≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > ≤стор≥¤ ≥дењ про правову ≥ соц≥альну державу. ќсоба ≥ держава

якщо перший п≥дх≥д Ї характерним дл¤ демократичних дер≠жав, то другий Ч дл¤ антидемократичних, тотал≥тарних. ¬ —–—– (до середини 80-х рок≥в XX ст.) переважав статичний п≥дх≥д до прав людини; дл¤ демократичного камуфл¤жу до законодавства ( онституц≥њ) було введено розд≥ли про права, свободи та обо≠в'¤зки особи. Ћише в наш≥ дн≥ в≥дбуваЇтьс¤ набутт¤ справд≥ де≠мократичного у¤вленн¤ про права людини. ” в≥дносинах Ђлю≠дина Ч державаї пр≥оритет належить людин≥, а держава та њњ структури (г≥лки державноњ влади Ч законодавство, управл≥нн¤ та правосудд¤) покликан≥ п≥дкорити свою д≥¤льн≥сть охорон≥ й захисту прав людини. ” ст. «  онституц≥њ ”крањни записано:

Ђѕрава ≥ свободи людини та њх гарант≥њ визначають зм≥ст ≥ спр¤≠мован≥сть д≥¤льност≥ державиї.

ќдну з основних ознак соц≥альноњ правовоњ держави Ч по≠в'¤зан≥сть держави правом Ч сл≥д розум≥ти так, що права грома≠д¤н не Ї дарованими державою, а мають власне обгрунтуванн¤. ¬они об'Їктивно ≥снують в≥д народженн¤ людини ≥ Ї нев≥дчужуваними в≥д нењ. “ому в≥дносини особи та держави мають будува≠тис¤ на основ≥ њх зв'¤заност≥ взаЇмними правами, обов'¤зками ≥ в≥дпов≥дальн≥стю. як громад¤нин Ї в≥дпов≥дальним перед держа≠вою, так ≥ держава в≥дпов≥дальна перед громад¤нином.

ƒержава:

1. √арантуЇ кожному ≥нформац≥ю про його права ≥ свободи.

2. Ѕере на себе обов'¤зок забезпечити права своњх громад¤н ≥ забезпечуЇ њх реальне зд≥йсненн¤.

3. ѕредставл¤Ї громад¤нину свободу ви¤вити себе в ус≥х га≠луз¤х соц≥ально-пол≥тичного житт¤, за вин¤тком сфер, пр¤мо застережених у закон≥.

4. Ќе маЇ права обмежувати права ≥ свободи громад¤нина, кр≥м випадк≥в, пр¤мо передбачених законом.

5. Ќе маЇ права прит¤гати до в≥дпов≥дальност≥ громад¤н за в≥дмову давати показанн¤ або по¤сненн¤ щодо себе, член≥в с≥м'њ чи близьких родич≥в, коло ¤ких визначаЇтьс¤ законом.

6. Ќе маЇ права дв≥ч≥ прит¤гати громад¤нина до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ одного виду за одне й те саме правопорушенн¤.

7. √арантуЇ захист судом прав ≥ свобод людини ≥ громад¤≠нина.

8. ƒ≥Ї виключно в рамках закону, маЇ встановлен≥ конститу≠ц≥Їю ч≥тк≥ меж≥ своњх повноважень.

9. ¬≥дпов≥дальна за неправом≥рн≥ д≥њ посадових ос≥б: переви≠щенн¤ влади, зловживанн¤ службовим становищем.

ѕравовий ≥нститут в≥дпов≥дальност≥ держави дозвол¤Ї ство≠рити додатков≥ стримуванн¤ та противаги влад≥, зм'¤кшити њњ автократичн≥ про¤ви, обмежити можлив≥ зловживанн¤ за допо≠могою п≥дкоренн¤ њњ закону. —творюван≥ цим ≥нститутом умови перетворюють владарюванн¤ на сусп≥льне служ≥нн¤, а не на при≠в≥лей. ƒотриманн¤ ≥нституту в≥дпов≥дальност≥ держави, њњ орга≠н≥в ≥ посадових ос≥б перед людиною ≥ громад¤нином Ї одним з основних показник≥в правовоњ спр¤мованост≥ д≥¤льност≥ держави. ¬≥н виражаЇ морально-юридичн≥ засади у в≥дносинах м≥ж державою ¤к нос≥Їм влади ≥ громад¤нином ¤к учасником њњ зд≥й≠сненн¤.

