≤стор≥¤ ”крањни > «ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)

«ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)

’оча ѕольща перемогла у воЇнному конфл≥кт≥ в —х≥дн≥й √аличин≥ у 1919 р., з точки зору м≥жнародного права ≥ держав јнтанти њњ влада над зах≥дними украњнц¤ми лишалас¤ сп≥рною. « огл¤ду на формальне зобов'¤занн¤ дотримуватис¤ принципу самовизначенн¤ нац≥й, јнтанта не могла ≥гнорувати протести зах≥дних украњнц≥в проти нав'¤зуванн¤ њм польського правл≥нн¤. “ому до 1923 р. зах≥дн≥ держави, насамперед јнгл≥¤ й ‘ранц≥¤, продовжували обговорювати питанн¤ про статус —х≥дноњ √аличини. ѕроте вони тимчасово погодилис¤ на те, щоб краЇм правила ѕольща, за умови наданн¤ йому автономноњ адм≥н≥страц≥њ й поважанн¤ нац≥ональних прав украњнц≥в.

Ќайкраще передаЇ напружен≥ стосунки, що ≥снували у —х≥дн≥й √аличин≥ м≥ж украњнською б≥льш≥стю й новою польською адм≥н≥страц≥Їю прот¤гом пер≥оду 1919-1923 рр., вираз ЂвзаЇмне невизнанн¤ї. ”крањнц≥ √аличини в≥дмовл¤лис¤ визнати польську державу своњм законним ур¤дом, доки –ада посл≥в јнтанти у ¬ерсал≥ не прийн¤ла в≥дпов≥дного р≥шенн¤. ¬они бойкотували перепис 1921 р. й вибори до сейму 1922 р. –адикальн≥ елементи звернулис¤ до терористськоњ тактики й саботажу щодо польських ур¤довц≥в ≥ державних установ. «≥ свого боку польський ур¤д д≥¤в так, начебто √аличина була ц≥лком польським краЇм, п≥дпор¤дковуючи соб≥ його пол≥тичне, культурне та економ≥чне житт¤ й ц≥лком ≥гноруючи потреби украњнц≥в.

ќднак, з огл¤ду на м≥жнародну громадську думку, пол¤ки неодноразово оголошували про готовн≥сть поважати права украњнц≥в та ≥нших меншостей у своњй держав≥. ‘актично це зобов'¤занн¤ було вт≥лене в њхн≥й конституц≥њ. «рештою в 1923 р., п≥сл¤ того ¤к польський ур¤д знову запевнив зах≥дн≥ держави в тому, що в≥н надасть автоном≥ю «ах≥дн≥й √аличин≥, дозволить користуватис¤ в органах адм≥н≥страц≥њ пор¤д з польською й украњнською мовою та в≥дкриЇ дл¤ украњнц≥в ун≥верситет. –ада посл≥в визнала суверен≥тет ѕольщ≥ над —х≥дною √аличиною. ÷е р≥шенн¤ було дл¤ зах≥дних украњнц≥в кроком назад, оск≥льки, на њхн≥й погл¤д, воно залишало њх на мил≥сть
њхнього найг≥ршого ворога.

ѕопри свою дискрим≥нац≥йну пол≥тику ѕольща була державою, заснованою на конституц≥йних засадах. ’оч вибори до њњ двопалатного парламенту часом ставали об'Їктом ман≥пул¤ц≥й, у б≥льшост≥ випадк≥в вони були в≥дносно в≥льними. Ќав≥ть п≥сл¤ 1926 р., коли маршал ёзеф ѕ≥лсудський учинив воЇнний переворот, закони збер≥гали силу, хоч вони ≥ часто тлумачились на користь польських державних ≥нтерес≥в. ”загал≥ польськ≥ закони надавали украњнц¤м можлив≥сть, хоч ≥ обмежену, чинити оп≥р чи принаймн≥ протестувати проти державноњ пол≥тики. ÷е означало, що
попри св≥й статус другосортних громад¤н украњнц≥ в ѕольщ≥ були в кращому пол≥тичному становищ≥, н≥ж њхн≥ сп≥вв≥тчизники в —–—–.

Ќовоутворена польська держава м≥стила найвищий в≥дсоток нац≥ональних меншостей в ус≥й ™вроп≥. ” 1921 р. близько третини њњ 27-м≥льйонного населенн¤ складали украњнц≥, Їврењ, б≥лоруси, н≥мц≥ та ≥нш≥ непол¤ки. ”крањнц≥ були, без сумн≥ву, найчисленн≥шою нац≥ональною менш≥стю й нал≥чували понад 5 млн, тобто майже 15 %
мешканц≥в крањни. (—татистичн≥ дан≥ щодо нац≥ональних меншостей були у м≥жвоЇнн≥й ѕольщ≥ дуже суперечливими, й польськ≥ джерела стверджують, що украњнц≥в було лише близько 4,5 млн, у той час ¤к украњнц≥ напол¤гають на ≥нш≥й цифр≥ Ч понад 6 млн.) ¬≥дтак чисельна перевага польськоњ б≥льшост≥ не була такою великою, щоб дозволити њм ц≥лковито й систематично, ≥гнорувати прагненн¤ непольських народ≥в.

