≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ

ѕроста формула —е¤: Ђварт≥сть Ї в≥дношенн¤м двох послуг, що обм≥нюютьс¤ї, зв≥льнила Ѕаст≥а в≥д необх≥дност≥ вир≥шувати нов≥ теоретичн≥ проблеми. « ц≥Їњ позиц≥њ можна було легко по¤снити майже вс≥ ¤вища: так само, ¤к —м≥т та його посл≥довники стверджу≠вали, що будь-¤ка власн≥сть, будь-¤ке майно Ї сумою вартостей, так ≥ Ѕаст≥а визначав власн≥сть ¤к суму наданих власником послуг. ѕо≠слуга Ч це не лише витрати прац≥, а й взагал≥ будь-¤ке зусилл¤, що збер≥гаЇ зусилл¤ ≥нших.

Ќамагаючись примирити вс≥ в≥дом≥ тод≥ категор≥њ (вартост≥, ко≠рисност≥, витрат виробництва та ц≥ни), в≥н запозичуЇ в —е¤ його тео≠р≥ю послуг, але уточнюЇ њњ, трактуючи послуги ¤к своЇр≥дний товар:

Ђќснови вартост≥ завжди закладен≥ в послугах, а не в корисност≥, Ч зазначаЇ в≥н. Ч ” такий спос≥б ¤ спод≥ваюсь примирити економ≥ст≥в ус≥х напр¤мк≥вї.

“еор≥¤ розпод≥лу Ѕаст≥а також виводитьс¤ з теор≥њ послуг. √ар≠мон≥чне поЇднанн¤ послуг кап≥тал≥ста Ч власника засоб≥в виробни≠цтва, ¤к≥ в≥н надаЇ в користуванн¤, в≥дмовл¤ючи самому соб≥ в при≠дбанн≥ в≥дпов≥дноњ суми послуг, землевласника, земл¤ ¤кого використовуЇтьс¤, та роб≥тника, ¤кий докладаЇ зусиль до засоб≥в ви≠робництва, створюЇ можлив≥сть њхньоњ участ≥ в обм≥н≥ послугами.

ѕроблему розпод≥лу сусп≥льного доходу вир≥шено Ѕаст≥а на п≥д≠став≥ теор≥њ трьох фактор≥в виробництва, ¤ка повторюЇ теор≥ю —е¤ ≥ мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нењ. ¬≥н використав цю теор≥ю з метою довести економ≥чн≥ права клас≥в на в≥дшкодуванн¤ њхньоњ участ≥ у виробництв≥ у вигл¤д≥ прибутку, ренти та зароб≥тноњ плати, показа≠ти, що гармон≥¤ сусп≥льних ≥нтерес≥в будуЇтьс¤ на економ≥чн≥й гар≠мон≥њ, що розм≥ри сусп≥льного продукту визначають розм≥ри доход≥в ≥ кожен ≥з клас≥в за≥нтересований у спри¤нн≥ зростанню виробництва.

–озпод≥л сукупного (виробленого з участю кап≥тал≥ста, земле≠власника та роб≥тника) продукту в≥дбуваЇтьс¤ пропорц≥йно до внес≠ку кожного з них у виробництво, тобто к≥льк≥сть наданих послуг ви≠значаЇ частку, ¤ка набере форми прибутку, ренти, зароб≥тноњ плати.

—л≥дом за “юрго, хоча й не так ч≥тко, Ѕаст≥а формулюЇ закон-тенденц≥ю норми прибутку до зниженн¤, але цей закон остаточно трансформуЇтьс¤ у нього в закон зменшенн¤ в≥дносноњ частки кап≥≠тал≥ста в сусп≥льному продукт≥ одночасно з≥ зб≥льшенн¤м його вне≠ску у виробництво. “обто, на думку Ѕаст≥а, у процес≥ розпод≥лу за≠гального доходу (п≥сл¤ покритт¤ вс≥х витрат) частка власника кап≥талу в≥дносно зменшуЇтьс¤, тому що сусп≥льний дох≥д перероз≠под≥л¤Їтьс¤ з допомогою держави на користь ≥нших учасник≥в про≠цесу виробництва.

÷ей процес перерозпод≥лу Ѕаст≥а називаЇ законом розпод≥лу су≠сп≥льного продукту м≥ж кап≥талом та працею, завд¤ки чому в≥≠дом≥ економ≥сти Ѕем-Ѕаверк, ћаршалл, ћаркс, Ўумпетер та ≥н. убачали в ньому лише адвоката ≥снуючого ладу ≥ заперечували нау≠ков≥сть ус≥х його теор≥й. ќднак в≥н щиро в≥рив, що пол≥пшенн¤ еко≠ном≥чного становища вс≥х верств населенн¤ забезпечуватиметьс¤ усп≥шним розвитком кап≥тал≥зму за рахунок зростанн¤ сусп≥льного продукту ≥ зм≥н у його розпод≥л≥, зумовлених природними законами. ¬≥н писав: Ђякби ¤ мав нещаст¤ бачити в кап≥тал≥ лише вигоду кап≥≠тал≥ста, ¤ зробивс¤ б соц≥ал≥стомї'.

