ультура >  ультура ≥ цив≥л≥зац≥¤

Ћише з початком наукового вивченн¤ ≥стор≥њ людства стають можливими нов≥ п≥дходи до пер≥одизац≥њ культури. ” ’”≤≤≤ ст. французький ф≥лософ-просв≥титель ∆. ондорсе (1743-1794рр.) под≥лив ≥стор≥ю людськоњ культури на посл≥довно зм≥нн≥ форми господарюванн¤ ( полюванн¤, рибальство, скотарство, землеробство). ѕочаток ’≤’ ст.. ознаменувавс¤ розкв≥том археолог≥чних досл≥джень. Ќеобх≥дн≥сть ч≥ткоњ класиф≥кац≥њ памТ¤ток матер≥альноњ культури зумовила розробку науково обірунтованоњ археолог≥чноњ пер≥одизац≥њ, що п≥дтвердила правильн≥сть г≥потези Ћукрец≥¤. ƒатський вчений  .“омпсон, спираючись на археолог≥чн≥ дан≥, вводить пон¤тт¤ трьох в≥к≥в: камТ¤ного, бронзового ≥ зал≥зного.

ƒуже пл≥дно над проблемою пер≥одизац≥њ культури в ’≤’ ст. попрацювали вчен≥, ¤к≥ в основу своњх концепц≥й поклали ≥дею еволюц≥њ. “ак шведський природодосл≥дник —.Ќ≥льсон (1787-1887 рр.) вид≥лив у процес≥ розвитку культури чотири стад≥њ: дикунство, номадизм (кочове скотарство), землеробство ≥ цив≥л≥зац≥¤.

јмериканський ≥сторик, етнограф ≥ археолог Ћ.ћорган, а пот≥м ‘.≈нгельс, спираючись на под≥л людськоњ ≥стор≥њ на дикунство, варварство ≥ цив≥л≥зац≥ю запропонований ще в к≥нц≥ ’”≤≤≤ ст. шотландським ф≥лософом ј.‘ергюссоном, повТ¤зували вид≥ленн¤ кожноњ з цих епох з певним р≥внем матер≥альноњ культури, з конкретними формами розвитку господарства. ≈пос≥ дикунства в≥дпов≥дають так≥ господарства, що привласнюють ( збиранн¤, полюванн¤ ≥ рибальство), епос≥ варварства Ц т≥, що виробл¤ють (раннЇ землеробство ≥ скотарство, епос≥ цив≥л≥зац≥њ Ц розвинена аграрна культура, промислова ≥ науково-техн≥чна культури.

Ќайб≥льш поширен≥ пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ культури узгоджуЇтьс¤ м≥ж собою ( див. на схем≥ є1: л≥воруч розташована загально ≥сторична пер≥одизац≥¤, в середин≥ Ц повТ¤зана з конкретними формами господарюванн¤, праворуч Ц археолог≥чна).

 .ћаркс у своЇму економ≥чному твор≥ У ап≥талФ обірунтував принцип пер≥одизац≥њ культурно-≥сторичного процесу в залежност≥ в≥д р≥вн¤ розвитку виробничих сил сусп≥льства. ¬≥н вид≥лив так≥ сусп≥льно-економ≥чн≥ формац≥њ: перв≥снообщинна, рабовласницька, феодальна, кап≥тал≥стична та комун≥стична.

 р≥м марксистського п≥дходу використовуютьс¤ й ≥нш≥ принципи пер≥одизац≥њ ≥стор≥њ з урахуванн¤м особливостей економ≥ки та розпод≥лу. “ак вид≥л¤ють ще сусп≥льства: егал≥тарн≥ (тобто р≥вноправн≥, зр≥вн¤льн≥) з привласнювальним типом господарюванн¤ ≥ розпод≥лом продукту м≥ж людьми одного статусу, та стратиф≥кован≥ (≥Їрарх≥чн≥) з продуктивним типом господарюванн¤ ≥ розпод≥лом продукту за соц≥альним та економ≥чним станом.

ѕодальше вивченн¤ ≥стор≥њ культури в≥д перв≥сного сусп≥льства ≥ до нашого часу дозволило вченим розробити б≥льш детальну пер≥одизац≥ю культурно-≥сторичного процесу. Ќайб≥льш поширеним у культуролог≥њ стаЇ пон¤тт¤ культурно-≥сторичноњ епохи, ¤ке ф≥ксуЇ неповторн≥сть ≥ специф≥ку конкретно-≥сторичноњ доби ≥стор≥њ людства. Ќайзначн≥шими епохами всесв≥тнього культурного процесу Ї: культура збиральництва ≥ полюванн¤, епоха неол≥тичноњ революц≥њ ≥ ранньоњ землеробськоњ культури, культура —тародавнього —ходу, антична (грецька та римська) культура, культура —ередньов≥чч¤, культури ¬≥дродженн¤, культура –еформац≥њ, культура Ќового часу ≥ культура ’’ ст.

