ультура >  ультура ≥ цив≥л≥зац≥¤

ƒл¤ епохи переходу до виробл¤ючого господарства характерними соц≥альними орган≥зац≥¤ми були племТ¤ ≥ община. ѕлемТ¤ було великим соц≥альним обТЇднанн¤м додержавного типу. ƒл¤ нього властива сп≥льн≥сть територ≥њ, мови (або д≥алекту), культурних традиц≥й. ¬оно започаткувало пол≥тичну орган≥зац≥ю ≥з радою вожд≥в, ≥Їрарх≥ю общин ≥ род≥в. Ќа плем≥нних зборах зд≥йснювавс¤ розб≥р конфл≥кт≥в, обр¤ди ≥н≥ц≥ац≥њ ( посв¤ченн¤ юнак≥в ≥ д≥вчат у стан дорослих).

Ќа в≥дм≥ну в≥д племен≥ община характеризуЇтьс¤ сп≥льн≥стю економ≥чного житт¤, значною економ≥чною самод≥¤льн≥стю, ≥ншими соц≥альними звТ¤зками њњ член≥в, що засв≥дчуЇ, окр≥м усього ≥ншого, трансформац≥ю культурних процес≥в перв≥сних людей.

–азом з поступовим удосконаленн¤м знар¤дь прац≥ ≥ форм соц≥альноњ орган≥зац≥њ б≥льш складною стаЇ ≥ духовна культура. ѕередус≥м, перв≥сна людина вже маЇ головн≥ людськ≥ ¤кост≥: мисленн¤, волю, мову. ѕродуктом розвитку ранньородовоњ общини стали рел≥г≥йн≥ в≥руванн¤, њх виникненн¤ повТ¤зане з певним р≥внем розвитку ≥нтелекту людини, зачатками теоретичного мисленн¤, можливост¤ми в≥дриву думки в≥д д≥йсност≥. ” перв≥сних рел≥г≥йних в≥руванн¤х вт≥лено фантастичне усв≥домленн¤ людьми њх залежност≥ в≥д сил природи. «а верхнього палеол≥ту виникають перш≥ форми рел≥г≥йних в≥рувань: тотем≥зм, ан≥м≥зм, фетишизм, маг≥¤. “отем≥зм Ц це в≥ра в те, що кожна родова група маЇ свого сп≥льного предка ( тотема), ¤ким Ї тварина чи рослина. јн≥м≥зм Ц в≥ра в ≥снуванн¤ у людини та в оточуючих њњ предметах Ц душ≥. ‘етишизм Ц поклон≥нн¤ неживим предметам, ¤к≥ над≥л¤лис¤ надприродною силою ≥ могли допомагати тим, хто њм поклон¤вс¤. ћаг≥¤ Ц в≥ра в надприродн≥ зд≥бност≥ людини впливати на людей ≥ природн≥ ¤вища.

ƒуховн≥й культур≥ ранньородовоњ общини було властиве т≥сне переплетенн¤ рац≥ональних ≥ рел≥г≥йних у¤влень. “ак, наприклад, л≥куючи рану, перв≥сна людина вдавалас¤ ≥ до корисних трав ≥ до маг≥њ, протинаючи списом зображенн¤ тварини, вона одночасно практикувалас¤ ≥ в прийомах полюванн¤ або показувала њх молод≥ та маг≥чно забезпечувала усп≥х справи. ” ц≥лому вс≥ форми культури перв≥сних людей т≥сно перепл≥тались. —усп≥льна св≥дом≥сть, ¤к ≥ сусп≥льне бутт¤, була ще нерозвинена ≥ не диференц≥ювалас¤ в р≥зн≥, виразно розмежован≥ сфери.

