≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ

“рьом видам фактор≥в в≥дпов≥дають три види доход≥в, що зале≠жать в≥д послуг цих фактор≥в: зароб≥тна плата, прибуток та рента ≥ процент.

¬изнаючи особу п≥дприЇмц¤, орган≥затором виробництва, —ей, однак, в≥докремлював власника кап≥талу в≥д п≥дприЇмц¤, а отже, ба≠чив ≥ р≥зницю в сут≥ њхн≥х доход≥в ¤к плати за р≥зн≥ послуги. “обто —ей розмежував Ђпромисловий прибуток, або процент на кап≥≠талї та Ђприбуток, зумовлений використанн¤м кап≥талуї. ¬≥н в≥док≠ремлюЇ процент, належний власников≥ кап≥талу, в≥д п≥дприЇмни≠цького доходу, що його отримуЇ п≥дприЇмець, ¤к людина, котра ризикуЇ, поЇднуючи землю, кап≥тал та працю. —ей намагаЇтьс¤ роз≠гл¤дати цей прибуток ¤к зароб≥тну плату, довод¤чи њхнЇ однакове походженн¤ й однакову залежн≥сть в≥д сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ.

“акий п≥дх≥д в≥н застосовуЇ ≥ до визначенн¤ доходу в с≥льському господарств≥, де, на його думку, землевласник отримуЇ ренту (¤к власник кап≥талу Ч процент), а орендар Ч п≥дприЇмницький дох≥д. “еор≥њ ренти —ей не надавав вин¤ткового значенн¤, ¤к це робили ф≥≠з≥ократи ≥ —м≥т, а по¤снював, що вона залежить в≥д попиту на землю та њњ продукти ≥ пропозиц≥њ таких, а також в≥д розм≥р≥в вкладеного в землю кап≥талу.

÷≥ноутворенн¤. –озм≥ри корисност≥ фактор≥в (послуг), тобто ве≠личина зароб≥тноњ плати, прибутку й ренти, на думку —е¤, ви¤вл¤ю≠тьс¤ в процес≥ обм≥ну. —аме в процес≥ обм≥ну в≥дбуваЇтьс¤ форму≠ванн¤ ц≥ни на корисн≥ послуги. —ей уважаЇ, що ц≥на формуЇтьс¤ на ринку п≥д впливом попиту та пропозиц≥њ.

“обто закон попиту та пропозиц≥њ регулюЇ ц≥ну послуг ≥ про≠дукт≥в, розм≥ри прибутк≥в, ренти, процента, зароб≥тноњ плати.

”загал≥ закон попиту та пропозиц≥њ —ей формулюЇ дуже ч≥тко, визначивши ц≥ну ¤к точку р≥вноваги, де зак≥нчуЇтьс¤ д≥¤ одного чинника й починаЇтьс¤ д≥¤ ≥ншого, тобто Ђзростанн¤ ц≥ни пр¤мо пропорц≥йне попиту ≥ обернено пропорц≥йне пропозиц≥њї'.

“еор≥¤ розпод≥лу й обм≥ну —е¤ виключаЇ проблему взаЇмов≥дно≠син м≥ж класами, ¤к њњ трактуЇ —м≥т. Ќатом≥сть —ей розгл¤даЇ в≥д≠носини м≥ж економ≥чними суб'Їктами Ч продавц¤ми й покупц¤ми. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ у суб'Їктивному визначенн≥ ц≥ни послуг, ¤к насл≥д≠ку протиборства споживача та виробника, у суб'Їктивному вплив≥ п≥дприЇмц¤ ¤к особистост≥ на процес виробництва та розпод≥лу, а споживача Ч на обс¤ги виробництва й розм≥ри прибутк≥в.