«г≥дно з цим законом, прибуток кап≥тал≥ста в сусп≥льному доход≥ поступаЇтьс¤ розм≥ром зароб≥тн≥й плат≥. „астки прибутку й зароб≥т≠ноњ плати з≥ зростанн¤м кап≥талу також зростають, але частка заро≠б≥тноњ плати зростаЇ швидше. ¬≥дносне зменшенн¤ частки прибутку, на думку Ѕаст≥а, не заважаЇ абсолютному зростанню кап≥талу, адже весь сусп≥льний продукт зростаЇ. ƒоходи, що зростають, забезпечу≠ють попит ≥ Ї основою майбутн≥х кап≥таловкладень.

ѕроте закон про перерозпод≥л сусп≥льного доходу на користь пра≠ц≥ Ѕаст≥а так ≥ не спром≥гс¤ довести. –≥ч у т≥м, що т¤ж≥нн¤ норми при≠бутку до спаду Ч це ще не самий спад, йому протид≥Ї низка ≥нших фактор≥в. —татистичн≥ дан≥ того часу заперечують закон Ѕаст≥а, а зб≥льшенню зароб≥тноњ плати роб≥тничий клас завд¤чував т≥льки пос≠т≥йному тиску на кап≥тал≥ст≥в та законодавчому втручанню держави.

“еор≥¤ зароб≥тноњ плати Ѕаст≥а безпосередньо випливаЇ з його закону перерозпод≥лу сусп≥льного продукту. ѕовна, на його думку, гармон≥¤ ≥нтерес≥в кап≥тал≥ста та найманого роб≥тника, Їдн≥сть њх≠ньоњ мети пол¤гають у т≥м, що вони разом створюють продукт дл¤ майбутнього розпод≥лу.  ап≥тал робить виробництво легшим ≥ про≠дуктивн≥шим. « розвитком виробництва створюютьс¤ умови дл¤ ро≠б≥тника, ¤к≥ дадуть йому змогу з часом стати нар≥вн≥ з кап≥тал≥стом.

ќтже, прибуток ≥ зароб≥тна плата не протисто¤ть один одному, вони гармон≥йно поЇднан≥.

ѕроблему земельноњ ренти Ѕаст≥а розгл¤дав також дуже повер≠хово. ¬≥н наводить цитати з праць —м≥та та –≥кардо, не спростовую≠чи ≥ не п≥дтримуючи њхн≥х доказ≥в. ¬ анал≥з≥ ренти в≥н використовуЇ теор≥ю послуг, ¤ка знадобилас¤ йому дл¤ вир≥шенн¤ проблеми супе≠речностей м≥ж земельними власниками, кап≥тал≥стами-орендар¤ми та найманими роб≥тниками.

ѕродуктивну силу земл≥ важко приписати заслугам землевласника, ¤кий привласнюЇ ренту лише тому, що волод≥Ї ц≥Їю землею. “е, що да≠Їтьс¤ задарма, маЇ належати вс≥м. Ђ—усп≥льна гармон≥¤ї в ц≥й частин≥ могла б дещо постраждати, але Ѕаст≥а знаходить по¤сненн¤: в≥н розгл¤≠даЇ землевласника ¤к людину, що п≥клуЇтьс¤ про землю ≥ Ї власником минулих послуг предк≥в щодо оброб≥тку та пол≥пшенн¤ земель.

” такий спос≥б участь у виробництв≥ землевласника пор≥внюЇть≠с¤ з роллю звичайного кап≥тал≥ста, ¤кий отримуЇ прибуток (про≠цент) за сукупн≥сть колишн≥х послуг. « часом частка минулих послуг у виробництв≥ зменшуватиметьс¤, а активного впливу Ч зб≥льшуватиметьс¤, а тод≥ дох≥д перерозпод≥л¤тиметьс¤ на користь не землевласника, а того, хто обробл¤Ї землю, тобто робить нов≥ по≠слуги, ¤к≥ завжди корисн≥ш≥ ≥ продуктивн≥ш≥ за стар≥.

÷¤ теза Ѕаст≥а стала засадною дл¤ обгрунтуванн¤ теор≥њ змен≠шенн¤ частки доход≥в з права власност≥, оск≥льки будь-¤ка влас≠н≥сть, за Ѕаст≥а, Ї лише сумою минулих ц≥нностей, що поступово втрачають свою корисн≥сть.

” ц≥лому теор≥¤ Ѕаст≥а не вносить н≥чого нового в економ≥чну думку, оск≥льки Ї комп≥л¤ц≥Їю чужих теоретичних ≥дей. јле в про≠цес≥ узгодженн¤ р≥знопланових економ≥чних доктрин Ѕаст≥а робить р¤д ц≥кавих висновк≥в. «окрема в≥н доводить ще один закон: про ви≠значальну роль споживача щодо виробника.

