≤стор≥¤ ”крањни > ѕромислов≥сть ”крањни в пореформений пер≥од

ѕромислов≥сть ”крањни в пореформений пер≥од

«ростаюч≥ потреби в машинах змовили розвиток машинобуд≥вноњ промисловост≥, ¤ка почала створюватис¤ в ”крањн≥ з к≥нц¤ XVIII ст. ѓњ представл¤ли м≥д¤рн≥, чавуноливарн≥ та машинобуд≥вн≥ заводи. Ќа початку XIX ст. в губерн≥¤х ”крањни нал≥чувалось 10 м≥д¤рень, у 1860 p. њх було вже 17. Ќезважаючи на те, що основна частина м≥д¤рень на час реформи 1861 p. ще не вийшла з мануфактурноњ стад≥њ, њм належала важлива роль ¤к у постачанн≥ обладнанн¤ винокурн≥й ≥ цукров≥й промисловост≥, так ≥ в задоволенн≥ р≥зноман≥тних потреб населенн¤.

Ќа час реформи 1861 p. в украњнських губерн≥¤х було не менше н≥ж 20 машинобуд≥вних завод≥в, ¤к≥ виробл¤ли продукц≥њ на 1231 тис. крб. ћайже 88 % ц≥Їњ суми припадало на заводи  ињвськоњ, ¬олинськоњ,  атеринославськоњ, ’ерсонськоњ губерн≥й. –азом з тим багато машин ввозилос¤ з-за кордону. Ћише через ќдеський порт ≥мпорт машин за 1850Ч1860 pp. зр≥с б≥льше н≥ж у 3 рази. «астосуванн¤ на практиц≥ новоњ техн≥ки спри¤ло п≥двищенню продуктивност≥ прац≥ промислових роб≥тник≥в.

«ростанн¤ обс¤г≥в машинобудуванн¤ стимулювало розвиток металург≥йноњ промисловост≥. Ќа зм≥ну невеликим рудн¤м кустарного типу приходили чавуноливарн≥ та зал≥зоробн≥ п≥дприЇмства на „ерн≥г≥вщин≥, Ћуганщин≥,  ињвщин≥ , ќдещин≥, —лобожанщин≥. Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в XIX ст. в ”крањн≥ д≥¤ло не менше н≥ж 11 чавуноливарних ≥ 32 зал≥зоробних завод≥в. ’оча потужн≥сть цих п≥дприЇмств була незначною, проте вони в≥д≥гравали важливу роль в економ≥чному розвитку крањни, випустивши у 1859 p. продукц≥њ на суму понад 68 тис. крб. ѕоруч з техн≥чною перебудовою ≥ модерн≥зац≥Їю металург≥йного виробництва йшов процес зам≥ни кр≥посницькоњ прац≥ в≥льнонайманою.

” дореформений пер≥од в ”крањн≥ ≥снувала й кам'¤новуг≥льна промислов≥сть. Ќа початку XIX ст. потужн≥сть невеликих копалень у ƒонбас≥, на ¤ких застосовувалась прац¤ державних ≥ пом≥щицьких сел¤н, була невисокою. ƒо 1860 p. видобуток вуг≥лл¤ тут набув уже промислового характеру ≥ становив майже 6 млн пуд≥в. «а к≥льк≥стю видобутого вуг≥лл¤ ƒонбас вийшов на друге м≥сце в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, поступаючись лише —≥лезькому басейну. ќднак шахти в перш≥й половин≥ XIX ст. засновувалис¤ на в≥дстал≥й техн≥ц≥, а пом≥щицьк≥, кр≥м того, ≥ на малопродуктивн≥й, кр≥посн≥й прац≥.

ќсновним видом транспорту були гужов≥ засоби. Ѕ≥льш≥сть ірунтових шл¤х≥в п≥д час ос≥нньоњ та весн¤ноњ негоди зовс≥м виходили з ладу, ≥ транспортуванн¤ ними ставало неможливим. √ужовий транспорт використовувавс¤ у двох експлуатац≥йних режимах Ч чумацтво ≥ п≥дводна повинн≥сть.

” дореформене дес¤тир≥чч¤ було розроблено р¤д проект≥в буд≥вництва зал≥зниць в ”крањн≥. ќднак реал≥зац≥¤ њх загальмувалас¤ через  римську в≥йну (1853Ч1856 pp.). ¬ ”крањн≥ було лише два стратег≥чних шосе Ч в≥д  иЇва та в≥д ’аркова до ѕетербурга.

ѕов≥льно розвивавс¤ р≥чковий транспорт. Ќаскр≥зний рух ƒн≥пром був неможливий у зв'¤зку з на¤вн≥стю численних порог≥в. ” ƒн≥провському басейн≥ 1852 p. нал≥чувалос¤ 7 пароплав≥в загальною потужн≥стю 360 к. с. ѕ≥сл¤  римськоњ в≥йни розвиток пароплавства пожвавивс¤. «'¤вилис¤ пароплавн≥ товариства ≥ компан≥њ. ¬ 1859 p. ƒн≥пром ≥ його притоками курсувало 17 пароплав≥в, серед них 3 пасажирських, решта Ч буксири.

