≤стор≥¤ ”крањни > ѕромислов≥сть ”крањни в пореформений пер≥од

“ехнолог≥чний процес на обох п≥дприЇмствах засновувавс¤ на використанн≥ м≥нерального палива. ќднак м≥ж ними ≥снувала й ≥стотна в≥дм≥нн≥сть: ёз≥вський завод налагодив виплавку м≥сцевих руд на донецькому кокс≥, а на —ул≥нському завод≥ було зроблено спробу орган≥зувати доменний процес на м≥сцевих рудах ≥ донецькому антрацит≥, ¤ка спочатку ви¤вилас¤ невдалою. ќстаточно на ньому налагодили пост≥йне виробництво чавуну лише у 1883 p. ѕотужн≥сть цього п≥дприЇмства набагато поступалас¤ ёз≥вському, на'¤кому в 1876 p. вступила в д≥ю друга доменна п≥ч.

¬иробництво чавуну в ”крањн≥ зросло в 1870Ч1880 pp. у 4 рази, а прокату Ч в 7,7 раза. ”крањнська металург≥йна промислов≥сть в т≥ роки розвивалас¤ швидше, н≥ж у –ос≥њ в ц≥лому (прир≥ст виплавки чавуну за 1870Ч1880 pp. в ≥мпер≥њ становив 25, а випуск прокату Ч 139 %). „астка ”крањни у виробництв≥ чавуну ≥ прокату монарх≥њ –омановйх зросла в 3 рази.

Ўвидкий розвиток фабрично-заводськоњ промисловост≥, транспорту, а також хижацьке винищенн¤ л≥с≥в, що викликало великий попит на м≥неральне паливо, стали важливими факторами п≥днесенн¤ вуглевидобутку в ƒонецькому басейн≥. Ќаприк≥нц≥ 60-х ≥ особливо на початку 70-х рок≥в тут спостер≥галас¤ справжн¤ п≥дприЇмницька лихоманка. Ўвидко переобладнувалис¤ ≥ зб≥льшували видобуток вуг≥лл¤ шахти, виникали нов≥ кам'¤новуг≥льн≥ п≥дприЇмства, акц≥онерн≥ товариства за участю ≥ноземних кап≥тал≥в. ѕрот¤гом 1860Ч1870 pp. видобуток вуг≥лл¤ у ƒонбас≥ зр≥с у 2,5 раза. „ерез 10 рок≥в у ƒонбас≥ нал≥чувалос¤ 197 вуг≥льних шахт, на ¤ких видобувалос¤ 86,3 млн пуд≥в вуг≥лл¤, що становило 43,1 % усього видобутку вуг≥лл¤ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. як ≥ в ≥нших галуз¤х, розвиток вуглевидобутку супроводжувавс¤ посиленн¤м концентрац≥њ виробництва. «меншувалас¤ к≥льк≥сть невеликих шахт, натом≥сть зростали число великих ≥ частка њх у вуглевидобутку. –азом з тим потреби промисловост≥ й транспорту у вуг≥лл≥ задовольн¤лис¤ недостатньо.

–≥вень енергооснащеност≥ шахт залишавс¤ низьким. ќсновн≥ виробнич≥ процеси -1видобуток ≥ транспортуванн¤ в лав≥ вуг≥лл¤ Ч зд≥йснювалис¤ вручну.

