≤стор≥¤ ”крањни > «ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)

„ерез протести украњнц≥в до Ћ≥ги Ќац≥й дол¤ украњнськоњ меншост≥ в ѕольщ≥ взагал≥ та кампан≥¤ Ђумиротворенн¤ї зокрема набули характеру м≥жнародного скандалу. ѕроте ¤кщо Ївропейськ≥ та особливо британськ≥ пол≥тики засудили повед≥нку пол¤к≥в, то  ом≥тет Ћ≥ги Ќац≥й звинуватив украњнських екстрем≥ст≥в у провокуванн≥ репрес≥й. ’оча польський ур¤д швидко придушив заворушенн¤, але к≥нець к≥нцем
його д≥њ ще б≥льше розлютили украњнц≥в, призвели до зростанн¤ екстрем≥зму з обох стор≥н ≥ ускладнили пошуки конструктивних р≥шень.

Ђ”миротворенн¤ї принесло в село поз≥рний пор¤док, але н≥¤к не послабило р≥шучост≥ молодих радикально настроЇних нац≥онал≥ст≥в боротис¤ проти польського режиму. ќ”Ќ на початку 30-х рок≥в лише зм≥нила тактику, зосередивши зусилл¤ на орган≥зац≥њ пол≥тичних убивств пров≥дних польських державних д≥¤ч≥в та ур¤дових чиновник≥в, а також на експропр≥ац≥њ кошт≥в, необх≥дних дл¤ њњ д≥¤льност≥. «≥ свого боку ур¤д займав щодо украњнц≥в безкомпром≥сну позиц≥ю. ¬≥н скасував самовр¤дуванн¤ в селах, перев≥вши њх п≥д владу польських чиновник≥в. ” 1934 р. у Ѕерез≥  артузьк≥й було влаштовано концтаб≥р, в ¤кому тримали близько 2 тис. пол≥тичних в'¤зн≥в, переважно украњнц≥в. “ого ж року ѕольща в≥дмовилас¤ в≥д свого зобов'¤занн¤ перед Ћ≥гою Ќац≥й забезпечувати права нац≥ональних меншостей.

÷¤ пол≥тика ур¤ду св≥дчила про його перех≥д на вкрай прав≥ позиц≥њ. ѕочинаючи з 1935 р. за новою конституц≥Їю вс¤ влада зосереджувалас¤ в руках маршала ѕ≥лсудського, повноваженн¤ сейму обмежувалис¤, а ≥нтереси держави оголошувалис¤ справою першор¤дноњ ваги. ¬ибори реорган≥зовувалис¤ так, щоб надати ур¤дов≥ прерогативи схваленн¤ чи в≥дхиленн¤ кандидат≥в. ѕ≥сл¤ смерт≥ ѕ≥лсудського того ж року в управл≥нн≥ державою дедал≥ б≥льшу роль стали в≥д≥гравати воЇнн≥ кл≥ки.

≤ в польському, ≥ в украњнському табор≥ були пом≥ркован≥
д≥¤ч≥, ¤ким обридли безперервн≥ польсько-украњнськ≥ сутички. « украњнського боку за компром≥с стала виступати найб≥льша украњнська пол≥тична парт≥¤ Ч ”крањнське народно-демократичне об'Їднанн¤ (”Ќƒќ). њњ л≥дер≥в непокоњли насл≥дки насильницьких акт≥в ќ”Ќ ≥ спровокован≥ ними репрес≥њ щодо украњнц≥в. Ќа них також тиснув украњнський кооперативний рух (¤кий дл¤ ефективноњ д≥¤льност≥ потребував пол≥тичноњ стаб≥льност≥), змушуючи шукати шл¤х≥в до зближенн¤. « польського боку теж з'¤вилис¤ ознаки готовност≥ до компром≥су. ¬ 1933 р. ур¤д заснував Ђѕольсько-украњнський бюлетеньї Ч часопис, ¤кий висв≥тлював позитивн≥ аспекти украњнсько-польських взаЇмин. Ќезабаром п≥сл¤ цього прем'Їр-м≥н≥стр ¬андав ™нджеЇвич публ≥чно визнав, що помилок припустилис¤ обидв≥ сторони. як не парадоксально, але
вбивство оун≥вц¤ми м≥н≥стра внутр≥шн≥х справ Ѕрон≥слава ѕерацького у 1934 р.
прискорило процес зближенн¤, поза¤к цей акт р≥шуче засудили ¤к ”Ќƒќ, так ≥
митрополит Ўептицький. “ак у 1935 р. було розчищено шл¤х дл¤ укладенн¤ обмеженоњ угоди м≥ж ур¤дом та ”Ќƒќ. згодом в≥домоњ ¤к Ђнормал≥зац≥¤ї,

