≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ

ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ

ѕер≥од розкв≥ту пол≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ в≥дпов≥даЇ пер≥оду започаткуванн¤ класичноњ школи у ‘ранц≥њ. ¬их≥д у св≥т книжки —м≥та Ђ–оздуми про природу ≥ причини багатства народ≥вї та розви≠ток класичних економ≥чних ≥дей у прац¤х його посл≥довник≥в спра≠вили великий вплив на формуванн¤ економ≥чноњ теор≥њ у ‘ранц≥њ, а революц≥йна зм≥на феодального устрою наприк≥нц≥ XVIII ст. та швидкий розвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин поставили перед фран≠цузькою економ≥чною наукою багато нових питань, на ¤к≥ складно було дати в≥дпов≥дь з позиц≥й англ≥йськоњ класичноњ пол≥теконом≥њ.

ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ мала свою специф≥ку: вона хоч ≥ успадкувала класичн≥ традиц≥њ, але не поставилас¤ ортодоксально до надто абстрактноњ теор≥њ вартост≥, з прагматичних позиц≥й вир≥шу≠вала проблеми розвитку буржуазного сусп≥льства.

ѕредставниками французькоњ класичноњ економ≥чноњ школи були ∆ан Ѕатист —ей, найб≥льш видатний посл≥довник —м≥та на континент≥, прац≥ ¤кого остаточно розв≥нчали меркантил≥зм (кольберизм) та ф≥з≥о≠крат≥ю, ≥ ‘редер≥к Ѕаст≥а, котрий абсолютизував ≥дењ л≥берал≥зму.

∆ан Ѕатист —ей (1767Ч1832) народивс¤ в Ћ≥он≥, у протестант≠ськ≥й с≥м'њ. …ого житт¤ припало на бурхливу епоху ‘ранцузькоњ революц≥њ, наполеон≥вську еру, реставрац≥ю Ѕурбон≥в та револю≠ц≥ю 1830р.

—ей отримав добру осв≥ту, працював у страховому агентств≥, га≠р¤че сприйн¤в революц≥ю, став солдатом, п≥зн≥ше об≥ймав висок≥ державн≥ посади, був усунутий в≥д державних справ Ќаполеоном за пропов≥дь л≥беральних погл¤д≥в, несум≥сних з ≥мператорською пол≥≠тикою жорсткого регулюванн¤ економ≥ки, ≥ став фабриканком ≥ вче≠ним. ¬≥н пост≥йно займавс¤ самоосв≥тою ≥, ретельно простуд≥ював≠ши видатну працю ј. —м≥та, назавжди став його посл≥довником.

1819 р. —ей засновуЇ кафедру промисловоњ економ≥ки при фран≠цузьк≥й  онсерватор≥њ мистецтв та ремесел, а 1830 p. стаЇ професо≠ром Ђ олеж де ‘рансї, де працюЇ до к≥нц¤ житт¤.

Ђ“рактат пол≥тичноњ економ≥њ, або ѕростий виклад способу, ¤ким формуютьс¤, розпод≥л¤ютьс¤ та споживаютьс¤ багатстваї було уперше видано —еЇм 1803 p., але, оск≥льки в≥н не захот≥в усунути з книжки критику ф≥нансовоњ пол≥тики ур¤ду, њњ не перевидавали до 1814р. —аме тод≥ —е¤ було в≥др¤джено новим ур¤дом в јнгл≥ю дл¤ вивченн¤ стану њњ економ≥ки. ¬≥н спостер≥гаЇ бурхливий розвиток ≥ндустр≥њ ≥ робить висновки, ¤к≥ знайдуть в≥дображенн¤ в його теор≥њ. –езультати досл≥джень було також опубл≥ковано в трактат≥ Ђјнгл≥¤ та англ≥йц≥ї (1814). ÷ього ж року доопрацьований Ђ“рактат пол≥≠тичноњ економ≥њї знову вийшов у св≥т. «а житт¤ —е¤ в≥н перевидава≠вс¤ п'¤ть раз≥в. 1821 p. його було видано англ≥йською мовою, ≥ в≥н на довг≥ роки став стандартним навчальним пос≥бником з пол≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ та јмериц≥. «годом з'¤вилис¤ його переклади ба≠гатьма ≥ншими мовами св≥ту.

” 1828Ч1829 pp. —ей опубл≥кував Ђѕовний курс практичноњ по≠л≥тичноњ економ≥њї у шести томах.

ѕол≥тична економ≥¤ —е¤ в основному насл≥дувала ≥дењ ј. —м≥та, але в≥н звертав увагу на помилки та суперечност≥ останнього, нама≠гаючись њх виправити. —ей зробив б≥льше, н≥ж просто попул¤ризу≠вав класичне вченн¤, в≥н збагатив це вченн¤ власними ≥де¤ми. «а≠вд¤ки цьому його заслуги в розвитку пол≥тичноњ економ≥њ важко переб≥льшити. —е¤ справедливо вважають засновником нового на≠пр¤му в економ≥чн≥й теор≥њ.