«лит≥сть людини перв≥сного сусп≥льства з родом, колективом, њњ абсолютна залежн≥сть в≥д них сформували њњ специф≥чне св≥тосприйманн¤. —уть його пол¤гаЇ в найповн≥шому ототожненн≥ себе ≥з родом, племенем, общиною. “ак, етнографи, котр≥ вивчали рел≥ктов≥ сп≥льноти, зазначали, наприклад, що на пропозиц≥ю розпов≥сти про себе абориген розпов≥даЇ про Усвоњх людейФ, констатували, що сказати йому Ув тебе немаЇ р≥дних У, - означаЇ образити його.

«г≥дно з таким св≥тосприйманн¤м формувалис¤ обр¤ди того пер≥оду. ќдин ≥з них Ц ≥н≥ц≥ац≥¤. ÷е своЇр≥дний вид навчанн¤ юнак≥в ≥ д≥вчат. …ого призначенн¤ пол¤гало у передач≥ комплексу трудових навичок ≥ знань, про родов≥ звичањ, легенди, в≥руванн¤, ознайомленн¤ з родовими таЇмниц¤ми, п≥сн¤ми, танц¤ми. ≤н≥ц≥ац≥њ зак≥нчувалис¤ дл¤ юнак≥в випробуванн¤м на витривал≥сть. “≥, хто проходив ≥н≥ц≥ац≥ю, вважавс¤ дорослим, здатним до трудового житт¤.

ѕров≥дну роль в орган≥зац≥њ прадавнього сусп≥льства у справ≥ приборканн¤ тваринного, зоолог≥чного начала в повед≥нц≥ людини в≥д≥гравали р≥зноман≥тн≥ табу. “абу Ц система заборон на виконанн¤ певних д≥й Ц використанн¤ де¤ких предмет≥в, вимовл¤нн¤ вголос де¤ких сл≥в тощо. «вичай табу виник одночасно з тотем≥змом ≥ ¤вл¤в собою важливий механ≥зм контролю та регулюванн¤ соц≥альних стосунк≥в. —татево-в≥кове табу регулювало статев≥ звТ¤зки в колектив≥, харчове табу визначало характер њж≥, призначеноњ вождю, воњну, ж≥нц≥, д≥т¤м... ≤нш≥ табу були повТ¤зан≥ з недоторкан≥стю житла, джерела вогню, з правами та обовТ¤зками окремих категор≥й член≥в племен≥. ” перв≥сних народ≥в, окр≥м вищезгаданих, д≥¤ло ще одне табу Ц табу на прогрес, розвиток, новац≥њ.

¬ епоху п≥знього палеол≥ту зТ¤вл¤ютьс¤ зародки п≥ктограф≥њ ( малюнкове письмо), виникаЇ ≥ розвиваЇтьс¤ мистецтво, повТ¤зане з трудовою д≥¤льн≥стю людини (зразки перв≥сноњ граф≥ки, скульптури, фольклору, музики, танцю). ¬≥д ц≥Їњ епохи лишилис¤ малюнки на ст≥нах ≥ стел¤х печер, у глибинах галерей ≥ гротах. ÷е контурн≥ зображенн¤ гол≥в зв≥р≥в на вапн¤кових плитах (печера Ћа-‘еррас≥ у ‘ранц≥њ); людськоњ руки обведеноњ фарбою. «годом виникли зображенн¤ вс≥х тварин, на ¤ких полювала людина ( мамонти, б≥зони, бики, зубри, дик≥ кон≥, корови, лан≥, г≥лл¤ст≥ олен≥, ведмед≥). ¬ добу мезол≥ту в малюнках все част≥ше зТ¤вл¤Їтьс¤ людина (мисливськ≥ ≥ в≥йськов≥ сцени, танц≥ та рел≥г≥йн≥ церемон≥њ). ƒо п≥знього палеол≥ту в≥днос¤тьс¤ прим≥тивн≥ ж≥ноч≥ скульптури позбавлен≥ конкретних ≥ндив≥дуальних рис, вони передають у г≥пертрофованому вигл¤д≥ специф≥чн≥ ж≥ноч≥ ознаки, риси матер≥, що народжуЇ нове житт¤, вт≥люючи в н≥й у¤вленн¤ про Їдн≥сть родового колективу.

