≤стор≥¤ економ≥чних вчень > –озвиток пол≥теконом≥њ в ”крањн≥

«начну увагу ћ. «≥бер прид≥л¤Ї анал≥зу категор≥й кап≥талу та прибутку. ¬≥н докладно висв≥тлюЇ теор≥ю додатковоњ вартост≥, ¤ку називаЇ ¤дром Ђ ап≥талуї.

“еор≥ю додатковоњ вартост≥  . ћаркса в≥н розгл¤даЇ ¤к вище до≠с¤гненн¤ економ≥чноњ теор≥њ, оц≥нюючи вченн¤  . ћаркса ¤к даль≠ший ≥сторичний розвиток тих основних засад науки, ¤к≥ було сфор≠мульовано ще класичними економ≥стами ≥ збагачено усп≥хами нов≥тн≥х сусп≥льно-економ≥чних учень. ¬иклавши вченн¤ ƒ. –≥кардо про чистий прибуток, ћ. «≥бер пише: Ђўо ж лишалось авторов≥ Ђ ап≥талуї додати до цього, кр≥м точн≥шого, докладн≥шого й зрозу-м≥л≥шого формулюванн¤?ї —ам ћ. «≥бер залишаЇтьс¤ у розум≥нн≥ прибутку на позиц≥¤х ƒ. –≥кардо.

«начний ≥нтерес становить розум≥нн¤ ћ. «≥бером законом≥рнос≠тей сусп≥льного розвитку. ¬≥н под≥л¤в думку  . ћаркса про законо≠м≥рний характер зм≥ни сусп≥льних формац≥й, проте заперечував ре≠волюц≥йн≥ висновки марксизму. ƒовод¤чи прогресивний характер кап≥тал≥стичного виробництва, указував на його скороминущий ха≠рактер. ўо ж до нового сусп≥льного ладу, то, на думку ћ. «≥бера, в≥н маЇ виникнути ¤к насл≥док плавного, еволюц≥йного розвитку ка≠п≥тал≥зму, ¤кий зазнаЇ соц≥ал≥зац≥њ виробництва. ѕриватну монопо≠л≥ю зам≥нить монопол≥¤ державна. ÷ей новий, колектив≥стський соц≥альний лад буде створений, за словами ћ. «≥бера, унасл≥док м≥жнародноњ угоди буржуазних ур¤д≥в.

ѕогл¤ди ћ. «≥бера на законом≥рност≥ сусп≥льного розвитку за≠слуговують на додаткове вивченн¤. ћ. «≥бер зробив значний вне≠сок у опрацюванн¤ багатьох сусп≥льно-економ≥чних проблем. ¬≥н досл≥джував питанн¤ розвитку перв≥сного сусп≥льства, виникненн¤ р≥зних форм власност≥, великого й др≥бного виробництва в земле≠робств≥ та ≥н.

¬елике значенн¤ мали прац≥ ћ. «≥бера, що заперечували народ≠ницьку тезу про особливий шл¤х економ≥чного розвитку –ос≥њ. —пи≠раючись на економ≥чну теор≥ю  . ћаркса, ћ. «≥бер зазначав, що економ≥чний розвиток –ос≥њ в≥дбуваЇтьс¤ за об'Їктивними економ≥ч≠ними законами ≥ неминуче приведе до кап≥тал≥зму, що його ћ. «≥бер розгл¤дав ¤к ≥сторично минущий лад.

Ќаприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. в≥дбуваЇтьс¤ певна переор≥Їнтац≥¤ економ≥чноњ думки в ”крањн≥. ”се б≥льший вплив на њњ розвиток справл¤ють н≥мецька ≥сторична та австр≥йська школи. Ўирокого визнанн¤ набула  ињвська психолог≥чна шко≠ла. ѓњ представники розгл¤дають ¤вища економ≥чного житт¤ з по≠гл¤ду психолог≥њ суб'Їкт≥в господарюванн¤. ќснови ц≥Їњ школи, ¤ка здобула високу оц≥нку на «аход≥, було закладено ще ћ. Ѕунге. ¬ Ђќсновах пол≥тичноњ економ≥њї (1870) в≥н визначаЇ ц≥нн≥сть корисн≥стю реч≥, њњ Ђпридатн≥стюї. ≤дењ психолог≥чноњ школи розвивав учень ћ. Ѕунге професор  ињвського ун≥верситету ƒ. ≤. ѕ≥хно. ” досл≥дженн¤х Ђ«акон попиту та пропозиц≥њ. ƒо те≠ор≥њ ц≥нност≥ї (1886), Ђќснови пол≥тичноњ економ≥њї та ≥нших в≥н основи ц≥ни та ц≥нност≥ вбачаЇ в потребах людей, ¤к≥, у свою чергу, зумовлюють попит.

Ќайб≥льш в≥домими представниками суб'Їктивно-психолог≥чно≠го напр¤му в ”крањн≥ на початку XX ст. були P. M. ќрженцький та ќ. ƒ. Ѕ≥лимович.

–. ќрженцький свою працю Ђ орисн≥сть ≥ ц≥на. ѕол≥тико-економ≥чний нарисї (1895) присв¤чуЇ попул¤ризац≥њ ≥дей австр≥йсь≠коњ школи. ¬≥н детально викладаЇ теор≥ю ц≥нност≥ ћенгера, п≥дтри≠муЇ критику австр≥йською школою трудовоњ теор≥њ вартост≥ ≥, особ≠ливо, теор≥њ вартост≥  . ћаркса. ” маг≥стерськ≥й дисертац≥њ Ђ”ченн¤ про ц≥нност≥ у класик≥в ≥ канон≥ст≥вї (1896) –. ќрженцький даЇ ≥сто-рико-ф≥лософське обгрунтуванн¤ психолог≥чного напр¤му, його за≠гальних методолог≥чних принцип≥в. ¬≥н високо оц≥нюЇ теоретичн≥ розробки представник≥в австр≥йськоњ школи ≥ п≥д впливом њхн≥х праць запроваджуЇ в науковий об≥г пор¤д з категор≥Їю суб'Їктивноњ ц≥нност≥ так≥ категор≥њ ≥ пон¤тт¤, ¤к Ђоб'Їктивна сусп≥льна ц≥нн≥стьї, Ђспоживн≥ї та Ђпродуктивн≥ благаї.

÷≥нн≥сть благ –. ќрженцький визначаЇ почутт¤м. ¬еличина ц≥н≠ност≥, писав в≥н, визначаЇтьс¤ Ђвеличиною чуттЇвого стануї, ¤кий породжуЇтьс¤ фактом волод≥нн¤ благом, або його в≥дсутн≥стю .

Ќа еволюц≥њ сусп≥льно-економ≥чних погл¤д≥в –. ќрженцького по≠значивс¤ вплив соц≥альноњ школи в пол≥тичн≥й економ≥њ. —уб'Їктив≠но-психолог≥чне визначенн¤ ц≥нност≥ в≥н доповнюЇ такими пон¤тт¤≠ми, ¤к ≥сторичний характер формуванн¤ потреб, њхн¤ залежн≥сть в≥д обмеженост≥ благ тощо.

ѕосл≥довником  ињвськоњ психолог≥чноњ школи був також професор  ињвського ун≥верситету ќ. Ѕ≥лимович. –озробл¤ючи ≥ пропагуючи ≥дењ австр≥йськоњ школи, в≥н заперечуЇ трудову тео≠р≥ю вартост≥ ≥ в≥дпов≥дн≥ теоретичн≥ концепц≥њ  . ћаркса. Ѕ≥лимо≠вич бачить заслугу австр≥йськоњ школи саме в т≥м, що вона висту≠пила проти трудовоњ теор≥њ вартост≥, завд¤ки чому вс≥ теоретичн≥ розробки ћаркса Ч положенн¤ про двоњстий характер прац≥, ро≠бочу силу ¤к товар, додаткову варт≥сть Ч ¤к ≥ вс¤ Ђтеор≥¤ експлуа≠тац≥њ зависла у пов≥тр≥ї. ” ќ. Ѕ≥лимовича ц≥нн≥сть е продуктом Ђоц≥нноњ д≥¤льност≥ суб'Їктаї. ¬еличину ц≥нност≥ в≥н зв'¤зуЇ з ≥нтенсивн≥стю потреб ≥ на ц≥й засад≥ визначаЇ зм≥ст пон¤тт¤ Ђгра≠нична корисн≥стьї, зв'¤зуючи ступ≥нь задоволенн¤ потреб з к≥ль≠к≥стю благ.

