≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права > —учасн≥ концепц≥њ праворозум≥нн¤. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки права

—учасн≥ концепц≥њ праворозум≥нн¤. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки права

–озпочинаючи до визначенн¤ пон¤тт¤ права, ми повинн≥ зна≠ти, що йтиметьс¤ не про безпосередньо-соц≥альне, а про юри≠дичне право, не про природне, а про позитивне право, тобто про право, виражене в законах, ≥нших джерелах, ¤к≥ Ї результа≠том ц≥леспр¤мованоњ вольовоњ д≥¤льност≥ законодавц≥в, судд≥в, самих суб'Їкт≥в права. ¬≥докремлюючи позитивне право в≥д при≠родного, сл≥д зважувати й на те, що юридичн≥ норми можуть бути одночасно вт≥ленн¤м природного права, нос≥Їм природно-правових ц≥нностей.  оротше це можна сказати так: Ђпозазаконодавчеї (природне) право може стати ≥ стаЇ Ђзаконодавчимї.

ќтже, ми розгл¤датимемо, головним чином, Ђзаконодавчеї право, юридичне право, позитивне право, котре Ї волеви¤влен≠н¤м держави, пол¤гаЇ у регулюванн≥ сусп≥льних в≥дносин за до≠помогою норм ≥ забезпечуЇтьс¤ њњ примусовою силою.

 ожна ≥сторична епоха виробл¤ла своЇ розум≥нн¤ права. ™ к≥лька ориг≥нальних концепц≥й походженн¤, сутност≥ та при≠значенн¤ права, створених за тис¤чол≥тт¤.

—учасн≥ науков≥ концепц≥њ (теор≥њ) праворозум≥нн¤ можна звести до трьох п≥дход≥в:

1. ≤деолог≥чний (акс≥олог≥чний), або природно-правовий; вих≥д≠на форма бутт¤ права Ч громадська св≥дом≥сть; право Ч не тек≠сти закону, а система ≥дей (пон¤ть) про загальнообов'¤зков≥ но≠рми, права, обов'¤зки, заборони, природн≥ умови њх виникнен≠н¤ та реал≥зац≥њ, пор¤док ≥ форми захисту, ¤ка Ї у громадськ≥й св≥домост≥ та ор≥Їнтована на моральн≥ ц≥нност≥. ѕри такому п≥д≠ход≥ право ≥ закон розмежовуютьс¤, перш≥сть в≥ддаЇтьс¤ праву ¤к нормативно закр≥плен≥й справедливост≥, а закон розгл¤даЇть≠с¤ ¤к його форма, покликана в≥дпов≥дати праву ¤к його зм≥сту.

2. Ќормативний (позитив≥стський): вих≥дна форма бутт¤, права Ч норма права, право Ч норми, викладен≥ в законах та ≥нших нормативних актах. ѕри такому п≥дход≥ в≥дбуваЇтьс¤ ототожненн¤ права ≥ закону. ¬одночас нормативне праворозум≥нн¤ ор≥ЇнтуЇ на так≥ властивост≥ права, ¤к формальна визначен≥сть, точн≥сть, однозначн≥сть правового регулюванн¤.

3. —оц≥олог≥чний: вих≥дна форма бутт¤ права Ч правов≥дноси≠ни; право Ч пор¤док сусп≥льних в≥дносин, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ у д≥¤х ≥ повед≥нц≥ людей. ѕри такому п≥дход≥ правом визнаЇтьс¤ його функц≥онуванн¤, реал≥зац≥¤, його Ђд≥¤ї у житт≥ Ч у сфор≠мованих ≥ таких, що формуютьс¤, сусп≥льних в≥дносинах, а не його створенн¤ правотворчими органами у форм≥ закону та ≥н≠ших нормативно-правових акт≥в. ѕри ус≥й ц≥нност≥ врахуванн¤ Ђжитт¤ї права в сусп≥льному середовищ≥, прихильники цього п≥дходу плутали самост≥йн≥ процеси правотворчост≥ та застосу≠ванн¤ права, тод≥ ¤к умовою дотриманн¤ ≥ забезпеченн¤ режиму законност≥ може бути д≥¤льн≥сть правозастосувальника в межах, встановлених законом.

¬≥ддати перевагу сл≥д ≥нтегративному п≥дходу, ¤кий враховуЇ ≥ поЇднуЇ усе ц≥нне в зазначених концепц≥¤х праворозум≥нн¤.

ѕон¤тт¤ ≥ ознаки права

ѕраво Ч система норм (правил повед≥нки) ≥ принцип≥в, вста≠новлених або визнаних державою ¤к регул¤тори сусп≥льних в≥д≠носин, ¤к≥ формально закр≥плюють м≥ру свободи, р≥вност≥ та справедливост≥ в≥дпов≥дно до сусп≥льних, групових та ≥ндив≥дуаль≠них ≥нтерес≥в (вол≥) населенн¤ крањни, забезпечуютьс¤ вс≥ма за≠ходами легального державного впливу аж до примусу.