¬ажливо п≥дкреслити, що мистецтво не було в≥дособленою частиною перв≥сноњ культури, воно було ун≥версальним засобом бутт¤ вс≥х њњ елемент≥в, њхнього пр¤мого впливу на людей. «в≥дси Ц особлива багатозначн≥сть ≥ духовна напружен≥сть твор≥в цього мистецтва, њх здатн≥сть привертати увагу, програмувати емоц≥њ, викликаючи екстаз, ейфор≥ю, транс.

ѕерех≥д в≥д культури збиральництва ≥ полюванн¤ до ранньоњ землеробськоњ культури в≥дбувс¤ приблизно в≥д 15 до 12 тис. рок≥в тому завд¤ки под≥њ першочерговоњ важливост≥ в ≥стор≥њ людства Ц неол≥тичноњ революц≥њ. ÷е пон¤тт¤, що стало загальноприйн¤тим, ув≥в √ордон „айлд. ’оч процес переходу ≥ тривав прот¤гом тис¤чол≥ть, пор≥вн¤но з дес¤тками тис¤чол≥ть попереднього ≥снуванн¤ Усап≥ЇнсноњФ людини, в≥н справд≥ був революц≥йним стрибком.

—тосовно значних зм≥н, властивих цьому пер≥оду, був перех≥д в≥д привласнювального до виробл¤ючого господарства, р≥зке зростанн¤ народонаселенн¤, народженн¤ етнос≥в та прамов.

≤з точки зору економ≥ки Унеол≥тична революц≥¤Ф характеризуЇтьс¤ б≥льше чи менше однозначним освоЇнн¤м землеробства, одомашненн¤м тварин ≥ по¤вою дещо п≥зн≥ше керам≥ки, шл≥фуванн¤ кам≥нних знар¤дь та ≥нших поЇднаних з ними культурних дос¤гнень.

“ам, де здобуло широкого розвитку виробл¤юче господарство, в≥дбувалос¤ освоЇнн¤ нових, ран≥ше незалюднених простор≥в. ѕри цьому ≥ землеробство, ≥ тваринництво в≥дкривало широк≥ можливост≥ господарського освоЇнн¤ ран≥ше невикористовуваних ландшафтних зон.

Ќайдавн≥ш≥ центри землеробства виникли саме у м≥сц¤х природного зростанн¤ дикого ¤чменю, пшениц≥ й рису. ќчевидно, давн≥ збиральники ≥ мисливц≥ част≥ше влаштовували своњ житла там, де зростали ц≥ рослини. ¬они щор≥чно збирали врожай ≥ навчилис¤ ретельно турбуватис¤ про в≥дновленн¤ пос≥в≥в, зростанн¤ ≥ дозр≥ванн¤ диких злак≥в. ”св≥домленн¤ взаЇмозвТ¤зку м≥ж пос≥вом ≥ урожаЇм нарешт≥ привело до того, що людина сама була змушена висаджувати нас≥нн¤ в землю. ÷е й дало поштовх розвитку аграрноњ культури.

“ак непом≥тно збиральник ≥ мисливець перетворилис¤ у землероба, ¤кий культував рослини ≥ збирав урожай. “акож непом≥тно людина приручила тварин ≥ вз¤ла на себе догл¤д за ними.

«наченн¤ названих процес≥в ≥, в першу чергу, вирощуванн¤ рослин не зводитьс¤ лише до отриманн¤ додаткових харч≥в. «емлеробство привТ¤зувало людину до земл≥. Ѕудучи прот¤гом м≥льйона рок≥в коч≥вником ≥ мандр≥вником, вона тепер улаштувалас¤ на пост≥йному м≥сц≥, а це в≥дкривало перед нею чимало можливостей.