“еор≥¤ ринку. ќписан≥ п≥дходи л¤гли в основу концепц≥њ, ¤ка здобула —ею визнанн¤ ≥ достатню к≥льк≥сть посл≥довник≥в, Ч теор≥њ ринку, ¤ку назвали Ђзаконом —е¤ї. —уть теор≥њ пол¤гаЇ в т≥м, що, за твердженн¤м —е¤, товари та послуги обм≥нюютьс¤ на ≥нш≥ товари та послуги, тому виробництво одних зумовлюЇ потребу в ≥нших, пост≥йно забезпечуючи потенц≥йний попит. «авд¤ки цьому кризи надвиробництва неможлив≥.

≤накше кажучи, кожний продавець Ї одночасно й покупцем, ≥ на≠впаки: щоб придбати, необх≥дно спочатку продати. “ому —ей робить висновок, що р≥вновага попиту та пропозиц≥њ встановлюЇтьс¤ авто≠матично ≥ в≥дбиваЇтьс¤ т≥льки на ц≥н≥, а не на можливост≥ реал≥зац≥њ товару.

«атоварюванн¤ ринку неможливе, хоча ≥нколи можуть створюва≠тись запаси нереал≥зованих товар≥в. “а, на думку —е¤, ситуац≥¤ ре≠гулюЇтьс¤ автоматично з≥ зростанн¤м попиту на ≥нш≥ товари та ко≠ливанн¤м ц≥нност≥, оск≥льки товари створюють ринок один дл¤ одного. Ђ«агальна маса товар≥в за необх≥дност≥ дор≥внюЇ загальн≥й мас≥, на ¤ку ≥снуЇ попитї2.

¬≥дтак —ей формулюЇ три закони ринку:

1. „им б≥льше виробник≥в та екстенсивн≥ший ринок, тим б≥льше споживач≥в ≥ тим прибутков≥ший цей ринок дл¤ виробник≥в, оск≥ль≠ки ц≥на зростаЇ з≥ зростанн¤м попиту.

2.  ожен виробник за≥нтересований в усп≥шн≥й д≥¤льност≥ ≥нших, оск≥льки така д≥¤льн≥сть формуЇ ринок попиту. ”сп≥х одн≥Їњ галуз≥ спри¤Ї усп≥хов≥ ≥нших, стимулюЇ загальний розвиток. –озкв≥т промис≠ловост≥ супроводжуЇтьс¤ процв≥танн¤м с≥льського господарства ≥ т. д.

3. ≤мпорт благотворно впливаЇ на розвиток обм≥ну, адже ≥ноземн≥ товари можна отримати, лише продавши своњ.

«авданн¤м доброго ур¤ду, на його думку, Ї стимулюванн¤ вироб≠ництва, а поганого Ч попиту, бо проблема попиту вир≥шуЇтьс¤ разом з отриманн¤м засоб≥в дл¤ придбанн¤ продукту, а ц≥ засоби даЇ виробництво.

—ей указуЇ, що дл¤ вир≥шенн¤ проблем реал≥зац≥њ не потр≥бне ≥с≠нуванн¤ Ђтрет≥х ос≥бї, ¤к помилково вважав ћальтус, бо виробниц≠тво самост≥йно створюЇ св≥й ринок.

ѕроте згодом —ей почав визнавати (принаймн≥ теоретично) мож≠лив≥сть криз надвиробництва, але вс≥л¤ко уникав однозначного ви≠сновку, ¤кий заперечував би його теор≥ю розширеного в≥дтворенн¤. ЂЌезручн≥сть виникаЇ не тому, що виробл¤Їтьс¤ занадто багато, а тому, що виробл¤ють не те, що потр≥бної1. “а ц¤ проблема, на його думку, вир≥шуЇтьс¤ на основ≥ ц≥ноутворенн¤: в≥дбуваЇтьс¤ перели≠ванн¤ кап≥талу в галуз≥, що гарантують б≥льший прибуток. ÷е було в≥дпов≥ддю на намаганн¤ ћальтуса довести шк≥длив≥сть процесу на≠громадженн¤ кап≥талу ¤к основного фактора надвиробництва та на теор≥њ —≥смонд≥, що виступав проти промислового прогресу.

