≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕредмет ≥ завданн¤ курсу ≤стор≥¤ економ≥чних вчень

” сучасн≥й л≥тератур≥ де¤к≥ автори пропонують нову пер≥одиза≠ц≥ю, нову структуру курсу ≥стор≥њ економ≥чноњ думки. “ак, я. ядгаров уважаЇ за необх≥дне застосувати позбавлену класового п≥дходу пер≥одизац≥ю етап≥в ≥ напр¤м≥в розвитку економ≥чноњ думки.

¬≥н пропонуЇ под≥лити ≥стор≥ю економ≥чноњ думки (економ≥чних учень) на три етапи: 1) економ≥чн≥ вченн¤ доби доринковоњ економ≥≠ки; 2) економ≥чн≥ вченн¤ доби нерегульованоњ ринковоњ економ≥ки;

3) економ≥чн≥ вченн¤ доби регульованоњ (соц≥альне ор≥Їнтованоњ) ринковоњ економ≥ки'. Ќе вдаючись у детальну критику такоњ схеми, зауважимо, що далеко не вс≥ теор≥њ вкладаютьс¤ в запропонован≥ ав≠тором етапи. ÷е особливо стосуЇтьс¤ третього етапу.

ўодо пр≥оритет≥в, то ц≥лком зрозум≥ло, що всю ≥стор≥ю економ≥≠чноњ думки, нав≥ть у стислому виклад≥, неможливо вм≥стити в одн≥й книжц≥.  ожний досл≥дник обмежуЇ себе певними пер≥одами, на≠пр¤мами, крањнами. ” нашому п≥дручнику теж досл≥джуютьс¤ лише основн≥ напр¤ми, школи, ¤к≥ спри¤ли формуванню сучасних еконо≠м≥чних ≥дей.

¬ажливим моментом досл≥дженн¤ ≥стор≥њ економ≥чноњ думки Ї ви≠¤вленн¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж економ≥чними теор≥¤ми та ≥деолог≥Їю. ÷¤ проблема Ї особливо актуальною дл¤ пострад¤нських крањн. јдже ≥стор≥¤ економ≥чноњ думки, ¤к ≥ вс≥ сусп≥льн≥ науки, була занадто ≥део-лог≥зованою. ƒе¤к≥ економ≥сти пострад¤нських крањн удаютьс¤ тепер у ≥ншу крайн≥сть. Ќамагаючись позбутись марксистського догматиз≠му та зайвоњ ≥деолог≥зац≥њ економ≥чноњ теор≥њ, вони заперечують будь-¤кий зв'¤зок економ≥ки та ≥деолог≥њ. јле ≥гнорувати цей зв'¤зок не≠правом≥рно. ÷е питанн¤ Ї предметом широких дискус≥й серед зах≥д≠них економ≥ст≥в. ”с≥ вони визнають роль ≥деолог≥њ, проте не вс≥ одна≠ково визначають цю роль. ќдн≥ економ≥сти заперечують на¤вн≥сть ≥деолог≥чних елемент≥в у економ≥чн≥й теор≥њ, ≥нш≥ Ч визнають ц≥ еле≠менти ¤к так≥, що реально ≥снують ≥ Ї неминучими. ќдн≥ намагаютьс¤ Ђзв≥льнитиї економ≥ку в≥д ≥деолог≥њ, ≥нш≥ Ч визнають функц≥ональну роль ≥деолог≥њ ≥ науки ¤к знар¤дь соц≥ального контролю.

“≥, хто заперечуЇ роль ≥деолог≥њ в економ≥чн≥й теор≥њ, тверд¤ть, що Ђчистуї економ≥чну теор≥ю можна використати дл¤ досл≥дженн¤ будь-¤коњ економ≥чноњ системи без огл¤ду на њњ ≥деолог≥чну суть. ≤н≠ш≥ Ч навпаки, наголошують на необх≥дност≥ враховуванн¤ ≥деоло≠г≥чних аспект≥в у економ≥чному анал≥з≥.