Ѕаст≥а стверджував, що дос¤гненн¤ гармон≥њ ≥нтерес≥в в≥дбуваЇ≠тьс¤ тод≥, коли особистий ≥нтерес п≥дкорено сусп≥льному. «апочат-куванн¤ цього процесу спостер≥гаЇтьс¤ вже в кап≥тал≥стичному су≠сп≥льств≥, його про¤вом Ї п≥дкоренн¤ виробника ≥нтересам споживача.

¬иробник дбаЇ лише про власн≥ ≥нтереси, намагаючись отримати ¤комога б≥льший прибуток. јле все, що в≥н намагаЇтьс¤ зробити дл¤ дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети, приводить до зниженн¤ ц≥н, створенн¤ корис≠них речей у достатн≥й к≥лькост≥, до зб≥льшенн¤ сусп≥льного продук≠ту й повного задоволенн¤ потреб споживача.

Ќа це спр¤мован≥ вс≥ економ≥чн≥ закони, що д≥ють у сусп≥льств≥ (конкуренц≥њ, вартост≥, попиту ≥ пропозиц≥њ та ≥н.), ¤к≥ примушують ор≥Їнтувати виробництво на попит. “ому основним питанн¤м по≠л≥теконом≥њ, на думку Ѕаст≥а, маЇ стати не питанн¤ про закони виро≠бництва, про за≥нтересован≥сть виробника, а про основн≥ законом≥р≠ност≥ процесу споживанн¤, оск≥льки саме воно зумовлюЇ напр¤мки розвитку виробництва.

¬изнаючи, що лише споживач нав'¤зуЇ свою суб'Їктивну волю виробнику, Ѕаст≥а пише про його моральну в≥дпов≥дальн≥сть перед сусп≥льством, надаючи виробников≥ роль виховател¤ смак≥в ≥ вподобань, в≥дпов≥дального за нерозумн≥ форми споживанн¤. Ђякщо люд≠ство вдосконалюЇтьс¤... то це тому, що вдосконалюЇтьс¤ морально споживачї'.

“еор≥¤ примату споживанн¤ над виробництвом, споживача над виробником була новим словом у пол≥тичн≥й економ≥њ. ” поЇднанн≥ з теор≥¤ми в≥льноњ конкуренц≥њ, попиту та пропозиц≥њ вона давала поштовх до вивченн¤ законом≥рностей розвитку ринку.

¬неском Ѕаст≥а в економ≥чну теор≥ю Ї також те, що в≥н визнаЇ р≥≠вноц≥нними учасниками обм≥ну продукти, створен≥ в матер≥альн≥й ≥ нематер≥альн≥й сферах. ¬≥н напол¤гаЇ на необх≥дному розвитку не≠матер≥альноњ сфери, що спри¤тиме зростанню зайн¤тост≥ та доход≥в.

—оц≥альн≥ проблеми. ” боротьб≥ з соц≥ал≥стичними ≥де¤ми Ѕас≠т≥а, що загалом не визнавав ученн¤ ћальтуса про народонаселенн¤, щодо конкретних питань соц≥ального захисту п≥дтримуЇ мальтуз≥ан≠ство. ќдин ≥з розд≥л≥в його Ђ√армон≥йї спец≥ально присв¤чено цим проблемам. ¬≥н уважаЇ неприпустимим втручанн¤ в д≥ю економ≥ч≠них закон≥в, що, на його погл¤д, регулюють сусп≥льний розпод≥л з урахуванн¤м абсолютного внеску кожного у виробництво. Ќеспра≠ведлив≥сть цих закон≥в виправдовуЇтьс¤ њхн≥м стимулюючим впли≠вом на розвиток сусп≥льства ≥ на людей, що не бажають працювати, тобто ц≥ закони породжують приватну в≥дпов≥дальн≥сть. —ол≥дар≠н≥сть Ѕаст≥а бачить не у взаЇмодопомоз≥, а в т≥м, що в≥дпов≥даль≠н≥сть кожного перед сусп≥льством забезпечуЇ ≥ справедливе став≠ленн¤ сусп≥льства до кожного.

јбсолютизац≥¤ принцип≥в в≥льноњ конкуренц≥њ та в≥льноњ д≥њ еко≠ном≥чних закон≥в ставить л≥берал≥зм Ѕаст≥а на вищий щабель класи≠чноњ економ≥чноњ теор≥њ. —вою оптим≥стичну тезу про самовир≥шен-н¤ вс≥х проблем у межах гармон≥чноњ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки в≥н поширював на вс≥ аспекти сусп≥льного житт¤, р≥шуче заперечуючи будь-¤к≥ форми державного втручанн¤. “ому його (у ц≥лому комп≥≠л¤тивна) теор≥¤ залишилась поза увагою п≥зн≥ших економ≥ст≥в.

1	2	3

Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2121 прочитано)