≤стор≥¤ економ≥чних вчень > –анн≥й ≥нституц≥онал≥зм

–анн≥й ≥нституц≥онал≥зм

” рамках раннього ≥нституц≥онал≥зму склались три основн≥ на≠пр¤ми:

1) соц≥ально-психолог≥чний, 2) соц≥ально-правовий, 3) емп≥≠ричний (кон'юнктурно-статистичний).

—оц≥ально-психолог≥чний ≤нституц≥онал≥зм. “орстен ¬еблен (1857Ч1929). —ин норвезького сел¤нина-ем≥гранта, ¬еблен здобув ступ≥нь доктора наук в »Їльському ун≥верситет≥, п≥дготувавши ди≠сертац≥ю про етику  анта. 1899 року ¬еблен опубл≥кував свою пер≠шу працю Ђ“еор≥¤ безд≥¤льного класуї, в ¤к≥й дав глибоку критику кап≥тал≥зму з його культом грошей. ÷≥й проблем≥ були присв¤чен≥ й наступн≥ його прац≥: Ђѕрив≥лейован≥ групи ≥ стан промисловоњ техн≥киї (1919), Ђ≤нженери ≥ система ц≥нї (1921), Ђјбсентењстська власн≥стьї (1924) та ≥нш≥.

” питанн¤х ф≥лософ≥њ в≥н був ≥деал≥стом, р≥шуче виступав проти матер≥ал≥зму ≥, зокрема, марксистського ф≥лософського матер≥ал≥зму.

як ≥деал≥ст у ф≥лософ≥њ ¬еблен дав своЇр≥дне тлумаченн¤ предме≠та економ≥чноњ науки. ” центр досл≥дженн¤ в≥н ставить ≥дею розвит≠ку, динам≥ки ≥ людську д≥¤льн≥сть у вс≥х њњ про¤вах. —аме з цих пози≠ц≥й в≥н критикуЇ утил≥тарист≥в ≥ особливо засновника утил≥таризму ≤. Ѕентама, ¤кий ус≥ сусп≥льн≥ в≥дносини розгл¤дав з погл¤ду њхньоњ корисност≥, можливост≥ бути засобом дл¤ дос¤гненн¤ ¤коњсь мети. ¬еблен вимагаЇ, щоб економ≥чна наука зв≥льнилась в≥д рац≥онал≥с≠тичноњ психолог≥њ ≥ вз¤ла на озброЇнн¤ психолог≥ю реал≥стичну, та≠ку, що Ї результатом спостережень за людською д≥¤льн≥стю. ¬≥н критикуЇ ортодоксальних економ≥ст≥в за те, що вони звод¤ть еконо≠м≥чн≥ ≥нтереси т≥льки до суто грошових ≥ ≥гнорують людину, виклю≠чивши њњ з економ≥чного анал≥зу.

¬изнавши обмежен≥сть такого п≥дходу до анал≥зу економ≥чних ¤вищ, ¬еблен ставить завданн¤ Ч розширити сферу досл≥дженн¤ за рахунок вивченн¤ сусп≥льноњ психолог≥њ, ≥нстинкт≥в, навичок ≥ схи≠льностей людей. “им самим в≥н заклав основи нового напр¤му в ≥с≠тор≥њ економ≥чноњ думки ≥, зокрема, њњ соц≥ально-психолог≥чного в≥д≠галуженн¤ Ч ≥нституц≥онал≥зму.

¬еблен виступив з гострою критикою кап≥тал≥зму, що дало п≥д≠ставу колегам назвати його Ђамериканським ћарксомї. ¬еблен ≥ справд≥ був добре об≥знаний з Ђ ап≥таломї  . ћаркса, називав ћар≠кса великим мислителем, ¤кий розвиваЇ ≥дењ класичноњ школи. јле сам ¬еблен сто¤в на ≥нших позиц≥¤х. ¬≥н не був противником кап≥≠тал≥зму, заперечував революц≥йн≥ перетворенн¤ ≥ виступав лише за зд≥йсненн¤ б≥льш-менш радикальних реформ. ÷≥лком слушно в≥до≠мий французький досл≥дник ≥стор≥њ економ≥чноњ думки ∆амс писав:

ЂЌе зважаючи на вороже ставленн¤ до кап≥тал≥зму, ¬еблен не був ≥ соц≥ал≥стом у повному розум≥нн≥ цього слова. ѕравильн≥ше було б пор≥внювати його з ѕрудоном, а не з  арлом ћарксомї.