ѕочинаючи з ’”≤≤≤ ст. широко поширюЇтьс¤ в р≥зних галуз¤х сусп≥льних наук пон¤тт¤ Уцив≥л≥зац≥¤Ф. ¬елику роль в утвердженн≥ цього пон¤тт¤ в≥д≥грали твори французького ≥сторика Ќ.√≥зо, присв¤чен≥ ≥стор≥њ цив≥л≥зац≥њ в ™вроп≥ ≥ окремо у ‘ранц≥њ, а також двотомна прац¤ англ≥йського ≥сторика “.Ѕокл¤ У≤стор≥¤ цив≥л≥зац≥њ в јнгл≥њФ. « њхньоњ точки зору вс¤ загальносв≥това культура сприймалась ¤к Їдина цив≥л≥зац≥¤. јле з розвитком сусп≥льства та ≥сторичних наук стаЇ зрозум≥лим, що цив≥л≥зац≥¤ сформувалась лише на певному етап≥ розвитку людства ≥ ¤вл¤Ї собою ¤к≥сну межу на еволюц≥йному шл¤ху.

ќсобливо велику роль в розгалуженн≥ пон¤ть УкультураФ ≥ Уцив≥л≥зац≥¤Ф в≥д≥грало ознайомленн¤ з житт¤м племен јмерики, јвстрал≥њ, јфрики, що зберегли архањчн≥ культурн≥ комплекси. ¬ результат≥ терм≥н Уцив≥л≥зац≥¤Ф все б≥льше використовувавс¤ дл¤ визначенн¤ особливого етапу в культурно-≥сторичному процес≥.

Ќайб≥льш характерними ознаками цив≥л≥зац≥њ вважаютьс¤: монументальна арх≥тектура, писемн≥сть, м≥ста. ¬казана тр≥ада виразно характеризуЇ цив≥л≥зац≥ю в першу чергу ¤к культурний комплекс, тод≥ ¤к соц≥ально-економ≥чна сутн≥сть цього ¤вища повТ¤зана ≥з по¤вою класового сусп≥льства ≥ держави.

ѕамТ¤тки арх≥тектури показов≥ з точки зору виробничого потенц≥алу сусп≥льства, що њх створило. ѕо¤ва писемност≥ характеризуЇ в≥дд≥ленн¤ розумовоњ прац≥ в≥д ф≥зичноњ, що дозволило зосередити зусилл¤ окремих груп людей на духовному виробництв≥. ћ≥ста виконували специф≥чн≥ функц≥њ у сусп≥льн≥й систем≥: були центрами с≥льськогосподарськоњ округи, центрами ремесел ≥ торг≥вл≥ та свого роду ≥деолог≥чними центрами.

јрхањчн≥ (стародавн≥) форми культури повТ¤зан≥ ≥з найзначн≥шим пер≥одом в ≥стор≥њ людства, ¤кий становить понад три чверт≥ його ≥снуванн¤. ƒл¤ позначенн¤ цього пер≥оду найчаст≥ше використовують пон¤тт¤ Цперв≥снообщинний лад, хоч у культуролог≥њ воно у¤вл¤Їтьс¤ т≥льки допом≥жним. ÷е зумовлено ≥снуванн¤м у розгл¤дувану епоху двох принципово р≥зних тип≥в культур, що ірунтуютьс¤: перший Ц на привласнювальному господарств≥, другий Ц на господарств≥ виробл¤ючому. ѕривласнювальна культура (35 тис.р. Ц 10-8-тис. р. до н.е.) - це культура збиральництва ≥ полюванн¤. ¬иробл¤юча культура Ц це ранн¤ хл≥боробська культура (приблизно 10-8 тис.р. Ц 3,5 тис.р. до н.е.).

—хема є1.

«нанн¤ про ц≥ культури ми отримуЇмо з двох джерел:

1) вивченн¤ рештк≥в матер≥альноњ культури перв≥сного сусп≥льства ¤к≥ знаход¤ть археологи;

2) вивченн¤ житт¤ племен збирач≥в ≥ мисливц≥в, що збереглис¤ донин≥ (точн≥ше до ’≤’ ст., бо сьогодн≥ њх залишилось лише 50 тис. в пустел¤х јвстрал≥њ, африканських джунгл¤х, болотах јмазонки, в јрктиц≥).

„им же характеризуЇтьс¤ культура збиральництва й полюванн¤? «биральники ≥ мисливц≥ проживали, обТЇднавшись у невелик≥ групи, в середньому до 40 чолов≥к. ’арчувалис¤ природними продуктами рослинного ≥ тваринного походженн¤. јрхеолог≥чн≥ знах≥дки на сто¤нках наших предк≥в засв≥дчують, що давн≥ жител≥ полювали на р≥зноман≥тних тварин. ѕрактикувалос¤ рибальство. ÷им займалис¤ чолов≥ки. «биранн¤м рослинноњ њж≥ займалис¤ вин¤тково ж≥нки. “обто ≥снував розпод≥л прац≥ за статевою ознакою.