ѕредмет пол≥теконом≥њ. ѕол≥тичну економ≥ю —ей визначаЇ ¤к науку, що даЇ змогу п≥знати природу багатства, способи його ство≠ренн¤, пор¤док розпод≥лу, та феномени, що спричин¤ють його зник≠ненн¤. ÷е наука, ¤ка базуЇтьс¤ на к≥лькох фундаментальних прин≠ципах ≥ переважну б≥льш≥сть висновк≥в виводить ≥з цих принцип≥в.

—ей критикуЇ —м≥та за непосл≥довн≥сть його доказ≥в, за те, що недоведен! ≥стини п≥днос¤тьс¤ до рангу засадних принцип≥в, саму працю не об'Їднано Їдиною лог≥чною системою.

¬ласне досл≥дженн¤ —ей будуЇ за лог≥чною схемою, ¤ка згодом стаЇ стандартною дл¤ б≥льшост≥ навчальних пос≥бник≥в з пол≥теко≠ном≥њ: виробництво Ч розпод≥л Ч споживанн¤. ÷¤ схема виключа≠ла, на його думку, занадто абстрактн≥ ≥ складн≥ п≥дходи до анал≥зу, ¤кими користувавс¤ —м≥т.

јнал≥зуючи виробництво, —ей стверджуЇ, що не лише земл¤ Ї фактором багатства, бо п≥д багатством сл≥д розум≥ти будь-¤к≥ ре≠зультати виробництва, що принос¤ть користь, мають реальну внут≠р≥шню ц≥нн≥сть.

” зв'¤зку з цим в≥н перегл¤даЇ тезу —м≥та про продуктивну та непродуктивну працю.

¬≥н уважаЇ, що будь-¤ка прац¤ Ї продуктивною, ¤кщо вона зд≥й≠снюЇтьс¤ з допомогою сил природи, кап≥талу та прац≥ людей ≥ даЇ корисн≥ результати. —ей визнавав на¤вн≥сть категор≥њ людей, ¤к≥ своЇю працею не створюють матер≥альних благ, але робл¤ть послу≠ги ≥ншим, спри¤ючи розвитку виробництва (наприклад, прац¤ л≥ка≠р¤, учител¤-наставника). ¬≥н пише, що таке Ђвиробництво не ство≠рюЇ матер≥њ, але створюЇ корисн≥стьї'.

–езультатом послуг Ї нематер≥альн≥ продукти, але вони корисн≥ дл¤ людей, мають м≥нову ц≥нн≥сть ≥ Ї насл≥дком поЇднанн¤ прац≥ з кап≥талом та землею. ќтже, виробництво означаЇ продукуванн¤ ко≠рисних послуг, ¤к≥ можуть виступати в матер≥альному ≥ нематер≥≠альному вигл¤д≥ та обм≥нюватись одна на одну завд¤ки однаков≥й внутр≥шн≥й ц≥нност≥.

—ей робить висновок, що под≥л прац≥ на продуктивну й непроду≠ктивну не маЇ сенсу, оск≥льки в обм≥н≥ беруть участь ≥ корисн≥ ре≠зультати Ч послуги.

“еор≥¤ вартост≥. —ей п≥д варт≥стю розум≥Ї корисн≥сть, ≥ хоча й зазначаЇ, що метою його анал≥зу в межах проблеми розпод≥лу Ї до≠сл≥дженн¤ закон≥в, ¤к≥ регулюють розпод≥л вартост≥, однак в≥дмов≠л¤Їтьс¤ в≥д трудовоњ теор≥њ вартост≥.

…ого розум≥нн¤ витрат виробництва зб≥гаЇтьс¤ ≥з визначенн¤м чинник≥в ц≥ни: соб≥варт≥сть, що включаЇ витрати виробничих послуг (кап≥талу ≥ прац≥), ренту та прибутки. ќбм≥н виробничими послуга≠ми визначаЇ ситуац≥ю на ринку. ѕопит на ц≥ послуги, ¤к основу ц≥н≠ност≥ вс≥х ≥нших послуг, зумовлюЇ њхн¤ власна ц≥нн≥сть. Ђ« ≥ншого боку, агенти виробництва, люди ≥ реч≥, земл≥, кап≥тали й п≥дприЇмц≥ б≥льшою чи меншою м≥рою, з р≥зних мотив≥в пропонують своњ по≠слуги... ≥ створюють в такий спос≥б ≥ншу основу ц≥нност≥ дл¤ тих самих послугї .

ќтже, трудову теор≥ю вартост≥ —ей розум≥Ї досить плюрал≥стич≠не: варт≥сть розгл¤даЇтьс¤ ¤к ц≥на, тобто залежить в≥д корисност≥ товару, витрат на його виробництво, а також в≥д попиту ≥ пропо≠зиц≥њ. ¬≥н полем≥зуЇ з≥ —м≥том, котрий зробив Ђхибний висновок, що вс≥ вартост≥ Ї уречевленою людською працею, ¤к недавньою, так ≥ в≥ддаленою; ≥накше кажучи, що багатство Ї не що ≥нше, ¤к акумульована прац¤ї. « цього —м≥т, на думку —е¤, робить помилко≠вий висновок, що прац¤ Ї Їдиним м≥рилом багатства або створеноњ вартост≥.

