Ѕ∆ƒ > √лобальнi eкологичн≥ проблеми людства
«абрудненн¤ людськоњ св≥домост≥ ≥деЇю в≥йни триваЇ в≥ками.
¬≥йна була винаходом нашоњ цив≥л≥зац≥њ. „и не буде й к≥нець людства
зумовлений цим ди¤вольським винаходом? ¬≥йна пост≥йно ЂдорожчаЇї. якщо витрати на першу св≥тову
в≥йну становили 50 млрд карбованц≥в, то друга об≥йшлас¤ вже в дес¤ть
раз≥в дорожче. Ќаприк≥нц≥ 80-х рок≥в витрати на озброЇнн¤ в св≥т≥ становили вже
1 трильйон долар≥в! ÷е перевищуЇ асигнуванн¤ вс≥х крањн св≥ту на
медицину, осв≥ту й житлове буд≥вництво. ј ¤кщо дос¤гненн¤ науки,
ресурси розуму, людськоњ св≥домост≥ та природи спр¤мовуютьс¤ на
гонку озброЇнь, що може призвести до ¤дерноњ катастрофи, то це Ч
найбезглузд≥ша витрата багатств, ¤ку лише можна соб≥ у¤вити. “аким
чином, людина обмежуЇ можливост≥ вир≥шенн¤ ≥нших проблем,
зокрема пов'¤заних з забрудненн¤м навколишнього природного
середовища. «начить, витрачаючи сили й кошти на п≥дготовку ¤дерноњ
катастрофи, людство одночасно наближаЇ нев≥дворотн≥сть катастрофи
еколог≥чноњ. Ќав≥ть не св≥това ¤дерна в≥йна, а локальний ¤дерний
конфл≥кт викличе таку кл≥матичну катастрофу, в≥д ¤коњ загине не лише
все людство, а й ус¤ б≥осфера «емл≥. ≤нше забрудненн¤ людськоњ св≥домост≥ Ч це бездумне,
споживацьке ставленн¤ до природи та њњ багатств. Ћюдина влаштована
так, що часто-густо мислить лише категор≥¤ми сьогодн≥шнього дн¤ й
керуЇтьс¤ дев≥зом Ђј мен≥ так хочетьс¤!ї. «а прикладами далеко ходити
не треба. «гадаймо, що весн¤н≥ крокуси, конвал≥њ, ф≥алки давно вже
стали р≥дк≥стю в прим≥ських л≥сах, њх занесено до „ервоноњ книги
”крањни. ј хто не бачив, ¤к у натовп≥, що вихлюпуЇтьс¤ з електрички
п≥сл¤ весн¤ного вих≥дного дн¤, де-≥нде та й майне величезний
варварський оберемок цих р≥дк≥сних кв≥т≥в. ÷е означаЇ, що
в≥дпочиваюч≥ все-таки знайшли й видерли останн≥ кв≥точки, ¤к≥ через
годину зав'¤нуть, а д≥ти цих Ђлюбител≥в природиї будуть милуватис¤ в
прим≥ському л≥с≥ х≥ба що осотом ≥ чортополохом. «а тис¤чол≥тт¤ людськоњ цив≥л≥зац≥њ безл≥ч вид≥в тварин ≥ рослин
було бездумно знищено. Ќ≥¤ка, наприклад кл≥матична, катастрофа не
змогла б так швидко винищити попул¤ц≥ю мамут≥в, ¤к це зробили
мисливц≥ палеол≥ту. –озрахунки вчених-б≥огеограф≥в св≥дчать, що на
початку палеол≥ту на територ≥њ Ївропейськоњ частини колишнього —–—–
(частина –ос≥њ, ”крањна, Ѕ≥лорус≥¤) паслос¤ близько п≥вм≥льйона
мамут≥в. Ќаш≥ далек≥ пращури швидко освоњли метод полюванн¤ на цих
г≥гант≥в за допомогою ловчих ¤м. Ћюди палеол≥ту, ¤к вважаЇ ѕ. —авко,
просто розбестилис¤. √ори м'¤са й безл≥ч к≥стбк дл¤ вироб≥в д≥ставалис¤
њм дуже легко. јрхеологи, наприклад, в≥дкопали поблизу с. ћежир≥ч≥
„еркаськоњ област≥ два палеол≥тичних ¤рангопод≥бних жител, каркаси
¤ких були складено з череп≥в ≥ к≥сток 130 мамут≥в. “емпи винищенн¤
мамут≥в були наст≥льки ≥нтенсивними, що всього за тис¤чу рок≥в вони
зникли зовс≥м. ѕ≥сл¤ того, ¤к не стало мамут≥в, люди були змушен≥
полювати на меншого зв≥ра Ч б≥зона, шерстистого носорога,
г≥гантського олен¤. оли ж вичерпалис¤ й ц≥ ресурси, довелос¤ братис¤
за розум: винайти мотику, перейти в≥д полюванн¤ на тварин до њх
вирощуванн¤ в домашн≥х умовах, тобто впровадити те, що через тис¤ч≥
рок≥в учен≥ назвали неол≥тичною революц≥Їю. ј тепер пом≥ркуймо, чи не такою ж лог≥кою керуЇмос¤ ми нин≥,
Ђосвоюючиї б≥олог≥чн≥ ресурси —в≥тового океану? јдже ми д≥Їмо за
принципом наших далеких палеол≥тичних пращур≥в: спочатку вибили
кит≥в, пот≥м ц≥нн≥ види риб, а сьогодн≥ виловлюЇмо мойву, минта¤,
ставриду тощо. ¬ирощуванн¤ ц≥нних вид≥в морських тварин ≥ рослин,
так звана мар≥культура Ч це жалюг≥дн≥ крихти до св≥тового об≥ду.