«ростав вантажооб≥г чорноморсько-азовських порт≥в та суден, ¤к≥ обслуговували њх. ” 40Ч50-х роках основна частина вантажооб≥гу припадала на парусн≥ судна. ѕароплави обслуговували переважно пасажирськ≥ та поштов≥ перевезенн¤.

¬икладене св≥дчить про певн≥ усп≥хи в розвитку украњнськоњ промисловост≥ наприк≥нц≥ 50-х рок≥в XIX ст. ” виробництв≥ цукру та видобутку вуг≥лл¤ вона почала набувати загально≥мперського значенн¤. ¬провадженн¤ у виробництво досконал≥ших технолог≥й ≥ машин спри¤ло зб≥льшенню випуску продукц≥њ. ¬≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни в розм≥щенн≥ промислових п≥дприЇмств в ”крањн≥. якщо до середини 40-х рок≥в майже три чверт≥ њх, що належали переважно пом≥щикам, були розташован≥ в м≥стечках ≥ селах, ≥ лише дещо б≥льше одн≥Їњ чверт≥ Ч в м≥стах, то надал≥ п≥дприЇмства, особливо фабрично-заводського типу, власниками ¤ких ставали купц≥, м≥щани ≥ багат≥ сел¤ни, здеб≥льшого будувалис¤ в м≥стах. « 1825 по 1861 p. к≥льк≥сть њх (без іуралень, ¤ких було чимало) зросла в 3,6 раза.  ≥льк≥сно переважали невелик≥ п≥дприЇмства. ћануфактури фабрично-заводського типу становили лише 15 %. ѕроте саме вони разом з великими мануфактурами виробл¤ли б≥льшу частину товарноњ продукц≥њ.

Ќа час реформи 1861 p. кап≥тал≥стичн≥ п≥дприЇмства превалювали над пом≥щицькими. якщо у 1828 p. в ”крањн≥ було 53,8 % пом≥щицьких ≥ 46,2 % купецьких п≥дприЇмств, то на початку 1861 p. пом≥щицьк≥ становили 5,8 %, а купецьк≥ Ч 94,2 %. ѕрот¤гом останн≥х дореформених дес¤тил≥ть частка в≥льнонайманоњ прац≥ в украњнськ≥й промисловост≥ зросла з 25 % у 1825 p. до майже 74 % у 1861 p.

ќтже, наприк≥нц≥ дореформеноњ доби пом≥щицьке п≥дприЇмництво занепадало, що переконливо св≥дчило про кризу феодально-кр≥посницькоњ системи.

” пореформений пер≥од фабрика остаточно вит≥сн¤Ї мануфактуру. якщо в 1860 p. нал≥чувалос¤ 2330 фабрик ≥ завод≥в, то у 1869 p. Ч 3712 промислових п≥дприЇмств. ” 1879 p. обс¤г виробництва 867 украњнських фабрик ≥ завод≥в з к≥льк≥стю роб≥тник≥в не менше н≥ж 16 чол. на кожному п≥дприЇмств≥ дос¤г майже 103,3 тис. крб.

« пад≥нн¤м кр≥посного права прискоривс¤ процес створенн¤ великоњ машинноњ ≥ндустр≥њ. ѕромисловий переворот вступив другий етап, ¤кий тривав прот¤гом 60Ч80 рок≥в.

ѕерше м≥сце у структур≥ украњнськоњ промисловост≥ зайн¤ло цукровар≥нн¤. „астка його у всерос≥йському виробництв≥ цукру в 1882Ч1885 pp. дос¤гла 87,8 %. ÷укрова промислов≥сть ”крањни стала головним постачальником цукру дл¤ вс≥Їњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

ћашинна ≥ндустр≥¤ в цукров≥й промисловост≥ ”крањни сформувалас¤ в основному з великих вотчинних цукрових мануфактур ("парових" завод≥в) зам≥ною на них в ус≥х основних операц≥¤х ручноњ техн≥ки системою машин, а примусовоњ прац≥ кр≥посних сел¤н Чпрацею в≥льнонайманих роб≥тник≥в.

“ехн≥чна перебудова цукроварень завершилас¤ наприк≥нц≥ 1870-х рок≥в п≥двищенн¤м концентрац≥њ виробництва, скороченн¤м тривалост≥ щор≥чних сезон≥в цукровар≥нн¤, пол≥пшенн¤м використанн¤ сировини. ѕрискорилис¤ темпи зростанн¤ обс¤г≥в цукробур¤кового виробництва ≥ продуктивност≥ прац≥.