10. «обов'¤зана в≥дшкодовувати за св≥й рахунок чи за раху≠нок орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ матер≥альну ≥ моральну шкоду, завдану незаконними р≥шенн¤ми, д≥¤ми чи безд≥¤льн≥с≠тю орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, њх посадових ≥ службових ос≥б при зд≥йсненн≥ ними своњх повно≠важень.

«окрема, в≥дпов≥дно до ст. 55  онституц≥њ ”крањни суду нада≠не повноваженн¤ перегл¤нути р≥шенн¤, д≥њ або безд≥¤льн≥сть орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, посадових ≥ службових ос≥б у раз≥ њх оскарженн¤. “им самим створено механ≥зм в≥дпов≥дальност≥ держави перед людиною за свою д≥¤льн≥сть.

11. √арантуЇ право громад¤нина звертатис¤ за захистом своњх прав ≥ свобод до в≥дпов≥дних м≥жнародних судових установ або до в≥дпов≥дних орган≥в м≥жнародних орган≥зац≥й, членом або учасником ¤ких Ї ”крањна, та ≥н.

Ќин≥ став на звичним зм≥ст ст. 2 ћ≥жнародного пакту про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права, в≥дпов≥дно до ¤коњ держава у виконанн¤ зобов'¤зань щодо захисту прав людини ≥ громад¤≠нина:

а) забезпечуЇ права вс≥х ос≥б, що знаход¤тьс¤ п≥д њњ юрисдик≠ц≥Їю, без будь-¤коњ дискрим≥нац≥њ;

б) в≥дпов≥дно до конституц≥йноњ процедури законодавчого або ≥ншого характеру вживаЇ заход≥в, що дозвол¤ють зд≥йснювати ц≥ права;

в) надаЇ кожному, чињ права порушен≥, процесуальн≥ правов≥ засоби дл¤ њх захисту;

г) розвиваЇ можливост≥ використанн¤ зазначених правових засоб≥в, а також в≥дпов≥даЇ за д≥йов≥сть њх застосуванн¤.

ќсоба, ¤ка Ї громад¤нином держави, у свою чергу, не лише реал≥зуЇ права, але й маЇ обов'¤зки перед державою та своњми сп≥вгромад¤нами, в≥дпов≥даЇ за њх невиконанн¤:

Х користуЇтьс¤ наданими њй правами у певних рамках, вста≠новлених законом;

Х кожн≥й з њњ свобод в≥дпов≥даЇ обов'¤зок, тому що користу≠ванн¤ свободою домислюЇ утриманн¤ ≥нших ос≥б в≥д перешкоджаючих цьому д≥й. « метою захисту ≥нтерес≥в ≥нших громад¤н ≥ сусп≥льства де¤к≥ њњ д≥њ обмежуютьс¤ законом;

Х зд≥йснюЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть будь-¤кого громад¤нина, не залежно в≥д його посади ≥ сусп≥льного стану, за порушенн¤ кон≠ституц≥њ ≥ закон≥в тощо.

як писав украњнський правознавець Ѕ.  ≥ст¤к≥вський, Ђу пра≠вов≥й держав≥ влада маЇ бути орган≥зована так, щоб вона не при≠душувала особу; у н≥й ¤к окрема особа, так ≥ сукупн≥сть ос≥б Ч народ Ч мають бути не лише об'Їктом влади, але й суб'Їктом њњї.

(ƒокладн≥ше про стан особи, њњ права, свободи ≥ обов'¤зки див. у главах 10 та 11).

1	2	3

Ќазва: ≤стор≥¤ ≥дењ про правову ≥ соц≥альну державу. ќсоба ≥ держава
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2822 прочитано)