≤стор≥¤ економ≥чних вчень > –анн≥й ≥нституц≥онал≥зм

≤  оммонс формулюЇ Ђюридично-м≥нову концепц≥юї сусп≥льного розвитку. ѓњ суть пол¤гаЇ в т≥м, що в основу розвитку в≥н покладаЇ м≥нов≥ в≥дносини, зображуючи њх ¤к юридичн≥. ¬их≥дною економ≥чною категор≥Їю в≥н оголошуЇ юридичне пон¤тт¤ угоди. ”часниками угоди можуть бути вс≥ ≥нститути сусп≥льства: с≥м'¤, тредюн≥они, акц≥онерн≥ компан≥њ ≥ нав≥ть держава. ¬≥дносини м≥ж кап≥тал≥стом ≥ роб≥тником теж Ї угодою р≥вноправних член≥в сусп≥льства.

—ама угода, ¤ка становить основний елемент кожного економ≥ч≠ного ≥нституту, включаЇ в себе три моменти: конфл≥кт, взаЇмод≥ю, вир≥шенн¤. ÷е маЇ означати, що вс≥ сусп≥льн≥ конфл≥кти, ус≥ супере≠чност≥ можна розв'¤зати. «апорукою цьому буде юридичне регулю≠ванн¤ правил Ђугодиї.  оммонс допускаЇ не лише мирне врегулю≠ванн¤ конфл≥кту, а й примусове. як приклад в≥н наводить д≥¤льн≥сть великих холдингових компан≥й, котр≥ Ї пров≥дними колективних ≥н≠ститут≥в ≥ найб≥льш визначними учасниками угод. як одн≥Їю з форм регулюванн¤ д≥¤льност≥ вони широко користуютьс¤ методом ф≥нан≠сового контролю, ф≥нансового примусу.

 онфл≥кт може ≥ мусить розв'¤зувати також держава, зокрема через встановленн¤ судовими органами так званоњ розумноњ ц≥ннос≠т≥. ” концепц≥њ  оммонса категор≥¤ Ђрозумноњ ц≥нност≥ї пос≥даЇ ве≠лике м≥сце. ¬≥н нав≥ть за¤вл¤Ї, що пол≥тична економ≥¤ Ч це наука про процеси, ¤к≥ ведуть до встановленн¤ Ђрозумноњ ц≥нност≥ї. ≈ко≠ном≥чна наука повинна займатис¤ анал≥зом мети, ¤коњ, шукаючи до≠бробуту, прагне людина. ”с¤ економ≥чна д≥¤льн≥сть по¤снюЇтьс¤, к≥нець-к≥нцем, бажанн¤м людей домогтис¤ л≥пшого житт¤. —аме то≠му сл≥д встановити такий юридичний ≥ економ≥чний пор¤док, ¤кий забезпечив би сталу основу, гарант≥њ дл¤ чеканн¤. ЂЅез ц≥Їњ гарант≥њ оч≥кувань, Ч зазначав в≥н, Ч не може бути вартост≥, п≥дприЇмницт≠ва, угод ≥ зайн¤тост≥ тепер, або всього цього буде менше. ¬арт≥сть Ї сучасною оц≥нкою майбутнього благаї.

 оммонс критикуЇ класик≥в ≥ неокласик≥в за њх визначенн¤ варто≠ст≥ ≥ зазначаЇ, що воно могло бути придатним колись. « розвитком Ђбанк≥рського кап≥тал≥змуї пон¤тт¤ вартост≥ випливаЇ з угоди про виконанн¤ в майбутньому певного контракту2. “ака теор≥¤ виводить варт≥сть ≥з переговор≥в, њњ остаточне встановленн¤ завершуЇтьс¤ в судах. Ќа думку  оммонса, юридичний п≥дх≥д до визначенн¤ варто≠ст≥ Ї прагматичн≥ шим. ¬≥н не заперечуЇ необх≥дност≥ врахуванн¤ ≥ витрат виробництва. ѕроте сам≥ ц≥ витрати в≥н розгл¤даЇ ≥з суб'Їктивно-психолог≥чних позиц≥й ¤к притаманну людин≥ внутр≥ш≠ню психолог≥чну протид≥ю стимулам до д≥й (протид≥¤ ризику, пере≠дач≥ власност≥ в найманн¤ на невиг≥дних умовах тощо). —аме в ре≠зультат≥ такоњ протид≥њ ≥ виникаЇ Ђрозумна варт≥стьї. “аким чином, Ђрозумна варт≥стьї у  оммонса Ї не т≥льки результатом випадкового втручанн¤ судових орган≥в у вир≥шенн¤ конфл≥кт≥в м≥ж окремими п≥дприЇмц¤ми, а загальним принципом регулюванн¤ ними економ≥ч≠ного житт¤, тобто Ђторжеством колективного розумуї над ≥ндив≥ду≠альним. ≤накше кажучи,  оммонс розгл¤даЇ варт≥сть ¤к оч≥куване право на майбутн≥ блага й послуги.