якими Ї специф≥чн≥ ознаки права?

1. ¬ираженн¤ м≥ри свободи, р≥вност≥ та справедливост≥ озна≠чаЇ, що право з достатньою повнотою вт≥люЇ основн≥ права та свободи людини, визнан≥ у св≥товому сп≥втовариств≥. ѕраво Ї м≥рою свободи та р≥вност≥ людей, установленою державою та≠ким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободи ≥ншого. ≤ ц≥Їю м≥рою Ї справедлив≥сть. ѕовноњ свободи дос¤гти не мож≠на, проте можна бути в≥льним у т≥й м≥р≥, у ¤к≥й в≥льн≥ ≥нш≥. ” прав≥ свобода трансформуЇтьс¤ в суб'Їктивн≥ права, ¤ким в≥дпов≥да≠ють обов'¤зки, що њх обмежують. —воњм загальним масштабом ≥ р≥вною м≥рою право вим≥рюЇ, Ђв≥дм≥р¤Її ≥ оформл¤Ї саме свобо≠ду в людських взаЇмов≥дносинах, свободу ≥ндив≥да. —вобода нев≥дд≥льна в≥д справедливост≥ ≥ становить њњ п≥дставу. —вобода зав≠жди Ї обмеженою конкретними рамками (м≥рою), ¤к≥ не допус≠кають антигромадських акт≥в Ђкористуванн¤ свободоюї. Ќе≠р≥вн≥сть у свобод≥.

јле не завжди, не за ус≥х ≥сторичних час≥в була р≥вн≥сть у свобод≥, Їдина дл¤ ус≥х м≥ра свободи. ѕрим≥ром, кр≥посне право закр≥плювало становище несвободи сел¤нина. ¬≥дн≥маючи сво≠боду в сел¤нина, воно в≥ддавало свободу пану. ћ≥ра свободи кр≥пака ≥ пана Ч р≥зна. ѕо сут≥, кр≥посне право Ч це вираженн¤ через закон свободи пом≥щика. ¬с¤ке право м≥стить у соб≥ еле≠мент свободи, м≥ру свободи, дарма що ц¤ свобода й може бути, односторонньою, маЇ характер прив≥лею одн≥Їњ особи на шкоду ≥нш≥й. ” такому раз≥ через право ¤к систему норм, виданих дер≠жавою, виражаЇтьс¤ вол¤ пан≥вного класу, свав≥лл¤ пан≥в ≥ не≠свобода сел¤н. —ел¤ни в≥днесен≥ не до суб'Їкт≥в, а до об'Їкт≥в права. ƒо них не Ї застосовним принцип правовоњ р≥вност≥. “аке право не може бути справедливим, тому що не виражаЇ м≥ру свободи, р≥вну дл¤ ус≥х. —праведлив≥сть Ч це баланс ≥нтерес≥в: влади ≥ громад¤нина, виробника ≥ споживача, продавц¤ ≥ покуп≠ц¤, роботодавц¤ ≥ роб≥тника тощо. —праведлива м≥ра свободи характеризуЇ зм≥ст права, а загальнообов'¤зков≥сть права, що засновуЇтьс¤ на лег≥тимному примус≥, Ї його формальною влас≠тив≥стю, ¤ка маЇ ≥стотний характер.

Ќайвище сусп≥льне призначенн¤ права Ч забезпечувати у нормативному пор¤дку свободу в сусп≥льств≥, п≥дтверджувати справедлив≥сть, виключити сваволю ≥ свав≥лл¤ з житт¤ сусп≥льс≠тва. Ќеспроста ще римськ≥ юристи писали: jus est ars boni et aequi Ч право Ї мистецтво добра та справедливост≥. ≤з загальносоц≥альноњ точки зору право Ч це м≥ра свободи ≥ справедливост≥. з формальноњ точки зору право Ч це м≥ра свободи та справедливост≥, ¤ка фактично захищена в цьому сусп≥льств≥.

2. Ќормативн≥сть ви¤вл¤Ї сенс ≥ призначенн¤ права. Ќормативн≥стю права до сусп≥льного житт¤ внос¤тьс¤ ≥стотн≥ елементи Їдност≥, р≥вност≥, принциповоњ однаковост≥ Ч право виступаЇ ¤к загальний масштаб, м≥ра (регул¤тор) повед≥нки людей. «а допомогою норм права регулюЇ р≥зн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, слугуЇ знар¤дд¤м вт≥ленн¤ в житт¤ пол≥тики держави, засобом орган≥зац≥њ њњ р≥зноб≥чноњ управл≥нськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥. ” нормативност≥ Ї одна ≥стотна риса: право виражаЇтьс¤ в нормативних узагальненн¤х (загальн≥ дозвол¤нн¤, загальн≥ заборони, загальн≥ зобов'¤зуванн¤), ¤к≥ встановлюють меж≥ дос¤гнутоњ свободи, меж≥ м≥ж свободою ≥ несвободою на певному ступен≥ сусп≥льного процесу.