 ритичне начало, притаманне ≥нституц≥онал≥змов≥, нам≥ри досл≥≠дити руш≥йн≥ сили економ≥чного розвитку породжували в ≥нституц≥≠онал≥ст≥в певний ≥нтерес до марксизму. ѕроте ≥нституц≥онал≥зм в ц≥лому, на вс≥х етапах його розвитку виступаЇ проти визначенн¤ кап≥≠тал≥зму ¤к експлуататорського сусп≥льного ладу, проти марксистсь≠коњ теор≥њ ≥сторичного прогресу через класову боротьбу й соц≥альну революц≥ю.

 ритика кап≥тал≥зму ¬ебленом стала своЇр≥дним фундаментом ≥нституц≥ональноњ теор≥њ. ¬она не була результатом, висновками до≠сл≥джень, а обмежувалась лише вих≥дними, оц≥нними судженн¤ми, що визначали п≥дх≥д до розробки тих чи ≥нших проблем. ¬еблену властивий соц≥альний п≥дх≥д до анал≥зу економ≥чних процес≥в. ¬≥н розгл¤даЇ сусп≥льство ¤к ц≥л≥сну систему, анал≥зуЇ повед≥нку соц≥≠альних груп людей, зумовлену соц≥альними мотивами, Ђсоц≥альною психолог≥Їюї.

¬еблен виступаЇ ¤к прихильник еволюц≥онал≥зму, що його в≥н, однак, поЇднуЇ ≥з соц≥ал-дарв≥н≥змом, поширюючи пон¤тт¤ природ≠ного добору, боротьби за ≥снуванн¤ на сферу сусп≥льного житт¤ (Ђ“еор≥¤ безд≥¤льного класуї). —оц≥ал-дарв≥н≥зм ¬еблена характери≠зуЇтьс¤ певною своЇр≥дн≥стю: законом≥рност≥ сусп≥льного розвитку в нього психолог≥чн≥, ≥нституц≥ональн≥, ≥ саме вони, на його думку, п≥дл¤гають д≥њ б≥олог≥чних закон≥в.

Ѕудуючи свою концепц≥ю на засадах еволюц≥он≥зму, ¬еблен формулюЇ ≥дею суперечностей еволюц≥йного розвитку. «а його кон≠цепц≥Їю, ≥нститути в процес≥ розвитку сусп≥льства вступають у суперечн≥сть з новими умовами житт¤, з новим сусп≥льним середо≠вищем. ј оск≥льки нормальний розвиток сусп≥льства в≥дбуваЇтьс¤ лише за в≥дпов≥дност≥ його ≥нституц≥ональноњ структури навколиш≠ньому середовищу, то ≥нститути, що не пристосовуютьс¤ до зм≥н, стають Ђконсервативним факторомї, перешкодою дл¤ сусп≥льного розвитку.

–уш≥йними силами, ¤к≥ спонукають людину до продуктивноњ економ≥чноњ д≥¤льност≥, у ¬еблена Ї: батьк≥вськ≥ почутт¤, ≥нстинкт майстерност≥, тобто майже нап≥всв≥домий пот¤г до добре виконаноњ та ефективноњ роботи, допитлив≥сть^«розум≥ло, що таке визначенн¤ руш≥йних сил сусп≥льного розвитку не можна визнати н≥ слушним, н≥ вичерпним. ¬оно св≥дчить про те, що ¬еблен був б≥льше соц≥оло≠гом, н≥ж економ≥стом.

” розвитку людського сусп≥льства ¬еблен вид≥л¤Ї к≥лька стад≥й. ¬их≥дною стад≥Їю еволюц≥њ Ї дикунство, ¤кому притаманн≥ колекти≠в≥стськ≥ ≥нститути, в≥дсутн≥сть приватноњ власност≥, обм≥ну. ƒальша еволюц≥¤ сусп≥льства проходить через варварство до сучасноњ ма≠шинноњ системи.