ќ. Ѕ≥лимович виступав прихильником використанн¤ математич≠них метод≥в. ” прац≥ Ђƒо питанн¤ про розц≥нку господарських благї (1914) в≥н дав найдокладн≥ше в рос≥йськ≥й л≥тератур≥ висв≥тленн¤ вс≥х позитивних ¤костей ≥ недол≥к≥в застосуванн¤ математичних ме≠тод≥в з позиц≥й психолог≥чноњ школи. ўо ж до перспектив сусп≥ль≠но-економ≥чного розвитку, проблем пол≥пшенн¤ становища труд¤≠щих, то ќ. Ѕ≥лимович зв'¤зував њх з нагромадженн¤м кап≥талу ≥ п≥двищенн¤м продуктивност≥ прац≥.

—прийн¤тт¤ ≥ пропаганду суб'Їктивно-психолог≥чноњ теор≥њ ц≥н≠ност≥ австр≥йськоњ школи в –ос≥њ й ”крањн≥ було доповнено спробами поЇднати њњ з трудовою теор≥Їю вартост≥. ÷ю спробу зробив видат≠ний украњнський економ≥ст ћ. “уган-Ѕарановський.

ћихайло ≤ванович “уган-Ѕарановський (1865Ч1919) Ч уче≠ний з≥ св≥товим ≥м'¤м, ¤кий зробив величезний внесок у розвиток багатьох теоретичних проблем економ≥ки. —амий т≥льки перел≥к йо≠го праць ≥ тих питань, ¤к≥ в≥н вивчав ≥ досл≥дженн¤ котрих здобуло йому св≥тове визнанн¤, зайн¤в би багато стор≥нок. ¬≥н народивс¤ в заможн≥й двор¤нськ≥й с≥м'њ в ’арк≥вськ≥й губерн≥њ. «ак≥нчив 1889 p. ф≥зико-математичний ≥ екстерном Ч юридичний факультети ’ар≠к≥вського ун≥верситету.

ѕ≥д впливом прогресивноњ професури ун≥верситету ( . √аттенбергер, √. ÷ехановецький) ћ. “уган-Ѕарановський сприймаЇ ≥дењ класичноњ школи, захоплюЇтьс¤ марксизмом.

ћ. “уган-Ѕарановський став першов≥дкривачем сучасноњ ≥нвес≠тиц≥йноњ теор≥њ цикл≥в. ўе 1894 p. в≥н опубл≥кував працю Ђѕромийї лов≥ кризи в сучасн≥й јнгл≥њ, њх причини ≥ вплив на народне житт¤йу ¤ку захистив ¤к маг≥стерську дисертац≥ю у ћосковському ун≥верси≠тет≥. ÷е досл≥дженн¤ (доповнене й перероблене) було згодом виданЃ майже вс≥ма Ївропейськими ≥ нав≥ть ¤понською мовами.

“уган-Ѕарановський критично проанал≥зував сучасн≥ йому теор≥њ ринку та криз ≥ високо оц≥нив теоретичн≥ засади Ђтеор≥њ реал≥зац≥њї —е¤, ¤ка стверджувала, що пропозиц≥¤ породжуЇ попит.

¬≥н п≥дкреслював правильн≥сть думки –≥кардо ≥ —е¤ про те, Ђщо межа виробництва визначаЇтьс¤ продуктивними силами людства ≥ аж н≥¤к не розм≥рами його споживанн¤ї'. ¬еликого значенн¤ у про≠блем≥ в≥дтворенн¤ в≥н надавав виробничому споживанню. ¬≥н писав, що Ђпопит на товари створюЇтьс¤ самим виробництвом ≥ жодних зо≠вн≥шн≥х меж дл¤ розширеного в≥дтворенн¤, кр≥м браку продуктив≠них сил, не ≥снуЇї .