«начне м≥сце в економ≥ц≥ ”крањни пос≥дала винокурна промислов≥сть. ѕравда, введенн¤ в липн≥ 1861 p. норми виходу спирту, за ¤ку власник заводу мав сплачувати держав≥ акциз незалежно в≥д виробничих показник≥в п≥дприЇмства, призвело до того, що багато невеликих винокурень припинили своЇ ≥снуванн¤. ƒл¤ гор≥лчаноњ промисловост≥, ¤к ≥ дл¤ цукровоњ, характерним було застосуванн¤ новоњ техн≥ки, концентрац≥¤ виробництва. ” 1862Ч1863 pp. в ”крањн≥ працювало 1485 гор≥лчаних п≥дприЇмств. як ≥ в цукров≥й промисловост≥, в гор≥лчан≥й значно зменшувалась к≥льк≥сть п≥дприЇмств. ќднак обс¤ги випуску продукц≥њ при цьому не т≥льки не зменшувались, а й, навпаки, зростали.

ќсновними районами виробництва спирту в ”крањн≥ стали  ињвська, ’арк≥вська та ѕод≥льська губерн≥њ. Ќаприк≥нц≥ 70-х Ч на початку 80-х рок≥в багато винокурних п≥дприЇмств перейшло до промисловц≥в.

–озвивалос¤ борошномельне виробництво. «ростала частка великих п≥дприЇмств Ч парових млин≥в. Ќа зм≥ну прим≥тивним жорнам прийшов вальцювальний верстат.

” пореформений пер≥од з ≥нших харчових виробництв пор≥вн¤но швидко розвивалось ол≥йне, сировиною дл¤ ¤кого було нас≥нн¤ льону, конопл≥, сон¤шнику. ќсобливо високих темп≥в розвитку ц¤ галузь дос¤гла в середин≥ 80-х рок≥в. ¬елик≥ паров≥ заводи вит≥сн¤ли невелик≥ п≥дприЇмства. ¬ ц≥лому ол≥йна галузь щор≥чно виробл¤ла продукц≥њ на суму 2602 тис. крб.

« вироблених в ”крањн≥ ще наприк≥нц≥ б0-х рок≥в майже 6,5 млн кг вовни (пор≥вн¤но з б≥льш ¤к 8 млн кг виробництва њњ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ в ц≥лому) 25 % залишалос¤ дл¤ переробки на украњнських п≥дприЇмствах. –ешта украњнськоњ вовни надходила на фабрики ћоскви ≥ ѕетербурга, оск≥льки 88 % ус≥Їњ вовн¤ноњ промисловост≥ було сконцентровано в рос≥йських губерн≥¤х.

” важк≥й промисловост≥ техн≥чний прогрес поширивс¤ п≥зн≥ше, н≥ж у харчов≥й та легк≥й. ѕерех≥д в≥д мануфактури до фабрики в металург≥њ був пов'¤заний з подоланн¤м надзвичайно великих труднощ≥в, насамперед техн≥чного характеру. ¬≥н став можливим лише на основ≥ принципово нових технолог≥чних процес≥в ≥ в≥дпов≥дних механ≥зм≥в.

ƒеревовуг≥льна металург≥йна промислов≥сть ”крањни, що ≥снувала в пол≥ських районах ѕравобережж¤ ≥ на „ерн≥г≥вщин≥, залишалась осторонь техн≥чного прогресу ≥ в к≥нцевому п≥дсумку припинила своЇ ≥снуванн¤.

ѕом≥щицьк≥ металург≥йн≥ п≥дприЇмства мануфактурного типу (¬олинська губерн≥¤), ¤к≥ виникли ще в дореформений пер≥од, про≥снували на два дес¤тир≥чч¤ довше, н≥ж рудн≥.

ѕрогрес тут зводивс¤ лише до того, що з кр≥посноњ (пом≥щицькоњ) мануфактури вони практично перетворилис¤ на мануфактуру кап≥тал≥стичну^ ѕроте через р¤д обставин ≥ ц¤ мануфактура на фабрику не перетворилас¤.

Ќевдалими ви¤вилис¤ спроби царського ур¤ду орган≥зувати на баз≥ п≥вденних казенних завод≥в-мануфактур зразкове металург≥йне виробництво фабрично-заводського типу. „ерез це ур¤д –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ наприк≥нц≥ 60-х Ч на початку 70-х рок≥в остаточно в≥дмовивс¤ в≥д казенного буд≥вництва в металург≥йн≥й промисловост≥. «аохочувавс¤ розвиток у н≥й приватного п≥дприЇмництва (у форм≥ наданн¤ довгострокових кредит≥в, виплати прем≥й за готову продукц≥ю, безплатного наданн¤ земель п≥д заводи, шахти тощо). Ќайближчим результатом такого спри¤нн¤ стало те, що незабаром на п≥вдн≥ ”крањни виникли перш≥ металург≥йн≥ п≥дприЇмства типу фабрики: Ќоворос≥йський (ёз≥вський) завод Ќоворос≥йського товариства кам'¤новуг≥льного, зал≥зного ≥ рейкового виробництва (1871 p.,  атеринославська губерн≥¤) ≥ —ул≥нський завод (1872 p.. ќбласть ¬≥йська ƒонського).

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕромислов≥сть ”крањни в пореформений пер≥од
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2078 прочитано)