 ап≥тал≥зм ¬еблен визначаЇ ¤к Ђмашинний процес та ≥нвестиц≥њ заради прибуткуї. √оловною суперечн≥стю кап≥тал≥зму в≥н вважаЇ суперечн≥сть м≥ж Ђ≥ндустр≥Їюї ≥ Ђб≥знесомї. Ђ≤ндустр≥¤ї Ч це без≠посередн≥й процес виробництва, що грунтуЇтьс¤ на машинн≥й техн≥ц≥. ЂЅ≥знесї Ч це певна ≥нституц≥ональна система, що включаЇ так≥ ≥нститути, ¤к монопол≥¤, конкуренц≥¤, кредит тощо. —уперечн≥сть м≥ж ними про¤вл¤Їтьс¤ в т≥м, що Ђб≥знесї (Ђпсихолог≥¤ б≥знесуї) перешкоджаЇ розвитков≥ машинноњ техн≥ки. —фера Ђ≥ндустр≥њї, за концепц≥Їю ¬еблена, маЇ на мет≥ п≥двищенн¤ продуктивност≥ й ефе≠ктивност≥ виробництва на в≥дм≥ну в≥д сфери Ђб≥знесуї, ¤ка домагаЇ≠тьс¤ високого прибутку через р≥зн≥ кредитн≥ й б≥ржов≥ мах≥нац≥њ та зростанн¤ ф≥ктивного кап≥талу.

¬еблен не шкодуЇ чорноњ фарби, щоб змалювати негативн≥ риси кап≥тал≥зму. ¬≥н критикуЇ магнат≥в ф≥нансового кап≥талу за неробст≠во, називаЇ њх Ђбезд≥¤льним класомї, тобто класом консервативним, ¤кий намагаЇтьс¤ зберегти стар≥ ≥нститути (звичањ, спос≥б мисленн¤ тощо). ¬ основу в≥дношенн¤ цього класу до економ≥чного процесу покладаЇтьс¤ не принцип виробництва, а грошовий принцип, не на≠данн¤ послуг, а сут¤жництво. ќтже, Ђфункц≥¤ цього класу Ї парази≠тичноюї.

¬еблен розр≥зн¤Ї Ђранн≥й б≥знесї ≥ Ђсучасний б≥знесї. Ђ–анн≥й б≥≠знесї Ч це Ђгрошова економ≥каї, що в≥дпов≥дала пер≥оду домоно≠пол≥стичного кап≥тал≥зму. Ђ—учасний б≥знесї Ч це Ђкредитна еко≠ном≥каї, тобто економ≥ка монопол≥стичного кап≥тал≥зму. √остро критикуючи монопол≥њ, ¬еблен њхню суть обмежуЇ утворенн¤м ними Ђ≥мматер≥ального багатстваї Ч ф≥ктивного кап≥талу.

¬еблен розр≥зн¤Ї промисловий ≥ ф≥нансовий кап≥тал. ѕерший функц≥онуЇ у виробництв≥, але за умов монопол≥стичного кап≥тал≥з≠му в≥дбуваЇтьс¤ п≥дкоренн¤, поневоленн¤ власник≥в справжнього ба≠гатства, тобто продуктивних елемент≥в сусп≥льства, власниками не≠матер≥альних актив≥в Ч ф≥нансовими магнатами.

≤нституц≥онал≥стське по¤сненн¤ даЇ ¬еблен також економ≥чним кризам. ѕромисловий процес сам собою не породжуЇ криз. ѕершо≠причину таких треба шукати у Ђпсихолог≥њ б≥знесуї, ¤ка охоплюЇ рух ц≥н, а згодом промисловий процес ≥ споживанн¤.

якщо джерело вс≥х суперечностей, ус≥х недол≥к≥в кап≥тал≥зму пе≠ребуваЇ у сфер≥ б≥знесу, то ≥ позбутись таких негаразд≥в можна, зв≥≠льнивши ≥ндустр≥ю в≥д поневоленн¤ њњ б≥знесом. ¬еблен виступаЇ за реформуванн¤ кап≥тал≥зму, рекомендуючи зам≥нити б≥знесмен≥в промислово-техн≥чною ≥нтел≥генц≥Їю. ≤ндустр≥Їю маЇ керувати не б≥знес, а ≥нженери чи технологи. ¬они, стверджував ¬еблен, ство≠рюватимуть генеральний штаб ≥ндустр≥альноњ системи, котрий в≥зь≠ме п≥д контроль усе сусп≥льство.