“обто ми в≥др≥зн¤Їмос¤ в цьому питанн≥ в≥д наших предк≥в лише тим,
що б'Їмо кит≥в з гармат, а рибу виловлюЇмо к≥лометровими неводами. ” ’’ стол≥тт≥ широкого поширенн¤ набули так≥ процеси, ¤к
забрудненн¤ води, грунту ≥ пов≥тр¤, опустелюванн¤ земель, знищенн¤
л≥с≥в ≥ т.≥. ¬иникли так≥ специф≥чн≥ ¤вища ¤к кислотн≥ дощ≥.
Ќеспри¤тлив≥ еколог≥чн≥ ¤вища перетворились в суттЇвий елемент
життЇд≥¤льност≥ людства, зд≥йснюючи в≥дчутний вплив на р≥зноман≥тн≥
сторони людськоњ д≥¤льност≥: економ≥ку ≥ пол≥тику, моральний стан ≥
здоров`¤ людини, ≥ багато, багато ≥ншого... ” цьому розд≥л≥ ¤ спробую розкрити р¤д неспри¤тливих
еколог≥чних процес≥в, показати масштаби њх розвитку ≥ довести, що ц≥
еколог≥чн≥ проблеми вимагають њх вир≥шенн¤, вони не можуть чекати.
јдже нин≥ цив≥л≥зац≥¤ стоњть н≥би на лез≥ бритви, що кожноњ секунди
загрожуЇ њй з≥рватис¤ в безодню. Ћюдство балансуЇ на найтонш≥й гран≥
м≥ж бутт¤м ≥ небутт¤м. ≤ ц¤ критична межа ледве-ледве в≥докремлюЇ
наш св≥т в≥д марочного хаосу. ќсновн≥ джерела антропогенного забрудненн¤ середовища
ќсновними джерелами антропогенного забрудненн¤ середовища
Ї виробники енерг≥њ (“≈—, ј≈—, √–≈—, сотн≥ тис¤ч котельних), ус≥
помислов≥ об`Їкти (в першу чергу металург≥йн≥, х≥м≥чн≥,
нафтопереробн≥, цементн≥ ≥ целюлозо-паперов≥), екстенсивне,
перех≥м≥зоване с/г виробництво, в≥йськова промислов≥сть ≥ в≥йськов≥
об`Їкти, автотранспорт та ≥нш≥ види транспорту (морський, р≥чковий,
зал≥зничний, пов≥тр¤ний), г≥рниче виробництво. ¬они забруднюють
довк≥лл¤ сотн¤ми токсичних речовин, шк≥дливими ф≥зичними пол¤ми,
шумами, в≥брац≥¤ми, надм≥рним теплом. ѕершоджерелом ≥ першопричиною бурхливого розвитку
глобальноњ еколог≥чноњ кризи Ї, ¤к вважають м≥жнародн≥ експерти,
демограф≥чний вибух, що неодм≥нно супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м
темп≥в ≥ обс¤г≥в скороченн¤ природних ресурс≥в, нагромадженн¤м
величезноњ к≥лькост≥ в≥дход≥в виробництва ≥ побуту, забрудненн¤м
довк≥лл¤ - глобальними кл≥матичними зм≥нами, хворобами, голодом,
вимиранн¤м. « розвитком х≥м≥њ, металург≥њ, енергетики ≥ машинобудуванн¤
св≥тов≥ почали загрожувати в≥дходи в≥д синтетичних пральних
порошк≥в, нафтопродукт≥в, важк≥ метали, н≥трати, рад≥онукл≥ди,
пестициди та ≥нш≥ шк≥длив≥ речовини, що не засвоюютьс¤
м≥кроорган≥змами, не розкладаютьс¤, а накопичуютьс¤ тис¤чами тон у
грунтах, водоймах, п≥дземних водах. ѕрот¤гом 80 рок≥в з початку нашого стол≥тт¤ з надр «емл≥ було
видобуто корисних копалин б≥льше, н≥ж за всю ≥стор≥ю людства.
