≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > —истема права ≥ система законодавства

4. ѕредмет ≥ метод правового регулюванн¤.

ѕредмет ≥ метод правового регулюванн¤ Цце т≥ особливост≥ ¤к≥ визначають специф≥ку конкретноњ галуз≥, це Уобличч¤Ф даноњ галуз≥. ѕредмет ≥ метод лежить в основ≥ под≥лу права на галуз≥ та ≥нститути.

ѕ≥д предметом розум≥ютьс¤ певн≥ прийоми, способи, методи д≥њ на право в сусп≥льних в≥дносинах. ћетод в≥дпов≥даЇ на питанн¤ ¤к право вт≥лити в свою регул¤тивну роль, так ¤к правов≥ норми регулюють не лише р≥зноб≥чн≥ в≥дносини, але ≥ р≥зними методами. ¬≥д метод≥в в значн≥й м≥р≥ залежить ефективн≥сть правового регулюванн¤, дос¤гненн¤ при цьому ц≥л≥.

ѕредмет Ї головним, матер≥альним критер≥Їм розр≥зненн¤ норм права по напр¤мкам, оск≥льки в≥н маЇ обТЇктивне значенн¤, визначений характером сусп≥льних в≥дносин ≥ не залежить в≥д вол≥ законодавц≥в. ћетод служить доповнюючим юридичним критер≥Їм так ¤к походить в≥д предмета. —амост≥йного значенн¤ в≥н не маЇ. јле в спор≥дненн≥ з предметом спри¤Ї строг≥й ≥ точн≥й градац≥њ права на галуз≥ ≥ ≥нститути. “ому на¤вн≥сть р≥зних вид≥в сусп≥льних в≥дносин не творить само по соб≥ систему права, не породжуЇ автоматично його г≥лок.

—аме цей предмет перш за все диктуЇ необх≥дн≥сть вид≥ленн¤, тоњ чи ≥ншоњ галуз≥, а коли галузь вид≥л¤Їтьс¤ зТ¤вл¤Їтьс¤ ≥ в≥дпов≥дний метод регулюванн¤, котрий в значн≥й м≥р≥ залежить в≥д вол≥ законодавства. ќстанн≥, наход¤чись в межах необх≥дност≥ ≥ зазначаючи характер регульованих в≥дносин, може вибирати той чи ≥нший спос≥б правового впливу на них. ¬≥н може вар≥ювати ц≥ способи, використовуЇ њх в р≥зних комб≥нац≥¤х. ¬ цьому заключаЇтьс¤ субТЇктивн≥сть методу, в≥др≥зн¤ючи його в≥д предмету. ¬они або грають важливу роль в побудов≥ системи права, т≥сно взаЇмо функц≥онують один з одним. —л≥д памТ¤тати що право регулюЇ не все, а лише найб≥льш принцип≥альн≥ з точки зору ≥нтерес≥в держави в≥дношенн¤. ≤ при т≥м так≥, котр≥ обТЇктивно потребують в правов≥м опосередкуванн≥. ƒержава не ставить своЇю ц≥ллю тотальну, юридичну регламентац≥ю сусп≥льного житт¤, тому багато взаЇмов≥дносин м≥ж людьми регулюютьс¤ ≥ншими соц≥альними нормами Цмораллю, звичаЇм, традиц≥¤ми ≥ т. д. ƒо того ж вс¤к≥ в≥дносини право здатне урегулювати, а лишень так≥, котр≥ п≥ддаютьс¤ зовн≥шньому контролю. ¬≥дносини п≥дл¤гають правовому регулюванню, набирають правовоњ форми ≥ виступають ¤к правов≥.

 ласиф≥кац≥¤ норм по галуз¤м та ≥нститутам залежить насамперед в≥д видовоњ р≥зноман≥тност≥ сусп≥льних в≥дносин, њх ¤к≥сноњ специф≥ки. јле не завжди лишень по одн≥й ознац≥ можна в≥др≥знити одну галузь права в≥д ≥ншоњ, так ¤к ≥снують так≥ в≥дносини, ¤к≥ опосередковуютьс¤ нормами р¤ду галузей. Ќаприклад, в≥дношенн¤ власност≥ у вс≥х њњ формах регулюютьс¤ громад¤нським правом, крим≥нальним, адм≥н≥стративним, конституц≥йним правом.

¬ таких випадках на допомогу приходить метод регулюванн¤ тому що кожна правова галузь маЇ св≥й, характерний дл¤ нењ спос≥б впливу на повед≥нку субТЇкт≥в (або њх спор≥дненост≥). —ловом, одного матер≥ального ор≥Їнтира не достатньо: ¤кщо керуватис¤ т≥льки ним, то важко було б розмежувати галуз≥ та ≥нститути. “им б≥льше, що в прав≥ не ≥снуЇ абсолютно незалежних галузей, так ¤к вони частина одн≥Їњ системи, ¤кщо б основою дл¤ под≥лу права був лишень предмет то галузей було б дуже багато.