Ќам нин≥ важко оц≥нити, наск≥льки багато переваг надало людин≥ пост≥йне проживанн¤. јдже саме воно стаб≥л≥зувало людське житт¤, забезпечило притулок дл¤ задоволенн¤ основних потреб; завд¤ки йому людина здобула змогу сформувати соц≥альний прост≥р, де в≥дбуваЇтьс¤ њњ житт¤: вона споруджуЇ перш≥ будови дл¤ тварин, помешканн¤, культов≥ споруди, м≥ськ≥ поселенн¤ (давнЇ м≥сто ≤Їрихон). ѕост≥йне мешканн¤ перетворювало пошук њж≥ в орган≥зований процес вирощуванн¤ ≥ збер≥ганн¤ продукт≥в харчуванн¤. ѕолегшивс¤ захист в≥д неспри¤тливих погодних умов, зв≥р≥в ≥ ворог≥в. ѕроблема регулюванн¤ народжуваност≥ вже не була такою гострою оск≥льки матер≥ могли п≥клуватис¤ вже про к≥лькох д≥тей.

ќс≥длий спос≥б житт¤ спри¤в нагромадженню знань ≥ досв≥ду. ” кочових племенах лише зр≥дка досв≥д передававс¤ в≥д д≥да онуку. ” народжуван≥й с≥льськ≥й общин≥ це стало за правило. јтмосфера пост≥йноњ дом≥вки надавала п≥дростаючим покол≥нн¤м кращ≥ умови дл¤ засвоЇнн¤ досв≥ду ≥ знань, загального розвитку, ан≥ж кочовий спос≥б житт¤.

—ерйозн≥ насл≥дки дл¤ культури мав також перех≥д в≥д матр≥архату до патр≥архату. ÷е спричинило глибоку перебудову укладу житт¤, по¤ву нових традиц≥й, норм стереотип≥в, ц≥нностей ≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й.

¬ результат≥ цих зрушень ≥ перетворень в ус≥й духовн≥й культур≥ в≥дбуваютьс¤ радикальн≥ зм≥ни. ѕор¤д с подальшим ускладненн¤м рел≥г≥њ зТ¤вл¤Їтьс¤ м≥фолог≥¤. ѕерш м≥фи ¤вл¤ли собою ритуальн≥ обр¤ди з танц¤ми, в ¤ких роз≥грувались сцени з житт¤ далеких тотем≥стичних предк≥в даного племен≥ чи роду. ќпис ≥ по¤сненн¤ цих обр¤д≥в передавались з покол≥нн¤ в покол≥нн¤, поступово в≥докремлюючись в≥д самих обр¤д≥в ≥ перетворюючись в опов≥дь про житт¤ тотем≥стичних предк≥в. ѕ≥зн≥ше у зм≥ст≥ м≥ф≥в починають в≥дбиватись д≥¤нн¤ героњв ≥ божеств.

¬ епоху неол≥ту Ц пор¤д з рел≥г≥йними у¤вленн¤ми Ц люди вже волод≥ли достатньо широкими знанн¤ми про св≥т. ¬они чудово ор≥Їнтувались на м≥сцевост≥, де жили, добре знали оточуючий тваринний ≥ рослинний св≥т. ¬они ор≥Їнтувались по небу, вид≥л¤ючи в ньому з≥рки ≥ суз≥рТ¤. јстроном≥чн≥ знанн¤ дозвол¤ли њм складати перш≥ календар≥, вести в≥дл≥к часу. ћали вони також медичн≥ знанн¤ ≥ ум≥нн¤: знали ц≥лющ≥ властивост≥ рослин, вм≥ли л≥кувати рани, виправл¤ти вивихи ≥ л≥кувати переломи. ¬они використовували п≥ктограф≥чне письмо, могли рахувати.

1	2	3	4

Ќазва:  ультура ≥ цив≥л≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (8713 прочитано)