ѕануванн¤ техноструктури забезпечить ефективний ≥ рац≥ональ≠ний розпод≥л ресурс≥в, ефективне функц≥онуванн¤ економ≥ки, спр¤≠мованоњ на задоволенн¤ людських потреб. «а цих умов виникнуть нов≥ ≥нститути, нов≥ ≥нстинкти. ¬еблен став основоположником ≥ндустр≥ально-технолог≥чноњ концепц≥њ, ¤ка набрала розвитку у пра≠ц¤х нео≥нституц≥онал≥ст≥в. ќтже, майбутнЇ сусп≥льство ¬еблен у¤вл¤Ї ¤к пануванн¤ Ђ≥ндустр≥њї, керованоњ технократ≥Їю. ¬еблен не даЇ конкретних рецепт≥в побудови майбутнього сусп≥льства. ¬≥н змальовуЇ його таким, ¤ким хот≥в би бачити. «а допомогою ≥нжене≠рноњ революц≥њ ¬еблен намагавс¤ реформувати сусп≥льство. ÷е була безумовно утоп≥чна ≥де¤. ¬иступивши ¤к глибокий критик кап≥тал≥≠зму, в≥н, проте, не бачив йому альтернативи, а тому не випадково писав, що найближчим часом, очевидно, буде посилюватис¤ Ђприн≠цип б≥знесуї.

—оц≥ально-правовий ≥нституц≥онал≥зм. ƒжон –оджерс  ом≠монс 1862Ч1945). —истему його погл¤д≥в викладено в таких пра≠ц¤х, ¤к Ђ–озпод≥л багатстваї (1893), Ђѕравов≥ основи кап≥тал≥змуї (1924), Ђ≤нституц≥ональна економ≥ка. ѓњ м≥сце в пол≥тичн≥й економ≥њї (1934), Ђ≈коном≥чна теор≥¤ колективних д≥йї (1950).

Ќа формуванн¤ св≥тогл¤ду  оммонса великий вплив справила його практична д≥¤льн≥сть. ¬≥н здобув ун≥верситетську осв≥ту, пра≠цював у к≥лькох американських ун≥верситетах, в ур¤дових устано≠вах, певний час був фактично одним ≥з ≥деолог≥в јмериканськоњ фе≠дерац≥њ прац≥, брав участь у розробц≥ низки законопроект≥в.

«а його участю було п≥дготовлено так≥ фундаментальн≥ науков≥ прац≥, ¤к Ђƒокументована ≥стор≥¤ промислового сусп≥льстваї у дес¤≠ти томах (1911) та Ђ≤стор≥¤ роб≥тничого класу в —Ўјї (1918Ч 1935). як ≥ ¬еблен,  оммонс в основу анал≥зу бере позаеконом≥чн≥ ≥нститути. ѕроте ¤кщо ¬еблен на перший план висував психолог≥чн≥ й б≥олог≥чн≥ фактори, то в  оммонса такими Ї юридичн≥, правов≥ нор≠ми. ¬≥н досл≥джуЇ д≥ю колективних ≥нститут≥в: с≥м'¤, виробнич≥ корпорац≥њ, профсп≥лки, держава тощо; досл≥джуЇ колективн≥ д≥њ, спр¤мован≥ на контролюванн¤ д≥й ≥ндив≥дуальних. ” прац≥ Ђ≤нсти≠туц≥ональна економ≥каї в≥н писав, що колективн≥ д≥њ Ї Їдиним спо≠собом примиренн¤ суперечливих ≥нтерес≥в. ¬≥н д≥йшов висновку, що прагненн¤ в економ≥ц≥ ви¤вл¤ютьс¤ через суди. —уди в≥н розгл¤даЇ ¤к важливий фактор економ≥чного розвитку. ¬ основу вир≥шенн¤ економ≥чних проблем мають бути покладен≥ р≥шенн¤ ¬ерховного суду. Ќаголошуванн¤ на примат≥ права зумовлювалос¤ особливос≠т¤ми його розвитку в —Ўј, зокрема в≥дсутн≥стю кодиф≥кац≥њ (в≥дпо≠в≥дних кодекс≥в) так званого загального права. «а цих умов р≥шенн¤ судових орган≥в, особливо ¬ерховного суду, мали обов'¤з≠кову силу щодо вс≥х аналог≥чних справ.

1	2	3

Ќазва: –анн≥й ≥нституц≥онал≥зм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3081 прочитано)