”года закликала украњнц≥в оф≥ц≥йно визнати примат ≥нтерес≥в польськоњ держави й голосувати за новий бюджет. «а це ур¤д допускав кандидат≥в в≥д ”Ќƒќ до вибор≥в, тим самим значно зб≥льшуючи украњнське представництво в сейм≥. ѕ≥сл¤ вибор≥в ур¤д п≥шов на р¤д ≥нших поступок. Ћ≥дер ”Ќƒќ ¬асиль ћудрий був обраний в≥це-маршалком сейму. Ѕуло зв≥льнено б≥льш≥сть украњнських в'¤зн≥в ≥з Ѕерези  артузькоњ.

ƒе¤к≥ украњнськ≥ економ≥чн≥ установи та кооперативи отримали ф≥нансов≥ позички. ≤ Ѕагатьом членам ”Ќƒќ здавалос¤, що житт¤ п≥д ѕольщею могло стати досить стерпним, особливо в пор≥вн¤нн≥ з тими страх≥тт¤ми, ¤ких зазнавали в цей час украњнц≥ п≥д рад¤нською владою,

јле нормал≥зац≥¤ не зустр≥ла визнанн¤ серед ус≥х украњнц≥в. ќпозиц≥¤ в самому ”Ќƒќ та ≥нш≥ украњнськ≥ парт≥њ атакували л≥дер≥в ”Ќƒќ за те, що вони Ђпогоджуютьс¤ њсти крихти з польського столуї. Ќе було чимось неспод≥ваним ≥ те, що радикально настроЇн≥ нац≥онал≥сти в≥дкинули нормал≥зац≥ю й продовжували свою революц≥йну д≥¤льн≥сть. ≤ нарешт≥, скептицизм щодо можливост≥ усп≥ху пол≥тики зближенн¤ живила глибоко вкор≥нена в усьому украњнському сусп≥льств≥ недов≥ра до пол¤к≥в. Ќезважаючи на поступки центрального ур¤ду, на сх≥дних земл¤х майже кожний воЇвода, в≥йт чи нав≥ть начальник пол≥ц≥њ застосовував власн≥ й незм≥нно брутальн≥ методи Ђведенн¤ справї з украњнц¤ми. “акий п≥дх≥д чиновник≥в, звичайно, п≥дтримувала м≥сцева польська менш≥сть. Ќатовпи пол¤к≥в плюндрували украњнськ≥ установи, часто у таЇмн≥й змов≥ з м≥сцевим польським чиновництвом. ѕольськ≥ юнаки,
орган≥зован≥ у нап≥в воЇн≥зован≥ загони Ђстр≥льц≥вї, п≥д приводом допомоги в забезпеченн≥ правопор¤дку часто пересл≥дували украњнц≥в. ” 1938 р. в≥дома своЇю жорсток≥стю прикордонна пол≥ц≥¤ провела в населених украњнц¤ми районах уздовж рад¤нського кордону, так би мовити, м≥н≥-пациф≥кац≥ю.

„и не найзапекл≥шими ворогами нормал≥зац≥њ були польськ≥ в≥йськов≥. «≥ зростанн¤м загрози в≥йни наприк≥нц≥ 1930-х рок≥в в≥йськове кер≥вництво дедал≥ виразн≥ше розгл¤дало невдоволених украњнц≥в ¤к велику проблему, пов'¤зану з безпекою крањни.