“еор≥¤ трьох фактор≥в. √оловну ≥дею прац≥ —м≥та Ч трудове походженн¤ багатства Ч було трансформовано —еЇм у теор≥ю трьох фактор≥в виробництва. Ћюдина, кап≥тал та земл¤ Ч основн≥ агенти виробництва, чинники зростанн¤ багатства в сусп≥льств≥. —аме вони доставл¤ють те, що —ей зг≥дно з≥ своЇю теор≥Їю послуг називаЇ про≠дуктивними послугами. Ќа них ≥снуЇ попит промислових п≥дприЇм≠ц≥в. ѕ≥дприЇмц≥ комб≥нують виробнич≥ послуги з метою задоволен≠н¤ попиту на продукти споживанн¤.

ѕ≥дприЇмець у —е¤ Ч це людина, що над≥лена особливими ¤кост¤ми, котр≥ дають њй змогу вести виробництво вибраним св≥≠домо курсом, панувати у сфер≥ розпод≥лу. ÷е не кап≥тал≥ст у вузь≠кому значенн≥ цього слова, не землевласник чи роб≥тник, ¤к≥ май≠же завжди пасивн≥, а людина, навколо ¤коњ Ђобертаютьс¤ї виробництво й розпод≥л, п≥дкор¤ючись њњ впливов≥ й сил≥ вол≥. “обто —ей фактично розгл¤даЇ п≥дприЇмц¤ ¤к четвертий фактор виробництва.

¬иробнич≥ послуги, що њх комб≥нуЇ п≥дприЇмець, Ч це поЇднан≠н¤ тих умов, завд¤ки ¤ким виробництво функц≥онуЇ: кап≥талу, земл≥ та людини. ѕрироду ≥ значенн¤ кап≥талу та земл≥ у виробництв≥ —ей визначаЇ через ознаки продуктивност≥: земл¤ об'Їктивно маЇ так≥ ознаки, але про¤вл¤ютьс¤ вони лише за поЇднанн¤ потенц≥йних њњ можливостей ≥з робочою силою та кап≥талом (≥нструменти, рема≠нент, сировина).  ап≥тал утворюЇтьс¤ в Ђпроцес≥ нагромадженн¤, ≥накше кажучи, через залученн¤ до виробництва б≥льшоњ к≥лькост≥ створених продукт≥в, н≥ж було спожито в процес≥ њх виробництва... ≥ Ї могутн≥м двигуном, призначеним дл¤ використанн¤ людиною, ≥ не ≥снуЇ меж≥ кап≥талу, ¤кий можна акумулювати з допомогою часу, виробництва та ощадливост≥ї2.

ќтже, засоби виробництва, Ђвиробнича послугаї ¤к необх≥дний агент процесу створенн¤ корисних послуг Ї кап≥талом, що безперер≠вно зростатиме за умови ощадливост≥ власника та пост≥йного функ≠ц≥онуванн¤ у сфер≥ виробництва.

—ей розгл¤даЇ виробництво кр≥зь призму ≥ндустр≥ал≥зац≥њ ≥ вка≠зуЇ, що промислов≥сть з кожним роком стаЇ все б≥льш значущою пор≥вн¤но з с≥льським господарством, завойовуЇ пров≥дн≥ позиц≥њ, адже саме там формуЇтьс¤ кап≥тал (засоби виробництва).  ап≥тал —ей ставить пор¤д ≥з землею, але зазначаЇ, що Ђбудь-¤ка складна машина виробл¤Ї чистого доходу б≥льше, н≥ж вартий процент з витраченого на нењ кап≥талу, тобто вона виробл¤Ї дл¤ сусп≥льства про≠дукти, що коштують йому дешевшеї.

ѕитанню використанн¤ машин ≥ насл≥дкам такого використанн¤ —ей прид≥л¤в велику увагу, в≥н читав спец≥альний курс ≥ндустр≥аль≠ноњ економ≥њ, що був першою спробою викладанн¤ проблем пол≥≠тичноњ економ≥њ. ≤ хоча йому доводитьс¤ принаймн≥ теоретично ви≠р≥шувати зв'¤зану з механ≥зац≥Їю виробництва проблему безроб≥тт¤ ≥ його соц≥альних насл≥дк≥в, в≥н переконаний, що майбутн≥й розкв≥т сусп≥льства залежатиме в≥д розвитку ≥ндустр≥њ.

–озпод≥л. « теор≥њ трьох фактор≥в виробництва —ей виводить свою теор≥ю розпод≥лу сусп≥льного продукту, в≥дпов≥дно до ¤коњ кожен фактор виробництва робить св≥й внесок у виробництво, а до≠ходи в≥дображають цей внесок у т≥й м≥р≥, наск≥льки його визнано корисним. ƒоходи Ї ц≥ною, отримуваною за використан≥ фактори.

1	2	3

Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2121 прочитано)