≤стор≥¤ економ≥чних вчень > –озвиток пол≥теконом≥њ в ”крањн≥

–озвиток пол≥теконом≥њ в ”крањн≥

Ѕурхливий розвиток продуктивних сил у пореформений пер≥од супроводжувавс¤ значними соц≥альними зрушенн¤ми, поглиблен≠н¤м класових суперечностей, пожвавленн¤м сусп≥льноњ думки. «м≥≠ни, що сталис¤ в економ≥чному та сусп≥льному житт≥ крањни п≥сл¤ реформи 1861 p., позначилис¤ ≥ на розвитку пол≥тичноњ економ≥њ.

ѕол≥тична економ≥¤ ¤к наука в –ос≥њ набула певного розвитку ще до реформи 1861 p. Ѕуло перекладено й опубл≥ковано низку праць зах≥дноЇвропейських економ≥ст≥в, друкувалис¤ досл≥дженн¤ в≥тчиз≠н¤них учених. ¬елике значенн¤ дл¤ розвитку пол≥тичноњ економ≥њ в –ос≥њ мало створенн¤ ун≥верситетських лекц≥йних курс≥в ≥з ц≥Їњ дис≠ципл≥ни. ѕол≥тичну економ≥ю було включено до навчальних план≥в ун≥верситет≥в (зокрема ћосковського,  азанського, ’арк≥вського), а згодом г≥мназ≥й ≥ л≥цењв у 1803Ч1804 pp.

ќдним ≥з перших розробив курс пол≥тичноњ економ≥њ рос≥йською мовою “их≥н ‘едорович —тепанов (1795Ч1847) Ч професор по≠л≥тичноњ економ≥њ ’арк≥вського ун≥верситету. ƒо нього користува≠лись переважно п≥дручником академ≥ка Ўторха, виданого францу≠зькою (1815) ≥ н≥мецькою (1820) мовами.

Ќа формуванн≥ сусп≥льно-економ≥чних погл¤д≥в “. —тепанова по≠значилис¤ прац≥ зах≥дноЇвропейських економ≥ст≥в Ч —м≥та, –≥кардо, —е¤, ћальтуса, —≥смонд≥. јле вир≥шальним був вплив представник≥в класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ —м≥та й –≥кардо.

—м≥та за розроблену ним систему —тепанов взагал≥ називаЇ Ђсправжн≥м св≥тиломї. Ђѕрац¤, Ч писав в≥н, Ч Ї головним джере≠лом багатства Ч це нар≥жний кам≥нь, що його поклав јдам —м≥т у п≥двалину його чудовоњ системиї.

” своњх наукових прац¤х ≥ лекц≥¤х “. —тепанов широко ≥ творчо використовуЇ надбанн¤ св≥товоњ науки в галуз≥ пол≥тичноњ еконо≠м≥њ. ” двотомних Ђ«аписках про пол≥тичну економ≥юї та в ≥нших книжках в≥н анал≥зуЇ так≥ питанн¤, ¤к предмет пол≥тичноњ еконо≠м≥њ, суть ≥ джерела багатства, продуктивн≥ й непродуктивн≥ класи, продуктивна й непродуктивна прац¤, сусп≥льний под≥л прац≥, в≥д≠ношенн¤ м≥ж виробництвом та споживанн¤м, ц≥нн≥сть, кап≥тал, за≠роб≥тна плата, прибуток, рента, процент, кредит, нац≥ональний до≠х≥д тощо.

” висв≥тленн≥ цих категор≥й “. —тепанов здеб≥льшого насл≥дував ј. —м≥та. ” дус≥ ј. —м≥та в≥н визначаЇ так≥ категор≥њ, ¤к ц≥нн≥сть, ба≠гатство. ѕ≥д кап≥талом в≥н, фактично, розум≥Ї засоби виробництва, хоч ≥ застер≥гаЇ проти одноб≥чного його розум≥нн¤.

 ап≥талом, писав в≥н, продукти стають залежно в≥д вживанн¤, ¤кщо дають прибуток, а не використовуютьс¤ дл¤ власного вжитку.