Ќин≥, лише в результат≥ спалюванн¤ паливних ресурс≥в, в
атмосферу планети щор≥чно потрапл¤Ї понад 22 млрд тон двоокису
вуглецю. ўор≥чно св≥това промислов≥сть скидаЇ в р≥чки понад 160 км3
шк≥дливих сток≥в, щор≥чно в грунти людством вноситьс¤ 500 млн тон
м≥неральних добрив ≥ близько 4 млн тон пестицид≥в, б≥льша частина
¤ких ос≥даЇ в грунтах або виноситьс¤ поверхневими водами в р≥чки,
озера, мор¤ та океани. «а останн≥ 45 рок≥в використанн¤ м≥неральних
добрив зросло в 43 рази, а отрутох≥м≥кат≥в - у дес¤ть раз≥в. ўе одн≥Їю - не менш важливою н≥ж попередн≥ проблеми, Ї
проблема в≥дход≥в. «битки в≥д них - це не лише величезн≥ площ≥ земл≥,
зайн¤т≥ звалищами, териконами, шлакосховищами та ≥н. (наприклад, на
площ≥, де розташован≥ звалища навколо иЇва, можна було б
побудувати м≥сто з населенн¤м 300 тис¤ч чолов≥к), а й смертельн≥ дози
р≥зних токсикат≥в та дими й пилюка в≥д них... «давалос¤ б, др≥бниц¤ -
бит≥ люм≥н≥сцентн≥ лампи на звалищах. јле кожна така лампа м≥стить
150 мг ртут≥, що здатна отруњти близько 500 м3 пов≥тр¤.
ƒо основних антропогенних забруднювач≥в довк≥лл¤, кр≥м вище
названих, належать також р≥зн≥ шуми в≥д виробничих п≥дприЇмств,
транспорту, ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤, в≥брац≥њ, св≥тло-теплов≥
впливи... « додатку 3 видно, ¤ку шкоду орган≥зму нанос¤ть х≥м≥чн≥
забруднювач≥. —пец≥ал≥сти вважають, що близько 80-86? забруднювач≥в пов≥тр¤
сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-
15? - над м≥стами, 1-2? - над с≥льською м≥сцев≥стю, 0,1? - над
центральними районами —в≥тового океану. якщо у великому м≥ст≥ за
добу ос≥даЇ 1,5 тон пилу на кожен квадратний к≥лометр, то вже в 100 км
в≥д нього - приблизно 100 раз≥в менше.
«м≥ни в атмосфер≥. ¬ наш час п≥двищилас¤ роль людини на атмосферу. ѕов≥тр¤на
оболонка «емл≥ Ї одн≥Їю з найголовн≥ших умов житт¤. Ѕез њж≥ людина
може жити м≥с¤ць, без води - лише тиждень, але без пов≥тр¤ людина не
зможе про≥снувати б≥льше двох хвилин. ћаса атмосфери колосальна -
5,15х1015 тон. ѕроте, атмосферне пов≥тр¤ можна вважати невичерпним
природним ресурсом лише умовно, адже людин≥ дл¤ житт¤ потр≥бне
пов≥тр¤ певноњ ¤кост≥. ј п≥д впливом антропогенного фактора його
х≥м≥чний склад ≥ ф≥зичн≥ властивост≥ дедал≥ пог≥ршуютьс¤, на «емл≥ вже
практично не залишилос¤ таких д≥л¤нок, де пов≥тр¤ збер≥гало б свою
перв≥сну чистоту та ¤к≥сть. ѕарниковий ефект. л≥мат на наш≥й планет≥ в минулому пер≥одично зм≥нювавс¤. «а
тис¤ч≥ й м≥льони рок≥в чергувалис¤ пер≥оди значного похолоданн¤ й,
нав≥ть, зледен≥нн¤ з теплими епохами. Ќин≥ вчен≥ дуже занепокоЇн≥:
схоже на те, що «емл¤ роз≥гр≥ваЇтьс¤ значно швидше, н≥ж це було будь-
коли в минулому. ÷е спричинено р≥зким зб≥льшенн¤м вм≥сту в
атмосфер≥ вуглекислого газу. ¬ земн≥й атмосфер≥ вуглекислий газ д≥Ї
¤к скло в парнику: пропускаЇ сон¤чне св≥тло, але затримуЇ тепло
роз≥гр≥тоњ —онцем поверхн≥ земл≥. ÷е викликаЇ роз≥гр≥ванн¤ планети,
в≥доме п≥д назвою парникового ефекту.
Ќазва: √лобальнi eкологичн≥ проблеми людства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (21246 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