Ќезважаючи на те що у пореформен≥ дес¤тир≥чч¤ найважлив≥ш≥ галуз≥ важкоњ ≥ндустр≥њ розвивалис¤ прискореними темпами, машинобудуванн¤, ¤ке було њњ серцевиною, значно в≥дставало. ѕор≥вн¤но швидко розвивалос¤ с≥льськогосподарське машинобудуванн¤, що було викликано зростаючим попитом на с≥льськогосподарську техн≥ку. якщо на початку 60-х рок≥в в ”крањн≥ ≥снувало не б≥льше 20 невеликих машинобуд≥вних завод≥в, то в 1884 p. д≥¤ло 75 завод≥в (без “авр≥йськоњ губерн≥њ). —еред них були досить велик≥ п≥дприЇмства фабрично-заводського типу. ¬ ’арков≥, наприклад, д≥¤ли заводи √ельфер≥х-—аде (заснований в 1878 p.) ≥ ћ≥льгозе (1873 p.). ¬ ’ерсонськ≥й губерн≥њ працювало два п≥дприЇмства Ч в ќдес≥ та ™лизаветград≥. ” 1876 p. в Ћуганську було засновано машинобуд≥вний завод √артмана.

ѕоступово розгорталос¤ морське суднобудуванн¤. ¬оно було представлено ’ерсонською ≥ ћиколањвською верф'¤ми Ч великими кап≥тал≥стичне орган≥зованими п≥дприЇмствами. ƒо к≥нц¤ 70-х рок≥в вони будували дерев'¤н≥ парусн≥ корабл≥ дл¤ „орноморського флоту.

« розвитком машинобуд≥вноњ промисловост≥ зростала њњ енергооснащен≥сть. ” середин≥ 80-х рок≥в в ”крањн≥ б≥льше н≥ж 79 % п≥дприЇмств машинобудуванн¤ використовували парову енерг≥ю. ¬они випускали понад 96 % продукц≥њ ц≥Їњ галуз≥.

Ѕезпосередн≥й вплив на розвиток продуктивних сил ”крањни мав транспорт, особливо зал≥зничний. «ал≥зничне буд≥вництво в ”крањн≥ розгорнулос¤ зразу п≥сл¤ сел¤нськоњ реформи. ” 1863 p. розпочалос¤ спорудженн¤ першоњ зал≥зничноњ л≥н≥њ в≥д Ѕалти до ќдеси прот¤жн≥стю 196 верст. 1 вересн¤ 1866 p. тут розпочавс¤ вже регул¤рний рух. ” 1869 p. зак≥нчено л≥н≥ю Ѕалта Ч  рюк≥в (через ™лизаветград) з г≥лкою в≥д станц≥њ –озд≥льна до “ираспол¤.

ѕерша зал≥зниц¤ на Ћ≥вобережж≥ з'¤вилас¤ в 1868 p. ¬она прол¤гала в≥д  урська на ¬орожбу, а дал≥ до Ѕровар≥в. ” 1870 p. цю зал≥зницю було з'Їднано з  иЇвом. ” 1869 p. завершено буд≥вництво ще одн≥Їњ важливоњ л≥н≥њ:  урськ Ч ’арк≥в Ч “аганрог Ч –остов-на-ƒону. ¬она з'Їднала —лоб≥дську ”крањну (через ƒонбас) з “аганрогом ≥ –остовом-на-ƒону на п≥вдн≥, а також з ћосквою на п≥вноч≥. јктивне зал≥зничне буд≥вництво тривало прот¤гом 70-х рок≥в.

” 1871Ч1880 pp. споруджено 2643 км зал≥зничних кол≥й, а за попереднЇ дес¤тир≥чч¤ Ч 2191 км. Ќа к≥нець 70-х рок≥в в ”крањн≥ було створено ц≥лу систему зал≥зниць. ¬они з'Їднали м≥ж собою найб≥льш≥ м≥ста та промислов≥ райони ƒонбасу, ѕридн≥пров'¤,  ривий –≥г, ”крањну й р≥зн≥ райони –ос≥њ. ¬еликими зал≥зничними вузлами стали ’арк≥в,  ињв,  ременчук,  атеринослав, ќдеса.

