Історія, теорія держави і права > Види норм права

Елементи норми-розпорядження можна розташувати за схе­мою «якщо — то».

Норма-розпорядження — це цілісне, логічно і граматично ви­вершене імперативне судження загального характеру, формаль­но закріплене в тексті нормативно-правового акта. Норма-роз­порядження, як правило, відповідає структурній первинній частині тексту нормативного акта (статті, пункту, абзацу статті тощо). Можлива і наявність кількох нормативних розпоряджень в окремих частинах або абзацах. Розривання норми-розпоря­дження на частини між статтями, пунктами статті тощо виклю­чається. Спеціалізовані норми, як правило, є нормами-розпоряд­женнями.

Наприклад, ст. 10 Закону України «Про порядок відшкоду­вання шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» є нормою-розпорядженням: «Якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а та­кож державних нагород, йому відновляються звання і поверта­ються нагороди».

Слід пам'ятати, що не завжди норма права має двосторонній зобов'язуючий характер. Не обов'язково в її структурі присутні всі елементи: гіпотеза, диспозиція, санкція. Наприклад, консти­туційно-правові норми мають у своїй структурі, як правило, одну диспозицію, рідше — гіпотезу і диспозицію, в окремих випад­ках — і санкцію. Норми, що передбачають адміністративну від­повідальність, часто у своїй структурі не містять гіпотези, що пояснюється їхнім відсильним характером. Санкція також не є обов'язковим структурним елементом адміністративно-правової норми.

Частина кримінальної норми, яка є диспозицією для громадян (заборона чинити небезпечні дії), одночасно є гіпотезою для дер­жави і державних органів, що розглядають справи про вчинен­ня злочину. Кримінально-правова норма як норма поведінки звернена до всіх індивідів до вчинення злочину, як норма правосуддя — до учасників процесу після вчинення злочину, як пенітенціарна (виправна) норма — до караного.

Слід звернути увагу на особливості структури процесуальних норм. Маючи тричленну структуру, як і норми матеріального права, вони визначаються гіпотезою, диспозицією і санкцією норм матеріального права і є формами їхньої реалізації. Обстави­ни реалізації гіпотези, диспозиції, санкції матеріальної норми можуть стати умовами гіпотези процесуальної норми. Норма ма­теріального права як би «є присутньою» у гіпотезі процесуальної норми.

Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом

Дамо деякі пояснення структурним елементам логічної нор­ми права і наведемо їх класифікацію.

За ступенем визначеності змісту гіпотези, диспозиції, санкції можуть бути:

• абсолютно-визначені,

• відносно-визначені,

• альтернативні.

Наприклад, у відповідності з законодавством про шлюб і сім'ю для одруження необхідна взаємна згода осіб, що одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Лише за наявності зазначених обставин (позитивна гіпотеза) норми діятимуть. Але дія норми, що розглядається, зв'язується і з іншими обставинами: відсутні­стю вже зареєстрованого шлюбу, а також визнаної судом недіє­здатності внаслідок душевної хвороби або слабоумства (негатив­на гіпотеза).

В абсолютно-визначеній гіпотезі вичерпно визначаються об­ставини, з наявністю або відсутністю яких пов'язується чинність юридичної норми. Наприклад, кримінально-процесуальне зако­нодавство встановлює вичерпний перелік обставин (умов), за яких вирок суду повинний бути безумовно скасований: якщо вирок винесено незаконним складом суду, або порушена таєм­ниця наради судів, або вирок не підписаний будь-ким із суддів та ін. Тут — абсолютно-визначена гіпотеза.

Відпоєно-визначена гіпотеза не містить достатньо повних да­них про обставини дії норми, обмежує умови застосування нор­ми певним колом формальних вимог.

Альтернативна гіпотеза ставить дію юридичної норми в зале­жність від одного або кількох фактичних обставин (умов). На­приклад, норма, що регламентує припинення шлюбу, встанов­лює, що шлюб припиняється через смерть одного з подружжя, оголошення його або її померлим (померлою) у встановленому порядку, а за життя подружжя — розлученням за заявою одного з них або обох. Достатньо однієї з фактичних обставин, щоб наступили передбачені нормою правові наслідки — припинення шлюбу.

Абсолютно-визначена диспозиція — диспозиція, яка чітко ви­значає права і обов'язки учасників відносин, точно називає ва­ріант поведінки. Наприклад, у кримінально-процесуальному праві абсолютно визначеною диспозицією є розпорядження суду ви­даляти з залу судового засідання усіх свідків, що прийшли до початку їх допиту.

Відиосно-визначена диспозиція — диспозиція, яка не містить істотних ознак поведінки учасників відносин, достатньо повних відомостей про їх права і обов'язки.

Альтернативна диспозиція — диспозиція, яка характеризуєть­ся тим, що вказує на кілька правових наслідків, але припускає настання лише одного з них.

Наприклад, у Кримінально-процесуальному кодексі є нор­ма, яка передбачає, що в результаті розгляду справи в касацій­ному порядку суд приймає одне з таких рішень: (1) залишає вирок без зміни; (2) скасовує вирок і направляє справу для но­вого розслідування або нового розгляду; (3) скасовує вирок і припиняє справу; (4) змінює вирок.

Абсолютно-визначена санкція — санкція, у якій точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми пра­ва. Санкції норм про майнову відповідальність у переважній бі­льшості є абсолютно визначеними. Абсолютно визначеними мо­жуть бути санкції та інших норм, наприклад, адміністративних — штраф у 20-кратному розмірі за безквитковий проїзд у трамваї.

Відносно-визначена санкція — санкція, у котрої межі юриди­чної відповідальності за порушення норми права зазначені від мінімальної до максимальної або лише до максимальної. Правозастосовним органам надається можливість вирішувати спра­ву, зважаючи на конкретні обставини. Відносно-визначений ха­рактер має більшість санкцій кримінального права, які встанов­люють нижчі та вищі межі покарання (наприклад, позбавлення волі від 1 до 5 років).

Альтернативна санкція — санкція, у якій названі або перелі­чені через з'єднально-роз'єднувальний сполучник «чи» («або») кілька видів юридичної відповідальності, із яких правозастосовник обирає лише один — найдоцільніший для випадку, що ви­рішується. Наприклад, пошкодження полезахисних та інших на­саджень караються виправними роботами на строк до одного року або штрафом, або покладенням обов'язку відшкодувати за­подіяну шкоду.

За характером наслідків для правопорушника розрізняють санк­ції:

• штрафні (або каральні) — передбачають позбавлення волі, штраф, догану, стягнення матеріального збитку та ін. Основна задача каральних санкцій — загальна і приватна превенція (за­побігання) правопорушення, виправлення і перевиховання пра­вопорушників.

Штрафні санкції характерні для заборонних норм;

• відновлювальні (компенсаційні) — передбачають усунення завданої людині шкоди і відновлення її прав: відновлення на ста­рому місці роботи незаконно звільненого; стягнення аліментів та ін. Їх основне завдання — відновлення порушеного права. Відновлювальні санкції характерні для дозвільних норм. За складом гіпотези, диспозиції санкції можуть бути:

1	2	3	4	5

Назва: Види норм права
Дата публікації: 2005-02-21 (7006 прочитано)