¬изначаючи економ≥чн≥ критер≥њ ¤к юридичн≥ в≥дносини з приво≠ду цих категор≥й,  оммонс ≥ власн≥сть трактуЇ не ¤к економ≥чну категор≥ю, а ¤к юридичний Ђтитул власност≥ї. ” нього власн≥сть по≠д≥л¤Їтьс¤ на три категор≥њ: речову, неречову (борги ≥ боргов≥ зо≠бов'¤занн¤) ≥ нев≥дчутну (ц≥нн≥ папери). —аме в куп≥вл≥ ≥ продажу ц≥нних папер≥в виступаЇ в чистому вигл¤д≥ Ђугода з титулом власно≠ст≥ї, ÷≥ угоди у  оммонса Ї головною ознакою кап≥тал≥стичноњ еко≠ном≥ки, а ф≥ктивний кап≥тал Ч основною економ≥чною категор≥Їю.

¬≥дтак у  оммонса кап≥тал≥стична економ≥ка набираЇ ¤когось не≠реального, м≥стичного характеру. « анал≥зу випадаЇ не лише вироб≠ництво, а й ринок, обм≥н. ”се це п≥дм≥нюЇтьс¤ лише Ђоч≥куванн¤м майбутн≥х спри¤тливих угодї.

Ђ≤нституц≥ональна економ≥каї в  оммонса Ч це економ≥ка Ђре≠гульованого кап≥тал≥змуї, Ђадм≥н≥стративного кап≥тал≥змуї, або, ¤к в≥н ≥нколи висловлювавс¤, Ђрозумного кап≥тал≥змуї. ÷≥ характерис≠тики зв'¤зан≥ з визначенн¤м рол≥ держави в кап≥тал≥стичному су≠сп≥льств≥. ƒержава маЇ забезпечити управл≥нн¤ розвитком кап≥тал≥с≠тичноњ економ≥ки, регулювати конфл≥кти не лише м≥ж окремими ка≠п≥тал≥стами, а й м≥ж кап≥тал≥стами ≥ роб≥тниками.

 оммонс визнавав неминуч≥сть конфл≥кт≥в у сфер≥ трудових в≥д≠носин. ћарксистському вченню про класову боротьбу в≥н протиста≠вив теор≥ю Ђсоц≥ального конфл≥ктуї. —оц≥альн≥ конфл≥кти не мають антагон≥стичного характеру. ”с¤ проблема пол¤гаЇ лише в т≥м, щоб опрацювати задов≥льн≥ правила регламентац≥њ. ¬елику роль у ц≥й справ≥ в≥н в≥дводив профсп≥лкам, ¤к≥ мають забезпечувати Ђзагальн≥ ≥нтересиї, а не п≥дривати кап≥тал≥стичну систему.

’оч  оммонс у молод≥ роки ≥ набув репутац≥њ радикала, насправ≠д≥ в≥н не домагавс¤ зм≥ни кап≥тал≥стичних в≥дносин. ¬≥н прагнув лише Ђрозумногої, правового вир≥шенн¤ суперечностей, конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥. ¬≥н опинивс¤, ¤к писав американський досл≥дник еко≠ном≥чноњ думки —ел≥гмен, у полон≥ американського прагматичного м≥фу, зг≥дно з ¤ким людський розум здатний вир≥шити вс≥ актуальн≥ проблеми, коли т≥льки спр¤мувати його на правильний шл¤х.