як правило, радикальн≥ш! економ≥сти надають ц≥й проблем≥ б≥льшого значенн¤. ќртодоксальн≥, або консервативн≥, Ч примен≠шують њњ роль.  р≥м того, Ї р≥зн≥ погл¤ди й на саму суть ≥деолог≥њ:

зах≥дн≥ економ≥сти визнають њњ ¤вищем груповоњ, профес≥йноњ св≥до≠мост≥, а не особливою формою класовоњ св≥домост≥, ¤к  . ћаркс.

…. Ўумпетер визнавав вплив ≥деолог≥њ на економ≥чну теор≥ю, але вважав, що в≥н не Ї суттЇвим. Ўведський економ≥ст √.ћюрдаль твердив, що пол≥тико-≥деолог≥чн≥ елементи неможливо усунути з економ≥чного анал≥зу, хоч њхн¤ роль у сучасному сусп≥льств≥ посту≠пово зменшуЇтьс¤. ј в≥домий французький економ≥ст, лауреат Ќо≠бел≥вськоњ прем≥њ (1988) ћор≥с јлле, навпаки, п≥дкреслював поси≠ленн¤ пол≥тизац≥њ науки й науковоњ д≥¤льност≥ Ђчерез вплив ≥деолог≥чних концепц≥й, до ¤кого б крила вони не належалиї. ≤ саме тому економ≥ка, на його думку, ≥ще не Ї Ђсправжньою наукоюї, оск≥льки Ђњњ вих≥дний матер≥ал т≥сно зв'¤заний ≥з ≥нтересами та ≥део≠лог≥Їюї'. јнгл≥йськ≥ економ≥сти ћор≥с ƒобб ≥ ƒж. –об≥нсон ствер≠джують, що економ≥чна теор≥¤ неминуче маЇ ≥деолог≥чний характер. ƒж. –об≥нсон наголошуЇ, що економ≥чний анал≥з в≥д≥граЇ основну роль у виправданн≥ ≥снуючого ладу. јмериканський економ≥ст ѕол —уњз≥ неокласичний економ≥чний анал≥з пр¤мо називав одн≥Їю з≥ стад≥й апологетики кап≥тал≥зму. ѕольський економ≥ст ќскар Ћанге й американський –. ’ейлбронер наголошували на безпосередн≥й за≠лежност≥ економ≥чних теор≥й в≥д ≥деолог≥њ. ≤ справд≥, ¤кщо розгл¤да≠ти ≥сторичну еволюц≥ю економ≥чноњ думки, то зв'¤зок економ≥чних теор≥й ≥ ≥деолог≥њ простежуЇтьс¤ досить виразно.

ј. —м≥т проголошував ≥дею гармон≥њ приватних ≥ сусп≥льних ≥н≠терес≥в. ѕроте в≥н поширював цю ≥дею лише на виробництво багат≠ства, а не на його розпод≥л. Ќа в≥дм≥ну в≥д ј. —м≥та ƒ. –≥кардо по≠клав саме проблему розпод≥лу в основу своЇњ прац≥. ¬≥н висловив думку про протилежн≥сть ≥ взаЇмозалежн≥сть зароб≥тноњ плати й прибутку, наголосив на трудовому характер≥ ренти. “еор≥ю ренти –≥кардо використав у боротьб≥ проти землевласник≥в, викриваючи протилежн≥сть њхн≥х ≥нтерес≥в та ≥нтерес≥в роб≥тник≥в ≥ промисловц≥в.

—≥смонд≥ одним ≥з перших поставив проблему становища роб≥т≠ничого класу за умов кап≥тал≥зму, виступивши з критикою ≥деолог≥њ економ≥чного л≥берал≥зму класик≥в. ≈коном≥чна свобода спри¤ла не лише розвитку продуктивних сил, вона призвела до зубож≥нн¤ роб≥т≠ничого класу ≥ криз. —≥смонд≥ намагаЇтьс¤ з'¤сувати причини цих ¤вищ ≥ знайти способи њх подолати.