якби —ей б≥льшого значенн¤ надавав анал≥зу грошей, функц≥ю ¤ких в≥н зводив до посередництва в обм≥н≥, то, звичайно, д≥йшов би висновку, що внасл≥док њхньоњ д≥њ процес куп≥вл≥-продажу роз≥рвано в час≥, а тому виготовлений товар не обов'¤зково буде реал≥зовано, бо, виконуючи функц≥ю засобу нагромадженн¤, грош≥ можуть бути вилучен≥ з об≥гу. —аме монетарний фактор, ¤кому в≥н не надавав значенн¤, може в≥д≥гравати вир≥шальну роль. ”т≥м проблема криз на той час ≥ще не була надто гострою.

“еор≥¤ —е¤, оптим≥стична за своЇю суттю, знаменувала собою перех≥д ‘ранц≥њ до кап≥тал≥зму, з ¤ким на той час зв'¤зувались над≥њ на розкв≥т держави. ¬она пропов≥дувала прогресивну ≥дею свободи п≥дприЇмництва й торг≥вл≥. —ей п≥д≥йшов майже впритул до визна≠ченн¤ категор≥њ економ≥чноњ р≥вноваги. ѕол≥тична економ≥¤ —е¤, хо≠ча й насл≥дувала теор≥њ јдама —м≥та, знаменувала започаткуванн¤ нового, неокласичного напр¤мку в розвитку економ≥чноњ думки.

≤дењ —е¤ л¤гли в основу багатьох досл≥джень майбутнього Ч проб≠лем цикл≥чного розвитку, теор≥њ граничноњ корисност≥, теор≥њ фактор≥в виробництва, теор≥њ п≥дприЇмц¤-орган≥затора, п≥дприЇмц¤-новатора та багатьох ≥нших, не кажучи вже про теор≥ю попиту ≥ пропозиц≥њ, ¤ка знайшла в≥дображенн¤ в економ≥чних прац¤х його наступник≥в.

≤ще одним представником французькоњ класичноњ школи по≠л≥теконом≥њ був ‘редер≥к Ѕаст≥а, прац≥ ¤кого, хоч ≥ тримались у рус≠л≥ основноњ л≥беральноњ ≥дењ, але суттЇво в≥др≥зн¤лись за методоло≠г≥Їю в≥д праць його попередник≥в.

‘редер≥к Ѕаст≥а (1801Ч1850) народивс¤ в Ѕайонн≥ в багат≥й ро≠дин≥. Ѕув купцем, фермером, мировим суддею, генеральним радни≠ком, депутатом установчих збор≥в  онституц≥йноњ асамблењ 1848 p.

«нанн¤ ≥ноземних мов (англ≥йськоњ, ≥спанськоњ, ≥тал≥йськоњ) дало йому змогу ознайомитись з передовою ф≥лософською та еко≠ном≥чною думкою того часу, прац¤ми —м≥та, —е¤. ¬≥н ц≥кавивс¤ пол≥тикою, виступав проти соц≥ал≥ст≥в та комун≥ст≥в. Ѕув прихи≠льником ≥дей л≥берал≥зац≥њ економ≥ки, борцем проти протекц≥он≥з≠му, орган≥зував јсоц≥ац≥ю в≥льноњ торг≥вл≥ в Ѕордо, а пот≥м ≥ в ѕариж≥, став секретарем њњ ком≥с≥њ ≥ редагував журнал, ¤кий вона видавала.

∆итт¤ його було коротким, а наукова кар'Їра ще коротшою: во≠на тривала не б≥льше шести рок≥в. ѕершу статтю ‘редер≥ка Ѕаст≥а було опубл≥ковано в Ђ√азет≥ економ≥ст≥вї 1843 p. ¬≥н писав також дл¤ ≥нших газет. ќсновну його працю Ђ≈коном≥чн≥ гармон≥њї (1850 p.), ¤ка зазнала досить гостроњ критики, було надруковано (так ≥ незавершеною) вже п≥сл¤ його смерт≥.

