам≥ни кап≥тал≥зму соц≥ал≥змом. «омбарт стверджував, що сусп≥льство пр¤муЇ не до соц≥ал≥зму, а до складн≥шоњ економ≥чноњ системи, котра включаЇ ¤к стар≥, так ≥ нов≥ форми господарюван≠н¤. ¬≥н прогнозував еволюц≥ю кап≥тал≥зму до б≥льш гармон≥чноњ ≥ зр≥лоњ системи, позбавленоњ економ≥чних криз, антагон≥стичних су≠перечностей, ¤ка базуватиметьс¤ на впор¤дкованому, планом≥рному тип≥ господарства. ÷≥ передбаченн¤ «омбарта багато в чому справ≠дилис¤: досить згадати зм≥шану економ≥ку, ¤ка сьогодн≥ Ї пан≥вною на «аход≥.

–озгл¤даючи ≥стор≥ю виникненн¤ кап≥тал≥зму, в≥н доводив, що цей сусп≥льний лад своЇю по¤вою зобов'¤заний найл≥пшим ри≠сам людського характеру. ¬≥н розр≥зн¤в так званий буржуаз≠ний дух ≥ дух п≥дприЇмництва. ѕерший, на думку «омбарта, про¤вл¤Їтьс¤ в скромност≥, ощадливост≥, працьовитост≥, а дух п≥д≠приЇмництва в≥дбиваЇ т¤ж≥нн¤ особистост≥ до новаторського по≠шуку в певн≥й сфер≥ виробництва. “аким чином, «омбарт дотри≠мувавс¤ думки, що в основ≥ кап≥тал≥стичноњ системи лежить люд≠ська псих≥ка. Ѕ≥льше того, природу буржуазного сусп≥льства в≥н зв'¤зував ≥з б≥олог≥чним розвитком людини, њњ ≥нстинктами та упо≠добанн¤ми.

ѕоступово економ≥чн≥ погл¤ди «омбарта набирали все б≥льш ре≠акц≥йного характеру, а його прац≥ спри¤ли формуванню ≥деолог≥њ н≥мецького фашизму. ¬≥н п≥дтримував расову теор≥ю, пропагував ≥дею ЂжиттЇвого просторуї ≥ Ђгеопол≥тикиї.

ћакс ¬ебер був досл≥дником широкого д≥апазону, ¤кий системно анал≥зував процеси сусп≥льного розвитку ≥ встановив де¤к≥ загальн≥ його закони. ¬≥н висунув концепц≥ю так званих ≥деальних тип≥в, суть ¤коњ пол¤гала у формулюванн≥ законом≥рностей ≥ узагальнень на п≥дстав≥ анал≥зу конкретних факт≥в ≥ процес≥в ≥сторичного розви≠тку. ” 1919Ч1920 pp. ¬ебер прочитав у ћюнхенському ун≥версите≠т≥ курс лекц≥й Ђ≤стор≥¤ господарстваї, ¤к≥ п≥зн≥ше були видан≥ окре≠мою книжкою. ” н≥й подано стислий огл¤д економ≥чноњ ≥стор≥њ ™вропи з до≥сторичних час≥в ≥ до XVIII ст.

1897 p. н≥мецький ф≥лософ, соц≥олог ≥ економ≥ст –удольф Ўтаммлер (1856Ч1938) опубл≥кував книгу Ђ√осподарство ≥ правої, ¤кою започаткував формуванн¤ соц≥ального напр¤му в економ≥чн≥й науц≥. ќсновними факторами соц≥ально-економ≥чного прогресу прихильники такоњ концепц≥њ вважали не ¤вища економ≥чного хара≠ктеру, а право (п≥зн≥ше державу), ¤ке, на њхню думку, спри¤Ї розви≠тку соц≥альне гармон≥чноњ сусп≥льноњ системи.

¬≥ддаючи переваги праву над економ≥кою, Ўтаммлер стверджу≠вав, що Ђсоц≥альне житт¤ Ї зовн≥ в≥дрегульованим сп≥льним житт¤м людейї. ¬≥н розр≥зн¤в два елементи Ч форму ≥ зм≥ст, причому в першому випадку малас¤ на уваз≥ сп≥льна д≥¤льн≥сть людей, а у другому Ч зовн≥шнЇ регулюванн¤, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою пра≠ва, державних закон≥в.

ѕершопричину правовоњ дом≥нанти в житт≥ сусп≥льства предста≠вники Ђсоц≥ального напр¤муї по¤снювали психолог≥Їю людини. ¬они протиставл¤ли св≥т природи, ¤кий розвиваЇтьс¤ за об'Їктив≠ними законами, ≥ св≥т людського духу, що залежить в≥д свободи людськоњ вол≥. “ому соц≥альна повед≥нка людини не Ї об'Їктивно зумовленою ≥ регулюЇтьс¤ лише законом, державою.

ѕредставники Ђсоц≥ального напр¤муї висунули тезу, що пол≥≠тична економ≥¤ Ї сусп≥льною наукою, а економ≥чн≥ категор≥њ мають конкретний соц≥альний зм≥ст ≥ в≥дбивають сусп≥льн≥ в≥дносини. ¬од≠ночас, спираючись на неокант≥анську ф≥лософ≥ю, вони стверджува≠ли, що в основу сусп≥льних процес≥в покладено ¤вища ≥деал≥стично≠го характеру. «в≥дси робилис¤ висновки щодо нематер≥альноњ при≠роди сусп≥льних процес≥в.

≤ще одна в≥дома теза, обгрунтована –. Ўтаммлером, пол¤гаЇ в т≥м, що за об'Їктивноњ зумовленост≥ ≥сторичних процес≥в недоц≥льно про¤вл¤ти пол≥тичну ≥ взагал≥ будь-¤ку активн≥сть, аби прискорити ту чи ту под≥ю. ¬ активн≥й пол≥тичн≥й боротьб≥ Ўтаммлер бачив не≠визнанн¤ людьми об'Їктивност≥ закон≥в, переважанн¤ прагнень та бажань особистост≥.

1	2	3

Ќазва: Ќова ≥сторична школа та соц≥альний напр¤м
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2019 прочитано)