“. —тепанов, не будучи ц≥лком ориг≥нальним мислителем в галу≠з≥ пол≥тичноњ економ≥њ, не т≥льки анал≥зував ≥ пропагував теоретич≠н≥ ≥дењ зах≥дноЇвропейських економ≥ст≥в, а зв'¤зував њх ≥з рос≥йською д≥йсн≥стю, використовував дл¤ критики феодально-кр≥посницькоњ системи. ћр≥ючи про св≥тле майбутнЇ людства, “. —тепанов спо≠д≥вавс¤ дос¤гти його мирним удосконаленн¤м сусп≥льства, просв≥т≠ництвом.

ѕрихильником класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ був також про≠фесор  ињвського ун≥верситету ≤. ¬. ¬ернадський (1821Ч1884). ” своњх прац¤х, опубл≥кованих до реформи, а також у журнал≥ ЂЁко≠номический указательї (1857Ч1861) видавцем ≥ редактором ¤кого в≥н був, ≤. ¬ернадський головну увагу прид≥л¤Ї критиц≥ кр≥посниц≠тва ≥ вс≥х добуржуазних форм виробництва. ѕ≥сл¤ реформи в≥н за≠хищаЇ буржуазн≥ в≥дносини, стаЇ прихильником великого вироб≠ництва ≥ великого кап≥талу, ¤к≥ уможливлюють науково-техн≥чний прогрес.

ѕозитивно оц≥нюючи процес концентрац≥њ кап≥талу ≥ виробницт≠ва, ≤.¬ернадський однозначно негативно ставитьс¤ до великоњ земе≠льноњ власност≥. Ќа той час така власн≥сть була майже виключно пом≥щицькою, ≥ ≤.¬ернадський ¤к буржуазний економ≥ст пропагуЇ њњ пристосуванн¤ до Ђрац≥ональнихї, тобто кап≥тал≥стичних форм гос≠подарюванн¤.

як прихильник класичноњ школи в пол≥тичн≥й економ≥њ ≤. ¬ер≠надський заперечував протекц≥он≥зм, втручанн¤ держави у приват≠ну ≥н≥ц≥ативу, наголошував на позитивних аспектах в≥льноњ кон≠куренц≥њ.

«начне м≥сце в досл≥дженн¤х ≤. ¬ернадського займаЇ проблема прац≥. ўе в докторськ≥й дисертац≥њ Ђ ритико-≥сторичне досл≥джен≠н¤ ≥тал≥йськоњ пол≥тико-економ≥чноњ л≥тератури до початку XIX ст.ї (1849) в≥н визнаЇ працю Ђголовним ≥ Їдиним джерелом багатстваї. ¬≥н розр≥зн¤Ї споживну варт≥сть (придатн≥сть) ≥ варт≥сть. ¬арт≥сть, зазначаЇ в≥н, ЂвизначаЇтьс¤ працею, а не придатн≥стюї. ќтже, у пи≠танн≥ про варт≥сть ≥ про джерело доход≥в ≤. ¬ернадський сто¤в на позиц≥¤х класичноњ школи, проте, усупереч класикам, вважав ус≥ ви≠ди прац≥ продуктивними.

—пец≥альну працю (Ђѕредмет пол≥тичноњ економ≥њї) ≤.¬ернадсь≠кий присв¤чуЇ визначенню предмета пол≥тичноњ економ≥њ. «авданн¤ пол≥тичноњ економ≥њ пол¤гаЇ в тому, писав в≥н, щоб в≥дкрити Ђприродн≥ закони виробництваї. јле такими законами дл¤ нього Ї лише закони товарного виробництва. ” тому самому твор≥ ≤. ¬ернадський пише, що Ђеконом≥чн≥ закони про¤вл¤ютьс¤ у вс≥й своњй сил≥ скр≥зь, де ≥снуЇ прац¤ й обм≥н...ї. ¬≥н виступаЇ проти визначенн¤ пол≥тич≠ноњ економ≥њ ¤к науки про багатство ≥ п≥дкреслюЇ, що вона вивчаЇ лише один б≥к, одну властив≥сть багатства Ч його ц≥нн≥сть . ѕред≠мет науки в≥н обмежуЇ товарним виробництвом.

як типовий буржуазний економ≥ст ≤. ¬ернадський виступав про≠ти соц≥ал≥зму. ≤дењ соц≥ал≥зму в≥н вважав помилковими ≥ њхню по¤ву зв'¤зував з≥ зростанн¤м пауперизму.