 он'юнктурно-статистичний ≥нституц≥онал≥зм. ”есл≥  лер ћ≥тчелл (1874Ч194 8)2 ћ≥тчелл Ч учень ¬еблена став творцем но≠вого емп≥ричного напр¤му в ≥нституц≥онал≥зм≥. ¬≥н зак≥нчив „иказь≠кий ун≥верситет. Ќа формуванн¤ св≥тогл¤ду ћ≥тчелла вплинули ∆ак Ћеб, –оберт ‘. ’окс≥, √енр≥ ’етф≥лд. јле найб≥льше Ч ¬еблен ≥ ƒж. ƒьюњ. ƒьюњ пропагував прагматизм ≥ широкий, усеб≥чний п≥дх≥д до соц≥альних проблем. ¬≥н в≥рив у можлив≥сть конструктивного вир≥шенн¤ будь-¤ких конфл≥кт≥в. ” ¬еблена ћ≥тчелл запозичив ге≠нетичний метод досл≥дженн¤. ¬≥н сприйн¤в ≥дею ¬еблена про те, що традиц≥њ ≥ звички мають стати головним предметом досл≥дженн¤. ћ≥тчелл под≥л¤в думку ¬еблена щодо суперечност≥ м≥ж виробницт≠вом ≥ б≥знесом. ÷¤ думка стала важливою складовою його анал≥зу розриву м≥ж рухом виробництва ≥ рухом ц≥н, а також м≥ж прагнен≠н¤м ≥ндив≥дуального прибутку ≥ турботою про сп≥льне благо.

ѕроте ћ≥тчелл не був сл≥пим посл≥довником ¬еблена. ¬≥н, зо≠крема, критично оц≥нював ≥гноруванн¤ ¬ебленом статистики дл¤ доказу своњх ≥дей. —ам ћ≥тчелл нагромадив ≥ систематизував величе≠зний статистичний матер≥ал, ¤кий уз¤в за основу своњх досл≥джень.

ѕ≥д впливом ≥ кер≥вництвом ƒж. Ћоренса Ћафл≥на, визначного фах≥вц¤ з проблем грошей, ћ≥тчелл п≥дготував ≥ захистив докторсь≠ку дисертац≥ю з проблем паперових грошей час≥в громад¤нськоњ в≥йни, так званих гр≥нбек≥в. «годом в≥н присв¤тив цьому питанню вичерпне досл≥дженн¤ Ђ≤стор≥¤ гр≥нбек≥вї (1903), ¤ке здобуло висо≠ку оц≥нку фах≥вц≥в. ” ц≥й прац≥ ћ≥тчелл простежив рух ц≥н, розро≠бивши самост≥йно ≥ндекс роздр≥бних ц≥н, ≥ д≥йшов висновку, що за≠лежн≥сть м≥ж ц≥нами ≥ к≥льк≥стю грошей в об≥гу Ї менш очевидною, н≥ж стверджували класики'.

” центр наступних досл≥джень ћ≥тчелл ставить проблему руху виробництва, грошей, ц≥ни. ѕол≥тична економ≥¤ в нього Ч це наука про ≥нститути, ¤к≥ забезпечують зразки й норми повед≥нки, укор≥нен≥ у звичках, ≥нстинктах. ≤нстинкти Ч устремл≥нн¤ до певних резуль≠тат≥в. ќдним ≥з них Ї т¤ж≥нн¤ до прибутк≥в. ƒо цього, писав в≥н, зво≠дитьс¤ лог≥ка сучасного житт¤. ¬иробництво товар≥в п≥дпор¤дкова≠не не виготовленню споживних вартостей, а одержанню прибутку2. ћ≥тчелл на в≥дм≥ну в≥д ¬еблена, ¤кий критично ставитьс¤ до ц≥Їњ проблеми, спок≥йно оц≥нюЇ стан справ ≥ за¤вл¤Ї, що прагненн¤ при≠бутку зумовлене ≥снуючою Ђсистемоюї. Ѕез прибутку п≥дприЇмець не може виготовл¤ти товари. —аме цим ћ≥тчелл по¤снюЇ необх≥д≠н≥сть вивченн¤ грошового господарства.