Ќе буде переб≥льшенн¤м сказати, що основною рисою теор≥њ Ѕа≠ст≥а Ї њњ комп≥л¤тивн≥сть: його ≥дењ запозичено в ћ≥лл¤, —ен≥ора, —е¤, Kepi та ≥нших. ¬одночас його оптим≥зм ≥ в≥ра у самовдосконаленн¤ кап≥тал≥зму були щирими ≥ в≥н намагавс¤ це обгрунтувати з допомо≠гою теоретичних м≥ркувань.

“еор≥¤ Ђеконом≥чноњ гармон≥њї. Ѕаст≥а сто¤в на ≥ндив≥дуал≥стич≠них позиц≥¤х, оск≥льки, ¤к ≥ —м≥т, в≥рив, що прогрес сусп≥льства зв'¤заний з реал≥зац≥Їю свободи ≥нтерес≥в окремоњ людини, що при≠ватн≥ ≥нтереси антагон≥стичн≥ т≥льки зовн≥, а по сут≥ вони сол≥дарн≥:

досить, щоб Ђкожний домагавс¤ зд≥йсненн¤ власних ≥нтерес≥в, ≥ в≥н побачить, що, сам того не бажаючи, буде слугою ≥нтерес≥в ≥ншихї.

—укупн≥сть цих ≥нтерес≥в та њх узгодженн¤, на думку Ѕаст≥а, Ї предметом пол≥тичноњ економ≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д соц≥ал≥ст≥в, в≥н упев≠нений, що гармон≥ю ≥нтерес≥в може забезпечити кап≥тал≥зм, ¤кий Ї асоц≥ац≥Їю об'Їднаних сп≥льною метою людей, але в≥дносини м≥ж ними складаютьс¤ на основ≥ д≥њ природних сил Ч об'Їктивних еко≠ном≥чних закон≥в. ƒ≥¤ цих сил забезпечуЇ гармон≥ю ≥нтерес≥в, а в≥д≠так Ч прогрес сусп≥льства.

√армон≥¤ соц≥ального св≥ту позначаЇтьс¤ на вс≥х ¤вищах еконо≠м≥чного житт¤: на обм≥н≥, вартост≥, ц≥нност≥, конкуренц≥њ, розпод≥л≥, виробництв≥ ≥ споживанн≥.

”згодженн¤ ≥нтерес≥в у сусп≥льств≥, на його думку, в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ обм≥ну та споживанн¤: кожна людина може знайти соб≥ м≥сце у ньому, дов≥вши свою корисн≥сть, задовольн¤ючи потреби ≥нших ≥ перебуваючи у в≥дносинах р≥вноц≥нного обм≥ну з ними.

“еор≥¤ послуг. ќбм≥н м≥ж суб'Їктами в сусп≥льств≥ маЇ варт≥сний характер, тому важливо, на думку Ѕаст≥а, визначити, що лежить в основ≥ вартост≥.

¬≥н охоче б скориставс¤ з трудовоњ теор≥њ вартост≥, але не зм≥г з њњ позиц≥й по¤снити, чому реч≥, що мають матер≥альне вираженн¤, об≠м≥нюютьс¤ на духовн≥ ц≥нност≥, чому р≥зн≥ за ≥ндив≥дуальними ви≠тратами прац≥ товари обм≥нюютьс¤ на ринку за такою самою ц≥ною, а ц≥на коливаЇтьс¤ п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ. ¬изначивши спочатку величину вартост≥ з позиц≥њ заощадженоњ покупцем прац≥, в≥н пот≥м в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д ц≥Їњ тези, оск≥льки не знаЇ, ¤к вим≥р¤ти њњ к≥льк≥сно.

1	2	3

Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2121 прочитано)