ѕол≥тична економ≥¤ в ”крањн≥ в пореформений пер≥од ≥ до 90-х pp. розвиваЇтьс¤ переважно в русл≥ класичноњ школи. ≈коном≥ст≥в ц≥кав≠л¤ть проблеми анал≥зу економ≥чних категор≥й, з'¤суванн¤ предмета пол≥тичноњ економ≥њ, ¤к≥й вони надавали вин¤ткового значенн¤ в су≠сп≥льному житт≥.

ѕрофесор Ќоворос≥йського ун≥верситету ћ. ¬ольський у прац≥ Ђ«авданн¤ пол≥тичноњ економ≥њ ≥ в≥дношенн¤ њњ до ≥нших наукї пи≠сав: Ђ”казавши на загальн≥ засади дл¤ заснуванн¤ правильноњ, розу≠мноњ й могутньоњ системи сусп≥льного житт¤, наука ц¤ ... ≥з незапе≠речним усп≥хом намагалас¤ п≥дготувати й створити все, що могло п≥дтримати народи й сусп≥льства на шл¤ху загального добробуту, ф≥зичного, морального й розумового прогресуї. ƒл¤ того щоб пол≥≠тична економ≥¤ усп≥шно розвивалась ¤к наука й надал≥ в≥д≥гравала належну роль, необх≥дно, п≥дкреслював ћ. ¬ольський, точно визна≠чити њњ предмет, тобто ч≥тко окреслити коло питань, що п≥дл¤гають вивченню ц≥Їю наукою.

ѕитанн¤ про предмет пол≥тичноњ економ≥њ вир≥шувалос¤ майже в ус≥х наукових досл≥дженн¤х. Ќайб≥льше акцентував на ньому увагу ћ. ¬ольський. ¬≥н критично анал≥зував визначенн¤ предмета пол≥тичноњ економ≥њ такими зах≥дноЇвропейськими та рос≥йськими економ≥стами, ¤к —ей, —≥смонд≥, Ўторх, √орлов; заперечував ви≠значенн¤ ћаклеодом ≥ Ѕаст≥а пол≥тичноњ економ≥њ ¤к науки про обм≥н.

ѕредмет пол≥тичноњ економ≥њ, на думку ћ. ¬ольського, охоплюЇ вс≥ сфери д≥¤льност≥, ¤к матер≥альноњ, так ≥ духовноњ. ” такому ро≠зум≥нн≥ пол≥тична економ≥¤ Ї наукою про людину, њњ д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на задоволенн¤ матер≥альних ≥ моральних потреб. ћай≠же на таке саме визначенн¤ предмета пол≥тичноњ економ≥њ натрапл¤Їмо в творах викладача пол≥тичноњ економ≥њ й статистики ≤нституту с≥льського господарства й л≥с≥вництва у Ќов≥й ќлександр≥њ, а згодом у  ињвському ун≥верситет≥, Ч ј. јнтоновича. ” досл≥дженн≥ Ђќсно≠ви пол≥тичноњ економ≥њї (1879) пол≥теконом≥ю в≥н визначаЇ ¤к науку про Ђсусп≥льний елемент у д≥¤льност≥ людей, спр¤мован≥й на задо≠воленн¤ ¤к духовних, так ≥ матер≥альних потребї.

¬≥домий учений-економ≥ст ћ. Ѕунге, професор, згодом ректор  ињвського ун≥верситету (у 80-т≥ pp. Ч м≥н≥стр ф≥нанс≥в –ос≥њ) в Ђќсновах пол≥тичноњ економ≥њї (1870) визначав њњ ¤к науку, завданн¤ ¤коњ Ђпол¤гаЇ в досл≥дженн≥ сусп≥льноњ сторони господарських ¤вищ ≥ закон≥в, ¤ким ц≥ ¤вища п≥дпор¤дкованої. ћ. Ѕунге вказував на ве≠лике значенн¤ дл¤ розвитку пол≥тичноњ економ≥њ правильного визна≠ченн¤ њњ предмета ≥ вважав, що складн≥сть такого визначенн¤ по¤с≠нюЇтьс¤ позиц≥Їю л≥беральноњ економ≥чноњ школи та соц≥ал≥ст≥в. ќбстоюючи шл¤х кап≥тал≥стичного розвитку ¤к необх≥дного й при≠родного, ћ. Ѕунге критикував соц≥ал≥ст≥в за те, що вони засуджува≠ли ≥снуючий пор¤док ≥ вбачали св≥й ≥деал у нов≥й орган≥зац≥њ прац≥, у Ђвигаданих формах сусп≥льного устроюї.