√рошова економ≥ка, безумовно, маЇ недол≥ки, њй притаманн≥ су≠перечност≥, але вона, за словами ћ≥тчелла, Ч найл≥пша форма орга≠н≥зац≥њ сусп≥льства, оск≥льки забезпечуЇ потреби б≥знесу, зд≥йснюЇ обл≥к ≥ Ї знар¤дд¤м установленн¤ взаЇмод≥њ ≥ сп≥вроб≥тництва в су≠сп≥льств≥.

як ≥нституц≥онал≥ст ћ≥тчелл п≥дкреслюЇ й ≥нший б≥к пробле≠ми Ч соц≥альний, котрий розгл¤даЇ ¤к звичку одержувати й витра≠чати грош≥. ÷ю звичку в≥н називаЇ руш≥Їм економ≥ки, ¤ка визначаЇ характер сучасних ≥нститут≥в. «авданн¤ економ≥чноњ теор≥њ пол¤гаЇ в т≥м, щоб вивчити взаЇмозв'¤зок м≥ж ≥нститутами грошового госпо≠дарства й повед≥нкою людей.

ћ≥тчелл критикуЇ класик≥в за те, що вони звод¤ть усе до механ≥≠чних закон≥в попиту ≥ пропозиц≥њ ≥ не торкаютьс¤ правил повед≥нки людей у грошовому господарств≥. ” нього грош≥ не просто зас≥б об≠м≥ну, а руш≥йна сила економ≥чного житт¤, визначальною рисою ¤коњ стаЇ проблема придбанн¤ й витрачанн¤ грошей. якщо саме при≠дбанню грошей надають великого значенн¤ в сучасн≥й грошов≥й ци≠в≥л≥зац≥њ, то ≥нший б≥к њхнього призначенн¤ пост≥йно недооц≥нюють. ÷ьому питанню ћ≥тчелл присв¤тив спец≥альну працю Ђ¬≥дстал≥сть у мистецтв≥ витрачати грош≥ї, котру 1912р. було опубл≥ковано в журнал≥, а 1937 p. випущено окремим виданн¤м.

—аму суть категор≥њ Ђвитрати грошейї в≥н не зводить до марно≠тратства, а розгл¤даЇ њњ з позиц≥й залежност≥ в≥д фактор≥в, що не контролюютьс¤ ≥ндив≥дуумом. ¬итрачанн¤ грошей часто зовс≥м не зумовлене потребами, а диктуЇтьс¤ намаганн¤м п≥дтримати ≥м≥дж, перевершити суперника.

≤нституц≥онал≥зм ћ≥тчелла був емп≥ричним досл≥дженн¤м сучас≠ност≥. Ўироко використовуючи фактичний матер≥ал, статистику, в≥н хот≥в не лише дати картину сучасного йому економ≥чного розвитку, а й спод≥вавс¤ вир≥шити суперечност≥ кап≥тал≥зму. ќсобливу увагу в≥н прид≥лив анал≥зу цикл≥чних коливан≥й. ѕроблемою цикл≥в займа≠лась гарвардська школа кон'юнктурознавства ≥, зокрема, очолюване ћ≥тчеллом Ќац≥ональне бюро економ≥чних досл≥джень. ¬ основу програми досл≥джень було покладено працю самого ћ≥тчелла Ђ≈ко≠ном≥чн≥ циклиї, ¤ку в≥н опубл≥кував 1913р. ≥ (з доповненн¤ми) 1927 p. 1946р. було опубл≥ковано книгу Ђ¬им≥ри економ≥чних цик≠л≥вї, написану ћ≥тчеллом разом з учнем ≥ сп≥вроб≥тником Ч јрту≠ром ‘. Ѕарнсом, а 1951 p. (посмертно) Ч працю Ђўо в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час економ≥чних цикл≥вї.

1	2	3

Ќазва: –анн≥й ≥нституц≥онал≥зм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (3081 прочитано)