≤стор≥¤ ”крањни > «ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)

ѕредставники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ заробл¤ли соб≥ на житт¤, працюючи переважно вчител¤ми або службовц¤ми у кооперативах, що швидко зростали. ƒехто став оволод≥вати такими спец≥альност¤ми, ¤к юриспруденц≥¤, медицина, фармаколог≥¤, ≥нженерна справа, де монопол≥ю довго утримували пол¤ки та Їврењ. ≤ все ж практично закритою дл¤ украњнц≥в лишалас¤ служба в ур¤дових установах,Ч ц¤ одна з найпоширен≥ших у —х≥дн≥й ™вроп≥ профес≥й,Ч поза¤к ус≥ ур¤дов≥ посади призначалис¤ дл¤ пол¤к≥в. ѕроте позитивним насл≥дком такого становища стало те, що багато
осв≥чених молодих украњнц≥в були змушен≥ облишити намаганн¤ знайти роботу в м≥ст≥ ≥ йшли працювати на село, значно п≥дштовхнувши його соц≥ально-економ≥чний ≥ культурний розвиток. јле знайти в≥дпов≥дну роботу було складно, особливо п≥д час депрес≥њ 30-х рок≥в; це пог≥ршувало й без того непевне становище украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ќстанн¤ вс≥л¤ко п≥д≥гр≥вала ненависть украњнц≥в до польського режиму, схил¤ючи њх до переконанн¤, що вс≥ основн≥ проблеми можна розв'¤зати лише за умови на¤вност≥ в украњнц≥в своЇњ держави.

ќск≥льки природу польсько-украњнських взаЇмин у м≥жвоЇнн≥ роки здеб≥льшого формував польський ур¤д, то д≥¤льн≥сть украњнц≥в у цей пер≥од по сут≥ ¤вл¤ла собою в≥дпов≥дь на польськ≥ ≥н≥ц≥ативи. ”крањнц≥ в основному лишалис¤ в опозиц≥њ до польського режиму, виражаючи це або легальними засобами, що не становили загроз дл¤ њхнього становища, або насильницькими революц≥йними методами, без огл¤д на насл≥дки. ѕерший ≥з цих двох п≥дход≥в набув куди б≥льшого поширенн¤.

’оч Ђлегальникиї н≥коли не в≥дступали в≥д своЇњ мети Ч рано чи п≥зно об'Їднати вс≥х украњнц≥в у незалежн≥й держав≥, вони зосередили зусилл¤ на збереженн≥ тих здобутк≥в, ¤к≥ завоювали украњнц≥ п≥д владою јвстр≥њ всупереч дискрим≥нац≥йн≥й пол≥тиц≥ польськоњ держави. ¬они брали участь у польськ≥й пол≥тичн≥й систем≥ через легальн≥ украњнськ≥ парт≥њ, перебудовували й поширювали кооперативний рух ≥ намагалис¤ захистити украњнське шк≥льництво. –озвиваючи цей Ђорган≥чний секторї украњнського сусп≥льства, Ђлегальникиї спод≥валис¤, що украњнц≥ будуть краще п≥дготовленими до здобутт¤ незалежност≥, коли дл¤ цього виникне нагода. ÷¤ конструктивна, хоч ≥ буденна, д≥¤льн≥сть приваблювала переважно стаб≥льн≥ш≥ елементи
украњнського сусп≥льства, так≥ ¤к члени передвоЇнного Ђ≥стебл≥шментуї, св¤щеники, велика частина ≥нтел≥генц≥њ та заможних сел¤н.

” под≥леному на численн≥ фракц≥њ польському сусп≥льств≥ в
1925 р. нал≥чувалос¤ 92 зареЇстрован≥ парт≥њ, з них 32 були представлен≥ у парламент≥.

“ака тенденц≥¤ до пол≥тичноњ диференц≥ац≥њ також мала м≥сце й в украњнському середовищ≥. ќхоплюючи ≥деолог≥чний спектр в≥д крайн≥х л≥вих до крайн≥х правих погл¤д≥в, украњнц≥ мали близько 12 пол≥тичних парт≥й, ¤к≥ до того ж в≥дображали дуже р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ традиц≥њ Ђавстр≥йськихї украњнц≥в —х≥дноњ √аличини на противагу Ђрос≥йськимї украњнц¤м ¬олин≥, ѕол≥сс¤ та ’олмщини.

ѕроте ≥снувала одна парт≥¤, що була чисельн≥шою та впливов≥шою в≥д ус≥х разом уз¤тих,Ч ”Ќƒќ. ¬она утворилас¤ в 1925 р. в результат≥ злитт¤ “рудовоњ парт≥њ з р¤дом менших угруповань. Ќезважаючи на зм≥ну назви, ”Ќƒќ фактично ¤вл¤ла собою пр¤мого спадкоЇмц¤ довоЇнноњ Ќац≥онально-демократичноњ парт≥њ, що була пров≥дною зах≥дноукрањнською парт≥Їю до й п≥д час польсько-украњнськоњ в≥йни 1918-1919 рр. ÷¤ по сут≥ л≥беральна парт≥¤ виступала за конституц≥йну демократ≥ю та незалежн≥сть ”крањни. ўоб п≥дготувати украњнц≥в до незалежност≥, вона п≥дтримувала
пол≥тику Ђорган≥чного розвиткуї та аграрних реформ. ¬≥дносно гнучка за своЇю тактикою, ц¤ парт≥¤ вдалас¤ до спроб нормал≥зац≥њ украњнсько-польських взаЇмин.