ѕол≥тична економ≥¤ буржуазного л≥берал≥зму в≥дмовл¤лась в≥д трудовоњ теор≥њ ц≥нност≥. ћ. ¬ольський визначенн¤ ц≥нност≥ торкаЇ≠тьс¤ лише поб≥жно. ’оч в≥н ≥ ставить ц≥нн≥сть у залежн≥сть в≥д су≠сп≥льноњ корисност≥, проте вважаЇ, що вона може бути в≥докремлена в≥д прац≥ ≥ саме в цьому пол¤гаЇ њњ позитивне значенн¤.

ћ. ¬ольський прагне об'Їднати вс≥ в≥дом≥ економ≥чн≥ теор≥њ. Ќа його думку, Ђв ус≥х письменник≥в з пол≥тичноњ економ≥њ, в≥д  сенофонта до „ернишевського, Ї багато слушного й потр≥бно лише в≥д≠найти середнЇ пропорц≥йнеї. ¬одночас на погл¤дах ћ. ¬ольського пом≥тно позначавс¤ вплив класичноњ школи. —учасники писали про нього, що в≥н ≥ студентам читав лекц≥њ в дус≥ економ≥чних погл¤д≥в ј. —м≥та.

” ћ. Ѕунге немаЇ ч≥ткого розум≥нн¤ ц≥нност≥. ѓњ в≥н по¤снюЇ ¤к властив≥сть чогось, що людина не може придбати безкоштовно. ј величина ц≥нност≥, за Ѕунге, залежить в≥д попиту ≥ пропозиц≥њ. ”с≥ т≥ категор≥њ, ¤кими буржуазн≥ економ≥сти визначали ц≥нн≥сть (корис≠н≥сть, прац¤, витрати виробництва тощо), в≥н розгл¤дав ¤к фактори, що впливають на попит ≥ пропозиц≥ю. ѕрихильником теор≥њ попиту й пропозиц≥њ був також учень ≥ посл≥довник ћ. Ѕунге професор  и≠њвського ун≥верситету ƒ. ≤. ѕ≥хно. јле згодом Ѕунге розробив тео≠р≥ю ц≥нност≥ на засадах психолог≥чноњ школи ≥ визначив ц≥нн≥сть ко≠рисн≥стю.

“еор≥њ ц≥нност≥ спец≥альне досл≥дженн¤ присв¤тив ј. јнтоно≠вич (Ђ“еор≥¤ ц≥нност≥ї, 1877). ѕитанн¤ ц≥нност≥ в≥н називаЇ осно≠вним у пол≥тичн≥й економ≥њ, в≥д розв'¤занн¤ ¤кого залежать ≥нш≥ питанн¤ ц≥Їњ науки. ј. јнтонович указував на особливе значенн¤ розробки й правильного розум≥нн¤ теор≥њ ц≥нност≥ дл¤ –ос≥њ, де, на його думку, п≥д впливом великих реформ останнього часу за≠роджуЇтьс¤ самост≥йна пол≥тико-економ≥чна л≥тература. ј. јнто≠нович докладно проанал≥зував погл¤ди економ≥ст≥в на ц≥нн≥сть ≥ зазначив, що њх не можна вз¤ти за основу, бо вс≥ вони помилков≥ ¤к з погл¤ду методу, так ≥ зм≥сту. ѕомилки, на його думку, зумов≠лен≥ тим, що економ≥сти в своњх досл≥дженн¤х анал≥зували ц≥н≠н≥сть або з погл¤ду споживанн¤, або розпод≥лу, або виробництва. ƒо першоњ групи економ≥ст≥в ј. јнтонович в≥дносить Ўторха, до другоњ Ч ћальтуса, ћаклеода та Ѕаст≥а, до третьоњ Ч –≥кардо,  е-р≥ ≥ ћаркса. —м≥та в≥н називаЇ еклектиком, ¤кий дав р≥зн≥ визна≠ченн¤ ц≥нност≥.

1	2	3	4

Ќазва: –озвиток пол≥теконом≥њ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4976 прочитано)