”крањнц≥ в ѕольщ≥ складали дв≥ окрем≥ громади, й ур¤д робив усе можливе, щоб п≥дкреслити в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними. Ѕ≥льш≥сть украњнц≥в проживала на колишн≥х габсбурзьких земл¤х —х≥дноњ √аличини, або —х≥дноњ ћалопольщ≥, ¤к њњ називали. ” 1920 р. цей рег≥он розд≥лили на три воЇводства: Ћьв≥вське, “ерноп≥льське й —тан≥славське. ѕонад 3 млн галицьких украњнц≥в, що переважно належали до греко-католицькоњ церкви, були нац≥ональне св≥домими й в≥дносно добре орган≥зованими. –ешта украњнц≥в насел¤ла «ах≥дну ¬олинь, ѕол≥сс¤ та ’олмщину Ч райони, що њх ѕольща в≥дт¤ла
у –ос≥њ. ¬они нал≥чували приблизно 2 млн ≥ були в основному православними, до того ж пол≥тичне, соц≥ально-економ≥чно й культурно нерозвиненими.

ѕретенз≥њ пол¤к≥в на земл≥, населен≥ зах≥дними украњнц¤ми, грунтувалис¤ на ≥сторичних аргументах. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. ц≥ земл≥ входили до ѕольськоњ –еч≥ ѕосполитоњ, й пол¤ки вважали, що вони мають бути частиною польськоњ держави, котра виникла в 1919 р. Ќа¤вн≥сть на цих земл¤х значних пан≥вних польських меншостей п≥дсилювало цю думку. ўо ж до величезноњ б≥льшост≥ непольського населенн¤ сх≥дних окрањн, то ур¤д мав нам≥р полон≥зувати його. ¬≥ра в д≥йов≥сть полон≥зац≥њ спиралас¤ на два припущенн¤: приваблив≥сть польськоњ культури, мовл¤в, така -велика, що непол¤ки будуть з готовн≥стю переймати њњ, а нац≥ональний рух серед меншостей надто слабкий, аби протисто¤ти польському тисков≥. як ви¤вилос¤, пол¤ки помилилис¤ в обох цих розрахунках.

–епресивна польська пол≥тика щодо украњнц≥в часом ставилас¤ п≥д знак запитанн¤. якщо впливова ультранац≥онал≥стична парт≥¤ нац≥онал-демократ≥в на чол≥ з –оманом ƒмовським, ¤ку п≥дтримувала польська менш≥сть —х≥дноњ √аличини, посл≥довно обстоювала войовничо антиукрањнський курс, то де¤к≥ високоавторитетн≥ пол¤ки, ¤к, зокрема, Ћеон ¬асилевський ≥ “адеуш √олувко, закликали до пом≥рност≥ й гнучкост≥ у стосунках ≥з меншост¤ми. „ас в≥д часу центральна влада у ¬аршав≥ оголошувала про поступки дл¤ украњнц≥в, але приб≥чники твердоњ л≥н≥њ в середовищ≥ м≥сцевих ур¤довц≥в, оф≥ц≥йних чиновник≥в та арм≥йських командир≥в в≥дмовл¤лис¤ вт≥лювати њх.
≤снували також ≥ рег≥ональн≥ в≥дм≥нност≥. ¬оЇвода ¬олин≥ √енрик …озевський намаіавс¤ переманити украњнц≥в на б≥к держави, надаючи њм обмежен≥ поступки, в той час ¤к у сус≥дн≥й √аличин≥ репресивн≥ заходи ур¤ду с¤гнули вершини жорстокост≥.

Ќарешт≥, ≥снувала разюча нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж тим, що польський ур¤д п≥дтримував сх≥дноукрањнський ур¤д на вигнанн≥ у ¬аршав≥ (¤кий м≥г знадобитис¤ в раз≥ в≥йни з —–—–), та його небажанн¤м визнавати пол≥тичн≥ домаганн¤ зах≥дних украњнц≥в.

¬ остаточному п≥дсумку польський ур¤д проводив щодо украњнськоњ меншост≥ пол≥тику конфронтац≥њ. ” 1924 р. в≥н прийн¤в закон, що заборон¤в користуватис¤ украњнською мовою в ур¤дових установах. “ого ж року —тан≥слав √рабський, м≥н≥стр осв≥ти й прихильник в≥дверто антиукрањнських погл¤д≥в, зд≥йснив реформу, що перетворила б≥льш≥сть украњномовних шк≥л на двомовн≥ заклади з переважанн¤м польськоњ мови. ”крањнц≥в не допускали до Ћьв≥вського ун≥верситету, в ньому було скасовано украњнськ≥ кафедри, а об≥ц¤нка заснувати ур¤довим коштом украњнський ун≥верситет так ≥ залишилас¤ невиконаною.