јле репрес≥њ польського ур¤ду, з одного боку, та екстрем≥зм украњнських нац≥онал≥ст≥в, з ≥ншого, ускладнювали проведенн¤ центристськоњ пол≥тики ”Ќƒќ.

ќск≥льки б≥льш≥сть украњнських д≥¤ч≥в, переважно представники ≥нтел≥генц≥њ та духовенства, належали до ”Ќƒќ, вона була парт≥Їю зах≥дноукрањнського Ђ≥стебл≥шментуї. њњ члени контролювали багато украњнських ф≥нансових, кооперативних та культурних заклад≥в, у тому числ≥ найвпливов≥шу зах≥дноукрањнську газету Ђƒ≥лої. Ќа виборах ”Ќƒќ збирала близько 600 тис. голос≥в, завойовуючи величезну б≥льш≥сть украњнських мандат≥в у сейм≥. ƒо найвидатн≥ших л≥дер≥в парт≥њ належали ƒмитро Ћевицький, ¬асиль ћудрий, —тефан Ѕаран, ќстап Ћуцький, ћ≥лена –удницька та ≤ван  едрин.

—оц≥ал≥стичн≥ тенденц≥њ в середовищ≥ зах≥дних украњнц≥в були сильними, хоч ≥ фрагментарними. √оловним њхн≥м виразником виступала –адикальна парт≥¤ Ч найстар≥ша з ус≥х украњнських парт≥й, њњ програма закликала до справедливого под≥лу земель серед сел¤н, обмеженн¤ приватноњ власност≥ та в≥докремленн¤ церкви в≥д держави. јле вона також п≥дкреслювала, що цих ц≥лей не можна дос¤гти, доки не буде встановлена незалежна держава, котра об'ЇднаЇ вс≥х украњнц≥в. “ому в 20-30-х роках радикали, ¤к≥ ран≥ше р≥шуче п≥дтримували «”Ќ–, виступали переконаними противниками —–—– ≥ ѕольщ≥ Ч цих головних ворог≥в украњнськоњ незалежност≥.

” 30-х роках радикали нал≥чували близько 20 тис. член≥в, здеб≥льшого сел¤н, с≥льськогосподарських роб≥тник≥в ≥ подекуди ≥нтел≥генц≥ю. Ќа виборах 1928 р. ц¤ парт≥¤ отримала 280 тис. голос≥в. «осереджен≥ в √аличин≥ радикали, проте, вдалис¤ до р≥шучих спроб поширити св≥й вплив на ¬олинь, ѕол≥сс¤ та ’олмщину, об'Їднавшись у 1926 р. з меншою в≥д них ”крањнською парт≥Їю соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в, що д≥¤ла на ¬олин≥, й утворивши разом ”крањнську соц≥ал≥стичну радикальну парт≥ю.

ƒо найв≥дом≥ших њњ вожд≥в належали так≥ ветерани, ¤к Ћев Ѕачинський та ≤ван ћакух. якщо радикали ви¤вл¤ли нац≥онал≥стичн≥ тенденц≥њ, то ≥нша довоЇнна украњнська соц≥ал≥стична парт≥¤ Ч чисельно невелик≥ й слабк≥ соц≥ал-демократи на чол≥ з Ћевом √анкевичем Ч схил¤лас¤ на б≥к комун≥зму.

” 20-т≥ роки на «ах≥дн≥й ”крањн≥ швидко поширювалис¤ прорад¤нськ≥ погл¤ди.

¬еликою м≥рою це була реакц≥¤ на прихильн≥сть зах≥дних держав до пол¤к≥в, на њхнЇ потуранн¤ гнобленню ѕольщею нац≥ональних меншостей. «ах≥дним украњнц¤м також ≥мпонували пол≥тика украњн≥зац≥њ у –ад¤нськ≥й ”крањн≥ та в≥дродженн¤ сел¤нства за непу. ўоб стимулювати ц≥ тенденц≥њ, рад¤нський ур¤д призначав своњми консулами у Ћьвов≥ украњнц≥в, намагавс¤ привернути до себе зах≥дних украњнських ≥нтелектуал≥в ≥ студент≥в, пропагуючи дос¤гненн¤ –ад¤нськоњ ”крањни та об≥ц¤ючи њм
теплий прийом.