—п≥льне пон¤тт¤ методу правового регулюванн¤ вход¤ть наступн≥ компоненти, ¤к≥ дають у¤вленн¤ про те, ¤ким чином держава за допомогою права впливаЇ на соц≥альн≥ процеси: а) встановленн¤ границь регулюючих в≥дносин, що в свою чергу, залежить в≥д р¤ду обТЇктивних ≥ субТЇктивних фактор≥в (особливост≥ цих в≥дносин економ≥чн≥ та ≥нш≥ потреби, державна зац≥кавлен≥сть та ≥нше); б) видавництво в≥дпов≥дних нормативних акт≥в, передбачаючи права та обовТ¤зки субТЇкт≥в, передбаченн¤ про можливу њх повед≥нку; в) над≥ленн¤ учасник≥в сусп≥льних в≥дносин (громад¤н та юридичних ос≥б) д≥Їздатн≥стю ≥ правоздатн≥стю що дозвол¤ють њм вступати в р≥зн≥ правов≥дносини; г) ви¤вленн¤ м≥ри в≥дпов≥дальност≥ на випадок порушенн¤ цих постанов.

¬ ц≥лому правовий метод ¤вл¤Ї собою в≥домий наб≥р юридичних ≥нструмент≥в посередником ¤кого державна влада надаЇ необх≥дн≥ д≥њ на вольов≥ сусп≥льн≥ в≥дносини в ц≥л¤х наданн¤ њм бажаного розвитку.

”казана специф≥ка розр≥зн¤Ї даний вид соц≥ального упор¤дкуванн¤ в≥д ≥нших форм нормативного регулюванн¤ сусп≥льного житт¤. «наченн¤ описаного правового механ≥зму заключаЇтьс¤ в тому, що в≥н у б≥льшост≥ вид≥л¤Ї ефективн≥сть ≥ результативн≥сть д≥й права. јле в одному р¤д≥ з загальним ≥снують конкретн≥ методи правового регулюванн¤, характерного дл¤ тих чи ≥нших галузей права ≥ опосередковуваних ними в≥дносинах.

ƒо них належить:

≥мперативний ≥ диспозитивний метод, ¤кий використовують головним чином в крим≥нальному та цив≥льному прав≥. ¬ р≥зн≥ степен≥ вони властив≥ ≥ другим галуз¤м. “ому що вс¤ка правова норма Цце власний припис, бажанн¤ держави; в той час вона даЇ субТЇктам в≥дому альтернативу можливост≥ вибору вар≥ант≥в повед≥нки в межах закону.

Ќазван≥ методи в ¤к≥йсь м≥р≥ нос¤ть ун≥версальний характер. “аке ж сковзне значенн¤ мають дозв≥л, обовТ¤зок та заборона, властив≥ в р≥зних комб≥нац≥¤х всьому правовому регулюванню. ƒозвол¤Ї одн≥й д≥њ, переписуЇ в обовТ¤зковому пор¤дку друг≥й, заборон¤Ї п≥д загрозою санкц≥й трет≥х, право тим самим придаЇ повед≥нц≥ субТЇкт≥в строгий ц≥ле направлений характер, вводить сусп≥льн≥ в≥дносини в потр≥бне русло.

¬ адм≥н≥стративному прав≥ д≥Ї метод субординац≥њ ≥ власного наказу, дозвол¤ючи ефективно регулювати ур¤дову, службову, оперативну та ≥ншу д≥¤льн≥сть державних орган≥в ≥ посадових ос≥б. ¬иконуюча дисципл≥на, строга п≥дпор¤дкован≥сть одних субТЇкт≥в ≥ншим, обовТ¤зков≥сть р≥шень ≥ розпор¤джень вище сто¤чих ланок держапарату дл¤ не сто¤чих Цхарактерн≥ властивост≥ даного методу.

Ќагороди властив≥ в основному трудовому праву, де д≥ють р≥зного виду прем≥альн≥ системи, направлен≥ на стимулюванн¤ моральноњ та матер≥альноњ зац≥кавленост≥ в зростанн≥ продуктивност≥ прац≥, п≥двищенн¤ роб≥тниками своЇњ квал≥ф≥кац≥њ, придбанн¤ нових профес≥й ≥ т. д. Ќорми, встановлюючи пор¤док нагородженн¤ громад¤н прем≥¤ми ≥ медал¤ми, присвоЇнн¤ почесних звань, також вважаютьс¤ нагородами, але вони в≥днос¤тьс¤ до адм≥н≥стративного права.

ћетод автоном≥њ та р≥вност≥ стор≥н властивий дл¤ процесуальних галузей права, де позивач та в≥дпов≥дач, друг≥ учасники судового процесу знаход¤тьс¤ в однаковому процесуальному становищ≥ один перед одним, законом та судом, њх в≥дношенн¤ характеризуЇтьс¤ самост≥йн≥стю. –≥вн≥сть субТЇкт≥в в≥др≥зн¤ють також багато громад¤нських в≥дносин.