як п≥дставу дл¤ своЇњ теор≥њ в≥н бере ≥дею про зв'¤зок промисло≠вих коливань з пер≥одичним зростанн¤м основного кап≥талу. —аме цю ≥дею високо оц≥нив американський економ≥ст ≈. ’ансен. ћ. “у≠ган-Ѕарановський розгл¤даЇ проблему криз, анал≥зуючи економ≥чн≥ коливанн¤, рух Ђеконом≥чноњ активност≥ї, а також фактори, що зу≠мовлюють таку активн≥сть. ћ. “уган-Ѕарановський звертаЇ увагу на ви¤вленн¤ головного внутр≥шнього руш≥¤ Ђеконом≥чних активнос≠тейї ≥ робить висновок, що таким Ї рух ≥нвестиц≥й. ¬≥н першим сформулював основний закон ≥нвестиц≥йноњ теор≥њ цикл≥в, в≥дпов≥д≠но до ¤кого фази промислового циклу визначаютьс¤ активн≥стю ≥н≠вестуванн¤. —аме зб≥льшенн¤ ≥нвестиц≥й у галуз¤х, що виготовл¤ють засоби виробництва (за кейнс≥анською терм≥нолог≥Їю Ч Ђкап≥тальн≥ благаї) породжуЇ мультипл≥кац≥йний процес вс≥х елемент≥в еконо≠м≥чноњ активност≥.

ћ. “уган-Ѕарановський п≥дкреслюЇ анарх≥чний характер кап≥та≠л≥стичного виробництва, диспропорц≥йн≥сть у розм≥щенн≥ в≥льних грошових кап≥тал≥в у р≥зних сферах њх застосуванн¤, що й спричин¤Ї кризи. ¬≥н писав, що причина криз криЇтьс¤ Ђу сфер≥ нагромаджен≠н¤ ≥ витрачанн¤ сусп≥льного кап≥талуї за порушенн¤ пропорц≥йност≥ його розпод≥лу в р≥зних сферах застосуванн¤ кап≥талу.

–егулюванн¤ ≥нвестиц≥й, правильний њх розпод≥л хоча б т≥льки в галуз¤х, що виготовл¤ють кап≥тальн≥ блага, на думку ћ. “уган-Ѕарановського, в≥дкриваЇ можливост≥ дл¤ безмежного розширенн¤ кап≥тал≥стичного виробництва.

≤нвестиц≥йна теор≥¤ цикл≥в ћ. “уган-Ѕарановського мала величе≠зний вплив на розвиток пол≥тичноњ економ≥њ. Ќа його прац≥ не лише й дос≥ посилаютьс¤ численн≥ зах≥дноЇвропейськ≥ та американськ≥ економ≥сти, а й пл≥дно розвивають його ≥дењ. —хвально ставивс¤ до теор≥њ ћ. “уган-Ѕарановського  ейнс. «окрема в≥н майже ц≥лком сприйн¤в ≥дею ћ. “уган-Ѕарановського про Ђзаощадженн¤ Ч ≥нвес≠тиц≥њї ¤к головну руш≥йну силу економ≥чних активностей.

√либоко об≥знаний ≥з р≥зними зах≥дноЇвропейськими еконо≠м≥чними школами, ћ. “уган-Ѕарановський, однак, не став пр¤≠мим посл≥довником будь-¤коњ з них.  ритичний анал≥з пол≥теко-ном≥чних шк≥л, ≥ передовс≥м н≥мецькоњ ≥сторичноњ та австр≥йськоњ, а також марксистськоњ теор≥њ дав йому змогу розробити власну економ≥чну концепц≥ю в дус≥ прогресивного розвитку св≥товоњ еко≠ном≥чноњ думки.

1	2	3	4

Ќазва: –озвиток пол≥теконом≥њ в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4976 прочитано)