” результат≥ до –ад¤нськоњ ”крањни ем≥грували так≥ пров≥дн≥ представники зах≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤к ћихайло Ћозинський, јнт≥н  рушельницький та —тепан –удницький, а також сотн≥ студент≥в. ћайже вс≥ вони загинули п≥д час репрес≥й 30-х рок≥в. Ќе маючи оф≥ц≥йних контакт≥в з рад¤нським ур¤дом, Ќаукове товариство ≥м. Ўевченка у Ћьвов≥ п≥дтримувало, однак, т≥сн≥ зв'¤зки з ”крањнською јкадем≥Їю наук у  иЇв≥. «ах≥дноукрањнськ≥ кооперативи обм≥нювалис¤ досв≥дом ≥з рад¤нськими колегами. «ах≥дноукрањнський ем≥грац≥йний ур¤д ™вгена ѕетрушевича п≥сл¤ 1923 р. зайн¤в в≥дверто прорад¤нськ≥ позиц≥њ, те ж саме зробила впливова
частина кер≥вництва ”Ќƒќ. јле ц≥ тенденц≥њ трималис¤ недовго, й коли в 30-х роках на «ах≥дну ”крањну просочилис¤ в≥домост≥ про страх≥тт¤ колектив≥зац≥њ, голоду та чисток, вони швидко ослабли.

ќднак за свого п≥днесенн¤ прорад¤нськ≥ симпат≥њ дали початок к≥льком легальним та нелегальним орган≥зац≥¤м. ” 1919 р. невелика група галичан, б≥льш≥сть ≥з ¤ких були в роки революц≥њ в≥йськовополоненими у –ос≥њ, утворила  омун≥стичну парт≥ю —х≥дноњ √аличини. ѕ≥д час короткоњ окупац≥њ √аличини „ервоною арм≥Їю в 1920 р. ц≥ галицьк≥ комун≥сти Ч украњнц≥, Їврењ та пол¤ки Ч утворили ефемерний Ђур¤дї. ” 1923 р. ц¤ парт≥¤ зм≥нила назву на  омун≥стичну парт≥ю «ах≥дноњ ”крањни ( ѕ«”) ≥, схил¤ючись перед тиском  омун≥стичного ≤нтернац≥оналу, стала автономною частиною ѕольськоњ комун≥стичноњ парт≥њ. јле нав≥ть тод≥ так≥ украњнськ≥ л≥дери ц≥Їњ багатонац≥ональноњ парт≥њ, ¤к  ароль ћаксимович та –оман  узьма, вперто
продовжували збер≥гати украњнське Їство, ви¤вл¤ючи у своњх д≥¤х дивовижну незалежн≥сть. ¬они пристрасно п≥дтримували Ўумського та нац≥онал-комун≥зм у –ад¤нськ≥й ”крањн≥, надавши своњй позиц≥њ принципового звучанн¤ у м≥жнародному комун≥стичному рус≥. ÷¤ позиц≥¤ привела до зм≥цненн¤ украњнського кер≥вництва  ѕ«”, але не поклала к≥нц¤ запекл≥й фракц≥йн≥й боротьб≥ в парт≥њ. ” 1938 р. за наказом —тал≥на њњ розпустили. ” 30-х роках  ѕ«” нал≥чувала понад 4 тис. член≥в;
майже половину з них становили украњнц≥, а решту Ч пол¤ки та Їврењ,

як нелегальна п≥дп≥льна парт≥¤,  ѕ«” в 1926 р. стала на шл¤х утворенн¤ легальноњ, опертоњ на широк≥ маси орган≥зац≥њ п≥д назвою –об≥тничо-сел¤нське соц≥ал≥стичне об'Їднанн¤ (—ельроб) ≥з метою завоюванн¤ б≥льшоњ п≥дтримки в народ≥. —початку њњ очолили л≥вий русоф≥л  ирило ¬альницький та украњнський соц≥ал≥ст ≥з ¬олин≥ ѕавло ¬асильчук. Ќезабаром внутр≥шн≥ конфл≥кти, аналог≥чн≥ тим, що роздирали  ѕ«”, розкололи цю орган≥зац≥ю на праве крило, ¤ке обстоювало украњнськ≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси, та л≥ве, котре п≥дтримувало ћоскву. ” 1928 р., в апогењ своЇњ сили, обидва крила нал≥чували близько 10 тис. член≥в ≥ на виборах набрали близько 240 тис. голос≥в, переважно в≥дданих за нац≥ональне св≥домих правих. ѕроте пол≥тика —тал≥на похитнула п≥дтримку —ельробу з боку народу, й тому р≥шенн¤ польського
ур¤ду про розпуск ц≥Їњ орган≥зац≥њ в 1932 р. не викликало великих протест≥в.

≤нш≥ украњнськ≥ парт≥њ були невеликими, слабкими й схил¤лис¤ до сп≥впрац≥ з польським ур¤дом. ќдна з них Ч ”крањнська католицька парт≥¤ Їпископа √ригор≥¤ ’омишина Ч безусп≥шно намагалас¤ моб≥л≥зувати приб≥чник≥в клерикального консерватизму. –усоф≥ли, що переживали стр≥мкий занепад, заснували –уську сел¤нську та –уську аграрну парт≥њ, ¤к≥ в 1931 р. злилис¤ в одну. јле й це не утримало багатьох њхн≥х р¤дових член≥в в≥д переходу до украњнських парт≥й.

1	2	3	4

Ќазва: «ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3722 прочитано)