¬ с≥льськогосподарському прав≥ застосовуЇтьс¤ метод рекомендац≥й, обумовлений тим, що христи¤нськ≥ господарства, колгоспи Цне державн≥ орган≥зац≥њ ≥ по в≥дношенню до них власно ≥мперативн≥ засоби впливу неприпустимо. ƒержава зд≥йснюЇ на них св≥й вплив лише шл¤хом дозвол≥в, сп≥впрацювати, орган≥зац≥йноњ допомоги, рекомендованих акт≥в, порад.

¬ ¤кост≥ особливих метод≥в правового регулюванн¤ використовують переконанн¤ та примус, характерн≥ ¤к до права в ц≥лому, так ≥ окремих його галузей, розум≥Їтьс¤, в р≥зних сп≥вв≥дношенн¤х.

¬ останн≥й час у звТ¤зку з розвитком ринкових в≥дносин ≥ п≥дприЇмництва все б≥льшого розповсюдженн¤ отримуЇ ≥ндив≥дуальний метод регулюванн¤, п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ форма самост≥йноњ юридичноњ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в, направленоњ на упор¤дкован≥сть одиничних соц≥альних в≥дносин з допомогою правових засоб≥в не волод≥ючи властивост¤ми юридичноњ загальнообовТ¤зковост≥. Ќаприклад, шл¤хом прийн¤тт¤ не нормативних акт≥в, укладанн¤ р≥зних договор≥в, узгоджен≥сть, угод, добров≥льного установленн¤ зобовТ¤зань ≥ таке ≥нше 1.

¬с≥ розгл¤нут≥ вище методи т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥, д≥ють не ≥зольовано, а в спор≥дненост≥ один з одним. –азом з тим вони в≥дносно самост≥йн≥, що ≥ дозвол¤Ї њх класиф≥кувати.

ћехан≥зм правового регулюванн¤.

ћехан≥зм правового регулюванн¤ (ћ.ѕ.–) ЦЇдина система правових засоб≥в за допомогою ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ результативне правове впор¤дкуванн¤ сусп≥льних в≥дносин.

—кладовими елементами ћѕ– Ї: норми права, нормативно-правов≥ акти, юридичн≥ факти, правов≥ в≥дносини, акти реал≥зац≥њ, тлумаченн¤ та застосуванн¤ норм права, законн≥сть, правосв≥дом≥сть, ≥ правова культура.

’арактеристика елемент≥в ћѕ–.

Ќорми права ћѕ– утворюють нормативно-правову базу правового регулюванн¤, моделюють, закр≥плюють, регулюють чи охорон¤ють сусп≥льн≥ в≥дносини.

Ќормативно-правов≥ акти Цце письмов≥ документи, що њх прийн¤ли компетентн≥ субТЇкти, в ¤ких орган≥зуЇтьс¤ зм≥ст правових норм, виражаютьс¤ правила повед≥нки ззовн≥ та забезпечуютьс¤ њх введенн¤ в д≥ю.

ёридичн≥ факти ЦжиттЇв≥ обставини, що породжують, зм≥нюють чи припин¤ють субТЇктивн≥ права та юридичн≥ обовТ¤зки персон≥ф≥кованих субТЇкт≥в право в≥дносин.

ѕравов≥ в≥дносини Цспециф≥чн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають на основ≥ норм права, учасники ¤ких виступають ¤к нос≥њ субТЇктивних прав та обовТ¤зк≥в. ” ћѕ– вони виступають ¤к середовище зд≥йсненн¤ прав та обовТ¤зк≥в.

јкти реал≥зац≥њ правових норм Цконкретн≥ д≥њ субТЇкт≥в права, що п≥дл¤гають правов≥й регламентац≥њ та в≥дпов≥дають вимогам правових норм.

јкти застосуванн¤ норм права Цр≥шенн¤ право застосовних орган≥в, у ¤ких в≥дносно конкретних життЇвих обставинах ≥ конкретних субТЇкт≥в права закр≥плюютьс¤ конкретн≥ права та обовТ¤зки, гарантован≥ можлив≥стю застосуванн¤ владного примусу та авторитетом держави.

јкти тлумаченн¤ правових норм Цце оф≥ц≥йн≥ юридичн≥ документи, ¤к≥ не створюють нових норм, а Ї своЇр≥дним додатком до нормативного акту, норми ¤кого тлумачатьс¤. ” межах компетенц≥њ ≥нтерпретатора вони в≥д≥грають загальноосв≥тню роль елемента, за допомогою ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ Їдине розум≥нн¤ правовоњ норми, а значить ≥ правильне њњ застосуванн¤ чи зд≥йсненн¤ в ≥нших формах.

1	2	3	4	5

Ќазва: —истема права ≥ система законодавства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (7226 прочитано)