—≥смонд≥ не був соц≥ал≥стом, проте його ≥дењ знайшли п≥дтримку в соц≥ал≥ст≥в ѕрудона, –одбертуса, Ћассал¤. ¬они виступали ≥з за≠кликами справедлив≥шого розпод≥лу, втручанн¤ держави в економ≥≠чн≥ й соц≥альн≥ процеси, реформуванн¤ сусп≥льства. —оц≥ал≥сти-утоп≥сти ставили своњм завданн¤м вир≥шенн¤ соц≥альних питань. ѕроблему розпод≥лу вони п≥дпор¤дковували проблем≥ в≥дносин вла≠сност≥ ≥ на ц≥й п≥дстав≥ д≥йшли висновку про протилежн≥сть ≥н≠терес≥в, суперечност≥ м≥ж труд¤щими й Ђексплуататорамиї. ¬ир≥шенн¤ соц≥альних проблем вони спод≥валис¤ зд≥йснити через св≥до≠му й розумну д≥¤льн≥сть сусп≥льства, орган≥зац≥ю асоц≥ац≥й, добро≠в≥льну кооперац≥ю. ѕроти теор≥й соц≥ал≥ст≥в виступали Ѕаст≥а ≥  ер≥, проголошуючи гармон≥ю ≥нтерес≥в прац≥ й кап≥талу. ÷¤ гармон≥¤ зумовлена тим, що, на њхню думку, частка прац≥ й кап≥талу в проду≠кт≥ зростаЇ паралельно, проте частка прац≥ зростаЇ й абсолютно й в≥дносно, а кап≥талу Ч лише абсолютно.

≤сторична школа спри¤ла розвитку та поширенню реформ≥зму, зокрема доказу доц≥льност≥ його застосуванн¤ у сфер≥ розпод≥лу.

ћаркс ч≥тко й однозначно сформулював проблему класових су≠перечностей, експлуатац≥њ. ѓњ суть пол¤гаЇ у привласненн≥ кап≥тал≥с≠тами додатковоњ вартост≥. ”суненн¤ експлуатац≥њ, за ћарксом, мож≠ливе лише революц≥йним шл¤хом.

ћаржинал≥сти розпод≥л пов'¤зують ≥з оплатою фактор≥в вироб≠ництва, хоч сам≥ фактори та њхн¤ продуктивн≥сть набувають нового тлумаченн¤. “еор≥¤ граничноњ корисност≥ маржинал≥ст≥в передбача≠ла в≥дх≥д в≥д розгл¤ду соц≥ально-економ≥чних в≥дносин. ѕроте њњ ≥де≠олог≥чна спр¤мован≥сть породила особливо багато суперечок. якщо Ўумпетер уважав за можливе розгл¤дати њњ ¤к ≥деолог≥чно нейт≠ральну, то ƒж. –об≥нсон за¤вл¤ла, що цю теор≥ю прос¤кнуто ≥деоло≠г≥Їю ≥ њњ покликано покласти край ≥ншим ≥деолог≥¤м.

ћаршалл, ¤к ≥ маржинал≥сти, теор≥ю розпод≥лу зв'¤зуЇ з теор≥Їю фактор≥в виробництва. ѕроте в нього, на в≥дм≥ну в≥д маржинал≥ст≥в, ≥, зокрема, њхньоњ теор≥њ граничноњ продуктивност≥, ≥детьс¤ про умо≠ви попиту ≥ пропозиц≥њ, ¤кими визначаЇтьс¤ нормальна ц≥на кожного фактора виробництва. ≤ тому завданн¤ теор≥њ розпод≥лу ћаршалл убачаЇ в т≥м, щоб з'¤сувати елементи, руш≥йн≥ сили, ¤к≥ визначають попит ≥ пропозиц≥ю. ¬≥н визнаЇ недосконал≥сть розпод≥лу, його не≠р≥вн≥сть, проте виступаЇ проти соц≥ал≥стичних принцип≥в р≥вного розпод≥лу. ћаршалл запропонував зам≥нити назву Ђпол≥тична еко≠ном≥¤ї новою Ч наука економ≥ки (economics).