ўоб усунути чи зменшити цю проблему, арм≥¤ застосовувала практику Ђпод≥л¤й ≥ володарюйї. ” 1938 р. вона розпочала пропаганду серед украњномовних гуцул≥в, лемк≥в та бойк≥в  арпат ≥дењ про те. що вони Ї окремими народами, а не частиною украњнськоњ нац≥њ. –обилис¤ спроби розвинути лемк≥вський д≥алект в окрему мову, а лемк≥в схилити до переходу з греко-католицизму у православ'¤, щоб створити бар'Їр м≥ж ними та галицькими украњнц¤ми. ќдним ≥з р≥зновид≥в ц≥Їњ тактики стали намаганн¤ в≥йськових переконати зубож≥лу украњнську шл¤хту, ¤ка майже н≥чим не в≥др≥зн¤лас¤ в≥д украњнських сел¤н, за вин¤тком њњ дорогоц≥нних двор¤нських титул≥в, у тому, що вона н≥¤к не под≥бна до сел¤нства н≥ за соц≥альними, н≥ за нац≥ональними ознаками.

“им часом на ¬олин≥ польськ≥ власт≥ продовжували наступ проти православноњ церкви Ч основноњ опори украњнськоњ нац≥ональноњ самобутност≥ в крањ. —тверджуючи, що колись б≥льш≥сть церков на ¬олин≥ та ’олмщин≥ належала греко- чи римокатоликам, власт≥ передали останн≥м близько 150 православних церков, а 190 просто зруйнували. “ак, ≥з 389 православних церков, що були на ¬олин≥ в 1914 р.. до 1939 р. вц≥л≥ла лише 51. јналог≥чн≥ методи застосовувалис¤ й на сус≥дн≥й ’олмщин≥ та ѕол≥сс≥, де озброЇн≥ банди колон≥ст≥в п≥д назвою Ђ ракусї тероризували м≥сцевих жител≥в, змушуючи њх перейти у католицтво, й де управл≥нн¤ православною церквою.
богословська осв≥та й нав≥ть в≥дправи провадилис¤ польською мовою.

ѕопри величезн≥ пол≥тичн≥ перетворенн¤, ¤ких зазнали зах≥дн≥ украњнц≥ в результат≥ розвалу јвстр≥йськоњ та –ос≥йськоњ ≥мпер≥й, боротьби за незалежн≥сть та включенн¤ до ѕольщ≥, соц≥ально-економ≥чн≥ умови њхнього житт¤ по сут≥ лишалис¤ без зм≥н. Ќаселен≥ украњнц¤ми земл≥, що складали близько 25 % територ≥њ ѕольщ≥, були нерозвиненими аграрними окрањнами, або внутр≥шн≥ми колон≥¤ми, що постачали центральним рег≥онам ѕольщ≥ дешеву сировину, натом≥сть купуючи дорог≥ готов≥ товари.

Ќав≥ть за польськими м≥рками «ах≥дна ”крањна була надзвичайно аграрною: близько 80 % њњ населенн¤ складали сел¤ни (пор≥вн¤но з близько 50 % ” пол¤к≥в), ≥ лише 8 % припадало на промислових роб≥тник≥в (при середн≥й цифр≥ 20 % ” пол¤к≥в). Ќа додаток до цих структурних вад украњнське населенн¤ було змушене розв'¤зувати так≥ проблеми, ¤к спустошенн¤ п≥сл¤ в≥йни, дискрим≥нац≥йна економ≥чна пол≥тика ур¤ду, згубний вплив ¬еликоњ депрес≥њ. —ловом, соц≥ально-економ≥чна дол¤ зах≥дних украњнц≥в п≥д ѕольщею була такою ж маловт≥шною, ¤к ≥ њхнЇ пол≥тичне
становище.