«д≥йснюючи програму зал≥зничного буд≥вництва в ”крањн≥, царський ур¤д виходив з своњх великодержавних ≥нтерес≥в. «ал≥зниц≥ мали насамперед з'Їднати рос≥йськ≥ промислов≥ центри з чорноморськими портами. —пр¤мован≥ на зах≥д кол≥њ були п≥дпор¤дкован≥ не ст≥льки господарським, ск≥льки стратег≥чним ц≥л¤м, ¤к≥ не зб≥галис¤ з господарськими ≥нтересами ”крањни. ћитними й пров≥зними зал≥зничними тарифами, оподаткуванн¤м рос≥йський ур¤д ставив економ≥ку ”крањни у дедал≥ важче становище. Ќаприклад, норми вив≥зних тариф≥в на украњнське зб≥жж¤ й ≥нш≥ товари на однакових в≥дстан¤х зал≥зничних кол≥й були вищ≥ дл¤ украњнських ≥ нижч≥ дл¤ рос≥йських експортер≥в.

√оловною водною артер≥Їю був ƒн≥про з його притоками. „имало вантаж≥в перевозилос¤ ƒн≥стром, ѕ≥вденним Ѕугом. ” рухомому склад≥ р≥чкового флоту зростала частка пароплавних р≥чкових суден. якщо ƒн≥пром вище порог≥в у 1859 p. курсувало 17 пароплав≥в, то в 1884 p. вже 74. ¬сього на ƒн≥пр≥ у 1886 p. експлуатувалос¤ 7,4 тис. суден. ѕ≥вденними морськими воротами не т≥льки ”крањни, а й вс≥Їњ ≥мпер≥њ –оманових був јзово-„орноморський басейн. Ќа його порти в 1866Ч1870 pp. припадало 46,8 % вартост≥ вивезених ≥ 20,7 % ввезених через Ївропейськ≥ порти –ос≥њ товар≥в. ” наступн≥ роки торгово-економ≥чне значенн¤ п≥вденноукрањнських морських порт≥в зростало.

ќтже, п≥сл¤ скасуванн¤ кр≥посного права в ≥мпер≥њ –оманових розвиток промисловост≥ ”крањни прискоривс¤, незважаючи на њњ колон≥альне становище та збереженн¤ середньов≥чних устоњв у сусп≥льств≥. ¬ пров≥дних галуз¤х виробництва наприк≥нц≥ 70-х рок≥в в≥дбувс¤ техн≥чний переворот. ¬≥н мав своњ особливост≥. ѕо-перше, ¤кщо у ¬еликорос≥њ в≥н спочатку охопив бавовн¤не виробництво, то в ”крањн≥ парова техн≥ка почала застосовуватис¤ насамперед у таких розвинених галуз¤х, ¤к цукроварна та гор≥лчана. ѕо-друге, в ”крањн≥ промисловий переворот охопив передус≥м купецьку мануфактуру, а не пом≥щицьку. ѕо-третЇ, через те що промисловий переворот розпочавс¤ у цукроварн≥й та гор≥лчан≥й промисловост≥ ≥ що машини почали застосовуватис¤ також у с≥льському господарств≥, украњнське машинобудуванн¤ в основному було спр¤моване на забезпеченн¤ техн≥кою цих галузей. ѕо-четверте, пор¤д з великими фабриками, заводами, копальн¤ми ≥снували невелик≥ мануфактури, зокрема в харчов≥й та обробн≥й промисловост≥.

ўодо часових меж промислового перевороту в ”крањн≥ в ≥сторико-економ≥чн≥й л≥тератур≥ Ї два протилежних погл¤ди. ќдн≥ досл≥дники стверджують, що в≥н в≥дбувс¤ ще до реформи 1861 p., ≥нш≥ пов'¤зують його завершенн¤ з 90-ми роками XIX ст. Ќа нашу думку, перех≥д в≥д мануфактури до фабрики в пров≥дних традиц≥йних галуз¤х промисловост≥ ”крањни в≥дбувс¤ наприк≥нц≥ 70-х рок≥в, хоча машин≥зац≥¤ г≥рничо-добувноњ промисловост≥, ¤ка перебувала в процес≥ становленн¤, завершилас¤ п≥зн≥ше.