—еред перших пол≥тичних заход≥в пол¤к≥в особливе невдоволенн¤ украњнського сел¤нства викликала програма колон≥зац≥њ. ” 1920 р. дл¤ зм≥цненн¤ польськоњ присутност≥ на сх≥дних кордонах ур¤д почав запрошувати до √аличини й ¬олин≥ переселенц≥в Ч так званих осадник≥в. —початку б≥льш≥сть осадник≥в, особливо на ¬олин≥, складали ветерани арм≥њ, п≥зн≥ше стали переважати цив≥льн≥. Ќезважаючи на те, що √аличина була одним ≥з найб≥льш перенаселених с≥льськогосподарських рег≥он≥в ™вропи, новоприбул≥ отримували велик≥ над≥ли найкращих земель ≥ щедр≥
ф≥нансов≥ субсид≥њ. “≥, що вир≥шували не обробл¤ти земл≥, займали прив≥лейован≥ посади с≥льських пол≥цањв, поштових, зал≥зничних прац≥вник≥в ≥ др≥бних чиновник≥в.

”крањнськ≥ джерела подають, що до 1938 р. у села —х≥дноњ √аличини ≥ ¬олин≥ прибуло 200 тис. пол¤к≥в ≥ ще 100 тис.Ч у м≥ста. ¬ ус¤кому раз≥, хоч наплив польських переселенц≥в не м≥г р≥шуче зм≥нити етн≥чний склад населенн¤ сх≥дних земель, в≥н був досить значним, щоб викликати гостре невдоволенн¤ украњнц≥в.

≤з переворотом ѕ≥лсудського 1926 р. до влади прийшов б≥льш авторитетний польський ур¤д, ≥ стали з'¤вл¤тис¤ перш≥ ознаки можливого пол≥пшенн¤ стосунк≥в з украњнц¤ми. ”особленн¤м цього нового п≥дходу був √енрик …озевський, призначений у 1927 р. волинським воЇводою. …ому пощастило дещо привернути на св≥й б≥к украњнських сел¤н завд¤ки розпод≥лу великоњ частини ур¤дових земель серед м≥сцевого населенн¤. ¬≥н також п≥шов на обмежен≥ поступки пол≥тичним кер≥вникам волинських украњнц≥в, одночасно намагаючись ≥золювати в≥д њх Ђзгубного впливуї нац≥онал≥стичне настроЇних галичан. јле врешт≥-решт зусилл¤ …озевського були п≥д≥рван≥
рел≥г≥йною дискрим≥нац≥Їю православних волин¤н та запеклим опором м≥сцевого чиновництва та польських нац≥онал≥ст≥в.

”крањнсько-польськ≥ стосунки значно пог≥ршилис¤ п≥д час ¬еликоњ депрес≥њ 1929-1933 рр., що особливо дошкульно вдарила по населених украњнц¤ми с≥льськогосподарських районах. —ел¤ни терп≥ли не ст≥льки в≥д безроб≥тт¤, ск≥льки в≥д катастроф≥чного пад≥нн¤ прибутк≥в, спричиненого зменшенн¤м попиту на њхню продукц≥ю. ¬ роки ц≥Їњ кризи чистий прибуток з одного акра невеликих сел¤нських землеволод≥нь упав на 70-80 %. «а цих обставин ненависть украњнських сел¤н до щедро субсидованих колон≥ст≥в та багатих польських землевласник≥в, ¤к н≥коли, загострилас¤. «ростало також невдоволенн¤ серед украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, особливо серед њњ молодих (≥ безроб≥тних) представник≥в, через те, що вс≥ нечисленн≥ ур¤дов≥
ваканс≥њ незм≥нно в≥ддавалис¤ пол¤кам. “ому коли радикально настроЇн≥ украњнськ≥ нац≥онал≥сти закликали чинити активний оп≥р польському пануванню, вони знайшли негайний в≥дгук серед молодих украњнц≥в.

¬л≥тку 1930 р. √аличиною прокотилас¤ хвил¤ напад≥в на польськ≥
маЇтки, що звичайно зводилис¤ до п≥дпал≥в. Ѕуло заф≥ксовано близько 2200 таких акт≥в. ” в≥дпов≥дь на це ур¤д удавс¤ до масових ≥ жорстоких д≥й. ” середин≥ вересн¤ на украњнськ≥ села налет≥ли велик≥ п≥дрозд≥ли пол≥ц≥њ та кавалер≥њ, розпочавши кампан≥ю пациф≥кац≥њ (Ђумиротворенн¤ї). «астосовуючи принцип колективноњ в≥дпов≥дальност≥, озброЇн≥ загони позаймали близько 800 с≥л. ¬они руйнували осередки украњнських громад ≥ читальн≥, конф≥сковували майно та продукти, ф≥зично карали тих, хто протестував. Ѕуло заарештовано понад 2 тис. украњнц≥в, здеб≥льшого школ¤р≥в, студент≥в ≥ молодих сел¤н; майже кожний трет≥й отримав тривал≥ терм≥н ув'¤зненн¤. ”крањнських депутат≥в сейму посадили п≥д домашн≥й арешт, аби не допустити њхньоњ участ≥ у виборах, що проходили в той час, а њхн≥х украњнських виборц≥в тероризували, змушуючи голосувати за польських кандидат≥в.

1	2	3	4

Ќазва: «ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3722 прочитано)