ќсновн≥ економ≥чн≥ труднощ≥ крилис¤ в с≥льському господарств≥, де залишалис¤ так≥ давн≥, ще передвоЇнн≥ проблеми, ¤к перенаселен≥сть с≥л, крих≥тн≥ над≥ли. ” населених украњнц¤ми воЇводствах ѕольщ≥ на 1,2 млн сел¤нських господарств припадало 60 % земл≥. ÷¤ проблема особливо гостро сто¤ла в √аличин≥, де понад 75 % сел¤нських над≥л≥в не дос¤гали й 10 акр≥в. “им часом близько 2 тис. великих маЇтк≥в, що
належали пол¤кам ≥ часом дор≥внювали 10-20 тис. акр≥в, охоплювали 25 % земл≥.

Ќа ¬олин≥, де великих польських землевласник≥в було менше, земл¤ краще родила а сел¤нськ≥ над≥ли були б≥льшими, на сел≥ жилос¤ дещо краще.

ƒл¤ пом'¤кшенн¤ проблеми гостроњ нестач≥ земл≥ у 20-х роках ур¤д спри¤в розд≥лов≥ великих маЇтностей. ќднак украњнським сел¤нам ц¤ програма принесла мало корист≥, поза¤к б≥льш≥сть под≥лених земель в≥дходила до польських сел¤н та ново прибулих осадник≥в. ” розв'¤занн≥ проблеми перенаселенн¤ села менш ефективною, н≥ж колись, ви¤вилас¤ ем≥грац≥¤, оск≥льки в м≥жвоЇнний пер≥од —получен≥ Ўтати й  анада скоротили квоту ем≥грант≥в, ¤ких вони могли прийн¤ти. ¬ результат≥ в той пер≥од ем≥грувало лише близько 170 тис. зах≥дних украњнц≥в.

—ел¤нам, що прагнули покращити свою долю, нов≥ можливост≥ продовжувала пропонувати промислов≥сть. Ќа сх≥дн≥ окрањни припадав непропорц≥йно малий в≥дсоток ≥ без того слаборозвиненоњ промисловост≥ ѕольщ≥; у «ќ-т≥ роки в≥н став ще меншим, оск≥льки ур¤д п≥дтримував промисловий розвиток ÷ентральноњ ѕольщ≥, нехтуючи пров≥нц≥¤ми, населеними в основному не пол¤ками. Ћише близько 135 тис.
зах≥дних украњнц≥в працювали роб≥тниками в л≥сов≥й та нафтодобувн≥й промисловост≥. Ќайб≥льшим м≥ським центром √аличини залишавс¤ Ћьв≥в ≥з населенн¤м близько 300 тис. чолов≥к, здеб≥льшого пол¤к≥в та Їврењв.

як ≥ до в≥йни, ≥нтел≥генц≥¤ продовжувала зд≥йснювати пол≥тичне, культурне й нав≥ть соц≥ально-економ≥чне кер≥вництво зах≥дноукрањнським сусп≥льством. јле на в≥дм≥ну в≥д XIX ст.. коли велику частину цього класу становили св¤щеники, у м≥ж воЇнний пер≥од переважна б≥льш≥сть ≥нтел≥генц≥њ була св≥тською. «а даними польських досл≥дник≥в, у 30-х роках ≥нтел≥генц≥¤ становила близько 1 % (15 тис. чолов≥к) усього зах≥дноукрањнського населенн¤, що працювало (серед пол¤к≥в аналог≥чний показник дор≥внював 5 ∞о). √оловною причиною в≥дносно невеликого числа осв≥чених украњнц≥в була пол≥тика ур¤ду, спр¤мована на те. щоб ускладнити дл¤ ос≥б непольськоњ нац≥ональност≥ доступ в ун≥верситети. “ак. у Ћьв≥вському ун≥верситет≥
частка украњнц≥в ледве с¤гала 10.

1	2	3	4

Ќазва: «ах≥дно-украњнськ≥ земл≥ в склад≥ ѕольщ≥ (1921-1931 рр.)
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3722 прочитано)