“акий спос≥б виробництва не давав необх≥дноњ к≥лькост≥ њж≥ на обмежен≥й територ≥њ. “ому кочуванн¤, моб≥льн≥сть племен у пошуках тварин, неосвоЇних територ≥й Ц запорука його виживанн¤. ѕо сут≥ перв≥сна людина була в≥чним мандр≥вником, зм≥нюючи своњ сто¤нки. —уд¤чи за даними, здобутими у ’≤’ ст., племТ¤ ≥з сорока чолов≥к потребувало майже 100 км2 територ≥њ. “аким чином, до виникненн¤ с≥льського господарства на територ≥њ ‘ранц≥њ, наприклад, могло проживати не б≥льше 20 тис. чолов≥к. ћоб≥льн≥сть, ¤к характерна риса житт¤ перв≥сноњ людини, вимагала умисного обмеженн¤ чисельност≥ населенн¤. ѕлемена регулювали св≥й к≥льк≥сний склад у в≥дпов≥дност≥ до на¤вност≥ харчових ресурс≥в.

јнтропологам ≥ етнографам давно в≥домий звичай кочових племен, д≥ючий за необх≥дност≥ скорочувати свою чисельн≥сть.  оли харч≥в не вистачало, спочатку њх переставали давати старим, пот≥м маленьким д≥вчаткам, пот≥м маленьким хлопчикам. ” пер≥оди голоду њжа д≥ставалас¤ т≥льки тим, хто њњ здобував. ”мертв≥нн¤ д≥тей через нестачу њж≥ було особлив≥стю способу житт¤ збиральник≥в ≥ мисливц≥в, характерною рисою культури того часу. Ќовонародженого нер≥дко вбивали, ¤кщо в≥н народжувавс¤ ран≥ше, н≥ж попередн¤ дитина розпочинала упевнено пересуватис¤ самост≥йно ( по¤снювалос¤ це тим, що ж≥нки змушен≥ були пронести кожну дитину в загальн≥й складност≥ 7-8 тис.км). «а оц≥нкою антрополог≥в, к≥льк≥сть убитих д≥тей с¤гала 50% ус≥х новонароджених.

 ультура збиральництва ≥ полюванн¤ не знала ще зведенн¤ буд≥вель, у н≥й в≥дсутн≥ засоби комун≥кац≥њ. јле виникаЇ уже певне моральне виробництво: формуютьс¤ моральн≥ основи людського гуртожитку, необх≥дно дл¤ його виживанн¤. ¬ажливою умовою п≥дтриманн¤ житт¤ сл≥д розгл¤дати колективну працю ≥ взаЇмовиручку, що спри¤ло виживанню прим≥тивноњ людини у боротьб≥ ≥з жорстокою природною стих≥Їю.

–≥д, племТ¤, с≥мТ¤, подружж¤ Цось т≥ конкретно-≥сторичн≥ форми соц≥альноњ орган≥зац≥њ житт¤ перв≥сноњ людини, що дали змогу людин≥ вижити.

√оловними еволюц≥йними процесами, що супроводжували становленн¤ роду ¤к в≥дм≥нноњ в≥д стада сп≥льност≥, вважаютьс¤: виключенн¤ кровозм≥шенн¤ ≥ усв≥домленн¤ характеру звТ¤зк≥в, обТЇднуючих людей. Ќайч≥тк≥ше таке усв≥домленн¤ в≥добразилос¤ у тотем≥зм≥ Ц в≥р≥ в родовий звТ¤зок роду з тотемом (¤кимось видом тварин, риб чи рослин) ≥ встановленн¤ ц≥лого р¤ду табу-заборон на статев≥ стосунки м≥ж кревними родичами.

ѕрем≥ску≥тет (невпор¤дкован≥ статев≥ звТ¤зки) був обмежений накладанн¤м табу на статев≥ стосунки спочатку м≥ж д≥тьми ≥ батьками, пот≥м р≥дними братами й сестрами (≥нцесту). ѕоступово ендогамн≥ (внутр≥шньородов≥) шлюбн≥ союзи були зам≥нен≥ екзогамними ( м≥ж чолов≥ками одного ≥ ж≥нками ≥ншого род≥в). ÷е спри¤ло зм≥цненню форм соц≥альноњ взаЇмод≥њ м≥ж р≥зними родами, що привело п≥зн≥ше до створенн¤ племен ≥ њхн≥х союз≥в.

¬середин≥ роду стосунки м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою стають ст≥йк≥шими, що приводить до формуванн¤ подружж¤.

ѕот≥м, значно п≥зн≥ше, процес соц≥альноњ диференц≥ац≥њ, по¤ва приватноњ власност≥ приводить до зм≥цненн¤ подружж¤ ≥ перетворенн¤ його в моногамну с≥мТю, що забезпечуЇ р≥зкий стрибок у розвитку людства ≥ перех≥д до вироблюваноњ культури.

1	2	3	4

Ќазва:  ультура ≥ цив≥л≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (8713 прочитано)