3. ‘ормальна визначен≥сть права означаЇ ч≥тк≥сть, однознач≠н≥сть, стисл≥сть формальних правових припис≥в, виражених у за≠конах, указах, постановах тощо. ƒос¤гаЇтьс¤ це за допомогою правових пон¤ть, њх визначень, правил юридичноњ техн≥ки. —аме тому суб'Їкти права ч≥тко знають меж≥ правом≥рноњ ≥ неправом≥≠рноњ повед≥нки, своњ права, свободи, обов'¤зки, обс¤г ≥ вид в≥д≠пов≥дальност≥ за вчинене правопорушенн¤. ¬ираженн¤ норм у законах, ≥нших нормативних актах, встановленн¤ формальноњ р≥вност≥ Ч це основна ознака формальноњ визначеност≥ права.

4. —истемн≥сть права пол¤гаЇ в тому, що право Ч це не про≠сто сукупн≥сть принцип≥в ≥ норм, а њх система, де вс≥ елементи пов'¤зан≥ та узгоджен≥. —истемн≥сть вноситьс¤ до права законо≠давством. Ћише системне, несуперечне право, ¤ке виражаЇ свою сутн≥сть через принципи, здатне виконати завданн¤, що поста≠ють перед ним. —ьогодн≥ в ”крањн≥ найважлив≥ше ≥ найнагальн≥ше завданн¤ Ч в≥дновити ≥ зм≥цнити системн≥сть права, оск≥ль≠ки неузгоджен≥сть нормативно-правових акт≥в роз≥рвала систе≠моутворююч≥ зв'¤зки м≥ж юридичними нормами.

5. ¬ольовий характер права, вираженн¤ в ньому сусп≥льних, групових ≥ ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в означаЇ, що в прав≥ про¤вл¤≠Їтьс¤ та вт≥люЇтьс¤ вол¤, зм≥стом ¤коњ Ї ≥нтерес. ѕраво акуму≠люЇ сусп≥льну, групову та ≥ндив≥дуальну волю громад¤н у њх гар≠мон≥чному поЇднанн≥, злагод≥ та компром≥сах. ¬ол¤ пронизуЇ д≥¤льн≥сть людини, њњ ц≥леспр¤мовану повед≥нку в ус≥х, у тому числ≥ й у правов≥й, сферах житт¤. –озум≥нн¤ вол≥ в прав≥ виклю≠чаЇ зведенн¤ права до знар¤дд¤ насильства держави, засобу при≠душенн¤ нею ≥ндив≥дуальноњ вол≥. —творюЇтьс¤ ≥люз≥¤, що право виходить в≥д держави. Ќасправд≥ в ≥деал≥ держава в особ≥ своњх законодавчих орган≥в Ђп≥дносить до законуї сусп≥льн≥, групов≥ та ≥ндив≥дуальн≥ ≥нтереси, ¤к≥ в≥дпов≥дають принципам справед≠ливост≥, свободи, демократ≥њ, р≥вност≥, гуман≥зму.

6. «агальнообов'¤зков≥сть права виражаЇтьс¤ в тому, що вста≠новлен≥ правила повед≥нки Ї загальними та обов'¤зковими дл¤ вс≥Їњ крањни. «агальнообов'¤зков≥сть, загальн≥сть праву надаЇ те, що в ньому виражаютьс¤ узгоджен≥ ≥нтереси учасник≥в регульо≠ваних в≥дносин, що воно маЇ нормативний характер.

7. ƒержавна забезпечен≥сть, гарантован≥сть права, аж до при≠мусу, св≥дчить про те, що державна влада, держава в ц≥лому п≥дтримуЇ загальн≥ правила, ¤к≥ визнаютьс¤ державою правовими. ƒалеко не вс≥ норми права додержуютьс¤ та виконуютьс¤ доб≠ров≥льно, в силу внутр≥шнього переконанн¤. «начна частина на≠селенн¤ п≥дкор¤Їтьс¤ вимогам правових лише тому, що за пра≠вом постаЇ держава. ƒержавна охорона правових норм м≥стить у соб≥ державний легальний примус, р≥зн≥ орган≥зац≥йн≥, орга≠н≥зац≥йно-техн≥чн≥, виховн≥ та превентивн≥ (попереджувальн≥) заходи державних орган≥в з дотриманн¤ та виконанн¤ грома≠д¤нами юридичних норм. ƒо порушник≥в вимог норм права компетентн≥ державн≥ органи можуть застосовувати заходи юри≠дичноњ в≥дпов≥дальност≥ припис≥вЧ дисципл≥нарноњ, адм≥н≥стра≠тивноњ, крим≥нальноњ. “им самим держава забезпечуЇ загально≠обов'¤зков≥сть норм права.

1	2	3

Ќазва: —учасн≥ концепц≥њ праворозум≥нн¤. ѕон¤тт¤ ≥ ознаки права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3783 прочитано)