якщо у XIX ст. в≥дбувалас¤ гостра теоретична боротьба р≥зних шк≥л, котра ще посилювалась пол≥тичними розб≥жност¤ми й р≥зними соц≥альними ≥нтересами, то по¤ва новоњ функц≥ональноњ теор≥њ Ђeco≠nomicsї означала послабленн¤ њњ соц≥альноњ ≥ класовоњ спр¤мованост≥.

јле разом з неокласичним напр¤мом виник ≥нституц≥онал≥зм, прихильники ¤кого одразу за¤вили про себе гострою критикою ка≠п≥тал≥зму, критикою Ђбезд≥¤льного, паразитичного класуї. ≤нститу-ц≥онал≥сти виступили з вимогою соц≥ального контролю сусп≥льства над економ≥кою.

 ейнс не надавав особливого значенн¤ пол≥тичним ≥ соц≥альним факторам ≥ сто¤в на позиц≥¤х безперервност≥ економ≥чного розвитку, хоч ≥ не заперечував необх≥дн≥сть реформ. ѕроте в посткейнс≥анц≥в ” центр≥ уваги сто¤ть проблеми економ≥чного зростанн¤ й розпод≥лу.

” 70-х Ч початку 80-х pp. на зм≥ну кейнс≥анству прийшов неоконсерватизм, ¤кий спиравс¤ переважно на неокласичн≥ ≥дењ, хоч у неоконсервативних теор≥¤х ч≥тк≥ше ви¤вл¤Їтьс¤ ≥деолог≥чна спр¤мо≠ван≥сть. ѕрихильники цих теор≥й виправдовують нер≥вн≥сть у дохо≠дах, у розпод≥л≥ багатства. ¬они виступають за податков≥ п≥льги дл¤ найбагатших верств населенн¤, домагаютьс¤ скороченн¤ соц≥альних програм. ѕро зростанн¤ рол≥ пол≥тики та ≥деолог≥њ у неокласичному напр¤м≥ писали й зах≥дн≥ економ≥сти, зокрема американц≥ ј. јйхнер ≥ –.≈рл.

Ќе залишавс¤ незм≥нним ≥ економ≥ко п≥сл¤ по¤ви перших досл≥≠джень з ц≥Їњ дисципл≥ни ј. ћаршалла (1890) ≥ американського еко≠ном≥ста ј. √едл≥ (1896). ћаршалл називав економ≥ко наукою Ђчис≠тою ≥ прикладноюї, незалежною в≥д державноњ пол≥тики.

“ак≥ сам≥ погл¤ди ≥исловлював ≥ професор „иказького ун≥верси≠тету ‘. Ќайт, ¤кий писав, що по¤ва економ≥ко означала в≥докрем≠ленн¤ чистоњ науки в≥д проблем державноњ пол≥тики. ѕроте ц≥ за¤ви ц≥лком безп≥дставн≥. Ќав≥ть сам Ќайт, визначаючи проблеми еконо≠м≥ко, не зм≥г уникнути питань державноњ пол≥тики.

” всесв≥тньо в≥домому п≥дручнику ѕ. —амуельсона Ђ≈коном≥ксї спостер≥гаЇтьс¤ поступове зростанн¤ ≥нтересу ¤к до пол≥тичних, так ≥ до соц≥альних проблем. ƒо того ж —амуельсон неодноразово по≠вертаЇтьс¤ до терм≥на Ђпол≥тична економ≥¤ї, п≥дкреслюючи соц≥≠альну значущ≥сть останньоњ ≥ увагу до соц≥альних проблем. Ќа дум≠ку —амуельсона, предмет пол≥тичноњ економ≥њ (економ≥чноњ теор≥њ) зб≥гаЇтьс¤ з предметом таких наук, ¤к соц≥олог≥¤, психолог≥¤ тощо2.

1	2	3

Ќазва: ѕредмет ≥ завданн¤ курсу ≤стор≥¤ економ≥чних вчень
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (5389 прочитано)