ѕромисловий переворот спри¤в економ≥чному зростанню м≥ст. ѕор¤д з ремеслом ≥ мануфактурами у м≥стах виникли п≥дприЇмства фабрично-заводського типу, к≥льк≥сть ¤ких швидко зростала. якщо в 1825 p. в м≥стах ”крањни нал≥чувалос¤ 528 промислових п≥дприЇмств, то через 22 роки в 1847 p. њх було вже 718.

—оц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни в украњнськ≥й промисловост≥ зумовили зб≥льшенн¤ чисельност≥ м≥ського населенн¤. ’арактерно, що ¤кщо в 1811Ч1858 pp. м≥ське населенн¤ вс≥Їњ ”крањни зросло майже в 3 рази, то на Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ Ч в 2, на ѕравобережн≥й Ч в 2,7, у ѕ≥вденн≥й Ч 64,5 раза. ≤нтенсивне зб≥льшенн¤ чисельност≥ м≥ського населенн¤ у  атеринославськ≥й, ’ерсонськ≥й ≥ “авр≥йськ≥й губерн≥¤х зумовлювалос¤ ¤к њхн≥м пор≥вн¤но швидким економ≥чним розвитком в умовах нерозвинених феодально-кр≥посницьких в≥дносин, так ≥ посиленою колон≥зац≥Їю. „астка м≥ського населенн¤ ”крањни прот¤гом 1811Ч1858 pp. зросла з 5 до 11 %. ∆ител≥ значноњ частини м≥ст майже зовс≥м не займалис¤ с≥льським господарством.

ћ≥ське населенн¤ в ц≥лому зростало значно швидше, н≥ж с≥льське. ¬ 1885 p. у 50 губерн≥¤х ™вропейськоњ –ос≥њ нал≥чувалос¤ 660 м≥ських поселень, з ¤ких 165 припадало на ”крањну. ¬ м≥стах ”крањни проживало 28 % ус≥х м≥ських жител≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ (м≥щан, купц≥в, рем≥сник≥в, роб≥тник≥в).

ќднак в ”крањн≥ було ще чимало м≥ст, де значна частина населенн¤ належала до с≥льських стан≥в (державн≥, пом≥щицьк≥ сел¤ни, козаки), а головним зан¤тт¤м м≥ських жител≥в вважалос¤ землеробство.

«агалом з початку XIX ст. до 1870-х рок≥в у промисловост≥ —х≥дноњ ”крањни в≥дбулис¤ важлив≥ не т≥льки к≥льк≥сн≥, а й ¤к≥сн≥ зм≥ни. ѕор¤д з пом≥тним зростанн¤м чисельност≥ промислових п≥дприЇмств виникли нов≥ галуз≥ виробництва. ѕ≥дприЇмства фабрично-заводського типу вит≥снили мануфактури. ¬ б≥льшост≥ пров≥дних галузей украњнськоњ промисловост≥ в≥дбулис¤ докор≥нн≥ техн≥чн≥ перетворенн¤. ѕримусову працю зам≥нила в≥льнонаймана. ÷е св≥дчило про завершенн¤ в основному промислового перевороту на Ќаддн≥пр¤нщин≥. ќднак внасл≥док колон≥альноњ пол≥тики рос≥йського царизму промислов≥сть сх≥дноукрањнських земель значною м≥рою мала одноб≥чний характер.

ѕромисловий переворот у пров≥дних галуз¤х украњнськоњ промисловост≥ створив матер≥ально-техн≥чн≥ та соц≥альн≥ передумови дл¤ подальшого розвитку економ≥ки. Ќаприк≥нц≥ XIX ст. в ”крањн≥, незважаючи на залишки кр≥посництва, розпочалась ≥ндустр≥ал≥зац≥¤.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕромислов≥сть ”крањни в пореформений пер≥од
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2078 прочитано)